ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2009 року                                    Справа №  5/77

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г. (доповідача),      

суддів:  Головка В.Г., Логвиненка А.О.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи –підприємця Галки Юрія Олександровича, м. Кіровоград  на рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2009р. у справі № 5/77

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Друкмаш», м. Кіровоград (місцезнаходження ліквідатора ВАТ «Друкмаш», вул. Врубеля, 5, м. Кіровоград, 25019)

до відповідача Фізичної особи –підприємця Галки Юрія Олександровича, м. Кіровоград (вул. Жадова. 28, корп. 2, кв. 135, м. Кіровоград, 25031)

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2009р. (суддя Змеул О.А.) позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину –договору купівлі-продажу від 04.02.2004р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Друкмаш»та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Галкою Юрієм Олександровичем, задоволено; зобов’язано фізичну особу-підприємця Галку Юрія Олександровича повернути ВАТ «Друкмаш»градирню (літ У), розташовану по вул. Волкова, 2 у м. Кіровограді, ВАТ «Друкмаш»повернути фізичній особі-підприємцю Галка Юрію Олександровичу грошові кошти в сумі 3985 грн. 03 коп., присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення с3дового процесу в сумі 118 грн.

При винесені рішення господарський суд виходив з того, що сторонами не було виконано вимоги статті 203 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а отже і не застосовані наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2009р. у справі № 5/77, в позові ВАТ «Друкмаш»відмовити повністю, при цьому зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою від 23.07.2009р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.09.2009р. на 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 07.09.2009р. розгляд справи було відкладено до 12 год. 30 хв. 21.09.2009р.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, позивач та відповідач не скористалися наданими їм процесуальними правами та забезпечили у судове засідання явку своїх повноважних представників.

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки вони були належним чином попереджені про час та місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, приєднані до справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2004р. між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу резервуару технічної води УО№00000071 та № 0000025, що розташовані за адресою м. Кіровоград, вул. Волкова, 2.

Відповідно до п. 3 та п. 6 договору купівлі-продажу ціна резервуару для технічної води та градирні обумовлена у розмірі 3 985,03 грн.

Відповідно до плану земельної ділянки технічного паспорту, зазначений правочин укладено щодо об’єктів нерухомого майна, визначений на плані земельної ділянки по вул. Волкова, 2 у м. Кіровоград.

Відповідно до листа ОКП «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»від 28.05.2009р. № 794-3 (а. с. 30), що при проведені поточної інвентаризації по вул. Волкова, 2 техніком ООБТІ 25.05.2009р. встановлено, що градирня літ. «Ч»знаходиться в частково розібраному стані.

Відповідачем на реєстрацію до БТІ було надано договір купівлі-продажу від 04.02.2004р , згідно якого ВАТ «Друкмаш»продало йому резервуар та градирню.

Реєстратором ООБТІ розглянуто заяву Галка Ю.О. про реєстрацію права власності на резервуар технічної води та градирню по вул. Волкова, 2, і на підставі п. 3.3 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. відмовлено в зв’язку з тим,  що договори купівлі-продажу нотаріально не посвідчені.

Згідно частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Тобто, градирня є спеціальною спорудою, призначеною для виконання спеціальних технічних функцій, належить до нерухомих речей.

Відповідно до 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частина 1 статті 210 ЦК України зазначає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», речові права на нерухоме майно, їх обмеження та право чини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим законом.

Частинами 3 і 4 статті 334 ЦК України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Отже, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Колегія суддів підтримує позицію господарського суду стосовно того, що відповідач не набув права власності на спірне майно –градирню, оскільки державна реєстрація права власності чи речові права на цю градирню відповідачем не здійснювалась.

Також місцевим господарським судом правомірно з посиланням на норми діючого законодавства відхилено заперечення відповідача та його посилання на те, що зазначений договір купівлі-продажу визнано дійсним та право власності на градирню визнано за ФОП Галка Ю.О. відповідно до рішення третейського суду від 25.07.2005р., створеного для вирішення конкретного спору, оскільки рішення третейського суду про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним на підставі частини 2 статті 220 ЦК України не є актом органу судової влади, на підставі якого набувача виникає право власності на таке майно.

Із тексту договору купівлі-продажу від 04.02.2004р. вбачається, що сторони не узгоджували питання витрат щодо посвідчення договору нотаріально.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про нотаріат»№ 3425-12 нотаріуси посвідчують договори про відчуження нерухомого майна, яке підлягає реєстрації, лише за умови подання власником майна документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. Для посвідчення договору про відчуження нерухомого майна нотаріально до нотаріуса повинні прибути обидві сторони з документами, що підтверджують повноваження їх представників, тому посилання відповідача про те, що саме ВАТ «Друкмаш»не посвідчив договір нотаріально є безпідставним. Дії сторін свідчать про те, що обидві сторони ухилилися від посвідчення договору купівлі-продажу нотаріально.

Рішення третейського суду від 25.07.2005р. мотивовано тим, що саме ВАТ «Друкмаш»ухилилося від посвідчення договору купівлі-продажу нотаріально, але це рішення третейського суду з урахуванням статті 43 ГПК України оцінюється судовою колегією.  

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, оскільки договір купівлі-продажу градирні нотаріально не посвідчений, дійсним судом загальної юрисдикції не визнавався, то такий договір є нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положенням статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані х його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть  змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути це майно. Набувач зобов’язаний повернути це майно в натурі.

Частина 2 статті 1213 ЦК України передбачає, що у разі неможливості повернути потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судовою колегією також враховується, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2008р. у справі № 5/1 за позовом ЗАТ «Гідросила Груп»до ФОП Галки Ю.О. та ВАТ «Друкмаш»право на резервуар технічної води, що за нікчемним право чином –договором купівлі-продажу буд проданий ФОП Галка Ю.О., визнано за ЗАТ «Гідросила Груп», тому позивач заявив позовні вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину лише щодо градирні.

З аналізу наведених норм вбачається, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця Галки Юрія Олександровича, м. Кіровоград залишити без задоволення, рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2009р. у справі № 5/77 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                                     Т. Г. Стрелець

Суддя                                                                                                            В. Г. Головко

Суддя                                                                                                            А. О. Логвиненко