ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року Справа № 923/1046/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон

до: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України", м. Херсон

про стягнення 940 269,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, уповн. представник, довіреність № 18-15/61 від 01.11.2016р.; ОСОБА_2, уповн. представник, довіреність № 18-15/58 від 17.10.2016р.;

ОСОБА_3, уповн. представник, довіреність № 18-15/60 від 25.10.2016р.;

від відповідача - ОСОБА_4, уповн. представник, довіреність №6525 від 01.11.2016р;

ОСОБА_5, уповн. представник, довіреність № 7021 від 23.11.2016р.

Обставини справи: справу порушено за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (позивач) до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (відповідач) з вимогами про стягнення 940 269,49 грн., з яких 847265,83 грн. основного боргу, 13992,31 грн. інфляційних втрат, 6946,89 грн. річних (3%), 72064,46 грн. пені, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором від 16.02.2015р. № 22Д про відшкодування витрат на сплату земельного податку.

Письмовою заявою від 24.10.2016р., з урахуванням заяви від 15.11.2016р. про виправлення в неї описки, та письмовою заявою від 15.11.2016р., які прийнято судом, позивач, в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, збільшував позовні вимоги. Зокрема, за останньою з вказаних заяв ціною позову визначено 1 273 104,35 грн., а позовними вимогами - вимоги про стягнення 1 098 438,28 грн. основного боргу, 57 252,84 грн. інфляційних втрат, 11 670,46 грн. річних (3 %) та 105 742,77 грн. пені.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, за яким позов не визнає та просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позову, стверджуючи про відсутність у відповідача обов’язку щодо відшкодування позивачеві донарахованих за період з січня 2015 року по жовтень 2015 року грошових сум, оскільки їхнє донарахування здійснено всупереч умов договору, а також, стверджуючи про відсутність у відповідача обов’язку щодо відшкодування позивачеві нарахованих відповідачу за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року грошових сум, оскільки внаслідок оформлення наприкінці жовтня 2015 року відповідачем права користування однією з вказаних у додатку № 1 до укладеного між сторонами договору від 16.02.2015р. № 22Д земельних ділянок, цей договір з 31.12.2015р. припинив свою дію, на підставі п.7.3. даного договору, та, додатково, стверджуючи про те, що податкові зобов'язання позивача не можуть створювати обов'язків для відповідача відшкодовувати позивачеві витрати на сплату земельного податку по земельних ділянках, землекористувачем яких є позивач.

В судовому засіданні 08.11.2016р. оголошувалася перерва до 24.11.2016р. о 10 -00 г.

Ухвалою суду від 24.11.2016р., за клопотанням відповідача, строк розгляду справи продовжено понад два місяці та відкладено розгляд справи на 13.12.2016р.

В судовому засіданні 13.12.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" (надалі - позивач) та Херсонська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від імені Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі - відповідач) уклали 16.02.2015р. між собою договір № 22Д про відшкодування витрат на сплату земельного податку, на умовах якого відповідач зобов’язався відшкодовувати позивачеві витрати на сплату земельного податку відповідно до розрахунку таких витрат позивача, за переліком земельних ділянок, землекористувачем яких є позивач та на яких розташовані об'єкти відповідача, згідно додатку № 1 до даного договору (надалі – договір). Згідно п.2.1. договору розмір відшкодування витрат по сплаті земельного податку, згідно даного договору, складає 55 312,39 грн. (без ПДВ) на місяць.

Згідно п.2.2. договору позивачем може бути змінено розмір відшкодування земельного податку у випадку зміни коефіцієнта грошової оцінки землі у порядку, визначеному чинним законодавством. Про зміну розміру щомісячного відшкодування витрат позивача по сплаті земельного податку позивач письмово повідомляє відповідача за 10 (десять) календарних днів до дати впровадження нового розміру відшкодування. При цьому, новий розмір відшкодування витрат позивача по сплаті земельного податку приймається до розрахунку з дати його впровадження.

Згідно п.2.3. договору відповідач відшкодовує позивачеві витрати позивача на сплату земельного податку, сплачуючи позивачеві щомісяця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) на підставі виставлених позивачем рахунків. Рахунок позивача виставляється не пізніше 5 (п’ятого) числа місяця наступного за розрахунковим. Згідно п.2.4. договору позивач самостійно обчислює суму земельного податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік.

Згідно п.2.6. договору у разі користування земельною ділянкою плата здійснюється виключно за фактичний період користування відповідачем земельною ділянкою.

Згідно п.2.7. договору відповідач зобов’язаний підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту отримання вказаного акту від позивача або надати мотивовану відмову від підписання акта виконаних робіт (наданих послуг). Якщо відповідач протягом цього періоду не надасть позивачеві свої зауваження щодо акта виконаних робіт (наданих послуг), то цей акт вважається прийнятим.

Згідно п.6.1. договору внесення змін до даного договору здійснюється виключно за згодою сторін, шляхом укладання сторонами відповідної угоди у письмовій формі, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Згідно п. 6.2. договору розірвання даного договору здійснюється виключно за згодою сторін, шляхом укладання сторонами відповідної угоди у письмовій формі, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Згідно п. 6.3. договору одностороння відмова від даного договору не допускається.

Згідно п.7.1. договору даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін договору, з скріпленням їхніх підписів печатками сторін договору, та діє до 31.12.2015р. При цьому, сторони договору погодили, що умови даного договору застосовуються до правовідносин, що виникли між ними з 01.01.2015р. Згідно п. 7.2. договору у разі відсутності письмового повідомлення будь-якої з сторін даного договору про відмову від продовження строку дії цього договору за 30 (тридцять) календарних днів до спливу строку дії цього договору, договір вважається продовженим на такий самий строк та на тих самих умовах.

Згідно п. 7.3. договору даний договір втрачає чинність у разі (настання будь-якої з наступних скасувальних обставин, у розумінні таких обставин відповідно до ч.2 ст.212 Цивільного кодексу України):

- припинення користування відповідачем земельними ділянками;

- втратою позивачем права користування земельними ділянками;

- оформлення відповідачем права користування/права власності на земельну ділянку або державна реєстрація відповідачем права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці.

Згідно п.8.1. та п.8.2. договору сторони даного договору домовилися, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов’язуються вирішувати такі спори та/або розбіжності шляхом взаємних переговорів та консультацій, в разі, недосягнення з спірних питань згоди спори та розбіжності вирішуються в судовому порядку.

Згідно п.9.3. договору всі права та обов’язки Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача товарів, робіт, послуг за кількістю та якістю тощо), які передбачені даним договором, виконуються Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрацією Херсонського морського порту).

Згідно п.9.7. договору сторони даного договору визначилися, що з усіх питань, не передбаченим даним договором сторони керуються законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 4.3. договору за недотримання встановлених даним договором строків сплати сум відшкодування відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від суми прострочення, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При розгляді справи не є спірними власне факт понесення позивачем 1098438,28 грн. витрат по сплаті земельного податку, як землекористувачем вказаних у договорі земельних ділянок, та правильність здійснених позивачем розрахунків вказаної суми земельного податку та суми заявленого до стягнення з відповідача відшкодування витрат позивача на сплату вказаних 1 098 438,28 грн. земельного податку.

Також, при розгляді справи не є спірним факт внесення до податкового законодавства змін, що спричинили збільшення на 13 772,79 грн. щомісяця з 01.01.2015р. витрат позивача на сплату земельного податку щодо вказаних у договорі земельних ділянок.

29.10.2015р. позивачем припинено право користування однією з вказаних у додатку №1 до договору земельних ділянок, а саме, земельною ділянкою площею 5,95 га під тепличним господарством у м. Гола Пристань Херсонської області (ділянка № 11 за наведеним у додатку № 1 до договору переліком земельних ділянок), що підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с.35-36).

Після 29.10.2015р. на інших з вказаних у переліку з додатку № 1 до договору земельних ділянках, землекористувачем яких є позивач, залишаються розташованими об'єкти відповідача. Вказане відповідачем при розгляді справи не заперечується.

При виконанні договору позивач склав та надіслав відповідачеві, зокрема, наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1 098 438,28 грн. (без ПДВ): акт від 30.11.2015р. №1812 на суму 68 368,31 грн. (т.1 а.с.69), акт від 31.12.2015р. №1915 на суму 206 026,84 грн. (т.1 а.с.65), акт від 30.06.2016р. №809 на суму 489 146,53 грн. (т.1 а.с.125), акт від 31.07.2016р. №927 на суму 83 724,15 грн. (т.1 а.с.128), акт від 31.08.2016р. №1051 на суму 83 724,15 грн. (т.2 а.с.9), акт від 30.09.2016р. №1180 на суму 83 724,15 грн. (т.2 а.с.11), акт від 31.10.2016р. № 1311 на суму 83 724,15 грн. (т.2 а.с.27);

Також, при виконанні договору позивач склав та надіслав відповідачеві, зокрема, наступні рахунки на оплату у загальній сумі 1 098 438,28 грн. (без ПДВ): рахунок від 30.11.2015р. №2953 на суму 68 368,31 грн. (т.1 а.с.68), рахунок від 31.12.2015р. №3167 на суму 206 026,84 грн. (т.1 а.с.64), рахунок від 06.07.2016р. № 1374 на суму 489 146,53 грн. (т.1 а.с.123), рахунок від 02.08.2016р. №1602 на суму 83724,15 грн. (т.1 а.с.127), рахунок від 31.08.2016р. №1834 на суму 83 724,15 грн. (т.2 а.с.10), рахунок від 30.09.2016р. № 2047 на суму 83 724,15 грн. (т.2 а.с.12), рахунок від 31.10.2016р. №2254 на суму 83 724,15 грн. (т.2 а.с.28).

Факти отримання від позивача вказаних актів та рахунків відповідач при розгляді судом даної справи не заперечує. Крім того, факти отримання відповідачем вказаних актів та рахунків від позивача підтверджується матеріалами справи, зокрема, стосовно наступних актів та рахунків:

-          акту від 30.11.2015р. № 1812 та рахунку від 30.11.2015р. № 2953 - отримано 09.12.2015р., згідно розписки у Журналі позивача щодо обліку врученої кореспонденції (розносна книга) (т.1 а.с.66-67);

- акту від 31.12.2015р. № 1915 та рахунку від 31.12.2015р. № 3167 - отримано 11.01.2016р., згідно відбитку штемпелю відповідача на другому примірнику супровідного листа позивача до цих акту та рахунку (т.1 а.с.63);

- акту від 30.06.2016р. № 809 та рахунку від 06.07.2016р. № 1374 - отримано 20.07.2016р., згідно відбитку штемпелю відповідача на другому примірнику супровідного листа позивача до цих акту та рахунку (т.1 а.с.122);

- акту від 31.07.2016р. № 927 та рахунку від 02.08.2016р. № 1602 - отримано 09.08.2016р., згідно відбитку штемпелю відповідача на другому примірнику супровідного листа позивача до цих акту та рахунку (т.1 а.с.126);

-          акту від 31.08.2016р. № 1051 та рахунку від 31.08.2016р. № 1834 - отримано 06.09.2016р., згідно відбитку штемпелю відповідача на другому примірнику супровідного листа позивача до цих акту та рахунку (т.2 а.с.8);

-          акту від 30.09.2016р. №1180 та рахунку від 30.09.2016р. № 2047 - отримано 05.10.2016р., згідно відбитку штемпелю відповідача на другому примірнику супровідного листа позивача до цих акту та рахунку (т.2 а.с.30);

-          акту від 31.10.2016р. № 1311 та рахунку від 31.10.2016р. №2254 - отримано 03.11.2016р., згідно відбитку штемпелю відповідача на другому примірнику супровідного листа позивача до цих акту та рахунку (т.2 а.с.26).

Сторони договору не надсилали одна одній письмових повідомлень про відмову від продовження строку дії договору на 2016 рік. Докази іншого у справі відсутні.

Відповідач при розгляді справи не заперечує факт ненадсилання позивачу повідомлення про відмову від продовження дії договору. Разом з тим, неможливість продовження дії договору на 2016 рік, в порядку п.7.2. договору, за відсутності повідомлень сторін про відмову від продовження дії договору, пов'язується відповідачем з положеннями п.7.3., п.7.3.2., п.7.3.3. договору та з зміною суттєвих умов даного договору, внаслідок втрати позивачем наприкінці жовтня 2015 року права користування земельною ділянкою № 11 з наведеного у додатку № 1 до договору переліку земельних ділянок та, відповідно, набуття відповідачем такого права.

Відповідно до ч.2 ст.212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами господарського договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Суб'єктами такого права є, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. Відповідно ж до ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються підприємствам, установам та організаціям, що належать до державної та комунальної власності, лише на праві постійного користування.

За результатами здійсненого судом системного тлумачення положень договору в частині визначення предмету договору, розміру відшкодування та порядку розрахунків, прав та обов'язків сторін, в контексті тверджень відповідача про неможливість автоматичної пролонгації договору на 2016 рік на тих самих умовах, на яких договір діяв у 2015 році, суд зазначає про наступне.

1. Згідно п. 1.1. договору відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачеві витрати по сплаті земельного податку відповідно до розрахунку витрат на сплату земельного податку (додаток № 1 до договору).

2. Згідно з п.2.6. та п. 3.1. договору відшкодування земельного податку на користь позивача здійснюється відповідачем виключно за час фактичного користування земельною ділянкою.

3. Згідно з п. 3.1.2. договору відшкодування земельного податку на користь позивача здійснюється відповідачем виключно за кількість одиниць площі оподаткування земельної ділянки, які використовуються відповідачем за ставками земельного податку, встановленого чинним законодавством.

4. Безпосередньо основним текстом договору не передбачений перелік земельних ділянок, за які відповідач має сплачувати позивачеві відшкодування витрат позивача по сплаті земельного податку. Такий перелік ділянок наведений у додатку № 1 до договору.

Додаток № 1 до договору не містить у собі будь-яких додаткових положень та/або тлумачень (роз'яснень) п.2.6., п.3.1., п.3.1.2. основного тексту договору.

Таким чином, договором передбачено сплату відшкодування за фактичний час користування земельною ділянкою та за кількістю одиниць площі оподаткування земельної ділянки, які фактично використовуються відповідачем, за встановленими законом за станом на час такого використання відповідачем земельних ділянок ставками земельного податку.

За висновком суду, що зроблений на підставі сукупності положень п.1.1., п.2.6., п.3.1., п.3.1.2. договору, з урахуванням змісту додатку № 1 до договору ділянки, наявність у переліку ділянок у цьому додатку до договору ділянки, яка не використовується відповідачем, не створює для відповідача обов'язку щодо сплати на користь позивача відшкодовування витрат останнього по сплаті земельного податку.

Крім того, за результатами здійсненого судом системного тлумачення положень договору в частині визначення предмету договору, розміру відшкодування та порядку розрахунків, прав та обов'язків сторін, в контексті тверджень відповідача про припинення дії договору з 31.12.2015р. на підставі п.7.3. даного договору, суд зазначає про наступне.

Припинення наприкінці жовтня 2015 року права постійного користування позивачем земельною ділянкою 5,95 га під тепличним господарством у м. Гола Пристань Херсонської області (ділянка № 11 за наведеним у додатку № 1 до договору переліком земельних ділянок) та надання вказаної земельної ділянки у постійне користування відповідачеві, може бути, в контексті наведених тверджень відповідача, розглядається відповідачем як підстава для втрати чинності договором згідно п.7.3.2., п.7.3.3. договору.

З системного аналізу положень п.7.3.2., п.7.3.3. договору, а також, інших положень договору суд дійшов висновку про те, що п.7.3.2. та п.7.3.3. договору є взаємопов'язаними. Їхня взаємопов'язаність підтверджується й наданим суду відповідачем на обґрунтування своєї позиції у спорі наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02.10.2015р. № 21-1393/43-15-СГ "Про припинення права постійного користування та передачі земельної ділянки в постійне користування".

При цьому, за п.7.3.2. договір втрачає чинність у разі втрати позивачем права користування земельними ділянками. Оскільки іншого прямо не передбачено договором, слідує вважати, що така втрата чинності договором має відбуватися, лише у разі втрати позивачем права користування усіма земельними ділянками, що зазначені у переліку з додатку № 1 до договору та на яких розташовані об'єкти відповідача.

Такого висновку суд дійшов, оскільки втрата позивачем права користування лише однією будь-якою з земельних ділянок з вказаного переліку не припиняє права користування позивачем іншими земельними ділянками з цього переліку, й, відповідно, обов'язку позивача щодо сплату земельного податку за користування цими ділянками, й, як наслідок, не припиняє встановленого договором обов'язку відповідача сплачувати на користь позивача відшкодування відповідних витрат по земельних ділянках, які залишилися в користуванні позивача та на яких залишилися (залишаються) розміщеними об'єкти відповідача.

Разом з тим, за п.7.3.3. договору передбачено втрату чинності договором, лише за умови, оформлення відповідачем права користування на земельну ділянку. Тобто, на одну земельну ділянку з усіх земельних ділянок, що зазначені у переліку з додатку № 1 до договору та на яких розташовані об'єкти відповідача.

За наведених обставин, такий зміст п.7.3.3. договору не узгоджується з змістом взаємопов'язаного з ним п.7.3.2. договору, а також, з змістом раніше наведених за текстом даного рішення п.1.1., п.2.6., п.3.1., п.3.1.2. договору, встановленими ст.3 Цивільного кодексу України такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, та встановленим ст.509 Цивільного кодексу України вимогам щодо того, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно, суд дійшов висновку про недосконалість юридичної техніки при викладенні п.7.3.3. договору та про можливість встановлення дійсного змісту п.7.3.3. договору, внаслідок його системного тлумачення з іншими положеннями договору.

Виходячи з змісту п.1.1., п.2.6., п.3.1., п.3.1.2., п.7.3.2. договору та наведених правових норм, слід вважати, що за п.7.3.3. договору передбачено втрату чинності договору, у разі оформлення позивачем права користування на усі земельні ділянки, що зазначені у переліку з додатку №1 до договору та на яких розташовані об'єкти відповідача.

В якості доказів припинення дії договору з 31.12.2015р. відповідачем надано:

1) наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02.10.2015р. № 21-1393/43-15-СГ "Про припинення права постійного користування та передачі земельної ділянки в постійне користування", за яким припинено право постійного користування позивачем на земельною ділянкою 5,95 га під тепличним господарством у м. Гола Пристань Херсонської області (ділянка № 11 за наведеним у додатку № 1 до договору переліком земельних ділянок) та надано вказану земельну ділянку у постійне користування відповідачеві;

2) витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2015р., за яким за відповідачем зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою, згідно зазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02.10.2015р. № 21-1393/43-15-СГ.

3) позовну заяву від 18.04.2016р. ДП "Херсонський морський торговельний порт" до господарського суду Херсонської області з вимогою про спонукання Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" укласти договір про відшкодування витрат на сплату земельного податку, з підстав відмови Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" підписати надісланий йому ДП"Херсонський морський торговельний порт" договір № 5Д про відшкодування витрат по сплаті земельного податку на 2016 рік;

4) рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2016р. у справі №923/424/16, яку порушено та розглянуто за вказаним позовом ДП "Херсонський морський торговельний порт" до Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Суд вважає за необхідне надати оцінку вказаним доказам, як кожному окремо, так і у їхній сукупності.

Щодо вказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02.10.2015р.

За раніше наведеного та обґрунтованого за текстом даного рішення висновку суду про недосконалість юридичної техніки при викладенні окремих положень укладеного між сторонами договору та тлумачення відповідачем змісту таких окремих положень договору на власну користь, без їхнього системного зв'язку з предметом та сукупністю інших положень договору, цей наказ не є доказом припинення дії договору з 31.12.2015р., за відсутності письмового повідомлення про відмову від продовження строку дії договору на 2016 рік.

Щодо вказаного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2015р.

За раніше наведеного та обґрунтованого за текстом даного рішення висновку суду про недосконалість юридичної техніки при викладенні окремих положень укладеного між сторонами договору та тлумачення відповідачем змісту таких окремих положень договору на власну користь, без їхнього системного зв'язку з предметом та сукупністю інших положень договору, цей витяг не є доказом припинення дії договору з 31.12.2015р., за відсутності письмового повідомлення про відмову від продовження строку дії договору на 2016 рік.

Щодо вказаної позовної заяви від 18.04.2016р.

Подання вказаної позовної заяви до суду мало місце через суб'єктивне уявлення позивача щодо припинення дії договору після 30.12.2015р., що, в свою чергу, стало наслідком недосконалої юридичної техніки при викладенні окремих положень укладеного між сторонами договору, тлумачення відповідачем змісту таких окремих положень договору на власну користь, без їхнього системного зв'язку з предметом та сукупністю інших положень договору, та односторонньої відмови відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань.

Вказані суб'єктивне уявлення позивача, недосконалість юридичної техніки, тлумачення відповідачем змісту окремих положень договору та одностороння відмова відповідача від договору, кожне з них окремо або у їхній сукупності, а ні за законом, а ні за договором, не є фактичними обставинами, з якими пов'язується наявність підстав для припинення дії договору за відсутності письмового повідомлення про відмову від продовження строку дії договору на 2016 рік.

Щодо рішення господарського суду від 07.06.2016р. у справі № 923/424/16

За вказаним рішенням судом при розгляді справи № 923/424/16 не встановлено фактів припинення з 31.12.2015р. дії договору від 16.02.2015р. № 22Д про відшкодування витрат на сплату земельного податку або непродовження його дії після 30.12.2015р.

У задоволенні позову у справі № 923/424/16 було відмовлено з підстав того, що:

- закон не передбачає обов'язковості укладання договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку, й, відповідно, обов'язкової редакції такого договору;

- позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права.

З зазначених підстав вказані надані відповідачем до суду документи, як кожен з них окремо, так і у їхній сукупності, не доводять факту припинення дії договору з 31.12.2015р.

Відповідачем не спростований, та, власне й не заперечується, при розгляді судом даної справи, той факт, що після 30.12.2015р. на усіх земельних ділянках, що зазначені у переліку з додатку № 1 до договору, крім ділянки, що зазначена у рядку № 11 цього переліку, продовжують бути розташовані об'єкти відповідача.

За наведених обставин та підстав суд дійшов висновку про те, що договір після 30.12.2015р. продовжив свою дію у часі в порядку п.7.2. даного договору.

Дійшовши висновку про продовження дії договору в порядку п.7.2. даного договору на певний часовий період після 30.12.2015р. ("на такий самий строк" - за термінологією п.7.2. даного договору), суд, також, дійшов висновку про те, що після 30.12.2015р. договір продовжив свою дію на період з 01.01.2016р. до 31.12.2016р.

Обґрунтування такого висновку суду є наступним.

Договір був укладений 15.02.2015р. на строк до 31.12.2015р.

Разом з тим, при укладанні договору сторони договору за п.7.1. договору дійшли згоди про те (визначили), що умови договору застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами договору до 15.02.2015р., а саме, з 01.01.2015р.

Відповідно, договором було врегульовано правовідносини сторін стосовно відшкодування витрат на сплату земельного податку, що виникли та мали місце між сторонами з 01.01.2015р. до 31.12.2015р. Тобто, протягом календарного (2015 року) року, за винятком його останнього дня, 31.12.2015р.

За таких обставин, при продовженні дії договору в порядку п.7.2. даного договору, початковою датою відліку нового строку дії договору є 01.01.2016р., а строком, на який з цієї дати продовжив свою дію договір є календарний (2016 рік), за винятком його останнього дня 31.12.2016р.

Право позивача на збільшення встановленого договором для сплати відповідачем розміру відшкодування передбачено п.2.2. договору, у випадку зміни коефіцієнта індексації грошової оцінки землі у порядку визначеному чинним законодавством.

Факт зміни розміру вказаного коефіцієнта, проти його первинного розміру, застосованого позивачем при розрахунку розміру відшкодування до договору, внаслідок внесення змін до Податкового кодексу України, через набрання чинності Законом України від 28.12.2014р. "Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", відповідачем не спростований.

Позивач надсилав відповідачеві 03.12.2015р., для підписання додаткові угоди до договору, з новими розрахунками розміру відшкодування (внаслідок зміни розміру відшкодування через зміну розміру коефіцієнта індексації грошової оцінки землі, а також, внаслідок зміни кількості земельних ділянок, за які має здійснюватися відшкодування) (т.1 а.с.50), проте, відповідач вказані додаткові угоди до договору не підписував. При цьому, відповідач не надавав позивачеві будь-яких пояснень щодо своєї відмови від підписання зазначених угод, що не узгоджується з взаємозобов'язаннями сторін згідно п.8.1. договору та правовою позицією відповідача у спорі щодо припинення дії договору з 31.12.2015р.

Суд констатує про те, що позивачем при розгляді судом даної справи не доведено, в порядку ст.ст.32-34 ГПК України, поданими суду доказами дотримання позивачем положень п.2.2. договору при надсиланні відповідачеві актів та рахунків, з донарахованими та нарахованими відповідачеві грошовими сумами відшкодування, внаслідок зміни коефіцієнта грошової оцінки землі, щодо письмового повідомлення відповідача за 10 (десять) календарних днів до дати впровадження нового розміру відшкодування про його запровадження.

Разом з тим, як непідписання відповідачем вказаних додаткових угод до договору, з новими розрахунками розміру відшкодування, так і недотримання позивачем зазначеної вимоги п.2.2. договору, не звільняє відповідача від обов'язку щодо оплати надісланих йому позивачем рахунків за договором на оплату у загальній сумі 1 098 438,28 грн. (без ПДВ): рахунок від 30.11.2015р. №2953 на суму 68 368,31 грн. (т.1 а.с.68), рахунок від 31.12.2015р. №3167 на суму 206 026,84 грн. (т.1 а.с.64), рахунок від 06.07.2016р. № 1374 на суму 489 146,53 грн. (т.1 а.с.123), рахунок від 02.08.2016р. №1602 на суму 83724,15 грн. (т.1 а.с.127), рахунок від 31.08.2016р. №1834 на суму 83 724,15 грн. (т.2 а.с.10), рахунок від 30.09.2016р. № 2047 на суму 83 724,15 грн. (т.2 а.с.12), рахунок від 31.10.2016р. №2254 на суму 83 724,15 грн. (т.2 а.с.28).

За висновку суду про продовження дії договору на 2016 рік (крім, 3.12.2016р.) та з урахуванням положень п.2.7. договору (якщо відповідач протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від позивача акту виконаних робіт (наданих послуг) не надасть вмотивовану відмову від підписання такого акту, то цей акт вважається прийнятим), відповідач, прийнявши від позивача без будь-яких заперечень, акти виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 1 098 438,28 грн. (без ПДВ), на підставі яких було виставлено зазначені рахунки, не має підстав для заперечень щодо наявності у нього обов'язку щодо оплати вказаних рахунків позивача та, власне, для невиконання такого обов'язку.

Строк для оплати відповідачем рахунків позивача встановлений за п.2.3. договору у банківських днях: протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) на підставі виставлених позивачем рахунків.

При цьому, поняття (термін) "банківський день" чинним законодавством або ж сторонами за текстом договору не визначено. За таких обставин, суд приймає значення цього поняття як "робочий день банку, який здійснюватиме перерахування грошових коштів відповідача, в оплату товару позивача, на розрахунковий рахунок позивача". За загальним правилом, що містить у собі ч. 1 ст. 52 Кодексу Законів про працю України, в Україні встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними. Згідно з цим же Кодексом, допускається встановлення шестиденного робочого тижня, з одним вихідним днем. Матеріалами справи не підтверджено факт встановлення в банках, в яких обслуговуються позивач або відповідач, або ж в будь-яких інших банках шестиденного робочого тижня, з одним вихідним днем та, відповідно, факт здійснення банківських операцій протягом шести днів на тиждень. Доказів іншого сторони не надали.

З урахуванням цього та виходячи з положень п.2.3. договору щодо строку оплати рахунків, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов’язку здійснити оплату отриманих від відповідача рахунків на сплату відшкодування за договором, протягом 3–х робочих днів з дня отримання відповідного акту виконаних робіт (наданих послуг), до якого виставлений рахунок, разом з таким рахунком.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем нарахувань (інфляційних втрат, річних та пені) на суми заборгованості. За результатами цієї перевірки, суд дійшов висновку про правильність визначення позивачем періодів нарахування річних, інфляційних втрат та пені, а також, про відсутність суттєвих недоліків у відповідних розрахунках (т.2 а.с.29), що підтверджується наступним.

Щодо нарахувань з 15.12.2015р. по 31.10.2016р. на суму боргу 68 368,31 грн.

Пеня нарахована за період з 15.12.2015р. по 31.12.2015р., тривалістю 17 днів, на 68368,31 грн. боргу становить 1401,08 грн.

1401,08 грн. = ((68 368,31 грн. х 2 х 22 % х 17 днів)/100%) /365 днів

Пеня нарахована за період з 01.01.2016р. по 21.04.2016р., тривалістю 112 днів, на 68368,31 грн. становить 9205,44 грн.

9205,44 грн. = ((68 368,31 грн. х 2 х 22 % х 112 днів)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 22.04.2016р. по 26.05.2016р., тривалістю 35 днів, на 68368,31 грн. боргу становить 2484,42 грн.

2484,42 грн. = ((68 368,31 грн. х 2 х 19 % х 35 днів)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 27.05.2016р. по 15.06.2016р., тривалістю 35 днів, на 68368,31 грн. боргу становить 1344,95 грн.

1344,95 грн. = ((68 368,31 грн. х 2 х 18 % х 20 днів)/100%) /366 днів

Загальна сума вказаної пені складає 14435,89 грн.

14435,89 грн. = 1401,08 грн. + 9205,44 грн. + 2484,42 грн. + 1344,95 грн.

Нарахування пені після 15.06.2016р., у зв’язку з несплатою 68 368,31 грн. боргу, що утворився 15.12.2015р., суперечить положенням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та договору. При цьому, суд констатує про те, що хоч позивач і зазначив у розрахунку пені про нарахування пені на 68368,31 грн. боргу за 322 дні прострочення сплати такого боргу, проте, фактично нарахування пені на вказану суму боргу здійснено позивачем з урахуванням обмеження щодо періоду нарахування пені встановленого за ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (нарахування пені припиняється через шість місяців, від дня коли зобов'язання мало бути виконано).

Інфляційне збільшення 68 368,31 грн. боргу за період з 15.12.2015р. по 31.10.2016р. (інфляційні втрати за цей період) розраховуються з використанням індексів інфляції 100,7 % за грудень 2015 року, 100,9 % за січень 2016 року, 99,6 % за лютий 2016 року, 101,0 % за березень 2016 року, 103,5 % за квітень 2016 року, 100,1 % за травень 2016 року, 99,8 % за червень 2016 року, 99,0 % за липень 2016 року, 99,7% за серпень 2016р., 101,8% за вересень 2016 року та 102,8 % за жовтень 2016 року. Розмір таких втрат становить 6973,57 грн.

Середній індекс інфляції за період з 15.12.2015р. по 31.10.2016р., після округлення отриманого в результаті значення середнього індексу інфляції 1,1015587 до тисячних складає 1,102; (1,102 = 1,007 х 1,009 х 0,996 х 1,01 х 1,035 х 1,001 х 0,998 х 0,99 х 0,997 х 1,018 х 1,028)

6973,57 грн. = 68 368,31 грн. х 1,102 - 68 368,31 грн.

Річні нараховані за період з 15.12.2015р. по 31.12.2015р., тривалістю 17 днів, на 68368,31 грн. боргу становлять 95,53 грн.

95,53 грн. = ((68368,31 грн. х 3 % х 17 днів)/100%) /365 днів

Річні нараховані за період з 01.01.2016р. по 31.10.2016р., тривалістю 305 дні, на 68368,31 грн. боргу становлять 1709,21 грн.

1709,21 грн. = ((68368,31 грн. х 3 % х 305 днів)/100%) /366 днів

Загальна сума вказаних річних складає 1804,74 грн.

1804,74 грн. = 95,53 грн. + 1709,21 грн.

Щодо нарахувань з 15.01.2016р. по 31.10.2016р. на суму боргу 206 026,84 грн.

Пеня нарахована за період з 15.01.2016р. по 21.04.2016р., тривалістю 98 днів, на 206026,84 грн. боргу становить 24 272,89 грн.

24272,89 грн. = ((206026,84 грн. х 2 х 22 % х 98 днів)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 22.04.2016р. по 26.05.2016р., тривалістю 35 днів, на 206026,84 грн. боргу становить 7486,77 грн.

7486,77 грн. = ((206 026,84 грн. х 2 х 19 % х 35 днів)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 27.05.2016р. по 23.06.2016р., тривалістю 28 днів, на 206026,84 грн. боргу становить 5674,18 грн.

5674,18 грн. = ((206 026,84 грн. х 2 х 18 % х 28 днів)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 24.06.2016р. по 15.07.2016р., тривалістю 22 дні, на 206026,84 грн. боргу становить 4086,76 грн.

4086,76 грн. = ((206 026,84 грн. х 2 х 16,5 % х 22 дні)/100%) /366 днів

Загальна сума вказаної пені складає 41520,60 грн.

41520,60 грн. = 24272,89 грн. + 7486,77 грн. + 5674,18 грн. + 4086,76 грн.

Нарахування пені після 15.07.2016р., у зв’язку з несплатою 206 026,84 грн., що утворився, що утворився 15.01.2016р. суперечить положенням суперечить положенням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та договору. При цьому, суд констатує про те, що хоч позивач і зазначив у розрахунку пені про нарахування пені на 206 026,84 грн. боргу за 291 день прострочення сплати такого боргу, проте, фактично нарахування пені на вказану суму боргу здійснено позивачем з урахуванням обмеження щодо періоду нарахування пені встановленого за ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (нарахування пені припиняється через шість місяців, від дня коли зобов'язання мало бути виконано).

Інфляційне збільшення 206026,84 грн. боргу за період з 15.01.2016р. по 31.10.2016р. (інфляційні втрати за цей період) розраховуються з використанням індексів інфляції 100,9 % за січень 2016 року, 99,6 % за лютий 2016 року, 101,0 % за березень 2016 року, 103,5 % за квітень 2016 року, 100,1 % за травень 2016 року, 99,8 % за червень 2016 року, 99,0 % за липень 2016 року, 99,7% за серпень 2016р., 101,8% за вересень 2016 року та 102,8 % за жовтень 2016 року. Розмір таких втрат становить 19 366,52 грн.

Середній індекс інфляції за період з 15.01.2016р. по 31.10.2016р., після округлення отриманого в результаті значення середнього індексу інфляції 1,0939014 до тисячних складає 1,094; (1,094 = 1,009 х 0,996 х 1,01 х 1,035 х 1,001 х 0,998 х 0,99 х 0,997 х 1,018 х 1,028)

19 366,52 грн. = 206 026,84 грн. х 1,094 - 206 026,84 грн.

Річні нараховані за період з 15.01.2016р. по 31.10.2016р., тривалістю 291 день, на 206026,84 грн. боргу становлять 4914,25 грн.

4914,25 грн. = ((206 026,84 грн. х 3 % х 322 дні)/100%) /366 днів

Щодо нарахувань з 26.07.2016р. по 31.10.2016р. на суму боргу на 489 146,53 грн.

Пеня нарахована за період з 26.07.2016р. по 28.07.2016р., тривалістю 3 дні, на 489146,53 грн. боргу становить 1323,10 грн.

1323,10 грн. = ((489 146,53 грн. х 2 х 16,5 % х 3 дні)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 29.07.2016р. по 15.09.2016р., тривалістю 49 днів, на 489146,53 грн. боргу становить 20 300,92 грн.

20300,92 грн. = ((489 146,53 грн. х 2 х 15,5 % х 49 днів)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 16.09.2016р. по 27.10.2016р., тривалістю 42 дні, на 489146,53 грн. боргу становить 16 839,47 грн.

16 839,47 грн. = ((489 146,53 грн. х 2 х 15 % х 42 дні)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 28.10.2016р. по 31.10.2016р., тривалістю 4 дні, на 489146,53 грн. боргу становить 1496,84 грн.

1496,84 грн. = ((489 146,53 грн. х 2 х 14 % х 4 дні)/100%) /366 днів

Загальна сума вказаної пені складає 39960,33 грн.

39960,33 грн. = 1323,10 грн. + 20 300,92 грн. + 16 839,47 грн. + 1496,84 грн.

Інфляційне збільшення 489146,53 грн. боргу за період з 26.07.2016р. по 31.10.2016р. (інфляційні втрати за цей період) розраховуються з використанням індексів інфляції 99,70% за серпень 2016р., 101,8% за вересень 2016 року та 102,8 % за жовтень 2016 року. Розмір таких втрат становить 21033,30 грн.

Середній індекс інфляції за період з 26.07.2016р. по 31.10.2016р., після округлення отриманого в результаті значення середнього індексу інфляції 1,04336 до тисячних складає 1,043; (1,043 = 0,997 х 1,018 х 1,028)

21 033,30 грн. = 489146,53 грн. х 1,043 - 489146,53 грн.

Річні нараховані за період з 26.07.2016р. по 31.10.2016р., тривалістю 98 днів, на 489146,53 грн. боргу становлять 3929,21 грн.

3929,21 грн. = ((489 146,53 грн. х 3 % х 98 днів)/100%) /366 днів

Щодо нарахувань з 15.08.2016р. по 31.10.2016р. на суму боргу 83 724,15 грн.

Пеня нарахована за період з 15.08.2016р. по 15.09.2016р., тривалістю 32 дні, на

83724,15 грн. боргу становить 2269,24 грн.

2269,24 грн. = ((83 724,15 грн. х 2 х 15,5 % х 32 дні)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 16.09.2016р. по 27.10.2016р., тривалістю 42 дні, на 83724,15 грн. боргу становить 2882,31 грн.

2882,31 грн. = ((83724,15 грн. х 2 х 15 % х 42 дні)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 28.10.2016р. по 31.10.2016р., тривалістю 4 дні, на 83724,15 грн. боргу становить 256,20 грн.

256,20 грн. = ((83724,15 грн. х 2 х 14 % х 4 дні)/100%) /366 днів

Загальна сума вказаної пені складає 5407,75 грн.

5407,75 грн. = 2269,24 грн. + 2882,31 грн. + 256,20 грн.

Інфляційне збільшення 83724,15 грн. боргу за період з 15.08.2016р. по 31.10.2016р. (інфляційні втрати за цей період) розраховуються з використанням індексів інфляції 99,70% за серпень 2016р., 101,8% за вересень 2016 року та 102,8 % за жовтень 2016 року. Розмір таких втрат становить 3600,14 грн.

Середній індекс інфляції за період з 15.08.2016р. по 31.10.2016р., після округлення отриманого в результаті значення середнього індексу інфляції 1,04336 до тисячних складає 1,043; (1,043 = 0,997 х 1,018 х 1,028)

3600,14 грн. = 83724,15 грн. х 1,043 - 83724,15 грн.

Річні нараховані за період з 15.08.2016р. по 31.10.2016р., тривалістю 78 днів, на 83724,15 грн. боргу становлять 535,28 грн.

535,28 грн. = ((83724,15 грн. х 3 % х 78 днів)/100%) /366 днів

Щодо нарахувань з 12.09.2016р. по 31.10.2016р. на суму боргу 83 724,15 грн.

Пеня нарахована за період з 12.09.2016р. по 15.09.2016р., тривалістю 4 дні, на 83724,15 грн. боргу становить 283,06 грн.

283,66 грн. = ((83 724,15 грн. х 2 х 15,5 % х 4 дні)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 16.09.2016р. по 27.10.2016р., тривалістю 42 дні, на 83724,15 грн. боргу становить 2882,31 грн.

2882,31 грн. = ((83724,15 грн. х 2 х 15 % х 42 дні)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 28.10.2016р. по 31.10.2016р., тривалістю 4 дні, на 83724,15 грн. боргу становить 256,20 грн.

256,20 грн. = ((83724,15 грн. х 2 х 14 % х 4 дні)/100%) /366 днів

Загальна сума вказаної пені складає 3422,17 грн.

3422,17 грн. = 283,66 грн. + 2882,31 грн. + 256,20 грн.

Інфляційне збільшення 83724,15 грн. боргу за період з 12.09.2016р. по 31.10.2016р. (інфляційні втрати за цей період) розраховуються з використанням індексів інфляції 101,8% за вересень 2016 року та 102,8 % за жовтень 2016 року. Розмір таких втрат становить 3851,31 грн.

Середній індекс інфляції за період з 12.09.2016р. по 31.10.2016р., після округлення отриманого в результаті значення середнього індексу інфляції 1,046504 до тисячних складає 1,046; (1,046 = 1,018 х 1,028)

3851,31 грн. = 83724,15 грн. х 1,046 - 83724,15 грн.

Річні нараховані за період з 12.09.2016р. по 31.10.2016р., тривалістю 50 днів, на 83724,15 грн. боргу становлять 343,13 грн.

343,13 грн. = ((83724,15 грн. х 3 % х 50 днів)/100%) /366 днів

Щодо нарахувань з 11.10.2016р. по 31.10.2016р. на суму боргу 83 724,15 грн.

Пеня нарахована за період з 11.10.2016р. по 27.10.2016р., тривалістю 17 днів, на

83724,15 грн. боргу становить 1166,65 грн.

1166,65 грн. = ((83724,15 грн. х 2 х 15 % х 17 днів)/100%) /366 днів

Пеня нарахована за період з 28.10.2016р. по 31.10.2016р., тривалістю 4 дні, на 83724,15 грн. боргу становить 256,20 грн.

256,20 грн. = ((83724,15 грн. х 2 х 14 % х 4 дні)/100%) /366 днів

Загальна сума вказаної пені складає 1422,85 грн.

1422,85 грн. = 1166,65 грн. + 256,20 грн.

Інфляційне збільшення 83724,15 грн. боргу за період з 11.10.2016р. по 31.10.2016р. (інфляційні втрати за цей період) розраховуються з використанням індексу інфляції 102,8% за жовтень 2016 року. Розмір таких втрат становить 2344,28 грн.

2344,28 грн. = 83724,15 грн. х 1,028 - 83724,15 грн.

Річні нараховані за період з 11.10.2016р. по 31.10.2016р., тривалістю 21 день, на 83724,15 грн. боргу становлять 144,11 грн.

144,11 грн. = ((83724,15 грн. х 3 % х 21 день)/100%) /366 днів

Загальна сума усієї пені складає 106 169,59 грн.

106169,59 грн. = 14 435,89 грн. + 41 520,60 грн. + 39 960,33 грн. + 5407,75 грн. + 3422,17 грн. + 1422,85 грн.

Загальна сума усіх інфляційних втрат складає 57 169,12 грн.

57 169,12 грн. = 6973,57 грн. + 19 366,52 грн. + 21033,30 грн. + 3600,14 грн. + 3851,31 грн. + 2344,28 грн.

Загальна сума усіх річних складає 11 670,72 грн.

11 670,72 грн. = 1804,74 грн. + 4914,25 грн. + 3929,21 грн. + 535,28 грн. + 343,13 грн. + 144,11 грн.

Додатково суд зазначає про наступне.

1. Загальний розмір заявлених до стягнення з відповідача річних, а саме, 11 670,46 грн. визначено позивачем як результат додавання одне до одного вказаних у розрахунку позивача (т.2 а.с.29) шести сум річних: 1804,48 грн., 4914,25 грн., 3929,21 грн., 535,29 грн., 343,13 грн., 144,12 грн. Разом з тим, правильним результатом додавання одне до одного вказаних у розрахунку позивача шести сум річних є 11 670,48 грн., а не 11 670,46 грн., як-то зазначив позивач внаслідок описки (чи-то арифметичної помилки) у розрахунку.

11 670,48 грн. = 1804,48 грн. + 4 914,25 грн. + 3 929,21 грн. + 535,29 грн. + 343,13 грн. + 144,12 грн.

Таким чином, слідує вважати, що дійсний розмір позовних вимог в частині стягнення річних складає 11 670,48 грн.

2. Загальний розмір заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат, а саме, 57252,84 грн. визначено позивачем як результат додавання одне до одного вказаних у розрахунку позивача (т.2 а.с.29) шести сум інфляційних втрат: 6973,57 грн., 19366,52 грн., 21033,30 грн., 3600,14 грн., 3935,04 грн.,2344,28 грн.

Разом з тим, правильним результатом додавання одне до одного вказаних у розрахунку позивача шести сум інфляційних втрат є 57 252,85 грн., а не 57252,84 грн., як-то зазначив позивач внаслідок описки (чи-то арифметичної помилки) у розрахунку.

57 252,85 грн. = 6973,57 грн. + 19366,52 грн. + 21033,30 грн. + 3600,14 грн. + 3935,04 грн. + 2344,28 грн.

Таким чином, слідує вважати, що дійсний розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат складає 57 252,85 грн.

Відповідачем не надано доказів сплати, повністю або частково, на користь позивача заявлених до стягнення 1098438,28 грн. основного боргу, 57 252,85 грн. інфляційних втрат, 11670,48 грн. річних (3 %) та 105 742,77 грн. пені.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги в частині стягнення 1 098 438,28 грн. основного боргу, 11670,48 грн. річних (3 %) та 105742,77 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі. Також, за цих самих встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення 57 252,85 грн. інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню, а саме, задоволенню в сумі 57 169,12 грн. У стягненні 83,73 інфляційних втрат має бути відмовлено.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 99,99 %.

99,99 % = ((1 273 020,65 грн. (розмір задоволених позовних вимог)/(1 273 104,38 грн. (розмір заявлених позовних вимог)) х 100 %

У зв’язку з цим 99,99 % або 19 094,66 грн. судового збору має бути покладено на відповідача, а решта – на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (місцезнаходження: 73000, Херсонська область, м. Херсон, пр-т Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код 38728533) на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (місцезнаходження: 73000, Херсонська область, м. Херсон, пр-т Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код юридичної особи 01125695) 1 098 438 (один мільйон дев’яноста вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 28 коп. основного боргу, 57 169 (п’ятдесят сім тисяч сто шістдесят дев’ять) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 11 670 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят) грн. 48 коп. річних, 105 742 (сто п’ять тисяч сімсот сорок дві) грн. 77 коп. пені та 19 094 (дев’ятнадцять тисяч дев’яноста чотири) грн. 66 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.12.2016р.

Суддя                                           К.В. Соловйов