ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2007 р. Справа № 46/624-06 (н.р. 37/145-06)
вх. номер 16441
Суддя Господарського суду Харківської області Ільїн О.В.
при секретарі судового засідання Бакіна О.Б.
за участю представників сторін:
позивача - Дягілєва І.В., дов. № 145від 01.08.2006 року
відповідача - Омелбченко О.В., дов. б/н від 02.03.2007 року
розглянувши матеріали справи за позовом: АТ "Бізнес - сервіс" м. Харків
до ТОВ "Енергосоюз", м. Х-в 3-я особа ТОВ "Українська фінансова компанія", м. Х-в
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
ВСТАНОВИВ:
Позивач, акціонерне товариство «Бізнес-Сервіс» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів № К 27 від 03.09.2004 р. між Акціонерним товариством «Бізнес-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз» за посередництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова компанія», як такого, що вчинений без додержання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України. В позовній заяві АТ «Бізнес-Сервіс» також просить застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України та покласти судові витрати на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11 липня 2006 р. по справі № 37/145-06 в позові було відмовлено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 р. зазначене рішення господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 листопада 2006 р. рішення господарського суду Харківської області від 11 липня 2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 р. по справі № 37/145-06 було скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду. Приймаючи вищевказану постанову, Вищий господарський суд зазначив, що зміст спірного договору суперечить ч. 3 ст. 8 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу».
В процесі подальшого розгляду справи позовні вимоги позивача залишилися незмінними та обґрунтовуються тим, що в порушення ч. 3 ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», спірний договір містить умови, які передбачають оплату акцій після їх передачі Покупцеві. З огляду на це, Відповідач просить визнати недійсним правочин – Договір купівлі-продажу цінних паперів від 03.09.2004 р. № К 27 як такий, що не відповідає умові дійсності правочинів, встановленій ч. 1 ст. 203 ЦК України, та може бути визнаним недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.
Відповідач надав відзив на позовну заяву з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 29 листопада 2006 р., який залучений господарським судом до матеріалів справи.
В судових засіданнях 28.03.2007 року, 17.04.2007 року та 24.04.2007 року, відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву відповідно до 17.04.2007 року, 24.04.2007 року та 26.04.2007 року.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, з урахуванням обов’язковості вказівок, встановлених Постановою Вищого господарського суду України від 29 листопада 2006 р., встановив наступне.
03 вересня 2004 року між відповідачем і позивачем та за посередництва третьої особи був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № К 27.
Згідно п. 2.3 Договору купівлі-продажу цінних паперів № К 27 від 03.09.2004 р., Продавець передає Покупцю ЦП за Актом приймання-передачі протягом десяти днів з моменту підписання договору.
Відповідно до п. 2.2 спірного договору, Покупець зобов’язується здійснити розрахунок з Продавцем шляхом перерахування загальної договірної вартості ЦП на розрахунковий рахунок Продавця в строк до 31 грудня 2004 р.
Відповідно до ст. ч. 3 ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.
Таким чином, як видно з матеріалів справи та як зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2006 р., суперечить законодавству умова договору, яка передбачає оплату акцій до їх передачі. Тобто, не відповідає ч. 3 ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» пункт 2.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів № К 27 від 03.09.2004 р. наступного змісту: «2.2. Продавец обязуется произвести расчет с Продавцом путем перечисления договорной стоимости ЦБ на текущий счет Продавца в срок до 31 декабря 2004 года.».
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недотримання цієї умови в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою недійсності правочину.
Отже, п. 2.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів № К 27 від 03.09.2004 р. є недійсним.
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Правочин не може бути вчинений без включення до нього істотної умови. При цьому для факту укладення договору необхідно погодити саме істотні умови, тобто умови названі законом в якості істотних, умови, які необхідні для договору даного виду та умови, які мають бути погоджені за бажанням однієї зі сторін. Звичайна умова не може вважатися істотною, так як вона вже регламентована законом.
Таким чином, недійсним може бути визнаний лише той правочин, недійсному в якому є його істотна умова. Недійсність умови, яка вже регламентована законодавством та не є істотною, не тягне за собою недійсність всього договору.
Відповідно до ч. 3 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Разом з тим, слід звернути увагу на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Включення умов, вже визначених чинним законодавством, до змісту правочину не є обов’язковим, так як такі умови існують об’єктивно поза волею та домовленостями суб’єктів цивільних правовідносин.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу», акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості. Отже, умова про порядок оплати акцій встановлена чинним законодавством і може не погоджуватись сторонами. У випадку визнання недійсною умови договору, яка встановлює порядок оплати акцій інший від встановленого законодавством, порядок оплати визначається існуючою нормою чинного законодавства – ст. 8 ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу». Враховуючи, що згідно п. 2.3 Договору передача цінних паперів має відбуватись протягом 10 днів з моменту підписання договору, оплата має здійснюватись також на протязі 10 днів з моменту підписання договору, тобто – до передачі акцій.
Таким чином, умова п. 2.2 Договору № К 27 від 03.09.2004 р. не є істотною умовою Договору, а тому її недійсність п. 2.2 Договору № К 27 від 03.09.2004 р. не тягне за собою визнання недійсним Договору № К 27 від 03.09.2004 р. в цілому. Умови спірного договору, що є істотними, цілком відповідають чинному законодавству, а тому немає підстав для визнання недійсним Договору № К 27 від 03.09.2004 р. в цілому.
При цьому, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність правочину в цілому, та не призводить до настання правових наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 217 ЦК України.
За таких обставин, вимога позивача про визнання Договору купівлі-продажу цінних паперів № К 27 від 03.09.2004 р. підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним пункт 2.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів № К 27 від 03.09.2004 р., укладеного між Акціонерним товариством «Бізнес-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз» за посередництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова компанія».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз» (код за ЄДРПОУ 25472036, місцезнаходження: 61140, м. Харків, просп. Гагаріна, 98) на користь Акціонерного товариства «Бізнес-сервіс» (код за ЄДРПОУ 23760222, місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Козелецька, 9) грошові кошти в розмірі 42,50 грн. сплаченого позивачем державного мита та 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Суддя Ільїн О.В.
справа № 46/624-06