ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016р.                                                                        Справа№ 914/2489/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі Прокопів І.І.

розглянув справу

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 84, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, м.Львів

В судове засідання з’явились:

від позивача: ОСОБА_2 – представник, довіреність від 18.08.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_3 – голова ЖБК;

від третьої особи: не з’явився.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 84 про стягнення заборгованості в розмірі 4 900,30 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 210,04 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 382,07 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.10.2016р.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

Ухвалою суду від 22.11.2016р. задоволено клопотання відповідача, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, продовжено строк розгляду справи на 15 днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено її розгляд на 07.12.2016р.

В судовому засіданні 07.12.2016 оголошено перерву до 12.12.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2016 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої договірні зобов’язання згідно Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3456Ф від 24.09.2002 р. щодо оплати теплової енергії, в результаті чого в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 900,30 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо заявлених вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 43391/16 від 01.11.2016р.). Зокрема, просять відмовити в задоволенні позову у зв’язку з тим, що ЖБК № 84 виконав свої договірні зобов’язання належним чином і жодної заборгованості перед ЛМКП “Львівтеплоенерго” у нього немає.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 12.12.2016 р. не з’явився. Однак 06.12.2016 р. ОСОБА_1 відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подано пояснення по суті спору (вх.№48923/16), в яких просить відмовити в задоволенні даного позову, оскільки розрахунок та списання заборгованості ЖБК №84 перед ЛМКП «Льввітеплоенерго» у грудні 2013 року проводився централізовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами на надання пільг, субсидій та компенсацій» управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради. Відповідно до повідомлення про централізовані розрахунки за житлово-комунальні послуги від 23.12.2013 р. № 4-2202-224 Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради проведено розрахунки з підприємствами і організаціями по пільгах, субсидіях населення на загальну суму 4 806,08 тис. грн. (в тому числі ЖБК №84). Одночасно із розрахунками з пільг і субсидій на відповідну суму списуються борги зазначеного підприємства – надавача послуг за послуги теплопостачання перед ЛМКП «Львівтеплоенерго».

В судовому засіданні 12.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

24.09.2002р. між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (далі – Позивач, Енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом №84 (далі – Відповідач, Покупець) укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3456/Ф (далі – Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором (п.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 Договору теплова енергія постачається Покупцеві в обсягах згідно з додатком №1 до Договору у вигляді гарячої води на опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону, на гаряче водопостачання – протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади; початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.

Пунктом 3.2.2 Договору передбачено, що Покупець зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п.4.2.1 Договору Енергопостачальна організація зобов’язувалась забезпечувати постачання теплової енергії Покупцеві в обсягах згідно із Договором.

Пунктами 6.2 та 6.3 Договору Сторонами встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць; Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як стверджує позивач, відповідач договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 4900,30 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Також позивачем відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних в розмірі 382,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 210,04 грн., які просить стягнути з відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач у відзиві та третя особа в своїх поясненнях зазначають, що 04.01.2011 р. між ОСОБА_1 відділом соціального захисту та Житлово –будівельнми кооперативом № 84 було укладено договір № 28 щодо здійснення фінансування пільг і субсидій з відшкодування витрат за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідно до умов якого ОСОБА_1 відділ соціального захисту (Розпорядник) зобов’язується здійснювати фінансування пільг і субсидій з відшкодування витрат за спожиті житлово-комунальні послуги шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ЖБК №84 (Надавач) житлово-комунальних послуг, або шляхом проведення централізованих розрахунків у порядку, визначеному чинним законодавством. Розпорядник здійснює фінансування пільг і субсидій, відповідно до фактичних видатків Надавача послуг в межах лімітних асигнувань.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з повідомлення Управління фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради № 4-2202-224 від 23.12.2013 р. про централізовані розрахунки за житлово-комунальні послуги, Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради проведено розрахунки з підприємствами і організаціями по пільгах, субсидіях населення на загальну суму 4806,08 тис. грн. (в тому числі ЖБК №84). Одночасно із розрахунками з пільг і субсидій на відповідну суму списуються борги зазначеного підприємства – надавача послуг за послуги теплопостачання перед ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.09.2002р. між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (далі – Позивач, Енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом №84 (далі – Відповідач, Покупець) укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3456/Ф (далі – Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором (п.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 Договору теплова енергія постачається Покупцеві в обсягах згідно з додатком №1 до Договору у вигляді гарячої води на опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону, на гаряче водопостачання – протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади; початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.

Пунктом 3.2.2 Договору передбачено, що Покупець зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п.4.2.1 Договору Енергопостачальна організація зобов’язувалась забезпечувати постачання теплової енергії Покупцеві в обсягах згідно із Договором.

Пунктами 6.2 та 6.3 Договору Сторонами встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць; Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як стверджує позивач, відповідач договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 4900,30 грн.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначає, що деякі мешканці ЖБК №84 мають право на пільги та субсидії з оплати за послуги теплопостачання.

Так, 04.01.2011 р. між ОСОБА_1 відділом соціального захисту та Житлово – будівельнми кооперативом № 84 було укладено договір № 28 щодо здійснення фінансування пільг і субсидій з відшкодування витрат за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідно до умов якого ОСОБА_1 відділ соціального захисту (Розпорядник) зобов’язується здійснювати фінансування пільг і субсидій, з відшкодування витрат за спожиті житлово-комунальні послуги шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ЖБК №84 (Надавач) житлово-комунальних послуг, або шляхом проведення централізованих розрахунків у порядку, визначеному чинним законодавством. Розпорядник здійснює фінансування пільг і субсидій, відповідно до фактичних видатків Надавача послуг в межах лімітних асигнувань.

Централізовані розрахунки за рахунок субвенції з державного бюджету проводяться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016 р. № 777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» формування повідомлень про централізовані розрахунки за житлово-комунальні послуги та реєстрів до них належить до компетенції управління фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з повідомлення Управління фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради № 4-2202-224 від 23.12.2013 р. про централізовані розрахунки за житлово-комунальні послуги, Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради проведено розрахунки з підприємствами і організаціями по пільгах, субсидіях населення на загальну суму 4806,08 тис. грн.. (в тому числі ЖБК №84). Одночасно із розрахунками з пільг і субсидій на відповідну суму списуються борги зазначеного вище підприємства – надавача послуг за послуги теплопостачання перед ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Отже, враховуючи викладене, заборгованість ЖБК № 84 перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» згідно Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3456Ф від 24.09.2002 р. щодо оплати теплової енергії за листопад 2013 року в розмірі 4 900 (чотири тисячі дев’ятсот) гривень відшкодована в грудні 2013 року Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами на надання пільг, субсидій та компенсацій». Тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 900,30 грн. за постачання теплової енергії в гарячій воді за листопад 2013 року не обґрунтована та не підлягає до задоволення.

Відповідно і вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованих за прострочення заборгованості 3% річних в розмірі 382,07 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 210,04 грн., враховуючи наведене, не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46,12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову – відмовити.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.12.2016 р.

Суддя Галамай О. З.