Справа 2- 240

2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року      Ніжинський міськрайонний суд в складі:

головуючого судді СКАЛОЗУБА О .М.

при секретарі                ПОЛЄТАВКІНІЙ М.О.

позивача - ОСОБА_1

відповідачів - ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3      про визнання особи такою,що втратила право на користування житловим приміщенням   ,-

ВСТАНОВИВ: Позивач в позовній заяві і в суді просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими ,що втратили право на користування житловим приміщенням,а саме квартирою АДРЕСА_1,посилаючись на те,що на підставі ордеру НОМЕР_1   від 31.07.1985 року та договору найму службового житлового приміщення від 07 серпня 1985 року йому була надана  квартира АДРЕСА_1. На той час він перебував у шлюбі з відповідачкою з 17 .04.1985 року.Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3,який вже досяг повноліття.

Рішенням виконкому Ніжинської міської ради народних депутатів НОМЕР_2 від 23.12.1997 року дана квартира була виключена із числа службових . 05 серпня 2002 року їхній шлюб було розірвано ,але ще до офіційного розірвання шлюбу вони припинили шлюбні відносини і відповідачка перейшла від нього жити до своїх родичів в АДРЕСА_2. Причиною розірвання шлюбу і того,що відповідачка перейшла жити в їнше місце явилось те,що вона забрала подарене йому батьками золото і він поставив їй умову: або повернути золото,або піти від нього жити в інше місце і віддати ключі від квартири.Після того,як вона пішла,пройшо біля восьми років і відповідачка ніразу не з'явилась в квартирі і не платила комунальні послуги. Син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення школи проживав з ним,а в 2003 році перейшов жити до своєї матері.Причиною цьому явилось те,що син не ночував вдома, а він на той час працював в Дарниці і рано їздив на роботу, а тому відібрав у сина ключі і сказав,щоб він йшов жити до матері,тобто до відповідачки.Ключі у відповідачів він забрав і сказав,щоб вони не жили в квартирі. На даний час відповідачі продовжують жити за іншою адресою.У квартирі вони не з'являються ,ніяких речей їхніх не має в квартирі.За вісім років ,які відповідачка не проживає в квартирі, жодних дій щодо вселення з її боку не було. Хоча відповідачі і зареєстровані в квартйрі,але ніхто з них не сплачує квартплату та за комунальні послуги.

З грудня 2005 року він перебує в шлюбі з іншою жінкою,як*а живе з ним у цій квартирі ,але він не може її зареєструвати,оскільки відповідачі не бажають добровільно зніматися з реєстрації.

Відповідачка ОСОБА_2    в судовому засіданні позовні вимоги щодо себе визнала, не заперечує проти їх задоволення,але не визнає позовні вимоги щодо свого сина ОСОБА_3,посилаючись на слідуюче : вона дійсно не живе в спірній квартирі протягом 8 років ,але з тих причин,що її вигнав відповідач.Просить відмовити в задоволенні позову в частинні свого сина,так як   син проживав з ним в квартирі до закінчення школи ,але потім відносини у них не склалися і він його вигнав з даної квартири, забрав від квартири ключі і не пускав жити ,хоча   обіцяв залишити цю вкартиру сину.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав посилаючись на слідуюче : до закінчення школи він проживав разом з батьком .Після закінчення школи він навчався в м.Чернігів,приїздив до батька і жив у нього.Приблизно в 2003 році він приїхав з  Чернігова і батько сказав,що пропали якісь речі і так було неодноразово.А потім коли він приїхав додому,то батько забрав ключі від квартири,вигнав його і сказав,щоб він йшов жити до матері.Декілька разів він приходив до батька,але попасти в квартиру не міг,т.я не було ключів,а тому був змушений перейти жити до своєї матері.Зараз йому не має де жити ,тому просить в позові відмовити.

Представник третьої особи просить справу розглянути бех їх участі і винести рішення на розсуд суду.

Вислухавши сторони, представника третьої особи , допитавши свідків та дослідивши інші матеріали ,суд вважає ,що при таких обставинах позов підлягає задоволенню частково із слідуючих підстав:

в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 пояснила ,що вона згодна з позовними вимогами ,так як дійсно не проживає в спірній квартирі тривалий час ,не платить комунальні послуги і не заперечує ,що втратила право на проживання в даній квартирі.Відповідно до ст. 174 ч.4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову ,суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. В судовому засіданні встановлено ,що визнання відповідачкою позову не суперечить закону і не проживання нею в спірній квартирі доведено дослідженими доказами ,а тому позов в цій частині підлягає задоволенню і ОСОБА_2 слід визнати такою ,що втратила право на користування житловим приміщенням : квартирою АДРЕСА_1, і вона підлягає зняттю з реєстрації в даній квартирі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні показав,що він не міг проживати в зазначеній квартирі ,так як декілька років тому назад батько вигнав його з квартири і відібрав ключі ,а тому він не міг зайти в дану квартиру і нею користуватися .

Позивач в судовому засіданні і в доповненнях до позовної заяви зазначив ,що він декілька років тому відібрав у сина ключі і сказав ,щоб він йшов жити до матері.

Узгодження показів відповідача ОСОБА_3 з показами позивача ОСОБА_1 в тій частині ,що позивач відібрав у відповідача ключі декілька років тому назад і вигнав його з квартири ,свідчить про те ,що позивачем відповідачу були вчинені перешкоди в користуванні даною квартирою і він не міг на законних підставах зайти в спірну квартиру і нею користуватися.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 " Про деякі питання ,що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України "зазначено ,що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким,що втратив право користування жилим приміщенням ( ст.71 ЖК України ) необхідно з'ясувати причини ваідсутності понад встановлені строки.В разі їх поважності ( перебування в відрядженні,..., внаслідок неправомірної поведінки інших членів сімї,тощо ) суд може продовжити пропущений строк.

Таким чином в судовому засіданні встановлено ,що відповідач ОСОБА_3 не міг користуватися спірною квартирою із -за неправомірної поведінки позивача, який перешкоджав йому в цьому : вигнав і відібрав ключі ,чим позбавив право вільного доступу до квартири і користування нею.

Із зазначених вище підстав,суд вважає,що відповідач не проживав і не користувався спірною квартирою з поважних причин,а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 таким,що втратив право на користування житловим приміщенням : квартирою АДРЕСА_1 і зняття його з реєстрації в даній квартирі слід відмовити.

Суд вважає безпідставними і необгрунтованими покази позивача ,що відповідач не приймав участі в оплаті комунальних послуг по утриманню даної квартири ,так як зазначені обставини не можуть бути підставою для визнання особи такою,що втратила право на користування жилим приміщенням і вони не зазачені в ст.71 ЖК України.Окрім того, відповідачі не могли приймати участь у здійсненні платежів по утриманню даної квартири,так як позивач їм чинив перешкоди по користуванню даною квартирою і вони не мали права вільного доступу до користування нею.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_4 ,ОСОБА_5,ОСОБА_6 ОСОБА_7.,ОСОБА_8 ,ОСОБА_9 і не може покласти їх в основу рішення для задоволення позову ,так як вони показали ,що відповідачі дійсно не проживали в спірній квартирі,що відповідачі й не заперечували в суді ,але з яких причин відповідачі не проживали в квартирі, свідки пояснити не змогли,так як цього не знають.

Керуючись ст.71-72 ЖКУ,174, 213-215,218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ: Визнати ОСОБА_2    такою ,що втратила право на користування житловим приміщенням,а саме - квартирою АДРЕСА_1, і зобов'язати Ніжинський відділ у справах громадянства , міграції та реєстрації фізичних осіб зняти її з реєстрації в даній квартирі.

В позові про визнання ОСОБА_3 таким ,що втратив   право на користування житловим прйміщенням,асаме - квартирою АДРЕСА_1 і зняття його з реєстрації в даній квартирі відмовити.

На рішення може бути подано до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайсуд заяву про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів після його проголошення ,а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Якщо заяву про апеляційне оскарження рішення не подано протягом 10 днів після його проголошення ,то рішення набуває законної сили після закінчення цього строку.

Якщо заяву про апеляційне оскарження рішення подано протягом 10 днів після його проголошення ,а апеляційну скаргу не подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення ,то рішення набуває законної сили після закінчення 20 денного строку.