Справа №2-67/09

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м    У к р а ї н и

13 липня 2009 року Шишацький районний суд Полтавської області у складі головуючого – судді Колоса Ю.А. при секретарі Кирда Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Шишаки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Торговий дім „Полагросервіс” про стягнення заробітної плати та середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати та середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

В позовній заяві вказала, що з 01.07.2008 року, згідно наказу №219/02, вона була прийнята по строковому трудовому договору на роботу на посаду касира торгівельного залу магазину №15 ТОВ „Торговий дім „Полагросервіс”, розташованого в смт.Шишаки.

01.08.2008 року наказом №279 вона була переведена на постійну роботу.

17.11.2008 року позивачка звільнилась з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (наказ №330).

За весь час роботи на підприємстві позивачці не виплачувалась заробітна плата. Крім того після звільнення з роботи відповідач не провів з нею розрахунок.

В зв’язку з цим позивачка просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2008 року по 17.11.2008 року та середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні з 17.11.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги, надала розрахунок суми заборгованості по заробітній платі та розрахунок суми середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З урахуванням наданих уточнень позивачка просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2008 року по 17.11.2008 року без урахування податків і зборів у загальній сумі 2593,55 гривні, яка включає у себе лікарняні в сумі 169,44 гривні, які не були виплачені відповідачем, та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 157,36 гривні, а також стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3191,13 гривні і судові втрати по справі в сумі 307,5 гривні. А всього позивачка просила стягнути з відповідача 6092,17 гривні.

Представник відповідача позов не визнала. Факт перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачем з 01.07.2008 року по 17.11.2008 року не заперечува і пояснила, що  позивачка була прийнята на роботу на посаду касира торгового залу магазину № 15 в смт.Шишаки з окладом 600 гривень. 01.08.2008 року з позивачкою було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. За результатами інвентаризацій у липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2008 року у магазині №15 були виявлені значні недостачі. Суму недостачі за наказами генерального директора ТОВ «Торговий дім «Полагросервіс» було утримано з заробітної плати працівників. У тому числі утримання проведені і з заробітної плати ОСОБА_1 Зокрема, у липні виявлена недостача  на суму 1972,71 гривні – із заробітної плати позивачки утримано 251,71 гривні, у серпні виявлена недостача на суму 5598,73 гривні – із заробітної плати позивачки утримано 497,70 гривні, у вересні виявлено недостачу на суму 11529,74 гривні – із заробітної плати позивачки утримано 497,70 гривні, у жовтні виявлено недостачу на суму 3870,28 гривні – із заробітної плати позивачки утримано 422,12 гривні. Всі утриманні із заробітної плати позивачки проводились відповідно до вимог ст.136 КЗпП України, у межах її середньомісячного заробітку.

За листопад 2008 року позивачці нарахована заробітна плата в сумі 228,99 гривні, в тому числі компенсація при розрахунку 153,99 гривні, утримано податків 40,18 гривні, до видачі 188,81 гривні, які перераховані на картку позивачки 18.12.2008 року.

В частині виплати лікарняних представник відповідача пояснила, що позивачкою не було подано у бухгалтерію підприємства оригінал листка непрацездатності, тому підстав для нарахування коштів не було.

В частині вимог про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні представник відповідача обгрунтовувала свої заперечення тим, що випадків безпідставної невиплати позивачці заробітної плати взагалі не було. Позивачці щомісячно нараховувалась заробітна плата, здійснювалось відрахування податків та платежів. Стягнення із заробітної плати позивачки проводилось із дотриманням вимог трудового законодаства.

Крім того законність проведення стягнень в рахунок погашення недостач не є предметом позовних вимог позивачки.

В зв’язку з цим представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено і це визнаєтьсч сторонами, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 01.07.2008 року по 17.11.2008 року і працювала на посаді касира торгового залу з окладом 600 гривень.

Не заперечується сторонами і факт укладення ними 01.07.2008 року договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

 Згідно з наказом генерального директора ТОВ «Торговий дім «Полагросервіс» №330 від 17.11.2008 року, позивачка була звільнена з роботи за власним бажанням.

Остаточний розрахунок з позивачкою був проведений 18.12.2008 року шляхом перерахування коштів у сумі 188,81 гривні на банківську картку позивачки. Факт отримання даних коштів позивачкою визнається.

Відповідно до ст.116 КЗПП України, при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від   підприємства,  установи,  організації,  провадиться  в  день звільнення.  Якщо працівник в  день  звільнення  не  працював,  то зазначені  суми  мають  бути  виплачені  не пізніше наступного дня після  пред'явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про  нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі  спору  про  розмір  сум,  належних  працівникові  при звільненні,  власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк  виплатити  не  оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати  з  вини  власника  або уповноваженого  ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в
статті 116 цього  Кодексу,   при  відсутності  спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день  фактичного розрахунку.

     При наявності  спору   про   розміри   належних   звільненому працівникові  сум  власник  або  уповноважений  ним  орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в  тому  разі,  коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково,  то  розмір  відшкодування  за  час  затримки визначає орган,  який виносить рішення по суті спору.

      Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у п.20 постанови від 24 грудня 1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, установивши при розгляді справи про стягнення  заробітної плати  у  зв'язку  із  затримкою  розрахунку  при  звільненні,  що працівникові не були  виплачені  належні  йому  від  підприємства, установи,  організації  суми  в день звільнення,  коли ж він у цей день не був на роботі,  - наступного дня  після  пред'явлення  ним роботодавцеві  вимог  про розрахунок,  суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній  заробіток  за  весь  період затримки розрахунку,  а при непроведенні його до розгляду справи - по  день  постановлення  рішення,  якщо  роботодавець  не   доведе відсутності в цьому своєї вини.  Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

     У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність  за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі,  якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку  дійде  суд, що розглядає справу.  При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за  час  затримки  розрахунку  з урахуванням спірної суми,  на яку той мав право,  частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

З копії наказу генерального директора ТОВ «Торговий дім «Полагросервіс» №330 від 17.11.2008 року вбачається, що днем звільнення позивачки є 17 листопада 2008 року.

Фактичний розрахунок з позивачкою проведений 18 грудня 2008 року.

Доказів про відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільнення відповідачем не надано.

За таких обставин суд визнає, що затримка у проведенні розрахунку при звільненні позивачки з роботи сталася з вини відповідача.

Час затримки розрахунку при звільненні складає 31 день.

Середньомісячний заробіток позивачки за два останні місяці роботи перед зіільненням складає складає (600+511,96)/2=555,98 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів за вересень і жовтень 2008 року складає 21,5.

Середньоденний заробіток позивачки за два останні місяці роботи перед звільненняс складає 555,98/21,5=25,86 гривні.

Сума середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 31х25,86=801,66 гривні.

У цій частині позовні вимоги грунтуються на законі і підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки з копій наказів генерального директора ТОВ «Торговий дім «Полагросервіс» №106 від 31.07.2008 року, №8 від 31.08.2008 року, №9 від 08.09.2008 року, №10 від 13.10.2008 року вбачається, що відрахування із заробітної плати позивачки проводились в рахунок погашення недостач, виявлених у магазині №15.

Правомірність проведення зазначених вище утримань позивачка не оскаржувала, з відповідним позовом у суд не зверталась.

Безпідставні також вимоги позивачки про виплату їй лікарняних, оскільки, як пояснила у судовому засіданні представник відповідача і визнала позивачка, оригіналу листка непрацездатності до бухгалтерії підприємства нею надано не було.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

 На підставі вищевикладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Полагросервіс” юридичною адресою якого є м.Полтава, вул.Половки, 68, ідертифікаційний код юридичної особи 32844640, розрахунковий рахунок 26007054502273, ПРУ КБ„Приватбанк”, м.Полтава, МФО 331401, ЗКПО 32844640:                                    

-на користь ОСОБА_1 – 801 гривню гривень 66 копійок (вісімсот одну) гривню 66 копійок в рахунок виплати середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні (включаючи суму податків і зборів) та 41 гривню 61 копійку в рахунок відшкодування судових витрат, а всього стягнути 843 гривні 27 копійок (вісімсот сорок три гривні 27 копійок);

-на прибуток держави державне мито (судовий збір) в сумі 08 гривень (вісім гривень).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судовий збір у сумі 49 гривень 85 копійок віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області на протязі одного місяця з наступного дня після його проголошення.

                                  Головуючий:               підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Шишацького районного суду                             Колос Ю.А.

Рішення набрало законної сили _______________ 209 року.

Суддя Шишацького районного суду                             Колос Ю.А.