ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року 17год.29хв.Справа № 331/1233/15-а провадження ПР/808/31/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Комунальної установи "Обласний центр медико - соціальної експертизи"

про визнання дій неправомірними, скасування акту огляду медико - соціальної експертної комісії, зобов'язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) звернулася до суду з позовом до Комунальної установи "Обласний центр медико - соціальної експертизи" (далі – відповідач), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у встановленні інвалідності позивачу; скасувати акт № 92 огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.10.2014; зобов’язати відповідача провести повторну медико-соціальну експертизу позивача та призначити їй групу інвалідності.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та вказала, що їй безпідставно було відмовлено у встановленні групи інвалідності.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що станом на дату розгляду справи позивачу встановлена група інвалідності. Дії відповідача щодо відмови у встановленні інвалідності позивачу та акт № 92 огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.10.2014 є правомірними; їх правомірність підтверджена актом № 308 від 13.11.2014, який позивач не оскаржувала, висновком судово-медичної експертизи. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на таке.

01.10.2014 за результатами огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 складено акт № 92, відповідно до якого позивачу не встановлено групу інвалідності (а.с.7-8 том 1).

13.11.2014 за результатами оскарження рішення обласної МСЕК, Центральною МСЕК МОЗ України складено акт № 308 (а.с.9-10 том 1), яким групу інвалідності позивачу не встановлено.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у встановленні їй інвалідності, вважає дії відповідача та акт № 92 від 01.10.2014 протиправними, а тому звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Статтею 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі – Положення про МСЕК, норми якого наводяться в редакції, чинній на дату виникнення правовідносин).

Відповідно до п. 15 Положення про МСЕК, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Пункти 17-20 Положення про МСЕК визначають, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 затверджено також Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, відповідно до п. 24 якого рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Відповідно до п. 27 вказаного Положення, підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Правомірність акта № 92 від 01.10.2014 та дій відповідача щодо відмови у встановленні позивачу інвалідності підтверджується наявними в матеріалах справи актом огляду Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ України № 308 від 13.11.2014, яким підтверджено відсутність підстав для встановлення інвалідності позивачу.

Крім того, висновком експерта № 114/к від 13.07.2015 підтверджено, що консультативним висновком № НОМЕР_1 "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", у ОСОБА_1 встановлені наступні види та ступені обмеження життєдіяльності (здатність до переміщення 0 ст., здатність до самообслуговування 0 ст., працездатність 0 ст.). Вказані ступені обмеження є меншими мінімально необхідних для встановлення групи інвалідності. Відповідно, на момент огляду МСЕК наявності фактичних підстав для встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності – не вбачається (а.с.7-23 том 2).

А відтак, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено правомірність дій відповідача та акта № 92 від 01.10.2014, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача провести повторну медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 та призначити їй групу інвалідності, суд зазначає таке.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що вже після огляду МСЕК у ОСОБА_1 були встановлені ознаки прогресування хвороб. В подальшому за направленням КЗ "Запорізька центральна районна лікарня" від 04.11.2015, органом МСЕК 24.11.2015 ОСОБА_1 була оглянута на предмет встановлення інвалідності. Згідно висновків акту огляду МСЕК № 230 від 24.11.2015, ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності від загального захворювання (а.с.82, 83-86 том 2).

А відтак, вимоги про зобов’язання відповідача провести повторну медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 та призначити їй групу інвалідності є безпідставними, оскільки станом на дату розгляду справи позивачу вже встановлена ІІІ група інвалідності.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька