ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016 року Справа № 904/7520/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт 1 категорії структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" станція Кривий Ріг регіональної філії "ОСОБА_2 залізниця" ПАТ "Українська залізниця", довіреність №2045 від 25.10.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №115/81 від 10.08.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 року у справі №904/7520/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "ОСОБА_2 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до: Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про: стягнення 97 929,72 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_2 залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами у розмірі 94 584,60 грн., збір за зберігання вантажу в розмірі 3 345,12 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 року у справі №904/7520/16 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено у повному обсязі: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_2 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 87 94 584,60 грн., збір за зберігання вантажу в розмірі 3 345,12 грн., судовий збір у сумі 1 468,95 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що залізницею були прийняті порожні власні вагони для перевезення на адресу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" за залізничною накладною №42267898, однак вказані вагони згідно наказу №426 від 10.03.2016 року були затримані на станції підходу Жовті Води-1 ОСОБА_2 залізниці через неприйняття вагонів вантажовласником по причині скупчення вагонів на станції ОСОБА_2 залізниці, що прибули на адресу відповідача, а також в зв’язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу. Час затримки вагонів у встановленому порядку зафіксований актами загальної форми №1212, №1213, №1214, №1220, №1222, №1225, №1226,, 1228, 1229, 1231, 1253, 1254, 1255, 1256, 1266, 1267, 1291, 1292, 1293, 1294, 1295, 1296, 1297, 1302, 1303, 1304, 1305, 1309, 1310, 1311, 1313, 1314, 1315, 1316, 1320, 1321, 1323, 1324, 1325, 1345, 1346, 1347, у зв’язку з чим позивачем розраховано плату за користування вагонами у загальній сумі 94 584,60 грн., яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№16039126, 21039136, 18039132, 18039127, 17039126, 16039122, 16039125, 16039121, 15039120, які підписані представником відповідача із застереженням що вагони затриманні в шляху призначення, через незалежних від відповідача причин. Крім того, позивачем нарахований збір за зберігання вантажів у загальній сумі 3 345,12 грн. за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №23039026, яка відповідачем також підписана із аналогічним застереженням.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв’язку з неприйняттям вагонів вантажовласником – ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу та, відповідно, про правомірність нарахування відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.

Місцевим господарським судом відхилені як необґрунтовані доводи відповідача про відсутність його вини в затримці вагонів, з тих підстав, що залізниця своєчасно повідомила про готовність передати на під’їзну колію вагони щодо яких станціями затримки складені акти загальної форми, однак не змогла доставити спірні вагони оскільки на коліях знаходились вагони, що надійшли відповідачу раніше та не були вчасно забрані відповідачем на свою під’їзну колію. Місцевим господарським судом зазначено, що жодних доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору чи іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення відповідач суду не надав, як і доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника відповідач також не надав. Таким чином, наявність вільних під'їзних колій на станції ОСОБА_2 за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором та вказаними нормативними документами заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 року по справі №904/7520/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме в розмірі 45 231,48 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не встановлено належним чином вину відповідача у затримці вагонів на підходах до станції ОСОБА_2, не надано оцінку наявністю вільних колій по станції Жовті Води-1 у період дії наказу №426, у зв’язку з чим поїзний диспетчер мав скерувати спірні вагони на вільні колії. Апелянт зазначає, що на станції підходу до станції ОСОБА_2 12.03.2016 року (після затримки вагонів за наказом №426) були затримані вагони згідно наказу №439, однак затримані за наказом №439 вагони були відправлені раніше (12.03.2016 року о 23:10 год.), ніж ті що затримані за спірним наказом №426. апелянт вважає такі дії порушенням відповідачем ОСОБА_4 оформлення затримки поїздів на підходах призначення на ОСОБА_2 залізниці. У зв’язку з тим, що у позивача була можливість відправити вагони затримані за наказом №426 12.03.2016 року о 23:10 год., тобто у той час коли були відправлені затримані вагони за наказом №439, апелянт вважає затримку вагонів за наказом №426 з цього часу безпідставною та здійснив перерахунок плати за користування вагонами у сумі 43 588,92 грн. та плати за зберігання вантажу у сумі 1 672,56 грн. від часу затримки вагонів (10.03.2016 року о 04:00 год.) до 12.03.2016 року о 23:10 год.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 року у справі №904/7520/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 30.11.2016 року.

У судовому засіданні 30.11.2016 року оголошена перерва до 19.12.2016 року.

У судових засіданнях, які відбулися 30.11.2016 року та 19.12.2016 року, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_2 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" проти задоволення апеляційної скарги заперечувало та просило залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.12.2016 року, оголошені вступна та резолютивна частина постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 21.09.2012 року між Державним підприємством "ОСОБА_2 залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) був укладений договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій ОСОБА_2 і Рядова ДП "ОСОБА_2 залізниця" №ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч, відповідно до пункту 1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під’їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станцій ОСОБА_2 та Рядова ОСОБА_2 залізниці стрілками №№2, 4, 6 до колій №6 та №8 станції ОСОБА_2, стрілкою №8 до колії №6 станції Рядова.

Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під’їзної колії є знак "Межа під’їзної колії", які встановлено: по станції ОСОБА_2 - біля маневрового світлофору М-10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції ОСОБА_2, маневрового світлофору М08, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки №4 станції ОСОБА_2, маневрового світлофору М06, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки №6 станції ОСОБА_2; по станції Рядова - біля вхідного світлофору ЧК, розташованого на відстані 500м від вістряка стрілки №8 станції Рядова.

Відповідно до пункту 20 договору договір укладається терміном на п’ять років з 29.10.2012 року до 28.10.2017 року.

Відповідно до пункту 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, ОСОБА_4 по сигналізації на залізницях України та ОСОБА_4 про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії власника.

Згідно з пунктом 11 договору час перебування вагонів на під’їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Пунктом 15 договору сторони узгодили, що власник колії сплачує залізниці плату, зокрема: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів; за зберігання вантажів у вагонах – у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) – згідно з Правилами зберігання вантажів.

За залізничною накладною №42267898 залізницею були прийняті до перевезення порожні вагони власності Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (а.с. 33-34, том 1).

Відповідно до вищезазначених накладних станція та залізниця призначення – ОСОБА_2 залізниці.

За наказом № 426 від 10.03.2016 року о 04:00 год. були затримані вагони на станції Жовті Води-1 ОСОБА_2 залізниці через неприйняття вантажовласником – ПАТ "Північний ГЗК" по причині скупчення вагонів на станції ОСОБА_2 залізниці, що прибули на адресу ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", а також в зв’язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Так, згідно наказу №426 від 10.03.2016 року, складеному о 04:00 год. затримці підлягали вагони №№голова 52797875 хвіст 56222516 у кількості 59 вагонів, індекс поїзда 4005-001-4573 з вантажем – на своїх осях, що перевозились у поїзді №3189 (а.с. 56, том 1).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів – Жовті Води-1 складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 18 від 10.03.2016 року, що прибули поїздом №3189 10.03.2016 року о 03:50 год., на адресу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат". Акт про затримку вагонів складений через неприйняття їх вантажовласником з причини скупчення вагонів на станції ОСОБА_2 залізниці у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу (а.с. 59, том 1).

Також щодо наведених обставин складений акт загальної форми ГУ-23 №18 від 10.03.2016 року (а.с. 58, том 1).

Повідомлення про затримку вагонів за наказом №426 від 10.03.2016 року, було отримано відповідачем 10.03.2016 року о 04:50 год. (а.с. 57, том 1).

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №18 від 10.03.2016 року, затримані вагони, що прибули поїздом №3189, відправлені поїздом № 3189 14.03.2016 року о 20 год. 55 хв.

При цьому на станції ОСОБА_2 залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 за весь час затримки вагонів на станції підходу Жовті Води-1 до станції призначення по наказу №426 за період з 04:00 год. 10.03.2016 року по 20:15 год. 14.03.2016 року: №1212, №1213, №1214, №1220, №1222, №1225, №1226,, 1228, 1229, 1231, 1253, 1254, 1255, 1256, 1266, 1267, 1291, 1292, 1293, 1294, 1295, 1296, 1297, 1302, 1303, 1304, 1305, 1309, 1310, 1311, 1313, 1314, 1315, 1316, 1320, 1321, 1323, 1324, 1325, 1345, 1346, 1347, які відповідальними працівниками відповідача підписано без заперечень (а.с. 49-76, том 1).

Враховуючи обставини щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станції Кривий Ріг Західний ОСОБА_2 залізниці позивачем розраховано плату за користування вагонами у загальній сумі 87 138,84 грн., яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№22129491, 22129492, 22129493, 23129499, 24129500, які підписані представником відповідача із застереженням що вагони затриманні в шляху призначення , через незалежних від відповідача причин (а.с. 35-55, том 1).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача плату за користування вагонами у сумі 94 584,60 грн., яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№16039126, 21039136, 18039132, 18039127, 17039126, 16039122, 16039125, 16039121, 15039120, які підписані представником відповідача із застереженням що вагони затриманні в шляху призначення, через незалежних від відповідача причин.

Також, позивачем нарахований збір за зберігання вантажів у загальній сумі 3 345,12 грн. за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №23039026, яка з боку відповідача підписана із аналогічним застереженням.

Позивач просить стягнути з відповідача плату за користування вагонами у загальній сумі 94 584,60 грн., яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№16039126, 21039136, 18039132, 18039127, 17039126, 16039122, 16039125, 16039121, 15039120 та збір за зберігання вантажів у загальній сумі 3 345,12 грн. за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №23039026, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Аналогічні положення наведені у частині 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (частина 1, частина 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт").

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 затверджений Статут залізниць України, який згідно статті 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (стаття 3 Статуту).

За приписами статті 64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.

Статтею 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 року №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтранспорту та зв'язку України від 25.02.1999 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами пункту 8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтранспорту України від 28.05.2002 року №334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.

Місцевим господарським судом встановлено, що станцією затримки Жовті Води-1 та станцією призначення ОСОБА_2 залізниці були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції підходу за наказом №426 від 10.03.2016 року відповідно до Тарифного керівництва №1 (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356) розрахована плата за користування спірними вагонами за Відомостями форми ГУ-46 №№16039126, 21039136, 18039132, 18039127, 17039126, 16039122, 16039125, 16039121, 15039120 у загальній сумі 94 584,60 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №23039026 у загальному розмірі 3 345,12 грн.

За таких обставин, місцевий господарським суд дійшов до правильного висновку про те, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв’язку з неприйняттям вагонів вантажовласником – ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу та відповідно про правомірність нарахування відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.

Надані позивачем акти загальної форми ГУ-23 відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами та містять підписи відповідних осіб.

Крім того, акти загальної форми, складені представником станції не є єдиним доказом для нарахування плати за затримку вагонів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 року у справі №904/5778/13.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення, яке не підпадає під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами та контейнерами. Письмові заперечення представників відповідача, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальної картки, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Викладеним спростовується твердження відповідача про його готовність прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відхилення доводів відповідача щодо відсутності його вини у затримці вагонів, у зв'язку з наявністю у відповідача вільних колій, на які він був готовий прийняти спірні вагони.

Так, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Належних і допустимих доказів відсутності своєї вини у скупченні вагонів на станції призначення відповідач суду не надав. Натомість його вина підтверджується наступним.

За змістом пункт 6, укладеного між позивачем та відповідачем договору, вагони, що прибули на станцію ОСОБА_2 для ПАТ "Північний ГЗК" подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції ОСОБА_2, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Основні положення та порядок роботи залізниць України встановлені Правилами технічної експлуатації нормативним відомчім документом Укрзалізниці, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року № 411 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за № 50/1854. В пункті 16.3. ПТЕ зазначено, що порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно розпорядчий акт (ТРА) нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки.

Відповідно до пункту 8 укладеного вказаного договору про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє Залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УТЗ по телефону відповідальному працівнику станції примикання Залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред’явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, вставленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказам Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113.

Жодних доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору чи іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення відповідач суду не надав. Доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника відповідач також не надав.

Наявність вільних під'їзних колій на станції ОСОБА_2 за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором та вказаними нормативними документами заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.

Слід також зазначити, що зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних, вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо. Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 ОСОБА_4 з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 30.08.2005 року № 5076, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно розпорядчим актом станції.

Місцевим господарським судом правильно зазначено, що несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

Щодо доводів апелянта про те, що залізницею 12.03.2016 року о 23:10 год. неправомірно відправлені спочатку вагони, що затримані пізніше 12.03.2016 року за наказом №439, оскільки вагони за наказом №426 затримані 10.03.2016 року, тому і мали бути відправлені в першу чергу (раніше ніж затримані за наказом №439), апеляційний господарським суд зазначає наступне.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання.

В матеріалах справи міститься пояснення поїзного диспетчера залізниці, відповідно до яких за відсутності заявки про першочергове відправлення затриманих вагонів (такої заявки від відповідача не надходило) відправлення затриманих вагонів відбувається з урахуванням можливості їх відправити, тому затримані вагони були відправлені як стало можливо (а.с. 166, том 1).

Отже, відповідачем наявними матеріалами справи не доведена відсутність своєї вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення ОСОБА_2 залізниці.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про правомірність нарахування залізницею плати за користування вагонами на суму 94 584,60 грн. та збору за зберігання вантажу у сумі 3 345,12 грн.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що ПАТ "Укрзалізниця" стало правонаступником ДП "ОСОБА_2 залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_2 залізниця".

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". Додатком 1, до названої постанови Кабінету Міністрів України, затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". До нього, зокрема, увійшло Державне Підприємство "ОСОБА_2 залізниця" (код ЄДРПОУ 01073828).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджений статут ПАТ "Укрзалізниця", відповідно до пункту 2 якого - Товариство є правонаступником усіх прав і обов’язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до Постанови КМУ від 25.06.2014 №200. Пунктом 12 статуту закріплено, що Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

21.10.2015 року відповідно до чинного законодавства відбулася державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄРДПОУ 40075815). До даних "про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" увійшло й Державне підприємство "ОСОБА_2 залізниця". Регіональна філія "ОСОБА_2 залізниця" (код ЄДРПОУ ВП 40081237) значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи – ПАТ "Укрзалізниця".

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (частина 2 статті 108 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Положення про Регіональну філію "ОСОБА_2 залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" - Філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства. Межі Філії затверджуються рішенням правління Товариства.

03 серпня 2015 року голова та члени комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця", створеної згідно з постановою КМУ від 25.06.2014 року № 200, голова та члени комісії з реорганізації юридичної особи ДП "ОСОБА_2 залізниця", створеної згідно з наказом залізниці від 14.07.2014 №405/4, на підставі статті 107 Цивільного кодексу України, склали передавальний акт ДП "ОСОБА_2 залізниця", в якому зазначено, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "ОСОБА_2 залізниця" після його реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ "Українська залізниця".

Передавальний акт затверджено Міністерством інфраструктури України 18 серпня 2015 року.

Відповідно до заключного передавального акту від 01 грудня 2015 року ДП "ОСОБА_2 залізниця" передало, а ПАТ "Українська залізниця" прийняло майно, правонаступництво щодо якого, у тому числі щодо усіх прав та обов'язків, в тому числі по спірних правовідносинах, переходить до ПАТ "Українська залізниця".

Також, з огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє решту доводів відповідача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на відповідача.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 року у справі №904/7520/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 року у справі №904/7520/16 залишити без змін.

Повна постанова складена - 20.12.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко