ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" квітня 2007 р. Справа № 15/107-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Херсонської обласної психіатричної лікарні
до Степанівської сільської ради
3-я особа: Обласне управління земельних ресурсів м. Херсон
про визнання нечинним рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Паламарчук П.В. - головний лікар, дор. № 1-5/110 від 10.04.07р.
від відповідача- Лисенко Н.В. - представник, дор. № 2.5-60 від 10.04.07р.
3-я особа: Момот Г.І. - начальник, дор. № 1 від 05.04.07р.
Позивач звернувся з позовом до господарського суду, в якому просить визнати дії відповідача по відмові у погоджені меж земельної ділянки протиправними та зобов'язати відповідача узгодити Херсонській обласній психіатричній лікарні межі зазначених земельних ділянок.
Листом №1-5/438 від 16.04.07р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати дії відповідача - суб'єкта владних повноважень, які виразились у відмові погодження меж земельних ділянок, визначених на плані земельної ділянки під номерами 1,3,6,7 протиправними та зобов'язати відповідача погодити межі земельних ділянок №1,3,6,7 в натурі.
Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що рішенням виконкому Херсонської райради депутатів трудящих №383 від 23.10.57р. позивачу була передана у постійне користування земельна ділянка площею 470,3 га та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Зі спливом часу площа земельних ділянок була змінена, деякі земельні ділянки використовуються нераціонально та не за цільовим призначенням. Відповідно до п. 4 постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" місцеві ради зобов'язані вирішити питання про припинення права користування ділянками, що використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням встановлених вимог, а також нераціонально і передачу їх до складу земель запасу. Відповідач нераціонально та не за цільовим призначенням використовує земельні ділянки, якими фактично користується церква, проїздом, що не представляє потреби для лікарні. До того ж, площа земельної ділянки з 470,3 га зменшилась приблизно до 40 га, тому посилання позивача у позовній заяві про відмову у простому підтвердженні сільською радою права на землю, яке надано ХОПЛ у 1957 році є неправомірними, оскільки площі суттєво зменшились і погодити їх без переоформлення права на земельну ділянку неможливо.
Третя особа на боці відповідача підтримала заперечення відповідача та вважає, що у зв'язку з тим, що позивач претендує на земельну ділянку, розмір якої значно зменшився, то він спочатку повинен розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Клопотання з приводу погодження меж земельних ділянок, на які розроблена технічна документація із землеустрою зі складання державного акту на право постійного землекористування до відповідача не надходило. Замість клопотання було подано лише кадастрові плани з урахуванням земельних ділянок під церквою, проїздом.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд-
в с т а н о в и в:
Позивач на підставі рішення виконкому Херсонської райради депутатів трудящих №383 від 23.10.57р. отримав у постійне користування земельну ділянку площею 470,3 га та йому було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.92 ЗК України від 2001 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. Як вбачається із довідки ЄДПРОУ, позивач є організацією, яка належить до комунальної форми власності, тому він має право на користування земельною ділянкою на праві постійного користування. Це право він отримав також на підставі рішення виконкому Херсонської райради депутатів трудящих №383 від 23.10.57р. Відповідно до п.1 Перехідних положень до Земельного кодексу України від 2001 року рішення про надання в користування земельних ділянок діють відповідно до норм цього кодексу.
Зважаючи на те, що рішенням виконкому Херсонської райради депутатів трудящих №383 від 23.10.57р. позивачу надано в користування 470,3га землі, а на день звернення позивача з позовом він користується земельною ділянкою площею до 40 га, він просить зобов'язати узгодити відповідача межі фактичного землекористування. Оскільки вся земельна ділянка, якою він користується, є у його постійному землекористуванні, то йому не потрібно додаткове узгодження меж земельних ділянок, які йому передані у постійне користування, а відповідач відповідно не має права відмовляти у оформлені цих земельних ділянок, оскільки це питання вже вирішено компетентним органом і обов'язкове для нього, як до органу, який починаючи з 2002 року розпоряджається землями в межах населеного пункту, тобто дати дозвіл на оформлення позивачем меж земельних ділянок є обов'язком, а не правом. Щодо спірних ділянок, на які відповідач відмовився узгодити межі, то для відмови у такому узгоджені він повинен надати докази вилучення у позивача земельних ділянок в порядку, передбаченому ст.141 Земельного кодексу України. Такі докази в матеріалах справи відсутні.
Щодо посилання третьої особи на те, що рада не правомочна підписувати запропоновані межі земельної ділянки, оскільки має місце нецільове використання земельних ділянок, то воно не відповідає матеріалам справи, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні. До того ж, третя особа не уповноважена виступати від імені відповідача, та має право лише діяти в межах прав, наданих йому нормами КАСУ як представнику третьої особи.
Щодо того, що позивач повинен замість технічної документації із землеустрою розробити проект, то воно не відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до п.п. "ґ" ст.20 Закону України "Про землеустрій" одним із завдань землеустрою є організація нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою. П. "е" ст.24 цього Закону передбачено, що одним із видів документації є проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань. Остання частина цієї статті передбачає, що склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно -технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Ст.31 Закону передбачає, що зміни до документації із землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою. У даному випадку замовник, позивач по справі, вирішив здійснити зміни у проект виділеної йому земельної ділянки з урахуванням фактично займаної ним земельної ділянки, оскільки частина земельної ділянки ним передана селищній раді, та є необхідність встановлення фактичних меж землекористування. Розроблення такої документації є різновидом упорядкування землекористування, а тому нема необхідності для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до ч.3 ст.51 Закону України "Про землеустрій" проектами землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань передбачаються заходи структури земельних угідь, усунення черезсмужжя, далекоземелля, ламаності меж, ерозійних процесів та інших екологічних наслідків нераціонального використання земель і створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування й удосконалення раціональної системи існуючого землеволодіння та землекористування. Таким чином позивач мав право з метою раціонального використання земель звернутись за узгодженням меж фактично переданої йому у постійне користування земельної ділянки для упорядкування землекористування. Таке погодження необхідно для подальшого розроблення відповідної технічної документації, тому дії відповідача у відмові погодження меж земельних ділянок № 1,3,6,7 в натурі у зв'язку з тим, що позивач використовує їх не за цільовим призначенням, є протиправними, оскільки визначення таких меж необхідно для упорядкування землекористування позивачем земельними ділянками, які є у нього в постійному землекористуванні.
Оскільки відповідач є органом місцевого самоврядування, то свої повноваження він здійснює шляхом прийняття рішень та розпоряджень. Повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів відносяться до його власних повноважень, то таке узгодження або відмову у узгоджені меж земельної ділянки проводиться шляхом прийняття рішення сільською радою. Докази того, що ним це питання виносилось на сесію ради, відповідач не надав, а тому позов у частині визнання відмови у погодженні меж землекористування протиправною підлягає задоволенню, так як відмова надана головою сільської ради одноособово з перевищенням повноважень.
Позивач також просить зобов'язати відповідача погодити межі зазначених земельних ділянок, та не вказав, яким чином відповідач повинен це зробити.
Відповідно до ст.161 КАСУ під час прийняття постанови суд вирішує - чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". З урахуванням вказаних законодавчих актів відповідач зобов'язаний узгодити межі фактичного землекористування позивача, у тому числі і земельними ділянками, визначеними на кадастровому плані цифрами №1,3,6,7 шляхом прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь.
За таких умов позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.153,158, 160,161 КАСУ, суд-
постановив:
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати відмову голови Степанівської сільської ради у погодженні меж землекористування протиправною.
3.Зобов'язати Степанівську сільську раду узгодити межі фактичного землекористування позивача, у тому числі і земельними ділянками, визначеними на кадастровому плані цифрами № 1,3,6,7 шляхом прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь з винесенням вказаного питання на першу, після вступу постанови в законну силу, сесію ради.
4.Постанову надіслати сторонам до відома.
Постанова набирає законної сили з 26.04.07.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя З.В. Клепай