Справа №442/5093/15-ц

Провадження №2/442/602/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді: ОСОБА_1

при секретарі Петрів В.М.

позивача : ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4

представника відповідача : ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АТП -24655 « за участю третьої особи Генерального директора ПрАТ «Дрогобицьке АТП -24655» ОСОБА_6 про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 в поданій до Дрогобицького міськрайонного суду позовній заяві з врахуванням уточнень просить визнати причини пропуску звернення до суду поважними та поновити строк для звернення до суду в порядку ст. 73 ЦПК України, скасувати наказ Відкритого акціонерного товариства « Дрогобицьке АПТ -24655, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство « Дрогобицьке АТП -24655» від 10.10.2006 року за № 17 « Про звільнення з роботи за прогул водія ВАТ « Дрогобицьке АТП -24655 « ОСОБА_2, стягнути з Приватного акціонерного товариства « Дрогобицьке АТП -24655» в його користь заробітну плату з врахуванням індексації у зв’язку із ростом мінімальної заробітної плати та інфляційних втрат за весь час вимушеного прогулу в сумі 250.062.62 грн. та стягнути з Приватного акціонерного товариства « Дрогобицьке АТП -24655» в його користь 100.000,00 гривень моральної шкоди.

У підтвердження заявлених вимог, посилається на те, що він з 14.11.2005 року працював водієм у ВАТ ( тепер ПрАТ) « Дрогобицьке АТП -24655». 24.01.2006 року його на вантажному автомобілі марки « Mерседес – Бенс 1843 LS» держномер А1 5801 ВС було направлено у відрядження за маршрутом : Україна ( Дрогобич) –Бельгія –Україна ( Запоріжжя –Дрогобич) . 08.02.2006 року у м. Запоріжжі під час виконання виробничого завдання з ним стався нещасний випадок : через самовільний рух автомобіля йому було завдано тілесні ушкодження. Він перебував на стаціонарному лікуванні в Запорізькій міській лікарні з 08.02.2006 року по 10.04.2006 року, після виписки із Запорізької лікарні з 14.02.2006 року проходив амбулаторне лікування в Дрогобицькій міській поліклініці. Однак підприємство –роботодавець тривалий час відмовлялося визнавати нещасний випадок, що стався з ним під час перебування у відрядженні на території м. Запоріжжя, нещасним випадком на виробництві. У зв»язку з цим він звернувся до суду з позовом про зобов»язання скласти Акт про нещасний випадок на виробництві і рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.01.2011 року , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14.11.2011 року , випадок , що стався з ним 08.02.2006 року під час перебування його у відрядженні, було визнано нещасним випадком на виробництві та зобов»язано відповідача скласти Акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що пов»язаний з виробництвом . Проте, 10.10.2006 року було видано наказ про його звільнення з роботи за прогул, хоча на підприємство було надано попередній листок непрацездатності серії ААЗ № 612458 , де в графі « Стати до роботи» вказано « Продовжує хворіти». 09.04.2014 року міжрайонною спеціалізованою травматологічною МСЕК Львівського обласного центру медико- соціальної експертизи йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у зв»язку з виробничою травмою, отриманою 08.02.2006 року в розмірі 20 % безтерміново. Йому було видано виписку із Акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 09.04.2014 року № 109096. У зв»язку із цим 13.11.2014 року він звернувся безпосередньо до керівника підприємства із заявою про поновлення його на роботі в добровільному порядку. 22.05.2015 року лікарсько- консультативною комісією Дрогобицької міської поліклініки йому було надано Висновок № 657, яким на підставі листа ЛОДА від 30.04.2015 року № 01-12-11/1198/01/04 ОФПУ виданий йому лікарняний лист серії ААЗ № 61343 і було вирішено продовжити по 22.07.2006 року та приступити до роботи 23.07.2006 року . Отримавши на руки Висновок та листок непрацездатності через засоби поштового зв»язку надіслав відповідачу заяву-повідомлення, в якій повідомив керівника підприємства, що рішенням ЛКК закрито листок непрацездатності і він готовий приступити до роботи. Не отримавши відповіді на цю заяву, він разом із своїми представниками 25.05.2015 року прибув на підприємство на приніс оригінали документів. Однак на підприємство їх не пустили, відверто нехтували та насміхалися над його бажанням поновитися на роботі. Відсутність реагування на його неодноразові звернення з проханням поновити його на роботі в добровільному порядку щоразу посилювало його душевні страждання , а ігнорування його законних вимог щоразу заставляло його з новою силою відчувати той фізичний біль і переживання , що він переніс внаслідок отриманої виробничої травми , спричиненої бездіяльності відповідача в царині хорони праці. Фізичні страждання та моральні знущання над ним які тривають дев»ять років він оцінює в розмірі 100.000 грн..

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві Крім того суду вказали, що перший раз про те, що позивач звільнений дізналися у 2007 році під час судових засідань. Вважають, що листок непрацездатності було закрито у 2015 році. З приводу перевезень пасажирів, ОСОБА_2 пояснив, що тимчасово підробляв , друзі давали роботу, тому просять позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги позивача заперечив, посилаючись на обставини викладені у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи. Крім того суду пояснив, що підприємство дізналося про те, що позивач під час перебування на листку непрацездатності працює, займається перевезенням пасажирів , відтак на його адресу проживання було скеровано ряд листів про повідомлення позивача про поважність причин відсутності на роботі. Однак позивач на роботу не з»являвся, документів про причини відсутності на роботі не надав. Оскільки позивачем було проігноровано їхні листи, підприємство вирішило його звільнити з роботи. Крім того вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності А тому просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги є безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав :

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України вбачається, що трудовий договір , укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках : прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня ) без поважних причин.

Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення. Для визнання відсутності на робочому місці прогулом, крім установлення факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, слід з'ясувати поважність причини його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 17 від 10.10.2006 року « Про звільнення з роботи за прогул водія ВАТ « Дрогобицьке АТП -24655» ОСОБА_2 було звільнено останнього з роботи з 04.07.2006 року за прогул без поважних на то причин

Із вказаного наказу вбачається, що водій ВАТ « Дрогобицьке АТП -24655» ОСОБА_2 відсутній на роботі з 09.02.2006 року.

08.02.2006 року з вини ОСОБА_2 стався нещасний випадок з причин того, що ним був залишений без стояночного гальма автомобіль, який і спричинив йому тілесні ушкодження та з якими в період з 08.02. по 04.04. 2006 року він перебував в Запоріжській міській лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги , що підтверджується листком непрацездатності серії ААД № 546750 від 10.04.2006 року. З 14.04. по 23.05.2006 року перебував на амбулаторному лікуванні Дрогобицької міської поліклініки, що засвідчується листком непрацездатності серії ААЗ № 595525 від 14.04.2006 року та продовження амбулаторного лікування з 24.05.по 02.07. включно в тій же Дрогобицькій міській поліклініці, що також засвідчується листком непрацездатності серії ААЗ № 612458 від 23.05.2006 року. Вище вказані листки непрацездатності ОСОБА_2 були передані до бухгалтерії підприємства по яких йому проведено нарахування виплат за час непрацездатності по хворобі. Інших документів, які підтверджують причини відсутності на роботі водій ОСОБА_2 по місцю роботи не пред»являв. 11.09.2006 року за вих.. № 06/09-0199-21 та 03.10.2006 року за вих.. № 6/10-0234-21 по місцю проживання ОСОБА_2 було направлено листи з проханням з»явитися по місцю роботи і пояснити причини відсутності, що було ОСОБА_2 проігноровано. Жодних документів, які підтверджують причини його відсутності в період з 02.07.2006 року по даний час ОСОБА_2 не направив на адресу підприємства ані поштою або у інший спосіб не передав, що дає підстави вважати про відсутність його на роботі у вказаний період без поважних на то причин. Таким чином , водій ОСОБА_2 повинен був приступити до роботи або надати відповідні документи, що підтверджують його перебування на лікуванні з 03.07.2006 року, що ним не було зроблено. Про те, що ОСОБА_2 є здоровим і може працювати на професією засвідчує той факт, що 09.09.2006 року комісією ВАТ « Дрогобицьке АТП -24655» був виявлений та задокументований факт управління ОСОБА_2 маршрутним таксі Львів-Дрогобич, яким він перевозив пасажирів , таким чином працюючи по іншому місцю роботи, не звільнившись при тому з попереднього вводячи в оману адміністрацію, що продовжує перебувати на лікуванні. У відповідності до існуючих вимог, водій який має проблеми зі здоров»ям до управління транспортними засобами, тим більше до перевезення пасажирів допускатися не може.

Судом встановлено, що позивач повинен був приступити до роботи ще 23.07.2006 року, що підтверджується записом у графі стати до роботи листка непрацездатності № 612458 серії ААЗ № 613450 , який позивач ОСОБА_2 пред»явив на підприємство лише 26.06.2015 року, і весь час приховував його.

З вище вказаного листка непрацездатності вбачається, що позивач ОСОБА_2 був направлений на МСЕК 12.07.2006 року. Згідно рішення МСЕК отримав 20% втрати працездатності.

Згідно п.3.11 Інструкції про заповнення листка непрацездатності, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 р. за N 1456/10055 передбачено, що у графі "Висновок МСЕК" робиться відповідний запис, що засвідчується підписом голови МСЕК та печаткою МСЕК . У разі визнання хворого працездатним у графі "Стати до

роботи" зазначається дата, наступна за датою огляду в МСЕК.

Аналіз норм Інструкції про заповнення листка непрацездатності, Інструкцією про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян вказує на те, що випадком тимчасової непрацездатності є тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми, тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров»я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності « стати до роботи»

Згідно висновку лікарсько – консультивної комісії № 657 від 22.05.2015 року, вбачається, що хворому за станом здоров»я рекомендовано згідно листа ЛОДА від 30.04.2015 року № 01-12-11/1198/01/04 ОФПУ лікарняний лист серія ААЗ № 613450 виданий 03.07.2006 року ДМП продовжити по 22.07.2006 року , закрити до роботи 23.07.2006 року.

Згідно листа № 429 від 25.03.2016 року виданого головним лікарем Дрогобицької міської поліклініки вбачається, що термін тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 листок непрацездатності серія ААЗ № 613450 виданий Дрогобицькою міською поліклінікою 03.07.2006 року, згідно рішення комісією ЛКК Дрогобицької міської поліклініки від 22.05.2015 р. та рішення обласної ЛКК при Департаменті охорони здоров»я ЛОДА від 30.04.2015 року листом за № 01-12-11/1198/01/04 ОФПУ закритий по 22.07.2006 року До роботи приступити 23.07.2006 року.

З вище вказаного слідує, що в період звільнення з роботи позивач ОСОБА_2 знаходився в працездатному стані, а період його непрацездатності закінчився 23.07.2006 року.

У статті 233 Кодексу Законів про Працю України, передбачено що строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору стосовно звільнення безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже позивач ОСОБА_2 дізнався про порушення свого права, як він зазначає 13.11.2014 року, коли звернувся безпосередньо до керівника підприємства із завою про поновлення його на роботі в добровільному порядку, про що свідчить що йому на день звернення було відомо про його звільнення, і саме з цієї дати почав перебіг місячного строку давності на звернення до суду.

Відтак, строк для звернення до суду за захистом порушеного права розпочав перебіг з 13.11.2014р. і сплинув 13.12.2014 року.

Як вбачається з дати підписання позовної заяви Позивач звернувся до суду 27.07.2015р., тобто із пропуском місячного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює строк, встановлений законом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Строки, встановлені ст. 233 КЗпП України, можуть бути поновлені лише при наявності поважних причин. При цьому, поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які можна вважати поважними.

До позовної заяви не додано доказів поважності причин пропуску строку. За таких умов, можна зробити висновок, що строк позовної давності, встановлений ст. 233 КЗпП України для предявлення позову про поновлення на роботі, позивачем ОСОБА_2 пропущено без поважних причин і підстав для його поновлення немає.

Згідно із положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р., встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

На підставі наведеного задоволенню не підлягають і вимоги щодо стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

А тому на підставі наведеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 213 - 215 ЦПК України, ст.ст. ст. 40, 231-233 Кодексу Законів про працю України, суд –

Вирішив

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства « Дрогобицьке АТП -24655 « за участю третьої особи Генерального директора ПрАТ «Дрогобицьке АТП -24655» ОСОБА_6 про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час лишеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду

Головуюча –суддя_________________