ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
19.04.2007 року Справа № 18/392н-ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря судового засідання Сідорової О.А.,
за участю прокурора - Статівко О.Є.
та представників сторін:
від 1-го позивача - не прибув
від 2-го позивача - Тищенко О.О., дов. від 14.02.2007 № 223
від відповідача - Яндян О.А., дов. від 16.03.2007
№ 01-03-30/1648а
від 3-ої особи - Сілкіна Т.І., дов. від 22.01.2007
№ 13-01/46
розглянув у відкритому
судовому засідання
апеляційне подання Військового прокурора Луганського
гарнізону в інтересах держави в особі
1.Міністерства оборони України -органу,
уповноваженого державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах
2.Квартирно-експлуатаційного відділу
м. Луганська Південного територіального
квартирно-експлуатаційного управління
Міністерства оборони України
на постанову
господарського суду Луганської області
від 02.02.2007
по справі № 18/392н-ад (головуючий суддя -
Шеліхіна Р.М., судді -
Лісовицький Є.А., Яресько Б.В.)
за позовом Військового прокурора Луганського
гарнізону в інтересах держави в особі
1.Міністерства оборони України -органу,
уповноваженого державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах
2.Квартирно-експлуатаційного відділу
м. Луганська Південного територіального
квартирно-експлуатаційного управління
Міністерства оборони України
до відповідача Луганської міської ради
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору, на стороні відповідача Управління з питань будівництва
Луганської міської ради
про визнання недійсним та скасування рішення
і повернення земельної ділянки законному
землекористувачу
За результатами розгляду апеляційного подання Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України -органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - КЕВ м. Луганська) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про скасування рішення Луганської міської ради від 24.03.2006 №42/194 „Про надання Управлінню з питань будівництва Луганської міської ради в постійне користування земельної ділянки під будівництво та розміщення жилого комплексу та благоустрій прилеглої території за адресою: кв. Острая Могила” (далі -рішення №42/194), площею 19,7467 га, вартістю 18416190 грн. 85 коп. як таке, що не відповідає чинному законодавству та порушує інтереси держави, які охороняються законом.
Розмір позовних вимог зменшений заявою військового прокурора Луганського гарнізону від 23.10.2006 №2818 (арк. справи 107, т. І). Зменшення позовних вимог підтримані позивачами та прийняті судом ухвалою від 04.12.2006.
Постановою місцевого господарського суду від 02.02.2007 у задоволені позову відмовлено.
Мотивована дана постанова неналежністю доказів заявника та позивачів, якими вони підтверджували існування права Міністерства оборони України на володіння і користування земельною ділянкою, положеннями ст. ст. 20, 22 Земельного кодексу Української РСР, ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про використання земель оборони”, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що стосовно земельної ділянки, яка надана Луганській квартирно-експлуатаційній частині району (далі - КЕЧ району) у користування за держаним актом, що наданий виконавчим комітетом Ворошиловградської міської ради у 1978 році (надалі - державний акт), мали бути виготовлені документи по її відведенню в натурі (на місцевості), складена технічна документація, виготовлені, встановлені та передані на зберігання межові знаки.
Судом зазначено, що протягом часу з 1978 по 2006 рік землекористувач (а ні КЕВ району, а ні міністерством) не виконав інвентаризації земель, не встановив межових знаків земельної ділянки, яка використовувалась.
План зовнішньої межі земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Луганськ, Острая Могила (далі -план), що був складений у 2006 році, судом не прийнятий до уваги з підстав невідповідності площі державному акту на землю.
За висновком суду факт, що надана третій особі під забудову земельна ділянка на день прийняття оскаржуваного рішення перебувала у користуванні Міністерства оборони України, встановити неможливо.
Також при розгляді справи суд першої інстанції встановив, що значна частина нерухомості військового містечка №4 за адресою: м. Луганськ, Острая Могила, на час прийняття оскаржуваного рішення перейшла до комунальної власності територіальної громади м. Луганська відповідно і значна частина земельної ділянки, наданої другому позивачу за державним актом на землю, перейшла до комунальної власності разом із нерухомим майном.
Місцевий господарський суд також зазначив, що КЕВ м. Луганська і на даний час не впорядкував землекористування у зв'язку із відчуженням нерухомого майна і розформуванням фактичного землекористувача -Вищого військового авіаційного училища штурманів у м. Луганську (далі -ВВАУШ).
Військовий прокурор Луганського гарнізону не погодився з постановою місцевого господарського суду, подав апеляційне подання, в якому йдеться про скасування постанови та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів за апеляційним поданням його заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оцінку доказів без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин по справі, які мали суттєве значення для вірного вирішення справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на незаконність та необґрунтованість судового рішення, положення ст. ст. 16, 20, 21, 22 Земельного кодексу Української УСРС, ст. ст. 18, 19, 20, 65, 77, 84 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 2, 3, 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, ст. ст. 4, 4-1 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”, роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 N 02-5/225 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності”.
Скаржник стверджує, що згідно плану проведення геодезичних робіт щодо встановлення зовнішньої межи земельної ділянки земельна ділянка площею 19,7467 га, яка передана третій особі у справі під забудову, та земельна ділянка, яка надана у постійне користування КЕЧ району, співпадають.
Прокурор вважає, що відсутність у позивачів технічної документації та документів по відведенню земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також відсутність у відповідача документів, які посвідчують право КЕВ м. Луганська на спірну земельну ділянку, не позбавляє власника земельної ділянки -Міністерства оборони України права користування земельною ділянкою, на яку мається державний акт.
Скаржник звертає увагу, що органом, уповноваженим здійснювати функції управління військовим майном, є Міністерство оборони України, яке згідно ст. ст. 48, 50 Закону України „Про власність” має право вимагати повернення майна із чужого незаконного володіння.
Прокурор стверджує, що земельна ділянка, яка була надана у постійне користування КЕЧ району, фактично не вилучалась, як це передбачено ст. ст. 117, 149 Земельного кодексу України, до комунальної власності не передавалась та ні ким не приймалась. Згідно апеляційного подання до комунальної власності переданий лише житловий фонд та земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинку, та ділянки, які необхідні для обслуговування цих будинків. Земельна ділянка площею 19,7467 га, що передана в постійне користування 3-й особі, не є частиною земельної ділянки, на якій розташовані передані житлові будинки або яка необхідна для їх обслуговування.
За твердженням скаржника видача КЕЧ державного акту на право користування земельною ділянкою підтверджує відвід цієї земельної ділянки в натурі з виготовленням та встановленням всіх межових знаків.
Крім того, скаржник стверджує, що відповідно до вимог ст. ст. 1, 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, глави 2 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні” даний спір повинен був вирішуватися у порядку господарського судочинства.
Міністерством оборони України право на участь представника у судовому засіданні не використано, хоча про час і місце проведення судового засідання цей позивач повідомлений належним чином, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення № 3378532.
Представник КЕВ м. Луганська у судовому засіданні доводи заявника апеляційного подання підтримує.
Відповідач доводи військового прокурора Луганського гарнізону оспорює, просить залишити апеляційне подання без задоволення, а постанову місцевого господарського суду без змін.
Луганська міська рада вважає такими, що не відповідають дійсності, доводи заявника апеляційного подання стосовно права власності Міністерства оборони України на земельну ділянку, що передана третій особі за спірним рішенням, посилається на відсутність в архівах Луганської міської ради державного акту на право постійного користування землею від 27.03.1978, зареєстрованого за № 34, графічних, картографічних та будь-яких інших матеріалів, на підставі яких було виготовлено вищезазначений державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 709,7 га, стверджує про те, що до земельного кадастру КЕЧ району було занесено як фактичний землекористувач, але ж без правовстановлюючих документів на землю, та посилається у докази цього на довідки про площу та ціну, що були надані КЕЧ району Управлінням Луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин за період з 2004-2006 роки.
За твердженням відповідача право постійного користування земельною ділянкою площею 709,7 га до КЕВ м. Луганська, Міністерства оборони України за державним актом не перейшло, у зв'язку із припиненням юридичної особи -КЕЧ району та має бути оформлено заново.
Також відповідач посилається на передачу майна військового містечка № 4, як цілісного майнового комплексу до комунальної власності, на перехід у зв'язку з тим відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до територіальної громади права користування всією земельною ділянкою площею 709,7 га.
У підтвердження заперечень проти апеляційного подання відповідачем надано постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 по справі № 14/219н, якою залишено без змін постанову господарського суду Луганської області про відмову у задоволенні позову військового прокурора Луганського гарнізону, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Луганська, про визнання недійсним та скасування рішення Луганської міської ради від 30.11.2004 № 27/222 «Про передачу Східноукраїнському регіональному відділенню Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в оренду земельної ділянки під будівництво та розміщення багатосекційного десятиповерхового житлового будинку за адресою: містечко Гостра Могила, м. Луганськ” та про визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки. Із пояснень представника відповідача вказаними судовими рішеннями спростовуються доводи скаржника за апеляційним поданням.
3-ю особою письмові заперечення на апеляційне подання не надано.
Представник 3-ої особи у судовому засіданні підтримує доводи відповідача та просить залишити постанову місцевого господарського суду без змін, а апеляційне подання без задоволення.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційного подання, заслухав військового прокурора та представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційного подання, виходячи з наступного.
Рішенням № 42/194 змінено цільове призначення (категорією) земельної ділянки площею 19,7467 га за адресою: кв. Острая Могіла, на землі житлової та громадської забудови та надано її Управлінню з питань будівництва Луганської міської ради в постійне користування під будівництво та розміщення житлового комплексу та під благоустрій прилеглої території в межах, визначених, затверджених проектом відведення земельної ділянки.
Прийняте оскаржуване рішення в межах повноважень відповідача та на підставі висновків Управління Луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин і Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, згідно яких вказана земельна ділянка вільна від забудови та некапітальних споруд, нікому не надана та не передана.
Доводи заявника апеляційного подання стосовно знаходження земельної ділянки, що надана третій особі, у користуванні КЕВ м. Луганська згідно державного акту не можуть бути прийняти до уваги з наступного.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог.
Належні докази надання відповідачем третій особі за спірним рішенням земельної ділянки, на яку КЕЧ наданий державний акт, заявником та позивачами не надані.
Згідно державного акту він виданий КЕЧ району на безстрокове і безплатне користування земельною ділянкою площею 709,7 га. Згідно акту земля надана КЕЧ району в межах згідно з планом землекористування для ВВАУШ.
За планом землекористування за державним актом визначити місцезнаходження земельної ділянки не вбачається можливим, оскільки у плані зазначено лише зовнішні контури земельної ділянки «без прив'язки»до конкретного об'єкту на місцевості. Згідно листа Управління Луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин від 09.04.2007 № 1251/1 нанести межи земельної ділянки площею 709,7 га на топографічну основу неможливо за відсутністю каталогу координат кутів повороту меж земельної ділянки, про яку йдеться в державному акті. Для нанесення точного розташування меж земельної ділянки потрібна додаткова інформація, яка могла бути зазначена у технічній документації про відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Визначення місцезнаходження земельної ділянки, що надана третій особі, за копіями генерального плану території військового містечка №4 (арк. справи 55-56, т.1) не може бути прийнято до уваги, оскільки це наведено саме заявником за відсутністю документального обґрунтування.
Докази точного розташування земельної ділянки, що надана за державним актом, у матеріалах справи відсутні. Крім того, згідно матеріалів справи зовнішні контури земельної ділянки за державним актом були змінені, про що свідчать акт інвентаризації земель Міністерства оборони України (арк. справи 47, т. І), згідно якого фактична площа, яка знаходилась у користуванні ВВАУШ складала на час інвентаризації 739,3га, планом зовнішньої межи земельної ділянки м. Луганськ Острая Могіла (ВВАУШ) (арк. справи 148, т. І), згідно якого загальна площа зовнішньої межи земельної ділянки складає 686,4362 га тощо.
Пунктом 3 вищевказаного акту інвентаризації зазначено про необхідність виконання геодезичних робіт по встановленню в натурі меж землекористування, визначити площу та встановити межові знаки. Вказані документи матеріали справи не містять.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 689-р (арк. справи 71, т.2) майновий комплекс військового містечка № 4 в м. Луганську за згодою головнокомандуючого Військово-повітряних сил Збройних сил України згідно листа від 15.01.2003 №153/1/70/ке та Луганської міської ради згідно рішення від 25.03.2003 № 9/11 переданий за актами прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Луганська.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України у разі відчуження житлових будинків, будівель або споруд, розміщених на земельній ділянці, наданий у користування, до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно із директивою Міністерства оборони України від 30.06.2005 № Д-322/1/014 Луганську КЕЧ району (м. Луганськ), яка була підпорядкована Головному квартирно-експлуатаційному управлінню Збройних сил України, переформовано у КЕВ м. Луганськ, із підпорядкуванням начальнику Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
Землекористування у зв'язку з відчуженням нерухомого майна, розформуванням у 1995 році ВВАУШ та розформуванням КЕЧ позивачами не впорядковано.
З огляду на наведене, враховуючи невизначеність у встановленому порядку меж земельної ділянки, яка була надана КЕЧ для ВВАУШ за державним актом, з урахуванням їх наступних реформувань, передачі майна ВВАУШ до комунальної власності доводи військового прокурора щодо порушення відповідачем положень ст. ст. 117, 149 Земельного кодексу України та інші не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони»землями оборони є тільки ті землі комунальної або державної власності, що постійно використовуються під об'єкти Міністерства оборони України.
У зв'язку із передачею до комунальної власності житлового та казарменого фонду ВВАУШ на земельній ділянці, що була надана у користування КЕЧ району, об'єкти Міністерства оборони України відсутні.
Доводи прокурора стосовно необхідності розгляду справи за правилами Господарського процесуального кодексу України не можуть бути прийняти до уваги з урахуванням положень п. 1 ч.1 ст. 17 та п. 6 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що постанова місцевого господарського суду прийнята відповідно до норм чинного законодавства та відповідає обставинам справи.
Підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, п. 6 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
УХВАЛИВ:
1. Апеляційне подання Військового прокурора Луганського гарнізону на постанову господарського суду Луганської області від 02.02.2007 по справі № 18/392н-ад залишити без задоволення
2. Постанову господарського суду Луганської області від 02.02.2007 по справі № 18/392н-ад залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
У судовому засіданні 19.04.2007 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Суддя-доповідач Т.М.Баннова
Судді К.І.Бойченко
Т.Ф.Парамонова