Справа № 2-а-4228/2008
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2008 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Григорука О.Б.
суддів: Могили А.Б., Матуляка Я.П.
при секретарі Микитин Л.Р.
за участю сторін :
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2, довіреність від 19.06.2008 року
представника відповідача: Гром А.М., дов. 220/850/д від 01.08.2008року
представника третьої особи на стороні відповідача: Недільчак Н.Я., довіреність №1921 від 28 серпня 2008року
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом: ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа на стороні відповідача : військова часина А-1349
про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії ,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - військова частина А-1349, про визнання дій відповідача неправомірними; зобов'язання Міністерство оборони України забезпечити здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з червня 2003 року по червень 2005 року з урахуванням надбавки за безперервну службу та виплату недоплачених грошових коштів через третю особу на стороні відповідача; зобов'язання Міністерство оборони України перерахувати цільовим платежем третій особі на стороні відповідача для виплати позивачу грошової компенсації за недоодержане речове майно в сумі 1112, 07 грн., до 11 березня 2000 року та 1880,05 грн. грошової компенсації за недоодержане речове майно за період з 11.03.2000 року по 13.06.2005 року.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів наведених в позовній заяві. Суду пояснили, що позивач проходила військову службу в військовій частині А-1349, стаж безперервної служби становить понад 10 років. Указом Президента України “Про надбавку військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” Міністру оборони України було надано право встановлювати військовослужбовцям, які прослужили понад 10 років щомісячну надбавку до грошового забезпечення в розмірі 30%. Але з 2003 року по 2005 рік надбавка безпідставно виплачувалась в заниженому розмірі 5-30%.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що згідно вищевказаного Указу Президента України визначення конкретного щомісячного розміру надбавки проводиться залежно від коштів, які затверджуються Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік на утримання Збройних сил України. Тобто положення указу прямо зобов'язують Міністра оборони України дотримуватися бюджетного законодавства. З цією метою Міністром оборони України прийнятий наказ “Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України”, пунктом 2 якої встановлено, що розмір цієї надбавки щорічно встановлюються виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України. Протягом 2003-2005 років рішенням Міністра оборони України дана надбавка для осіб, які мали більше 10 років вислуги встановлювалась в розмірі від 5% до 30 %. Крім цього, зазначив, що вимоги щодо виплати компенсації за речове майно є безпідставними оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України та наполіг на застосуванні наслідків передбачених ст.100 КАС України.
Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечив.
В судовому засіданні встановлено, що позивач перед звільненням проходила військову службу у в/ч А-1349, її вислуга становила більше 10 календарних років, у зв'язку з чим вона мала право на отримання надбавки за безперервну службу згідно Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» в розмірі до 30%. Зазначена надбавка виплачувалася червень - листопад 2003року, лютий - вересень 2004року, лютий - березень 2005 року в розмірі 5%, листопад - грудень 2003року, вересень-грудень 2004року, березень-травень 2005року в розмірі 30%.
Пунктом 1 Указу Президента України від 05.05.2003 року №389/2003 “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу” було надано право Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служб України та Начальнику Управління державної охорони України встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України, які мають високі результати у службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управління Державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10%, понад 10 років -до 30%, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%. Порядок і умови виплати зазначених добавок визначається Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.
Згідно п.2 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в ЗС України, затвердженої наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року, визначено, що розмір цієї надбавки встановлюється щорічно, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Як встановлено в судовому засіданні протягом 2003-2004 років рішенням Міністра оборони України дана надбавка для осіб, які мали більше 10 років вислуги встановлювалась в розмірі 5%. Дане рішення доводилось до відома керівництва частини телеграмами Міністра оборони України. Оскільки вислуга позивача складала на момент призначення надбавки більше 10 років, дана надбавка виплачувалась йому у вказаному розмірі.
За таких обставин дії військової частини по виплаті позивачу надбавки саме в такому розмірі не порушують вимог чинного законодавства, так як розмір виплат надбавок встановлюється Міністром оборони України в межах його повноважень та фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисах військових частин, а законодавством визначено лише граничні розміри надбавок без обумовлення мінімальної межі здійснення таких виплат та надано право визначати їх розмір Міністру оборони України, з врахуванням стажу роботи військовослужбовців та наявного фонду забезпечення.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Міністерства оборони України перерахувати цільовим платежем третій особі на стороні відповідача для виплати позивачу грошової компенсації за недоодержане речове майно в сумі 1112, 07 грн., до 11 березня 2000 року та 1880,05 грн. грошової компенсації за недоодержане речове майно за період з 11.03.2000 року по 13.06.2005 року, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з наказу командира в/ч А-1349 №109 від 13.06.2005 року позивач була звільнена з військової служби у запас за станом здоров'я з посади бухгалтера військово-економічної служби з виключенням її зі списків частини та всіх видів забезпечення. У виплаті компенсації за речове майно було відмовлено. Зазначена заборгованість виникла станом на 13 червня 2005 року.
Так як зазначена заборгованість виникла станом на 13 червня 2005 року, позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушене право з моменту з моменту нездійснення відповідачем дій щодо виплати компенсації за речове майно. Таким чином перебіг строку звернення за захистом порушеного права розпочався з 14 червня 2005року. На момент набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства строк звернення до суду не сплинув, а тому підлягають застосуванню вимоги п.2 ст.99 КАС України. Позивач пропустила річний строк звернення до адміністративного суду, визначений ч.2 ст.99 КАС України. На застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду наполягає представник відповідача. Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущений строк звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки судом не визнано причину пропуску строку звернення до суду поважною, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 99, 100, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів :
ПОСТАНОВИЛА
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя: О.Б.Григорук
Судді: А.Б.Могила
Я.П. Матуляк
Постанова в повному обсязі складена: 20.10.2008року