Справа № 1-59-2009 року

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

      20 липня 2006 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

    головуючого - судді     -     Чепурного В.П.

    при секретарях     -     Олефіренко В.В., Бондаренко Н.М.

    з участю прокурора         -     Сук В.І.

    адвокатів         -     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Черкаси кримінальну справу про обвинувачення:  ОСОБА_2,  08 липня  1954 рожу     народження,      уродж. ІНФОРМАЦІЯ_1,     росіянин,     громадянство України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, раніше не судимий, прож. ІНФОРМАЦІЯ_3,  

у скоєнні злочину передбаченого  ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

    Підсудному ОСОБА_2 по кримінальній справі органом досудового слідства пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченому ст. 286 ч. 1 КК України, а саме в тому, що він, 01 вересня 2006 року близько 12 години 00 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Хіміків в м. Черкаси зі сторони вул. 30-років Перемоги в напрямку вул. Громова, з пасажиром ОСОБА_3, що сиділа на задньому пасажирському сидінні праворуч, зупинився на регульованому світлофором перехресті проспекту Хіміків та вул. Громова на червоний колір світлофору для  виконання повороту ліворуч на вул. Громова в м. Черкаси, в лівій смузі руху порушивши вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України,  а саме: перед початком виконання  повороту не  Переконався в безпеці виїзду, на зелений  сигнал світлофору, виїхав на перехрестя   проспекту  Хіміків   та вул.   Громова   порушивши вимоги п.16.6 Правил дорожнього руху України, тобто повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора не дав дорогу транспортному засобу, що рухався в зустрічному напрямку прямо, а саме водію автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4, після чого відбулось зіткнення вказаних автомобілів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з множинними переломами ребер справа, перелому обох ключиць, що відносяться до категорії тілесних   ушкоджень   середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я та травм голови зі струсом головного мозку, що відноситися до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

    Будучи допитаним, як на попередньому слідстві, так і в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України не визнав та пояснив, що він дійсно їхав за кермом на своєму автомобілі НОМЕР_1  по проспекту Хіміків у зазначений у обвинуваченні час. Його стаж керування автомобілем 25 років. Жодного разу він правил дорожнього руху не порушував, і до відповідальності ніяким органом не притягувався. У даній конкретній ситуації на перехресті доріг проспекту Хіміків та вул. Громова в м. Черкаси діяв у відповідності до Правил дорожнього руху України не порушивши їх, чекав, поки йому можна буде покинути перехрестя і їхати далі на змінений колір світлофора покинути перехрестя. Дочекавшись цього, а на це вказувало також те, що два автомобілі, які зупинилися у зустрічному напрямку перебуваючи на двох зустрічних полосах руху зупинилися, він і почав покидати перехрестя. Він в цей час знаючи, що змінився колір світлофора став покидати перехрестя, але на заваді став автомобіль «Опель-Вектра» який рухався на величезній швидкості із крайнього правого ряду, із ряду із якого у даному місці можливий лише поворот на право і то у випадку коли буде ввімкнено зелене світло. Побачивши це, він намагався уникнути зіткнення і збільшити швидкість, але зіткнення уникнути йому не вдалося.

    Дальші д оводячи в судовому засіданні свою невинність, ОСОБА_2 вказував, що не за його дій завдана шкоди потерпілій ОСОБА_3, так-як він діяв у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України.

В даному випадку, як пояснив ОСОБА_2 йому не зрозуміло, чому слідство зайнявши позицію водія ОСОБА_4 до уваги його пояснення не прийняло і вважало, що він рухався із середнього ряду на вище зазначеному перехресті. Тобто рахувало що він в’їхав на перехрестя із ряду, якого дійсно можливий рух прямо, із середнього. Йому у даному випадку також не зрозуміло, якщо він ОСОБА_2, як і водій автомобіля «Опель-Вектра» ОСОБА_5, обидва стояли і чекали зміни кольору сигналу світлофора, і бачили що назустріч зупинилися в обох рядах два автомобілі яким практично на той час коли змінився колір світлофора рух був заборонений, то чому слідство не взяло це до уваги і черговий раз зайняло позицію ОСОБА_4  

Вивчивши матеріали справи, допитавши підсудного, свідка ОСОБА_4, суд прийшов до висновку, що обвинувачення підсудного ОСОБА_2 ґрунтується лише на припущеннях можливої його вини, не знайшло об’єктивних доказів підтвердження її в судовому засіданні, і не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.  

    Суд прийшов до такого висновку покладаючись на добуті докази в судовому засіданні.

Так, надані суду досудовим слідством докази не доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину виходячи з наступного:

Як встановлено в ході слідства в судовому засіданні водій автомобіля «Опель-Вектра»  ОСОБА_4 їхав на перехресті проспекту Хіміків і вул. Громова в м. Черкаси прямо, тобто по проспекту Хіміків у напрямку вул. Смілянська намагаючись перетнути вулицю Громова.  

Водій автомобіля «Шевроле-Еванда» ОСОБА_2 після зупинки транспортного засобу на перехресті, впевнившись, що весь транспорт, що мав би рухатися прямо, тобто у двох зустрічних полосах шляху зупинився, почав свій рух. Виїхавши у поле зору що відкривало видимість на самій крайній правій смузі руху назустріч, де можливий поворот лише направо, побачив, що до нього збоку стрімко наближається червоний автомобіль. В цей час намагаючись уникнути зіткнення він збільшив швидкість руху свого автомобіля. Але завдяки дуже великій швидкості автомобіля «Опель-Вектра» під керуванням ОСОБА_4 зіткнення уникнути не вдалося.

Одноособово, тобто у єдиному числі, у скоєнні злочину ОСОБА_2 вказує лише свідок ОСОБА_4 –  учасник даного ДТП, і він на думку суду винний у даному ДТП, оскільки діяв у порушення Правил дорожнього руху України, їхав з перевищенням швидкості, на змінений колір світлофора з жовтого на червоний, а також із правого крайнього ряду намагаючись проїхати перехрестя прямо де рух можливий тільки направо, оскільки прямо шляху немає. ( а. с. 10, 12).

    У матеріалах справи із схеми пригоди можна зробити висновок, що автомобіль «Опель-Вектра» зупинився за два метри до краю проїзної частини вул. Громова розміщеної на повороті , а також у глибині за межами краю проїзної частини проспекту Хіміків ( 0,7 м.) . ( а. с. 10).

     Звідси можливо також зробити висновок щодо виїзду автомобіля із крайнього правого ряду, що підтверджує покази підсудного, свідка ОСОБА_5 ( а. с. 61)  та даних ним у судовому засіданні та потерпілої ОСОБА_3 яка у судовому засіданні підтвердила покази підсудного ОСОБА_2П  та покази свідка ОСОБА_5

    Підсудний ОСОБА_2 також у своїх поясненнях дописаних власноруч ( а. с. 24), після порушення кримінальної справи пояснював, що у обох смугах зустрічного руху перебував транспорт, однак слідство цьому значення не надало і висновків не здійснило.

    Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об’єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України не знайшла свого підтвердження добутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеною. Так, суд при розгляді справи в межах пред'явленого ОСОБА_2 обвинуваченні і безпосередньо допитавши підсудного, свідка ОСОБА_4, оголосивши протоколи, документи та вивчивши всі матеріали справи, заслухавши міркування і доводи прокурора, захисника, приходить до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному ОСОБА_2 обвинувачення в тому, що він скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху, коли керував транспортним засобом, та таким чином спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесні пошкодження.

Суд, оцінивши покази свідка ОСОБА_4, ставиться до них критично, оскільки у відповідності до  проведеної по справі комісійної експертизи, його швидкість становила не менше 75.1 км. на годину. Із цього суд здійснив висновок про невідповідність показів свідка ОСОБА_4 про те, що він діяв у виконання вимог Правил дорожнього руху України, оскільки стверджував, що його швидкість сягала не більше 60 км. на годину. А тому, суд оцінивши покази дані свідком ОСОБА_4 в цілому на попередньому слідстві та  у судовому засіданні 22.10.2008 року де ОСОБА_4 вказує, що автомобіль «Шевроле-Еванда» не зупиняючись на світлофорі рухався по ньому і намагався випередити його при проїзді перехрестя не відповідають дійсності. Пояснити чому у цей же час на перехресті стояв автомобіль «Форд транзит» темно-червоного кольору, а в судовому засіданні він про колір вже згадати не зміг, який рухався у його ж попутному напрямку і який ніби то пропускав транспорт назустріч який стояв і не їхав, він не може.

    Крім цього є не вірним твердження свідка ОСОБА_4, про те, що крайнім у лівій полосі руху, тобто зліва від нього автомобіль «Форд-Транзит» був темно-червоного кольору.

    У зв’язку з цим суд, прийнявши до уваги пояснення потерпілої що їй бачилися кольори національної символіки, коли вона перебувала у автомобілі «Шевроле-Еванда», оскільки у суді встановлено що «Форд-Транзит» був жовтого кольору, то свідок ОСОБА_4 таким чином частково самостійно вказує, що був і ще один автомобіль темно-червоного кольору, який дійсно перебував у нього зліва.

Також при прийнятті такого рішення про відсутність вини ОСОБА_2 судом взято до уваги те, що прокурор у судовому засіданні від 10.06.2008 року, а на цей час у суду вже були пояснення свідка ОСОБА_5 який допитувався раніше 07.05.2008 року , про те що автомобіль «Опель-Вектра» виїхав із крайнього правого ряду, то після допиту потерпілої ОСОБА_3 прокурором також прийняті до уваги її покази і він погодився із вихідними даними для проведення чергової судової авто-технічної експертизи про те, що автомобіль «Опель-Вектра» їхав саме із крайнього правого ряду на перехресті. В знаки цього, суд і не прийняв до уваги жодної експертизи (авто-технічної) за вихідні дані по яких було взято твердження, що цей автомобіль їхав із середнього ряду.

    Не прийнявши до уваги жодної із проведених по справі судово-автотехнічних експертиз, проведених до 10.06.2009 року, тобто до встановлення у судовому засіданні вихідних даних взятих за основу про те, що автомобіль «Опель-Вектра» під керуванням ОСОБА_4 рухався у крайньому правому ряду, оскільки у основу їх усіх взято до уваги те, що зазначений автомобіль рухався у середньому ряду, що не є вірним, а також до встановлення швидкості руху автомобіля «Опель-Вектра», то в цьому випадку зважаючи на вираз у ній про неспроможність вище зазначених доводів за визначенням вище згаданої експертизи , суд вважає, що саме таке пояснення вимощуються у єдину лінію, що слідство по справі проводилося однобоко і не об’єктивно.

    Так, покладаючи в основу вироку висновки проведеної по справі судово-автотехнічної експертизи від 10 червня 2009 року, суд прийняв до уваги, те, що автомобіль «Опель-Вектра» на перехресті рухався із швидкістю 75.1 км. на годину.  

Оцінюючи і аналізуючи покази ОСОБА_4 в цілому, судом прийнято до уваги, що ні швидкість руху 60 км. в час, ні середній ряд на перехресті, ні зелений колір на який він перетинав перехрестя не мали місця. Все це він розповідав як у первинних своїх поясненнях 07.09.2006 року так і у своїх показах суді у судовому засіданні від 22.10.2008 року коли він давав пояснення будучи попередженим про кримінальну відповідальність діючи таким чином у свій захист.

Саме ці покази суперечать показам потерпілої коли вона будучи допитаною у судовому засіданні від 23.11.2007 року та 10.06.2008 року пояснювала суду, що автомобіль у якому вона перебувала рухався, а всі автомобілі стояли. У своїх додаткових поясненнях від 10.06.2008 року потерпіла вказала вже додатково, що в два ряди стояли автомобілі на зустрічній смузі руху. А ближче до тротуару, тобто в першому ряду де можливо виконувати тільки поворот на право автомобілів вона не бачила. Тобто, після зупинки їх автомобіля на перехресті для пропуску транспорту вони стояли, а після, з метою залишити перехрестя почали рухатися, тобто після зміни кольору світлофора. В цей час весь транспорт зупинився на зустрічній смузі руху. Це тільки не обходило одного водія автомобіля «Опель-Вектора» під керуванням ОСОБА_4, який зі швидкістю не менше 75.1 км. на годину вже не міг зупинити  свій автомобіль.        

Свідок ОСОБА_5 який спостерігав всю картину дій і руху кожного із учасників ДТП і на очній ставці під час попереднього слідства підтвердив, що автомобіль «Опель-Вектра» під керуванням ОСОБА_4 виїхав із крайнього правого ряду і на сильно великій швидкості, яка до гальмування сягала 100 км. на годину.    

Автомобіль «Форд-Транзит» як встановлено у судовому засіданні із показів потерпілої, підсудного ОСОБА_2 та частково свідка ОСОБА_4 побачивши зелений мигаючий сигнал світлофора став зупинятися і зупинився. Цей самий автомобіль «Форд_Транзит» спостерігав і свідок ОСОБА_4 але не міг пояснити чому він зупинився, а сам ОСОБА_4 в цей час на високій швидкості доганяючи його не зміг в наслідок високої швидкості уникнути ДТП .

    У цьому випадку суд оцінюючи висновки останньої експертизи, яку фактично поклав у основу вироку, оскільки вона дає відповідь на основне питання, яке швидше всього не цікавило слідство, поклавши в основу обвинувального висновку покази свідка ОСОБА_4, і лише по швидкості автомобілів суд визначився з кінцевими висновками. Суд в частині неспроможності даних про рух автомобіля «Опель-Вектра» по правій смузі руху із указівкою про те, що ці дані отримані лише від водія ОСОБА_2П.(підсудного по справі) та свідка ОСОБА_5 оцінює критично, оскільки як встановив суд вони також відповідають показам потерпілої, яка в судовому засіданні стверджувала, що дві зустрічні смуги були зайняті, і на них стояли автомобілі.

    Наряду із уже описаними доводами невинності ОСОБА_2, суд приймаючи таке рішення, оцінив схему пригоди складену на місці 07.09.2006 року в 12-00 год. і прийшов черговий раз до висновку про те, що автомобіль «Опель-Вектра» їхав по крайній правій смузі руху, оскільки після удару, як видно із схеми зупинився навпроти краю проїзної частини шляху де в’їхати на проспект Хіміків практично неможливо. ( а. с. 10).

    Також визначаючись у питанні про причинний наслідковий зв'язок ДТП із діями кожного із водіїв учасників його, суду достатньо даних про швидкість руху, оскільки, як встановлено у судовому засіданні водій автомобіля «Шевроле-Еванда» під керуванням ОСОБА_2 спочатку зупинився на перехресті виїхавши на нього і лише після того, як побачив, що після загорання моргаючого зеленого кольору світлофора автомобіль «Форд-Транзит» та інший автомобіль, що рухалися по зустрічній смузі руху зупинилися до повної зупинки, сам почав рух . А оскільки водій автомобіля «Опель-Вектра» продовжив рух свого автомобіля у той час коли автомобілі у попутному напрямку вже зупинялися на вимогу світлофора, продовжив рух на високій швидкості то саме його дії на думку суду і є причинно-наслідковому зв’язку із даною пригодою. А водій Автомобіля «Шевроле-Еванда» у даній обстановці що склалася не міг уникнути ДТП, і таким чином його дії на думку суду знаходяться у межах Правил дорожнього руху України.

    Таким чином у причинно-наслідковому зв’язку із ДТП суд визнає дії водія автомобіля «Опель-Вектра» ОСОБА_4.

Судом також взято під сумнів доводи сторони обвинувачення того, що ОСОБА_2 діяв у порушення Правил дорожнього руху України , оскільки це об’єктивно ні слідством ( крім показів ОСОБА_4В.) у матеріалах справи, ні в судовому засіданні не доведено.

А будь які сумніви у доведеності вини підсудного мають трактуватися на його користь.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що органом досудового слідства не знайдено доказів вини підсудного ОСОБА_2 .

Суд, за подібного, обмежений у праві збору доказів вини підсудного за власною ініціативою та залишаючись об'єктивним і  неупередженим,  має  створити  необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків  та  здійснення наданих  їм  прав,  розглянути  кримінальну  справу  і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних   справ   не   вправі   перебирати  на  себе  функції обвинувачення чи захисту, а тому і прийшов до висновку про винесення виправдувального вироку.

Суд при прийнятті виправдувального вироку також прийняв до уваги не об’єктивність проведення слідства по справі, коли слідством у задоволенні цілого ряду клопотань адвоката ОСОБА_1 із його підзахисним було відмовлено ( а. с. 183). Під час проведення додаткового слідства, після направлення її судом, таким самим чином слідство не виконало всіх вказівок суду і черговий раз направило справу до суду фактично маючи у наявності за доказ лише одні покази свідка ОСОБА_4 і не провівши по справі комплексну комісійну експертизу для з’ясування яка ж була швидкість автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час їх зіткнення, тобто не зібравши об’єктивних доказів вини ОСОБА_2 справа була черговий раз направлена в суд.

    Інших доказів, які б прямо чи побічно вказували на причетність ОСОБА_2  до скоєння інкримінованого діяння у ході судового слідства зібрано не було. До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів не надійшло.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов’язаний доводити свою винуватість у вчиненні злочину. А так само обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, як було вже зазначено вище мають тлумачитися на її користь.

Таким чином, суд прийшов до висновку, про необхідність постановлення відносно ОСОБА_2 виправдувального вироку у зв’язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину та відсутністю у його діях складу злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В  :

Виправдати ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України у зв’язку з відсутністю у його діях складу злочину.

      Обрану відносно ОСОБА_2. міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.

Речові докази, по справі автомобілі повернути власникам у їх користування.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий :