Ухвала

іменем україни

21 грудня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 24 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи сої вимоги тим, що 06 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк» (далі - ВАТ «ВіЕйБі Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 348/3, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 23 511 євро на придбання автомобіля та зобов'язався повернути отримані кошти до 05 серпня 2022 року та сплатити проценти за користування кредитом. Зобов'язання ОСОБА_4 забезпечені порукою ОСОБА_5 за відповідним договором поруки. У зв'язку з невиконанням позичальником належним чином умов кредитного договору утворилася заборгованість. Так, рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № 348 у сумі 343 429 грн 77 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 263 627 грн 20 коп.; заборгованість за процентами - 67 062 грн 13 коп. та штрафні санкції у розмірі 12 740 грн 44 коп. Проте відповідачі не виконують зазначеного рішення суду, заборгованості за кредитним договором не погашають, тому зобов'язання тривають, у зв'язку з чим банком нараховуються проценти за користування кредитними коштами і штрафні санкції за невиконання умов договору. З огляду на вказане позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку різницю заборгованості за договором кредиту з урахуванням рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2012 року у сумі 202 784 грн 29 коп., яка складається із заборгованості за процентами у розмірі 148 091 грн 82 коп. та штрафних санкцій у розмірі 54 692 грн 47 коп.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 24 червня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» СлавкінаМ.А. просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Загальний строк позовної давності встановлено у три роки, а спеціальний про стягнення неустойки - один рік (ст. ст. 257, 258 ЦК України).

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, прострочена заборгованість за процентами, прострочена заборгованість по комісії, пеня за несвоєчасне погашення процентів, пеня за несвоєчасне погашення кредиту, пеня за несвоєчасне погашення комісії це є штрафними санкціями, а тому стягнення останніх відповідно до вимог ст. 266 ЦК України залежить від спливу позовної давності по основній вимозі.

Крім того, згідно зі змістом ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд правильно виходив із того, що строк позовної давності по основній вимозі переривався 23 лютого 2012 року (наступного дня після звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості) і закінчився 28 лютого 2015 року, а цей позов пред'явлено до суду 31 серпня 2015 року, тобто з пропуском як загального так і спеціального строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач, при цьому позивачем не зазначено поважних причин пропущення цього строку.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення з відповідача ОСОБА_4 простроченої заборгованості за процентами, штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання за спливом позовної давності.

Крім того, на підставі наявних у справі доказів апеляційний суд обґрунтовано вважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» до поручителя ОСОБА_5

На обґрунтування такого висновку апеляційний суд правильно виходив із того, що вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів від 19 січня 2012 року поручитель отримав 26 січня 2012 року і оскільки на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивач змінив строк виконання основного зобов'язання, тому передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк дії поруки підлягає обрахуванню з 01 лютого 2012 року, а до суду з цим позовом банк звернувся у серпні 2015 року, таким чином зобов'язання за договором поруки припинені.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 58-60, 212, 303, 304 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, вони зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Зокрема, помилковими є доводи касаційної скарги про те, що оскільки станом на час подання позову заборгованість не була погашена, тому суд неправильно застосував ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки такі доводи спростовуються змістом наведеної норми закону та установленими судом обставинами справи, згідно з якими банк змінив строк виконання основного зобов'язання, що в свою чергу впливає на строк дії поруки.

Доводи касаційної скарги про те, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконується, заборгованість не погашається, а сам кредитний договір не розірваний і не припинений не мають правового значення для вирішення справи, враховуючи предмет і підстави цього позову і вимоги ст. 11 ЦПК України.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції обґрунтовано скасоване апеляційним судом, тому відсутні підстави залишати його без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

А.В.Маляренко

О.М.Ситнік