П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року м. Київ

Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Ковтюк Є.І.,

суддів: при секретарях: Вус С.М., Гошовської Т.В., Коваленко О.В., Короткевича М.Є., Кузьменко О.Т., Тімчинській І.О.,Пошви Б.М., Школярова В.Ф.,

за участю заявників ОСОБА_7 і ОСОБА_8, прокурорів Управління підтримання державного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України Чупринської Є.М. і Донського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявами адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про перегляд ухвал колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року щодо ОСОБА_1,

у с т а н о в и л а:

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, на підставі угоди про визнання винуватості засуджено за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 38 250 грн (тридцяти восьми тисяч двохсот п'ятдесяти гривень), на підставі частини четвертої статті 53 КК з розстрочкою виконання вироку на дванадцять місяців.

ОСОБА_1 визнано винуватим у фіктивному підприємництві - придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, яке вчинив за наступних обставин.

Упродовж липня - серпня 2012 року невстановлені слідством особи за попередньою змовою з метою ухилення від сплати податків і розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах під видом відшкодування податку на додану вартість, конвертації безготівкових коштів у готівку, організували створення і придбання ряду фіктивних підприємств на ім'я малозабезпечених громадян, а також осіб зі свого оточення, які, перебуваючи в матеріальній або іншій залежності від вказаних невстановлених осіб, за грошову винагороду або іншу зацікавленість давали свою згоду на реєстрацію (придбання) фіктивних підприємств, не маючи при цьому наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність.

У березні 2013 року ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами за винагороду 300 доларів США, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру здійснювати фінансово - господарську діяльність, вчинив дії, направлені на придбання ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме підписав підготовлені останніми документи, необхідні для внесення змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також підписав наказ № 7 від 2 березня 2013 року про призначення себе директором ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3. Після чого за вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_1 відкрив у філії ПАТ ІНФОРМАЦІЯ_4 р/р НОМЕР_1, та підписав з банком договір на обслуговування бізнес пакету № 40/28-14-6 від 14 березня 2013 року, додаток до цього договору, а також картку зі зразками підписів і відбитка печатки. Тоді ж, на вимогу ОСОБА_4 та інших осіб, він підписав незаповнені грошові чеки у чековій книжці на видачу готівки, які разом зі статутними та реєстраційними документами ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3 передав невстановленим слідством особам.

Невстановлені особи під прикриттям ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3, використовуючи зазначені документи без відома ОСОБА_1, здійснювали безтоварні операції, конвертували безготівкові кошти в готівку та умисно ухилялися від сплати податків в бюджет.

На початку березня 2013 року ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_6 укладено угоду про виконання будівельних робіт з підприємством ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ОСОБА_1.

На розрахунковий рахунок ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом червня 2013 року від ОСОБА_9 надійшло 25 339 670 грн начебто за виконані цим товариством роботи. У подальшому невстановлені особи, діючи від імені ОСОБА_1, ці кошти перерахували нібито за товарно-матеріальні цінності на розрахунковий рахунок ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_5 і 21 червня та 9 серпня 2013 року конвертували їх у готівку на суму 25 301 718 грн на користь третіх осіб.

Крім того, у серпні 2013 року на розрахунковий рахунок ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_9 надійшло 33 970 200 грн начебто за поточний ремонт адміністративних будівель. У подальшому невстановлена слідством особа, видаючи себе за директора ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1, використала підписані останнім незаповнені грошові чеки ЛЗ1804728, ЛЗ1804729, ЛЗ1804731, ЛЗ1804733, ЛЗ1804735 і у період з 1 по 9 серпня 2013 року конвертувала в готівку на користь третіх осіб 33 970 200 грн.

Аналогічним чином упродовж 8 - 12 листопада 2013 року на користь третіх осіб на підставі грошових чеків ЛЗ1804736, ЛЗ1804738, ЛЗ18004740 були конвертовані у готівку 9 086 500 грн, що надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_9 у період з 1 по 12 листопада 2013 року начебто за поточний ремонт адмінбудівель.

Усього на рахунок ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 безпідставно було перераховано та конвертовано в готівку 68 358 418 грн, чим заподіяно державі велику матеріальну шкоду.

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області від 25 березня 2015 року апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на вказаний вирок повернуто заявникам з огляду на те, що вони подані особами, які не мають права подавати апеляційні скарги.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Заявники ОСОБА_7 і ОСОБА_8 порушують питання про перегляд Верховним Судом України ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 3 статті 445 КПК. Твердять, що рішення суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами кожного з них не відповідають висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року у справі №5-347кс15. Просять скасувати зазначені ухвали і направити справу щодо ОСОБА_1 на розгляд до суду касаційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - Суд) заслухала суддю - доповідача, пояснення заявників ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які підтримали заяви і просили про їхнє задоволення, пояснення прокурора Донського О.І. проти задоволення заяв, прокурора Чупринської Є.М., яка вважала, що заяви підлягають частковому задоволенню, просила виключити з судових рішень слова «ОСОБА_6» і замінити їх словами «особи, щодо якої матеріали кримінальної справи виділено в окреме провадження», дослідила матеріали кримінального провадження і матеріали, додані до заяв, обговорила вимоги заявників і дійшла висновку про таке.

1. Провадження у справі відкрито за заявами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з підстави, передбаченої пунктом 3 статті 445 КПК (невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Суду).

2. Особливістю перегляду Судом судових рішень із зазначеної підстави є встановлення відповідності/невідповідності висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Суду, із висновком про застосування цих же норм в оспорюваному рішенні суду касаційної інстанції.

3. Касаційний суд, рішення якого заявники оспорюють, відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_8, послався на норми, які містяться у пункті 2 частини другої статті 428, пункті 2 частини третьої статті 399 і частині четвертій статті 394 КПК, та дійшов висновку, що рішення апеляційного суду про повернення апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 є обґрунтованим, оскільки ці адвокати не є учасниками процесу у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, вирок не стосується інтересів ОСОБА_6, а отже вони не мали права подавати апеляційні скарги.

4. Постанова Суду від 3 березня 2016 року у справі №5-347кс15 містить правовий висновок про те, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 КПК. Відтак при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з'ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

У справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали касаційного суду з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 445 КПК, Суд установив, що суд першої інстанції, констатуючи у вироку щодо ОСОБА_3 його винуватість у вчиненні, крім іншого, пособництва шляхом усунення перешкод у постановленні суддею (ОСОБА_2), щодо якого матеріали виділено в окреме провадження, завідомо неправосудної ухвали про звільнення засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі у зв'язку з хворобою, що спричинило тяжкі наслідки, фактично зробив висновок про те, що суддею постановлено завідомо неправосудне судове рішення. Отже, стосовно розглядуваної справи Суд резюмував, що ОСОБА_2, хоча і не був визнаний учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_3, вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у даному провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з його оскарженням.

Кримінальне провадження, в якому оспорюється рішення касаційного суду, попри те, що містить згадування прізвища підзахисного адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_8, стосується виключно обвинуваченого ОСОБА_1, який уклав угоду про визнання винуватості. Дослідження та оцінку правомірності дій інших осіб, які таку угоду не укладали, суд не здійснював, а отже не вирішував наперед питання про права, свободи чи інтереси підзахисного заявників і не створював преюдицію для нього.

5. Таким чином, зіставлення висновку в постанові Суду, у якому резюмується забезпечення права осіб на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, з урахуванням положень частини четвертої статті 394 КПК і частини другої статті 24 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, та висновку в оспорюваних рішеннях суду касаційної інстанції, в якому йдеться про неможливість оскарження заявниками ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вироку стосовно ОСОБА_1, оскільки в даному кримінальному провадженні вони не є учасниками процесу і вказаний вирок жодним чином не стосується інтересів ОСОБА_6, не свідчить про невідповідність судових рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Суду від 3 березня 2016 року у справі №5-347кс15.

Ураховуючи, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяв ОСОБА_7 і ОСОБА_8 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 453, 454, 456 Кримінального процесуального кодексу України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про перегляд ухвал колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року щодо ОСОБА_1.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий: Є.І. Ковтюк

Судді:

С.М. Вус О.Т. Кузьменко

Т.В. Гошовська Б.М. Пошва

М.Є. Короткевич В.Ф. Школяров