Справа № 2-а-4298/2008рік
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2008 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Григорука О.Б.
при секретарі Микитин Л.Р.
за участю сторін:
представник прокуратиури - Чорнописька Г.О., довіреність №153-08р. від 07.05.2008р.
представника позивача - Юхменко Д.М., довіреність №04-196/859 від 07.08.2008р.
представника відповідача - Яш П.К., доручення №23-01 від 23.07.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави, яка через Міністерство праці та соціальної політики України спрямовує та координує діяльність Фонду соціального захисту інвалідів в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача: ТзОВ «Калина»
про стягнення заборгованості в сумі 3946,95 грн. ,-
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора м. Івано-Франківська звернувся до суду з позовом в інтересах держави, яка через Міністерство праці та соціальної політики України спрямовує та координує діяльність Фонду соціального захисту інвалідів в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТзОВ «Калина» про стягнення заборгованості в сумі 3758,79 грн.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі суду пояснили, що відповідачем у справі була допущена заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій за нестворенні робочі місця для працевлаштування інвалідів та пені в розмірі 3946,95грн.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що ТзОВ «Калина» у 2007році було створено робочі місця, що підтверджується поданими до Рогатинського районного центру зайнятості форми 3-ПН.
Вислухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріалами справи судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості 1 робочого місця.
Частиною 2 статті 19 вказаного закону передбачено, що роботодавці, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу.
Згідно ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього
професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно ч.1 та ч.2 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995р. №314) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації (далі - підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робочим місцем інваліда може бути:
- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;
- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома.
Частиною 4 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" передбачено, що місцеві органи соціального захисту населення разом із громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань готують пропозиції щодо створення нових робочих місць, у тому числі для роботи з гнучкими формами зайнятості, і передають їх відділенням Фонду соціального захисту інвалідів і центрам зайнятості. Згідно ч.5 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Частиною 14 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" передбачено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Частиною 1 статті 18 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані, як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними. Згідно з частиною 5 пункту 1 статті 5 вказаного закону працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних в інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, установи, організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до їх рівня освіти та професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації та знань з урахуванням їх побажань.
Таким чином, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Як встановлено судом у 2007 році загальна чисельність працюючих на ТзОВ «Калина» складала 14 осіб. Таким чином, у відповідності до ч.1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для даного підприємства встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 1 робочого місця.
Судом встановлено, що відповідачем у встановлені законом терміни до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007рік за формою №10-ПІ. Відповідно до вказаного звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача складає 14 осіб, таким чином загальна кількість інвалідів у відповідності з чотирьохвідсотковим нормативом має складати 1 особа. Разом з тим, у 2007 році на підприємстві інваліди не працювали, щодо працевлаштування не звертались. Крім цього, відповідачем надано суду докази щодо інформування центру зайнятості про потребу в працівниках інвалідах протягом 2007 року. Так, зокрема, суду надано звіти про наявність вакансій ТзОВ «Калина» форми 3-ПН за січень-грудень 2007року. У відповідності до даних звітів відповідачем інформувався Рогатинський районний центр зайнятості про наявність вакантного місця за спеціальністю фармацевт, в тому числі для осіб з інвалідністю, з січня по грудень 2007року, та наявність вакантного місця за спеціальністю провізор, в тому числі для осіб з інвалідністю, з серпня по грудень 2007року. Як вбачається з матеріалів справи Рогатинський районний центр зайнятості не направляв на підприємство інвалідів для зайняття створених на підприємстві робочих місць, в зв'язку з тим, що протягом 2007року інваліди за спеціальністю фармацевт та провізор в пошуках роботи до центру зайнятості не звертались.
За таких обставин, судом встановлено, що ТзОВ «Калина» як роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому за таких обставин застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, а також здійснення нарахування пені за порушення строків сплати такої санкції, слід визнати незаконним.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя: О.Б. Григорук
Постанова виготовлена в повному обсязі: 27.10.2008 року