АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» - Стрюкової ІриниОлександрівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року представник ПАТ «КБ «НАДРА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 600 555,58 грн. та витрати на сплату судового збору у розмірі 3 441 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між відповідачем ОСОБА_2 та ВАТ КБ «НАДРА» (правонаступником якого з 14.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») 06.12.2006 року було укладено кредитний договір №58/П/35/2006-840, відповідно до умов якого на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності останній отримав грошові кошти (кредит) в доларах США з метою придбання автотранспортного засобу на загальну суму 143 000 доларів США із розрахунку 9.50 % на рік, строком з 06.12.2006 року по 04.12.2026 року.

Крім того, у забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором №58/П/35/2006-840 між відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки №58/П/35/2006-840 від 06.12.2006 року, відповідно до умов якого вона зобов'язалась солідарно відповідати перед ВАТ КБ «НАДРА» за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором.

Справа № 758/10503/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9842/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Богінкевич С.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.

Зазначав, що банк виконав свої зобов'язання за вищезазначеним договором, а відповідачі в порушення умов кредитного договору та договору поруки, свої зобов'язання не виконують, у зв'язку з чим утворилася вказана заборгованість.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «НАДРА» - Стрюкова І.О. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт послалася на те, що суд першої інстанції не правильно застосував строк позовної давності до даних правовідносин, оскільки договором між сторонами визначена дата закінчення договору - 04.12.2026 року., а тому, на думку апелянта саме з цієї дати розпочнеться відлік строку позовної давності.

Представник ПАТ «КБ «НАДРА» в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, неодноразово була повідомлена належним чином судом про дату, час та місце розгляду справи, проте про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за її відсутності.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_2 та ВАТ КБ «НАДРА» правонаступником якого з 04.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») 06.12.2006 року було укладено кредитний договір №58/П/З5/2006-840 (а.с.7-9), відповідно до умов якого на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відповідач отримав грошові кошти (кредит) в доларах США з метою придбання автотранспортного засобу на загальну суму 143 000 доларів США із розрахунку 9.50 % на рік, строком з 06.12.2006 року по 04.12.2026 року. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором №58/П/35/2006-840 між відповідачем ОСОБА_3 та ВАТ КБ «НАДРА» був укладений договір поруки №58/П/35/2006-840 від 06.12.2006 року (а.с.10-11), відповідно до умов вказаного договору поруки вона зобов'язалась солідарно відповідати перед ВАТ КБ «НАДРА» за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №58/П/35/2006-840.

Позивач виконав свої зобов'язання за вищезазначеним договором та відповідно до заяви на видачу готівки (меморіальний ордер) від 06.12.2006 року відповідачем ОСОБА_2 були отримані кредитні кошти у розмірі 722 150 гривень (а.с.21), однак відповідачі в порушення умов кредитного договору та договору поруки, свої зобов'язання не виконують, у зв'язку з чим станом на 27.05.2013 року утворилась заборгованість по кредитному договору в сумі 575 573,07 доларів США (що за курсом Національного Банку України станом на 27.05.2013 року 799,30 грн. за 100 доларів США становить 4 600 555,58 грн.), в тому числі: непогашений кредит - 138 941,09 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 1 110 556,13 грн.); несплачені відсотки - 64 357,71 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 514 411,21 грн.); несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 329 909,45 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 2 636 966,22 грн.); несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 14 300 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 114 299,90 грн.); несплачені комісії - 28 064,82 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 224 322,12 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що хоч позовні вимоги є обґрунтованими, проте не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не може.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі, з наступних підстав.

Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_2 отримав кошти в кредит за договором у сумі 143 000 доларів США та зобов'язався повернути їх у вигляді щомісячної сплати мінімально необхідних платежів, визначених договором, до 04 грудня 2026 року.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачі не виконували взяті на себе за кредитним договором та договором поруки зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування та інших обов'язкових платежів за договором, та допустили заборгованість.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, відповідач останній раз сплачував платежі за договором у вересні 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже вказувалося, згідно умов кредитного договору, позичальник повинен повертати кредит та інші платежі шляхом щомісячної сплати мінімально необхідних платежів, визначених договором, до 04 грудня 2026 року.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 4.2.4 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 3.3.3. цього договору.

Оскільки сторони погодили повернення суми кредиту щомісячними платежами з кінцевим строком повернення кредиту у 2026 році, до звернення з позовом банк не звертався до відповідачів з вимогою про дострокове повне повернення кредиту, то висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності почав свій відлік з 2008 року, коли позичальник припинив сплачувати чергові платежі, є помилковим.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.

Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні щомісячні зобов'язання (у вигляді мінімального платежу), які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Такий же правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року в справі № 6-154цс15, яка, відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачі звернулися до суду з заявою про застосування строку позовної давності, то позовні вимоги ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача, в частині тих щомісячних платежів, які виходять за межі трирічного строку позовної давності, відповідно до дати надіслання на адресу суду позову 08.08.2013р., а саме до 08.08.2010 р.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідачів суми штрафу у розмірі 14 300 доларів США, виходячи з наступного.

Так, згідно п.5.2. кредитного договору, у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору , позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1. цього договору, за кожен випадок.

Звертаючись до суду із вказаною вимогою, представник банку посилається на прострочення строків сплати мінімального необхідного платежу. Проте, позивач не вказує якого саме платежу, за який період тощо, що унеможливило суд перевірити чи вказана вимога пред'явлена у межах строку позовної давності чи ні.

Згідно з ч.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановлено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу

Враховуючи наведене, беручи до уваги саме заявлені вимоги позивача, колегія суддів вважає вказану позовну вимогу не доведеною.

Крім того, розглядаючи позов по суті, колегія суддів встановила, що позовні вимоги про стягнення пені значно перевищують розмір самої заборгованості.

Так, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, положенням п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що несправедливими є, зокрема, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Проаналізувавши та оцінивши вищевикладені обставини та наведені положення законодавства, колегія суддів прийшла до висновку про зменшення суми нарахованої пені до п'ятдесяти відсотків загальної суми боргу за кредитом, відсотками та комісією за кредитним договором, а саме з 329 909,45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 2 636 966,22 грн., до 94 906,39 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 758 586,76 грн.

Іншу частину позовних вимог, в межах позовної давності, починаючи з 08.08.2010 р., колегія суддів вважає обґрунтованою, оскільки відповідачі не виконують своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки належним чином, а у банку, в такому випадку, є право дострокового стягнення заборгованості (п.4.2.4. кредитного договору).

Задовольняючи частково позов, розраховуючи суми, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, з урахуванням позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з позовних вимог та наданих позивачем розрахунків заборгованості, позивач заявляє вимоги про дострокове стягнення кредиту та стягнення заборгованості по відсоткам та іншим платежам станом на 27.05.2013р.

Враховуючи вказані вимоги, а також те, що з позовом позивач звернувся 08.08.2013р., то, з урахуванням позовної давності, стягненню підлягає заборгованість по тілу кредиту станом на 08.08.2010р. (згідно наданого на запит колегії суддів позивачем графіку погашення заборгованості), та інші платежі за період з 08.08.2010р. по 27.05.2013р.

Враховуючи, що позивачем заявлялася чітка вимога, за межі якої колегія суддів виходити не може, про стягнення заборгованості по валютному кредиту за еквівалентом в гривні по курсу станом на 27.05.2013 року, то здійснення розрахунків та задоволена частина вимог підлягає стягненню в гривні за курсом, станом на заявлену позивачем дату - 27.05.2013 року, а саме 799,30 грн. за 100 доларів США.

Як вбачається з наданого на запит колегії суддів позивачем графіку погашення заборгованості ОСОБА_2, сума залишку тіла кредиту станом на 07.08.2010р. складає 136 843,46 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013р. становить 1 093 789,78 грн.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по відсоткам за період з 08.08.2010р. по 27.05.2013р. складає 36 921,75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013р. становить 295 115,55 гривень; по комісії за користування кредитом 16 047,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013р. становить 128 268,23 гривень.

Отже, судом першої інстанції, при ухваленні рішення, не було враховано наведене, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, ч. 1 п. 2 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» - Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» (к/р32002180102, МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитним договором №58/П/35/2006-840 від 06.12.2006р. у сумі 284 719,17 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013р. становить 2 275 760,33 грн., з яких заборгованість по тілу складає 136 843,46 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 1 093 789,78 грн.); несплачені відсотки - 36 921,75 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 295 115,55 грн.); несплачена комісія - 16 047,57 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 128 268,23 грн.); пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 94 906,39 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 року становить 758 586,76 грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» витрати на сплату судового збору у рівних частинах по 1 720,5 грн. з кожного.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді