ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2016 р. м. Київ К/800/48115/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Загороднього А.Ф., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року за заявою ОСОБА_4 про внесення змін до виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа - реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

21 січня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про внесення змін до виконавчого листа, виданого 16 грудня 2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом по адміністративній справі № 2а-4069/10/0970.

Заява обґрунтована тим, що вказаний виконавчий лист в частині накладення на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року по справі № 2а-4069/10/0970, штрафу у розмірі 12 180 грн. не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим, державним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заяви.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву від 21 січня 2015 року. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для внесення змін до виконавчого листа, оскільки останній оформлений відповідно до резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року. Вважає, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було враховано положення пункту 4 частини 1 статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими, резолютивна частина ухвали апеляційного суду (як і суду першої інстанції) не має містити реквізитів стягувача та боржника, які натомість є обов'язковими реквізитами виконавчого листа, в тому числі такі як місцезнаходження та ідентифікаційний код боржника - юридичної особи.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року в адміністративній справі №4069/10/0979 заяву ОСОБА_4 про накладення на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації штрафу та встановлення для останнього нового строку для подання звіту про виплату позивачу 5000 грн. моральної шкоди - один день з дня проголошення (одержання) ухвали, задоволено частково. Накладено на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі №2а-4069/10/0970, штраф у розмірі 12 180 грн. Зобов'язано Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації в термін до 7 днів, з дня набрання даною ухвалою законної сили подати звіт до Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_4 моральної шкоди у відповідності до рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2005 року та постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2006 року.

21 січня 2015 року ОСОБА_4 подана заява про внесення змін до виконавчого листа по даній справі в частині накладення на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі №2а-4069/10/0970, штрафу у розмірі 12 180 грн., оскільки державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження з підстав невідповідності виконавчого листа вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

За змістом статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Неприбуття у судове засідання стягувача і боржника, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції обмежився лише констатуванням того, що виконавчий лист, виданий 16 грудня 2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом по адміністративній справі № 2а-4069/10/0970, повністю оформлено відповідно до резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, на виконання якої він був виданий.

В той же час, суд першої інстанції не перевірив виконавчий документ на його відповідність вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, зазначених помилок не виправив та погодився з висновком останнього про відсутність підстав для задоволення заяви про внесення змін до виконавчого листа. При цьому, суд апеляційної інстанції свої висновки мотивував тим, що відсутність індивідуального ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, оскільки він не позбавлений можливості самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом щодо надання довідки про ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника.

Проте судами не взято до уваги, що предметом дослідження в даній справі є не з'ясування питання правомірності дій державної виконавчої служби щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 16 грудня 2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом по адміністративній справі № 2а-4069/10/0970, а саме перевірка вказаного виконавчого документа на його відповідність статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та в залежності від цього - наявність чи відсутність підстав для внесення у виконавчий документ виправлень.

Не встановлення в судовому процесі судами першої та апеляційної інстанцій зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: А.Ф. Загородній

М.І. Мойсюк