ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

 У Х В А Л А

Іменем України  

12.04.2007 року                                                Справа № 16/637н-ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача:                       Баннової Т.М.

        суддів                                           Бойченка К.І.

                                                               Семендяєвої І.В.

                                                   

        за присутністю секретаря судового засідання Сідорової О.А.

        та  представників сторін:

        від 1-го позивача –                    Кушнарьова Н.О.,  дов. від 20.03.2007 б/н  

        від 2-го позивача –                    Кушнарьова Н.О.,  дов. від 20.03.2007 б/н  

        від відповідача –                        Артеменко І.М.,  дов. від 24.07.2006

                                                             № 01-03-30/3965а    

        розглянув у відкритому

        судовому засідання

        апеляційну скаргу                      Виконавчого комітету Луганської міської  

                                                               ради

       на постанову

       господарського суду                      Луганської області

       від                      23.01.2007

       по справі                              № 16/637н-ад (головуючий суддя –

                                                               Шеліхіна Р.М., судді –

                                                               Лісовицький Є.А., Пономаренко Є.Ю.)

       за позовом                                      1.Товариства з обмеженою

                                                                відповідальністю „Вест-Медиа”

                                                                2. Товариства з обмеженою

                                                                відповідальністю „Медіа-Пресс”

     

     

      до відповідача                              Виконавчого комітету Луганської  

                                                              міської ради

       про                              визнання протиправним та скасування

                                                               рішення

                                                

                                                

На підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України                                        у судовому засіданні 27.03.2007 оголошено перерву до 12.04.2007, о 16 год.          30 хв.

          За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів

ВСТАНОВИВ:

          Позивачі – Товариство з обмеженою відповідальністю „Вест-Медиа”            (далі –ТОВ „Вест-Медиа”) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Медіа-Пресс” звернулися до господарського суду Луганської області з позовом про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 № 147 "Про Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" (далі –рішення №147).

Постановою місцевого господарського суду від 23.01.2007 позов задоволений повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 147; також відповідно до ч. 9   ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України визнано незаконним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.2004 №205/29, яким затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами на території            м. Луганська, в часті абз. 2 п. 31 цих правил (далі –рішення №205/29); стягнуто з місцевого бюджету м. Луганська на користь ТОВ "Вест-Медиа” витрачене державне мито у сумі  3 грн. 40 коп.

Мотивована дана постанова порушенням порядку обчислення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, шляхом невірного визначення площини, яка є основою для розрахунку та встановлення розміру плати, застосуванням у формулі додаткових не передбачених законом значень; положеннями рішень № 147 та № 205/29,              ст. 19 Конституції України, Закону України „Про рекламу”, в т.ч. ст. 16 цього закону, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, в т.ч. ст. 59 вказаного закону, Закону України “Про захист економічної конкуренції” та Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі –Типові правила),             ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення надає неправомірну перевагу одному суб’єкту господарювання перед іншими (позивачами) в часті плати за рекламу, що само по собі є антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування (відповідача) і прямо заборонені ст. 15  Закону України “Про захист економічної конкуренції”, оскільки усі форми власності підприємств та організацій рівні перед законом і судом.   

Відповідач не погодився з постановою місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування доводів за апеляційною скаргою її заявник посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, здійснення судом висновків, які не відповідають обставинам справи, на встановлення обставин, що мають значення для справи, які не були доведені ні у судовому засіданні, ні у мотивувальній частині постановленого рішення, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (ч. 2 ст. 8, ч.1 ст. 159, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України), на положення рішень № 147 та №205/2 та додатків до них, ст. 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, Закону України „Про рекламу”, п. п. 31, 32 Правил розміщення зовнішньої реклами на території               м. Луганська, затверджених рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.2004 № 205 /29 (далі –Правила).

Скаржник зазначив, що суд першої інстанції не пояснив, у чому ж саме полягає порушення Закону України „Про рекламу” та невірно трактував ст. 16 вказаного закону.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції на підставі невірних суджень щодо компетенції виконавчих органів місцевих рад, а саме: щодо того, що до компетенції виконавчих органів місцевих рад не віднесено визначення порядку розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, здійснено хибний висновок, що вказані органи не мали права визначати структурні компоненти, які входять у формулу, на підставі якої визначається плата.

Також скаржник стверджує, що порядок обчислення плати за формулою згідно п. 2.1 додатку до спірного рішення є бланкетною нормою права, яка відсилає до іншого  нормативного акту, а саме п. 31 Правил, тому висновок суду щодо протиправності спірного рішення в частині порядку розрахунку площі місця розташування рекламного засобу, на думку відповідача, також, не ґрунтується на нормах загальної теорії права та чинного законодавства.

Скаржник оспорює факт порушення чи недотримання вимог ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та посилається в обґрунтування заперечень на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між наданням пільг та переваг окремим суб’єктам господарювання та наявністю наслідків у вигляді недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції при прийнятті спірного рішення, що за доводами відповідача, підтверджується узгодженням рішення з територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в Луганській області.

Не згоден виконавчий комітет Луганської міської ради також з висновками суду щодо порушення Закону України «Про рекламу»стосовно наявності у формулі, визначеної у п. 2.1 рішення, додаткових не передбачених законом значень. Висновок суду стосовно відсутності у виконавчих органів місцевих рад права визначати структурні компоненти, які входять у формулу, на підставі якої визначається плата, скаржник вважає хибним та таким, що суперечить п. 32 Типових правил.

Визнання судом незаконним абз. 2 п. 31 Правил скаржник вважає помилковим та стверджує, що виконавчі органи міських рад не повинні повністю дублювати Типові правила, а мають право з урахуванням інтересів територіальної громади міста та місцевих умов деякі питання у сфері розміщення зовнішньої реклами відрегулювати по іншому, ніж зазначено у Типових правилах. За доводами відповідача, при врегулюванні питання, що визначено у абз. 2 п. 31 Правил, виконавчий комітет Луганської міської ради діяв з метою спрощення для розповсюджувачів зовнішньої реклами порядку розрахунку площі місця розташування рекламного засобу, а ніяк збільшення розміру плати, як зазначено у постанові суду.

Позивачеві доводи заявника скарги оспорюють, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого господарського суду без змін.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги,  заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

          Рішенням № 147 виконавчим комітетом Луганської міської ради встановлено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальної власності територіальної громади м. Луганська, здійснюються згідно додатку до даного рішення.

          За змістом рішення прийнято воно на підставі Закону України „Про рекламу”, п 32 Типових правил та Правил.

          Відповідно до ст. 16 Закону України „Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

          Аналогічне положення містить і п. 3 Типових правил.

          Згідно п. 32 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

          Рішення № 147 прийнято відповідачем без отримання вказаних положень Закону України „Про рекламу” та Типових правил.

          Згідно Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальної власності територіальної громади м. Луганська, (додаток до рішення № 147 –далі Порядок) розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу обчислюється за формулою, що зазначена у п. 2.1. Порядку. При цьому площа місця розташування рекламного засобу згідно вказаного пункту розраховується відповідно до п. 31. Правил, яким передбачено, що площа місця розташування рекламного засобу дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

          Плату для різновидів рекламних засобів відповідачем за п. 31 Правил не відокремлено.

          Оскільки розрахунок площі розташування рекламного засобу за вертикальною проекцією цього засобу згідно п. 32 Типових правил стосується лише неназемного та недахового рекламного засобу, визнання судом першої інстанції незаконним рішення № 205/29 в частині абз. 2 п. 31 Правил є обґрунтованим.

          Посилання відповідача за таких обставин на те, що у формулі щодо обчислення площі місця розташування рекламного засобу  має місце бланкетна норма права, не може бути прийнято до уваги.

          Також обґрунтованим є рішення суду першої інстанції стосовно надання відповідачем за спірним рішенням №147 неправомірних переваг одним суб’єктам господарювання перед іншим. Пунктом 3.1 Порядку для Луганського міського комунального підприємства „Міські вісті” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Луганський час” встановлена плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у розмірі          0,1 грн. на рік за 1 кв. м. площі місця розтушування рекламного засобу, що значно менше тарифу оплати, встановленому Порядком для інших суб’єктів господарювання.

          Відповідно до ст. 15 Закону України „Про захист економічної конкуренції” надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції є антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

          Посилання відповідача на узгодження рішення № 147 з Антимонопольним комітетом України не може бути прийнято до уваги з наступного.

          Згідно листа Луганської обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2006 № 06-37/778 встановлення за п. 3 Порядку плати за користування місцями розташування рекламних засобів для Луганського міського комунального підприємства „Міські вісті” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Луганський час” у розмірах менших, ніж для інших суб’єктів господарювання мають ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які кваліфікуються за п.3           ст. 50, ч. 1 та абз.7 ч. 2 ст. 15 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування.

          Погодження 10.07.2006 Антимонопольним комітетом України проекту рішення №147 не спростовує факти порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вказаних конституційних положень та щодо рівності всіх форм власності на Україні, вищевикладених інших приписів законодавства доводи скаржника за апеляційною скаргою стосовно необхідності причинно-наслідкового зв’язку між наданням пільг та переваг окремим суб’єктам господарювання та наявністю наслідків у вигляді недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, його посилання на те, що при врегулюванні питання, що визначено в абз. 2 п. 31 Правил, він діяв з метою спрощення для розповсюджувачів реклами порядку розрахунку площі місця розташування рекламного засобу, та інші доводи не можуть бути прийняті до уваги.

          Судова колегія вважає, що постанова місцевого господарського суду ґрунтується на вимогах чинного законодавства та відповідає обставинам справи.

          Підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

УХВАЛИВ:

          1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луганської міської ради на постанову господарського суду Луганської області від 23.01.2007 по справі           № 16/637н-ад залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Луганської області від 23.01.2007 по справі № 16/637н-ад залишити без змін.

          

          

Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.   

У судовому засіданні 12.04.2007 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя-доповідач                                                                       Т.М.Баннова

          

          Судді                                                                                 К.І.Бойченко

                                                                                                    

                                                                                                    І.В.Семендяєва