ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2009 року Справа № К25/112-08(2-694/06)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г. (доповідача),
суддів: Головка В.Г., Логвиненка А.О.
при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність ВЕА №452845 від 17.07.2006 року;
від відповідача: Деркунський К.Л., представник, довіреність №б/н від 03.01.2009 року; від третьої особіи-1, 2: представник у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, м. Павлоград Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. у справі № К25/112-08(2/694/06)
за позовом ОСОБА_3, м. Павлоград Дніпропетровської області (АДРЕСА_1, 51400)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна», с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області (вул. Академіка Сайгака, буд. 81, с. Дмитрівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, 52741)
за участю третьої особи-1 –ОСОБА_4, АДРЕСА_2
за участю третьої особи-2 –ОСОБА_5, АДРЕСА_3
про стягнення вартості частки майна та прибутку товариства у зв’язку з виходом учасника з товариства
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2006 року по справі № К25/112-08(2-694/06) (суддя Чередко А.Є.) відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову про стягнення вартості частки майна у розмірі 310 968,00 грн. та прибутку товариства у розмірі 160 852,00 грн. у зв’язку з її виходом зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Весна».
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. по справі № К25/112-08(2-694/06) та прийняти нове рішення про стягнення з ТОВ «Весна»310968 грн. –вартості майна, 160852 грн. —частини прибутку пропорційно частці позивачки, 20000 грн. –моральної шкоди, а також судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи судом не було досліджено всіх обставин справи. На думку скаржника суддею не були виконані вимоги, викладені Вищим господарським судом України у постанові від 29.11.2007р. у справі № 2-694/08, а саме: не витребувані у відповідача документи та матеріали, необхідні для вирішення спору. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 стверджує, що на момент її виходу Товариство з обмеженою відповідальністю «Весна» мало у своєму розпорядженні нерозподілений прибуток, частина якого повинна була бути виплачена ОСОБА_3 пропорційно її частці в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна».
Ухвалою від 07.07.2009р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.07.2009р. о 12 год. 15 хв.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач із скаргою не погодився, просив залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. у справі № К25/112-08(2/694/06), а апеляційну скаргу —без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до положень чинного законодавства, а також вказівок, які викладені у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. у справі № 2694-08, —частка учасника є динамічною і залежить від фінансового та майнового стану товариства, який щодня є інакшим. У збиткових товариствах частка може мати навіть від’ємне значення. Майном підприємства, що підлягає розподілу, є активи за винятком зобов’язань.
Під час проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Весна», на яких розглядалося питання про вихід ОСОБА_3 зі складу засновників та про порядок розрахунку з нею як учасником, що виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, засновник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна»ОСОБА_4 доповів про те, що результати діяльності підприємства за 1 півріччя 2005 року незадовільні, у зв’язку з підвищенням цін практично на всі види продукції (запчастини, насіння, добрива, паливно-мастильні матеріали) та здешевленням сільськогосподарської продукції кредиторська заборгованість перевищує вартість активів підприємства. У зв’язку з несплатою податків майно підприємства знаходиться в податковій заставі, а також у зв’язку з отриманням кредиту в Промінвестбанк активи підприємства знаходяться в заставі у банку. У зв’язку з цим на момент проведення зборів у підприємства немає вільних активів. На загальних зборах було прийнято рішення виплатити засновнику ОСОБА_3 належну їй частку в статутному фонді в сумі 2160 грн. У позивачки жодних заперечень, зауважень з приводу доведеної інформації не було, що свідчить про згоду ОСОБА_3 з таким порядком розрахунку з нею як учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Весна».
Ухвалою від 27.07.2009р. розгляд справи було відкладено до 12 год. 30 хв. 31.08.2009р.
Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду ОСОБА_6 від 31.08.2009р., справа № К25/112-08(2/694-06) передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –Стрелець Т.Г. (доповідач), судді –Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою від 31.08.2009р. продовжено строк огляду апеляційної скарги ОСОБА_3 до 01.10.2009р., розгляд справи відкладено на 21.09.2009р. о 12 год. 00 хв.
Розпорядженням в. о. голови судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Лотоькою Л.О. від 21.09.2009р., справа № К25/112-08(2/694-06) передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –Стрелець Т.Г. (доповідач), судді – Головко В.Г., Логвиненко А.О.
В судовому засіданні 21.09.2009р. оголошено перерву до 12 год. 30 хв. 28.09.2009р.
В судовому засіданні 28.09.2009р. за згодою представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна»від 28.07.2005р., оформленого протоколом від 28.07.2005р. за заявою засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна»ОСОБА_3 про вихід зі складу засновників ТОВ «Весна», ОСОБА_3 за результатами одностайного голосування була виведена зі складу засновників ТОВ «Весна». На момент виходу зі складу засновників ОСОБА_3 володіла часткою у статутному фонді ТОВ «Весна»у розмірі 24%, що підтверджено статутом ТОВ «Весна»(в редакції 2004р.).
Відповідно до частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із Товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюється статутом і законом.
Статтею 58 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Згідно пункту 12.2 статті 12 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» (у редакції 2004р.) при виході учасника ТОВ йому виплачується вартість частини майна ТОВ, що пропорційна частці такого учасника ТОВ у статутному фонді ТОВ, а також належна йому частка прибутку, одержана ТОВ у рік виходу учасника товариства із ТОВ «Весна». Виплата проводиться після затвердження звіту товариства за фінансовий рік, в якому учасник вийшов з товариства.
На загальних зборах ТОВ «Весна», що відбулися 28.07.2005р. засновник та директор товариства (ОСОБА_4) доповів про те, що результати діяльності підприємства за 1 півріччя незадовільні у зв’язку з підвищенням цін практично на всі види продукції (запчасті, насіння, добрива, паливно-мастильні матеріали) та здешевленням сільськогосподарської продукції кредиторська заборгованість перевищує вартість активів підприємства. У зв’язку з несплатою податків майно підприємства знаходиться в податковій заставі, а також у зв’язку з отриманням кредиту в «Промінвестабанк»активи підприємства знаходяться в заставі у банку. У зв’язку з цим на момент проведення зборів у підприємства немає вільних активів, проти чого позивачка не заперечувала. За результатами зборів було вирішено у зв’язку з тим, що в ТОВ «Весна»кредиторська заборгованість набагато перевищує вартість активів, та немає активів, які б можна було розподілити між засновниками. Внаслідок чого було вирішено виплатити засновнику ОСОБА_3 належну їй частку в статутному фонді в сумі 2160 грн. Результат голосування –«За»2 особи, проти не голосувала жодна особа. Таким чином, ОСОБА_3 погодилася фактично з таким рішенням загальних зборів засновників.
У постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. у справі № 2-694/06 вказано, що під час розгляду справи місцевий суд не позбавлений був можливості для правильності визначення частки вартості власного капіталу відповідача призначити судово-бухгалтерську експертизу з метою перевірки даних балансу відповідача на дату виходу учасника ОСОБА_3 з даними документів первинного бухгалтерського обліку товариства, а також для з’ясування обставин щодо отриманого прибутку товариства за результатами року, в якому виходив учасник.
З метою визначення розміру належних позивачеві виплат, пов'язаних з виходом зі складу учасників ТОВ "Весна", господарським судом правомірно було призначено у справі судово-економічну експертизу. Однак, згідно з висновком судово-економічної експертизи по даній справі № 1091/1092-08 від 24.10.2008р. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, експертом не було надано відповіді на жодне із поставлених питань. При цьому експерт посилався на відсутність необхідних матеріалів для вирішення першого питання, а щодо решти питань - на невідповідність ведення бухгалтерського обліку у ТОВ “Весна”.
Представник відповідача пояснив у судовому засіданні, що товариством для проведення експертизи були надані усі наявні документи, які витребував експерт. Стосовно відсутності документів та невідповідності ведення бухгалтерського обліку представник відповідача пояснив наступне. Відповідачка ОСОБА_3 перебувала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Весна»до кінця березня 2005 року. В момент звільнення ОСОБА_3 відмовилася проводити інвентаризацію та скласти акт приймання-передачі документації. Після чого головним бухгалтером ТОВ «Весна» ОСОБА_8 було виявлено невідповідність ведення ОСОБА_3 бухгалтерського обліку підприємства, а також відсутність частини первинної документації.
Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За наведених вище обставин суд розглядає справу лише за наявними у справі матеріалами.
Частина 1 статті 66 Господарського кодексу України визначає, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Згідно частини 1 статті 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»(затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за №396/3689) баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Аналогічне визначення балансу міститься і в пункті 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»(затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за № 391/3684).
Виходячи з вищенаведеного, вартість майна підприємства складається з вартості ресурсів підприємства (матеріальних цінностей, коштів, боргових вимог та будь-якої іншої власності) та його зобов’язань (кредиторської заборгованності), що є власністю підприємства та відображується в його балансі.
Відповідно до частини 5 статті 87 Господарського кодексу України, прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Стаття 142 ГПК визначає, що прибуток суб'єкта господарювання визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. За рахунок в результаті отриманих цього сум сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. І тільки прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. Сума частини прибутку (за її наявності) виплачується учаснику у складі частини вартості майна товариства, оскільки на її суму збільшується розмір власного капіталу підприємства.
Визначення позивачем прибутку, якій підлягає виплаті внаслідок її виходу зі складу учасників ТОВ "Весна" відбулося без врахування вищенаведених обставин.
Також, законом передбачена виплата части у майні товариства, тобто майна, яке належить товариству на праві власності, оскільки знаходження майна на балансі не є безспірною ознакою його права власності на майно.
На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем були надані фінансовий звіт ТОВ «Весна»станом на 28.07.2005р. та на 01.01.2006р., довідка про вартість основних та оборотних засобів станом на 28.07.2005р. та на 01.01.2006р., документи, що підтверджують право власності на основні та оборотні засоби на 28.07.2005р. та 01.01.2006р., та довідки про використання кредитних ліній за договорами від 16.03.2005р. та 25.03.2005р.
Дослідивши надані документи, суд встановив, що кредиторська заборгованість перевищує вартість активів підприємства.
Відповідно до пункту 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»(затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999р. за №391/3684) звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
Чинним законодавством не передбачений обов’язок підприємства складати баланс на день проведення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі тих, на яких розглядається питання щодо виходу учасника та проведення з ним розрахунків.
Крім того, у позовній заяві заяві ОСОБА_3 вказала, що заява про її вихід зі складу учасників ТОВ «Весна»була подана нею 02.02.2005 р. У заяві про уточнення позовних вимог від 08.07.2006 р. ОСОБА_3 зазначила, що 28 грудня 2004 р. вона звернулася до загальних зборів ТОВ «Весна»із заявою про вихід із складу засновників ТОВ «Весна» (реєстраційний номер 37 від 28.12.2004р.)
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»вихід зі складу учасників товариства не пов’язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв’язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв’язку. Згідно п.30 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. №13 розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу з товариства.
Згідно п. 3.6 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватися на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
Чинним законодавством не передбачено вимог до форми та змісту заяви учасника товариства з обмеженою відповідальністю про вихід із складу засновників. Відповідно до пункту 3.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»заява про вихід учасника з товариства є лише формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства.
Отже, днем виходу ОСОБА_3 зі складу засновників ТОВ «Весна»є 28.12.2004р.
Згідно зі статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем не доведено належними доказами обставин, на яких грунтуються його позовні вимоги, а саме щодо вартості частки майна товариства в сумі 310 968 грн. та прибутку товариства в сумі 160 852 грн., які підлягають виплаті відповідачем у зв’язку з виходом останнього. Від оплати судово-економічної експертизи позивач відмовився.
З аналізу наведених норм вбачається, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, —
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2009 року у справі № К25/112-08 (2-694/06) без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Т. Г. Стрелець
Суддя В. Г. Головко
Суддя А. О. Логвиненко