справа № 2-а-1614/09/0108.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2009 року 16-15 год. суддя Керченського міського суду В.І. Шкуліпа
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Керчі про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що маючи статус «Дитини війни» вона ні в 2006 р., ні в 2007 році не одержувала передбачену ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає дані дії відповідача неправомірними, та просить стягнути з нього недоплачену суму допомоги за період з 01.01.06 року по день суду включно, поновивши їй строк для звернення до суду через непоінформованість.
Представник відповідача надав заперечення на позов, у яких просить суд розглянути справу у їх відсутність у порядку письмового провадження та у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим частковому задоволенню по наступних підставах.
Із сукупності зібраних у справі доказів судом встановлено, що позивач, що ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно є пенсіонером за віком і має статус «Дитина Війни» . Отже, має право у відповідності зі ст. ст. 6-7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 22195-IV від 18.11.2004 р., на одержання надбавки у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Держбюджету, тим більше, що положення п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006р. і пп. 2 п. 41 розділу II ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007р. рішеннями Конституційного суду України № 6-рп/2007р. від 09.07.2007 р і № 10-рп/2008р. від 22.05.2008р. визнані неконституційними, що не оскаржується відповідачем. Відсутність механізму виплат зазначеної надбавки в законі у відповідності зі ст. 3 Конституції України не дає підстав Пенсійному Фонду України відмовити позивачці в її виплаті, тому що норма ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є діючою, а при відсутності закону що регулює дані правовідносини, повинен застосовуватися закон, що регулює подібні правовідносини, відповідно до вимог ч. 4 ст. 8 і ч. 7 ст. 9 КАС України. Таким чином, для розрахунків зазначеної надбавки необхідно керуватися ст. 28 ЗУ «Про обов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р., де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, яким у свою чергу щорічно встановлюється законом про державний бюджет України на наступаючий рік. Доводи відповідача про те, що ця норма закону застосовується виключно до розмірів надбавок до пенсій, призначуваних відповідно до даного закону, не може служити підставою до відмови в позові, оскільки інший розмір чинним пенсійним законодавством України не передбачений. Не можуть бути покладені в основу відмови в задоволенні позову доводи відповідача про відсутність перерахувань із Державного бюджету коштів на зазначені виплати, оскільки, хоча в ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» зазначено, що фінансове забезпечення соціальних виплат здійснюється не за рахунок бюджету Пенсійного Фонду України, а за рахунок коштів Держбюджету, у ст. 58 ЗУ «Про обов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що саме на Пенсійний Фонд покладено керівництво та управляння солідарною системою, збір, акумуляція й облік страхових внесків, призначення пенсій і підготовка документів для їхньої виплати, забезпечення своєчасного й у повному обсязі фінансування й виплати пенсій, здійснення контролю над цільовим використанням коштів Пенсійного Фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління. Накопичувальним фондам та інші функції, передбачені законом і статутом Пенсійного Фонду. Тому відповідач є головним розпорядником коштів для виплати пенсій і надбавок «дітям війни», а отже, належним відповідачем за позовом.
Однак, у відповідності зі ст. 99 КАСУ адміністративний позов подається протягом року з того моменту, як особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів, на що вказує у своїх запереченнях відповідач, а, оскільки позивачка звернулася до суду тільки у липні 2009 р. і не надала суду доказів поважних причин для поновлення пропущеного строку, тому її вимоги підлягають задоволенню тільки за період з липня 2008 року по вересень 2009 року включно. Враховуючи, що в цей період позивачка частково одержувала надбавку до пенсії в розмірі – 10% мінімальної пенсії, заборгованість по виплатах за 2008 р. склала – 588 грн. (482 грн. х 20% х 3 мес. + 498 грн. х 3 мес. х 20%) а за 2009 р. – 896,40 грн. ( 498 грн. х 9 мес. х 20%), а разом – 1484,40 грн.
У відповідності зі ст. 94 і п. 3 ст. 3 розділу VII КАСУ судові витрати позивача до задоволених вимог, у розмірі 03,40 грн., відшкодовуються за рахунок державного бюджету України.
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 7-12, 69-72, 76-79, 86, 89-94, 99-100, 159-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково, визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Керчі неправомірними, і стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі на її користь 1484 (одну тисячу чотириста вісімдесят чотири) грн. 40 коп., невиплаченої надбавки до пенсії за період з липня 2008 року по вересень 2009 року включно, а в задоволені іншої частини вимог ОСОБА_2 – відмовити.
Стягнути з рахунку Державного Казначейства України, на якім обліковуються кошти державного бюджету України, на користь ОСОБА_2 – 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд шляхом подачі скарги, з одночасним напрямком її копії в апеляційну інстанцію, протягом 20 днів від дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається в 10-денний строк з моменту складання постанови, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: В.І. Шкуліпа