донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.09.2009 р. справа №41/38пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
від позивача: від відповідача: від третьої особи: | не з’явився не з’явився Чайкіна К.О. –представник за дов. №2/10 від 08.01.2009р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 13.07.2009р. |
у справі | № 41/38пд (суддя Гончаров С.А.) |
за позовом: | Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області |
до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача: | Закритого акціонерного товариства „Азовелектросталь”, м.Маріуполь Донецької області Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області |
про | внесення у розділ 4 Договору оренди земельних ділянок від 05.02.2007 року № 04.07.162.00043 пункту 4.3.1 |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.07.2009р. по справі №41/38пд (суддя Гончаров С.А.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Азовелектросталь”, м. Маріуполь, про внесення у розділ 4 Договору оренди земельних ділянок від 05.02.2007 року № 04.07.162.00043 пункту 4.3.1., виклавши його у наступній редакції: „.4.3.1. З 01.01.2008року орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок № 33213815700052 код 13050500, отримувач –Маріупольська міська рада, Донецької області, МФО 834016 код ЕДРПОУ у Жовтневому районі м. Маріуполя.”
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними належним чином.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, третя особа, Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області, звернулась з апеляційною скаргою про його скасування, оскільки вважає, що рішення прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду - скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування заявлених вимог Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області посилається на ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, відповідно до яких встановлені граничні розміри орендної плати –не менше 3% та не більше 12% грошової оцінки землі.
Позивач, Маріупольська міська рада, м.Маріуполь Донецької області, повністю погоджується з апеляційною скаргою, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач, Закрите акціонерне товариство „Азовелектросталь”, м.Маріуполь Донецької області, проти апеляційної скарги заперечує, вважає що рішення першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційне подання без задоволення.
Розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням уповноважених представників позивача.
Розпорядженням Першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2009р. відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України “Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 07.02.2002р. для розгляду апеляційної скарги у справі №41/38пд була призначена інша колегія суддів, у складі: головуючий суддя Старовойтова Г.Я, судді Акулова Н.В. та Волков Р.В.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Позивач, Маріупольська міська рада, м.Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Закритого акціонерного товариства „Азовелектросталь”, м.Маріуполь Донецької області, про внесення у розділ 4 Договору оренди земельних ділянок від 05.02.2007 року № 04.07.162.00043 пункту 4.3.1., виклавши його у наступній редакції: „.4.3.1. З 01.01.2008р. орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок № 33213815700052 код 13050500, отримувач –Маріупольська міська рада, Донецької області, МФО 834016 код ЕДРПОУ у Жовтневому районі м. Маріуполя.”
Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області, звернулась до господарського суду з клопотанням №9257/10/10-013 від 30.06.2009р. про залучення до участі у справі №41/38пд у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача.
На підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд задовольнив клопотання Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області.
Господарський суд ухвалою від 13.07.2009 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача - Державну податкову інспекцію у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області.
Між позивачем, Маріупольською міською радою (орендодавець) та відповідачем, Закритим акціонерним товариством „Азовелектросталь”, м.Маріуполь Донецької області (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки №129н від 01.02.2007р.
Пунктом 1.1 договору оренди №129 від 01.02.2007р. передбачено, що орендодавець (позивач), згідно до рішення Маріупольської міської ради від 26.12.2006 року № 5/8-1145 надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на майдані Машинобудівників, 1 в Іллічівському районі м. Маріуполя.
Відповідно до пункту 2.1 договору оренди в оренду передається земельна ділянка площею 2,2563 га.
Згідно пункту 3.1. договору оренди №129 договір укладено на 10 років (до 26.12.2016р).
Розділом 4 договору оренди №129 від 01.02.2007р. сторони передбачили розмір орендної плати та порядок її внесення, а саме.
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 155 грн. 69 коп./кв.м. (пункт договору 4.1), орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки, за рік (пункт 4.3 договору )
Пунктом 4.5 договору №129 від 01.02.2007р. передбачено, що розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, орендар зобов’язаний вносити орендну плату у новому розмірі зі дня індексації
Згідно умов пункту 4.8 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Пунктом 4.9 договору оренди земельної ділянки №129 від 01.02.2007р. передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди земельної ділянки № 129 від 01.02.2007р. зареєстровано у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру”, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за 05.02.2007 року за № 04.07.162.00043.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
У матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №129 від 01.02.2007р.
Таким чином, позивачем порушені вимоги ст. 188 Господарського кодексу України в частині надіслання пропозицій іншій стороні за договором про внесення змін до нього, в зв’язку з тим, що проект додаткової угоди не був надісланий позивачем відповідачу.
Відповідно до ст.13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 30 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін і у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
Скаржник наполягає на внесенні змін до діючої редакції договору щодо нової ставки орендної плати у розмірі 3% від грошової оцінки землі. В обґрунтування необхідності внесення змін щодо орендної плати з 01.01.2008 року посилається на зміну Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” орендної ставки, визначеної частиною 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі”.
Верховною Радою України прийнятий Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-V від 28.12.2007 року, що набув чинності з 01.01.2008 року, яким були внесені зміни у частину 4 статті 21 Закону України „Про оренду землі” шляхом збільшення розміру орендної плати.
Конституційним судом України за рішенням у справі № 1/28/2008 від 22.05.2008 року визнані неконституційними положення статей Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, в тому числі і щодо внесення змін до ст. 21 Закону України „Про оренду землі”.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року встановлено, що зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.
Рішенням Конституційного суду України від 14.12.2000 року по справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) встановлено, що відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
У пункті 4 рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000року також визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними.
Статтею 8 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно частини другої статті 150 Конституції України, статті 69 Закону України „Про Конституційний суд України” рішення і висновки Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України і відповідно до їх застосування судами.
Крім того, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008р. №309-VI, внесені зміни до ч.4 ст.21 Закону України “Про оренду землі” щодо підвищення нижньої межі річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.
Проаналізувавши зазначені зміни, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в цьому законі законодавець не зазначив, що договори оренди землі, які були укладені до моменту набрання цим Законом чинності, необхідно привести у відповідність з ним.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Цивільним кодексом України. Тобто для визначення дії у часі Закону про внесення змін до Закону «Про оренду землі», необхідно керуватися загальними нормами цивільного законодавства.
Статтею 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Виходячи з наведеного, акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ним чинності. Цей принцип закріплено на конституційному рівні статтею 58 Конституції України.
Аналогічний висновок зроблений Конституційним судом України у Рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 по справі щодо відповідності Конституції положень статті 92, п.6 «Перехідних положень»Земельного Кодексу України (щодо необхідності переоформлення права постійного користування земельними ділянками).
Виходячи з наведеного, судова колегія, погоджується з висновком господарського суду про те, що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі не передбачено, що коригування умов договору в частині розміру орендної плати має бути здійснене у разі підвищення нижньої межі річної орендної плати за земельні ділянки.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Донецької області обґрунтовано дійшов висновку стосовно того, що коло підстав зміни умов укладеного між сторонами договору оренди землі, які тягнуть за собою зміни розміру орендної плати, є вичерпним, а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Беручи до уваги зазначене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2009р. у справі №41/38пд – залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2009р. у справі № 41/38пд (суддя Гончаров С.А.) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.
Повний текст постанови підписаний 21.09.2009р.
Головуючий
Судді:
Надруковано 5 прим.:
1 прим. – у справу;
2 прим. –сторонам у справі;
1 прим. –третій особі
1 прим. –ДАГС.