УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Ігнаткж Б.Ю.

суддів -  Собослоя Г.Г., Павліченко С.В.

при секретарі - Плавайко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на рішення Виноградівського районного суду від 23 жовтня 2008 року та додаткове рішення від 17 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2та ОСОБА_3 про реальний розподіл будинку та вселення, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2., ОСОБА_3. до ОСОБА_4. про припинення права власності на частку у спільному майні та визнанні права власності на будинок ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаними основним та додатковим рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено, а у задоволення зустрічного позову відмовлено.

Відповідачі не погодились з цим рішенням, порушили питання про його скасування як основного так і додаткового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволення зустрічних позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апелянт та представник ОСОБА_3. скаргу з наведених підстав підтримали.

Представники позивача по первісному позову вважали, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Суть спору по первісному позову зводилась до того, що ОСОБА_4. поставила перед судом питання про припинення спільної сумісної власності шляхом реального розподілу будинку АДРЕСА_1 м. Виноградів, 1/2   частина якого належить їй на праві власності і по 1/4 частині належить кожному з відповідачів по первісному позову. І це вона просила вирішити, оскільки будинок знаходиться у занедбаному стані і потребує ремонту, але такий ремонт вона не в змозі провести до реального розподілу будинку позаяк в ньому в цілому проживає мама відповідачів.

Відповідачі по первісному позову пред'явили зустрічний позов про позбавлення ОСОБА_4. права власності на належну їй половину будинку і визнання за ними права

Справа №22-743/09     Номер рядка статистичного звіту: 5

Головуючий у першій інстанції: Рішко Г.І. Доповідач: Ігнатюк Б.Ю.

власності на цю частину будинку в рівних долях по тій причині, що зазначений будинок неможливо реально розподілити.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що реальний розподіл спірного будинку можливий і, крім цього, відповідачами по первісному позову не внесено на депозитний рахунок суду суми вартості частки позивачки у спільному майні, тобто половини вартості будинку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок експерта про можливість реального розподілу спірного будинку є неправильним і суд не призначив повторну експертизу; відповідно до позиції Верховного Суду України по застосуванню ст.365 ЦК України сукупність умов, зазначених у цій статті для позбавлення права власності, не є обов'язковою.

Відносно першого доводу слід відмітити, що по справі проведено будівельно-технічну експертизу судовим експертом, який вправі проводити такі експертизи і який значиться в Реєстрі атестованих судових експертів Закарпатської області. Більш цього, при вирішенні питання про призначення цієї експертизи були присутні представники відповідачів по первісному позову, які жодним чином не заперечували проти проведення такої експертизи зазначеним експертом /а.с.64, 65 т.1/. Незгода апелянтів та їх представників з висновком експерта на підставі довідок БТІ і відшукування зазначеними особами за межами Закарпатської області спеціалістів, які б могли дати потрібний для них висновок не є підставою для призначення повторної експертизи та не можуть викликати сумнів у правильності проведеної експертизи. Тому відмова суду першої інстанції у проведенні повторної експертизи, - після чого заявлялись відводи головуючому по справі у суді першої інстанції, - і мотивування рішення суду висновком саме цієї експертизи є правильним.

Відповідність резолютивної частини рішення висновку зазначеної експертизи в достатній мірі відображена у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.

Що ж до практики ВС України по застосуванню ст.365 ЩІК України та приєднання до матеріалів справи копій ухвал по конкретним справам, то слід зазначити, що відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог по даній справі не базується на твердженні необхідності сукупності всіх умов, зазначених у ст.365 ЦПК України, а на аналізі кожної умови окремо з врахуванням встановлених по справі обставин, тобто не суперечить зазначеній позиції ВС України, яким також враховувались конкретні обставини справи.

Зокрема, судом першої інстанції враховано, що частка ОСОБА_4. є більшою ніж частка кожного з відповідачів окремо, у неї є повнолітні діти і тому виникла необхідність в додатковому житлі; відповідачі в цьому будинку не проживають. Більш цього, є доведеним матеріалами справи, що будинок дійсно знаходиться в занедбаному стані і потребує ремонту, який ні відповідачі ні їхня мама, яка проживає в цьому будинку, не проводять, а позивачка не може провести без реального розподілу будинку, що може призвести до його втрати.

Крім цього, позивачами по зустрічному позові не виконано вимоги ч.2 ст.365 ЦК України, згідно якої суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Не виконання цієї умови є самостійною підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову. Внесення відповідачами в стадії апеляційного розгляду справи частини від необхідної суми на рахунок ДСА не є виконанням зазначеної норми закону.

При таких обставинах колегія суддів констатує про безпідставність доводів апеляційної скарги та ухвалення рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Виноградівського районного суду від 23 жовтня 2008 року та додаткове рішення від 17 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді :