АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/17951/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.

Провадження № 22-ц/789/1324/16 Доповідач - Щавурська Н.Б.

Категорія - 46

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - відповідача ОСОБА_1 і її представника

адвоката ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3 і його

представника адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про зміну способу та порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 вересня 2016 року вказаний позов задоволено частково. Змінено спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_5 та встановлено ОСОБА_3 графік побачень із сином у такі дні: кожний понеділок, середу та п'ятницю місяця з 17 год. до 19 год. в присутності матері ОСОБА_6; щосуботи місяця з 10.00 год. до 11.00 год. без присутності матері ОСОБА_6 у громадських місцях культурно-розважального характеру (парк, кінотеатр, ТРЦ “Подоляни” та інших громадських місцях, що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку й стану здоров'я дитини).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ухваленим у зв’язку з недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач перешкоджає в зустрічах батька з сином, і як наслідок - про порушення відповідачем прав позивача на спілкування та побачення з сином. Судом не взято до уваги лист, що надсилався відповідачем позивачу з пропозицією добровільно змінити години побачень з сином у зв’язку з тим, що останній почав відвідувати дошкільний навчальний заклад: замість з 11 год. до 13 год. визначити такими годинами з 17 год до 19 год. у ті ж самі дні, що були встановлені рішенням апеляційного суду Тернопільської області та відсутність будь-якої відповіді від позивача. Крім цього, вважає, що визначаючи зустрічі батька з сином по суботах без присутності матері, судом не враховано відсутність у позивача навиків та досвіду догляду за дітьми, індивідуальність малолітнього ОСОБА_5, його вік, потребу в присутності матері, з якою він постійно проживає.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали частково, пояснивши, що вони не заперечують відносно рішення суду щодо зміни способу участі батька у вихованні та спілкуванні з сином в частині встановлення ОСОБА_3 графіка побачень щопонеділка, щосереди та щоп’ятниці з 17 год. до 19 год. в присутності матері, однак вважають, що тричі на тиждень батьку достатньо буде зустрічатися з сином, й відносно зустрічей у вихідні дні, а тим більше без присутності матері, категорично заперечують.

Відповідач ОСОБА_3 і його представник адвокат ОСОБА_4 відносно апеляційної скарги заперечили, вважаючи рішення суду ухваленим з дотриманням вимог закону й таким, що скасуванню не підлягає. Додатково пояснили, що між сторонами по справі існують неприязні відносини, в зв’язку з чим батькові важко спілкуватися з сином у присутності матері. Необхідність малолітньої дитини у постійній присутності матері заперечили фактами неодноразового перебування сина на прогулянках з дідусем (батьком відповідача), який постійно проживає за кордоном (в Англії), однак, по приїзду в Україну, не зважаючи на відсутність його протягом трьох останніх років, ходив на прогулянки з внуком без присутності матері. Наявність спору щодо зміни способів участі батька у вихованні сина, крім факту відвідування дитиною дошкільного навчального закладу, в якому зустрічі в години, визначені рішенням суду (з 11.00 до 13.00) стали неможливими з причин порушення режиму дня ясельної групи, підтвердили й фактом направлення ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_1 рекомендованого листа з пропозиціями щодо встановлення інших годин побачення з сином і повернення вказаного листа назад за закінченням терміну зберігання.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з наявності правових підстав, пов’язаних з відвідуванням дитини дошкільного навчального закладу та відсутністю добровільної згоди відповідача, для зміни графіку побачень батька з сином у присутності матері в робочі дні тричі на тиждень та необхідності встановлення таких один раз на тиждень без присутності матері в суботу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що зроблені з врахуванням вимог закону та відповідають наявним у справі доказам.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 вересня 2014 року шлюб між сторонами по справі розірваний. З ОСОБА_3 стягнуто аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі 1000 грн. щомісячно (а.с.14-15).

Малолітній син ОСОБА_5 проживає разом з матір’ю. Батько проживає окремо.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26.12.2014 року ОСОБА_3Д було встановлено графік побачень з сином ОСОБА_5 щопонеділка, щосереди та щоп'ятниці з 11 до 13 год. (а.с.17-18).

З 2015 року, після виповнення малолітньому ОСОБА_5 двох років, останній почав відвідувати дошкільний навчальний заклад № 19. Режим роботи ясельної групи з 7.30 од. до 17.00 год. Відвідування родичами дітей в закладі не здійснюється, оскільки заклад не забезпечений умовами для відвідування дитини під час роботи садочку та це може негативно впливати на поведінку дитини. ОСОБА_5 розвинутий відповідно до свого віку, самостійно одягається, їсть. (а.с.48).

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18.04.2016 року № 411 затверджено висновок органу опіки і піклування щодо зміни способу та порядку участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_3 з малолітньою дитиною ОСОБА_5 та рекомендовано встановити графік побачень батька з дитиною щопонеділка, щосереди, щоп'ятниці з 17.00 год. до 19.00 год., щосуботи місяця з 10.00 год. до 11.00. год. без присутності матері у місцях культурно-розважального характеру (а.с.117).

Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено рівні права та обов'язки обох батьків щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про охорону дитинства” дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Встановивши існування об’єктивних перешкод у спілкуванні батька з малолітнім сином, зокрема, у години, визначені рішенням суду, зумовлених відвідуванням дитини дошкільного навчального закладу та відсутністю між сторонами згоди з приводу конкретних днів та годин побачень батька з сином, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для часткової зміни позивачу способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином шляхом встановлення тричі на тиждень (щопонеділка, щосереди й щоп’ятниці) побачень у присутності матері з 17.00 до 19.00 год. та один раз на тиждень без присутності матері (щосуботи з 10.00 год. до 11.00 год.).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині неврахування судом відсутності у позивача навиків та досвіду догляду за дітьми, індивідуальних особливостей малолітнього ОСОБА_5, його віку, потреби в присутності матері, з якою він постійно проживає і як наслідок — безпідставного визначення батькові зустрічей з сином протягом години по суботах без присутності матері колегія суддів вважає такими, що на увагу не заслуговують, оскільки, зважаючи на передбачені законом рівні права кожного з батьків у вихованні дитини, як мати (як якою проживає дитина), так і батько (який проживає окремо від сина) мають право зустрічатися з малолітнім сином як у робочі, так і у вихідні дні, а будь-яких даних, що спілкування батька з малолітнім сином один раз на тиждень без присутності матері перешкоджатиме нормальному розвитку дитини матеріали справи не містять. Більше того, з врахуванням наявних між сторонами неприязних відносин, які часто переростають у конфлікти навіть в присутності дитини (чого обоє зі сторін у судовому засіданні не заперечили), колегія суддів приходить до висновку, що психологічна напруга, яка існує між батьками, буде мати негативний вплив на здоров’я дитини при їх спільних зустрічах, а тому висновок органу опіки та піклування в частині визначення батькові один раз на тиждень зустрічей з сином без присутності матері повністю відповідає інтересам дитини.

Безпідставними, на думку колегії суддів, є й доводи апеляційної скарги в частині відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач перешкоджає в зустрічах батька з сином, оскільки, по-перше, неможливість зустрічей батька з сином тричі на тиждень у години (з 11.00 до 13.00), раніше визначені рішенням суду, підтверджується фактом відвідування дитиною, починаючи з двох років, ясельної групи дошкільного навчального закладу; по-друге, не зважаючи на те, що обоє зі сторін в судовому засіданні підтвердили, що зустрічі батька з сином іноді відбуваються, однак такі носять нерегулярний характер; по-третє, відповідачем не надано доказів, що лист, адресований позивачу (а.с.71) про добровільну зміну графіка побачень з сином, нею надсилався та був отриманий позивачем, в той час як наданий апеляційному суду для огляду рекомендований лист, що надсилався позивачем відповідачу, містить відмітку про повернення за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

У відповідності до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ч.ч.1, 2; 319 ч.1, 324 ч.1 п.1, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 вересня 2016 року— залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.Б. Щавурська

Судді : Н.Є.Фащевська

ОСОБА_7