КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 366/2469/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Слободян Н.П. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Іванківського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області, Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з зазначеним вище позовом до відповідачів, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області від 26.07.2016 року № УІІ-10/92 в частині погодження режиму роботи кафе-бару по АДРЕСА_1 в п'ятницю - до 01.00, суботу - до 02.00 та п.2 «забезпечити під час роботи закладу рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщенні і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, встановлених санітарними нормами». Крім того, просила заборонити сільській раді погоджувати режим роботи кафе-бару по АДРЕСА_1 на відкритих майданчиках та в приміщенні після 22 год. у відповідності до положень ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, який за договором оренди № 1 від 01.07.2014 року з власником ОСОБА_4, використовує орендоване приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_1, для розміщення магазину-кафе, звернувся 26.07.2016 року до сесії Ладижицької сільської ради із зверненням про затвердження (погодження) режиму роботи кафе-бару у вихідні дні: п'ятниця - 18.00 до 01.00, субота з 18.00 до 02.00, неділя - з 18.00 до 23 год., і в дні замовлень з 10.00 до 23.00.

Дане звернення було розглянуто на сесії Ладижицької сільської ради 26.07.2016 року: рішенням № УІІ-10/92 погоджено поданий підприємцем графік. При цьому у п.2 рішення було вирішено: «забезпечити під час роботи закладу рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщенні і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, встановлених санітарними нормами», у п.3 контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань соціально-культурного розвитку села та комунальної власності.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач не надав суду вмотивованих та належних доказів того, що вказаним рішенням відповідача дійсно порушуються її права та інтереси.

Апеляційна інстанція погоджується з вказаним висновком суду, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 9 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення, за погодженням з власниками, зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані, зокрема: забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами (ця норма повністю відтворена у оспорюваному рішенні сільської ради).

У свою чергу органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, відповідно до ч. 7 ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 звертався до Іванківського міжрайонного відділу лабораторних досліджень державної установи «Київський обласний лабораторний центр держсанепідслужби України» із заявою щодо проведення замірів рівнів шуму в житловій забудові АДРЕСА_1. У відповіді було зазначено під час замірів акустична апаратура в кафе була включена на повну потужність (рівні замірів при зачинених вікнах - 46-48 дБ, при відчинених вікнах - 56-58 дБ та зроблено висновок, що дані рівні не перевищують вимог Санітарних норм від 03.08.1984 року № 3077-84 «Санітарні норми допустимого шуму в помешканнях житлових та громадських будинків та на території житлової забудови» (денний норматив (з 7.00 до 23.00) не більше 70дБ, нічний - 60 дБ).

Інших висновків компетентних органів стосовно перевищення допустимого санітарними нормами рівня шуму під час роботи кафе-бару матеріали справи не містять та суду надано не було.

Згідно ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» до захищених об'єктів відносяться: жилі будинки і прибудинкові території; лікувальні, санаторно-курортні заклади, будинки-інтернати, заклади освіти, культури; готелі і гуртожитки; розташовані у межах населених пунктів заклади громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; інші будівлі і споруди, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; парки, сквери, зони відпочинку, розташовані на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об'єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

Частиною 9 ст. 32 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р. № 4004-XII (далі-Закон України № 4004-XII) передбачено, що забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя в районі, місті, районі у місті покладається на головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративно-територіальної одиниці, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом відповідно головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, Севастополя за погодженням із головним державним санітарним лікарем України у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом а частини 1 статті 42 Закону України № 4004-XII передбачено, що головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.

Тобто, головні державні санітарні лікарі (їх заступники) здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням підприємствами, установами, організаціями та громадянами норм санітарного законодавства та застосовують відповідні заходи реагування у разі їх порушення. Зокрема і обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що саме порушення встановленого режиму роботи (перевищення погодженого часу), як і порушення громадського порядку, торгівля спиртними напоями неповнолітнім тягне за собою передбачену чинним законодавством відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.12.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.