ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р.Справа № 922/2980/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Байбак О.І.

судді: Кухар Н.М. , Ємельянова О.О.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5 "АТ "Сбербанк Росії", м. Харків 3-я особаприватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_2 (довіреність б/н від 05.09.2016 р.);

ОСОБА_3 (довіреність б/н від 15.03.2016 р.);

відповідача - ОСОБА_4 (довіренсть № 100 від 27.04.2016 р.).

третьої особи – не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Термолайф", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5 "АТ "Сбербанк Росії", м. Харків (далі за текстом - відповідач), в якій просить суд визнати недійсним договір застави, укладений між Публічним акціонерним товариством "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182) та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") (ідентифікаційний код 25959784), посвідчений 13.09.2012 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за номером 5134.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що вищезазначеним договором застави від 13.09.2012 р. було забезпечено недійсне зобов’язання, а саме, договір відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., що, на думку позивача, з урахуванням вимог ст. 203, 215 ЦК України свідчить про недійсність зазначеного договору застави.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2016 р.; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2016 р. задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову; заборонено ПАТ «Сбербанк» вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом шляхом позасудового врегулювання (прийняття у свою власність або продажу третій особі) на майно, що належить Приватному акціонерному товариству «Термолайф» (ідентифікаційний код 34015182), а саме на транспортні засоби в кількості 13 одиниць, визначених в зазначеній ухвалі; заборонено будь-яким реєстраторам або іншим особам вносити записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за Договором застави, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Термолайф» та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_5 банк "Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство «Сбербанк»), посвідченого 13.09.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за номером 5134, а саме на майно, яке належить Приватному акціонерному товариству «Термолайф» (ідентифікаційний код 34015182), та визначених в даній ухвалі.

ТОВ «В-Транссервіс», м. Маріуполь в порядку, визначеному ст. 26 ГПК України в межах даної справи звернулося до суду з позовною заявою до ПАТ «Термолайф» (вх. №31759 від 26.09.2016 р.) в якій просило суд прийняти дану позовну заяву до розгляду та залучити ТОВ «В-Транссервіс» до участі в справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору; визнати протиправною бездіяльність ПАТ «Термолайф» щодо невиконання умов форвардного контракту від 22.04.2015 р., укладеного з ТОВ «В-Транссервіс»; зобовязати ПАТ «Термолайф» виконати взяті на себе зобовязання відповідно до умов форвардного контракту від 22.05.2016 р. укладеного з ТОВ «В-Транссервіс» в частині укладання договору купівлі-продажу обладнання, яке належить ПАТ «Термолайф».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2016 р. повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс», м. Маріуполь позовну заяву (вх. № 31759 від 26.09.2016 р.) без розгляду.

ПАТ «Сбербанк» звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою (вх. № 31754 від 26.09.2016 р.) в якій просить суд звернути стягнення на предмет застави за Договором застави 13 вересня 2012 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за № 5134, що належить позивачу, а саме, - транспортні засоби, в кількості 13 одиниць, які належать на праві власності; що підтверджується балансовою довідкою №370/1 від 13 вересня 2012 року, та перелічені в Додатку 1 до Договору застави, шляхом продажу предмета застави на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення вимог відповідача до позивача на загальну суму 36 438 353,65 (тридцять шість мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч триста пятдесят три) долари США 65 центів та 294 261 783,84 (двісті девяносто чотири мільйони двісті шістдесят одна тисяча сімсот вісімдесят три гривні 84 копійок) за договорами кредитної лінії:

№ 30-В/12/66/ЮО 35 202 477,09 дол. США (Тридцять пять мільйонів двісті дві тисячі чотириста сімдесят сім доларів США 09 центів) та 283 118 406,54 (Двісті вісімдесят три мільйони сто вісімнадцять тисяч чотириста шість гривень 54 копійок)

№ 31-В/12/66/ЮО 1 235 876,56 доларів США (ОСОБА_1 мільйон двісті тридцять пять тисяч вісімсот сімдесят шість доларів США 56 центів) та 11 143 377,30 гривні (одинадцять мільйонів сто сорок три тисячі триста сімдесят сім гривень 30 копійки).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2016 р. повернуто Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" зустрічну позовну заяву (вх. № 31754 від 26.09.2016 р.) без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2016 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника ПАТ "Сбербанк" (вх. № 113 від 27.09.2016 р.) про відвід судді Байбак О.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2016 р. для розгляду справи призначено колегію суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.09.2016р., для розгляду справи № 922/5162/15 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Байбак О.І., судді Кухар Н.М., Ємельянова О.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2016 р. призначено колегіальний розгляд справи на 20.10.2016 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 20.10.2016 р. та від 02.11.2016 р., від 22.11.2016 р., від 05.12.2016 р. розгляд справи відкладався.

В процесі колегіального розгляду справи відповідач звернувся до господарського суду Харківської області зі скаргою (вх. № 302 від 12.10.2016 р.) на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва (далі за текстом - ДВС), в якій просить суд:

- визнати незаконною постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_6 від 27.09.2016 р. про відкриття виконавчого провадження та заборону вчиняти певні дії;

- скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_6 від 27.09.2016 р. про відкриття виконавчого провадження та заборону вчиняти певні дії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2016 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.11.2016 р. відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ (вх. № 302 від 12.10.2016 р.) в частині визнання незаконною постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_6 від 27.09.2016 р. про відкриття виконавчого провадження та заборону вчиняти певні дії; припинено провадження по розгляду скарги в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ про скасування постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_6 від 27.09.2016 р. про відкриття виконавчого провадження та заборону вчиняти певні дії.

Приватне акціонерне товариство "Терморок", м. Харків в порядку, визначеному ст. 26 ГПК України, в межах даної справи звернулося до суду з позовною заявою (вх. № 42328 від 12.12.2016 р.) до Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5 "АТ "Сбербанк Росії", м. Харків, в якій просить суд:

1) прийняти дану позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Терморок" до розгляду в межах справи № 922/2980/16;

2) винести ухвалу про прийняття позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Терморок" та його вступ у справу № 922/2980/16, як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору;

3) визнати недійсним договір застави від 13.09.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1, та зареєстрований в реєстрі за № 5134;

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. повернуто позовну заяву та додані до неї документи (вх. № 42328 від 12.12.2016 р.) Приватному акціонерному товариству "Терморок", м. Харків.

Відповідач звернувся до господарського суду з заявою про передачу справи за підсудністю (вх.. № 31777 від 27.09.2016 р.) в якій просить суд передати справу № 922/2980/16 за позовною заявою ПАТ «Термолайф» до ПАТ «Сбербанк» про визнання недійсним договору застави до Господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача – ПАТ «Сбербанк»

Розглянувши клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

В пункті 1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» надано роз’яснення, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність справи визначається залежно від місцезнаходження цього підрозділу (частина четверта статті 15 ГПК).

Договором застави № 2 від 12.09.2012 р. укладеним між ПАТ «Термолайф» та ПАТ «ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії», що оспорюється в межах даної справи, визначено обов’язок Позивача, як заставодавця, передати предмет застави у власність Відповідачу у випадку звернення стягнення на предмет застави шляхом прийняття його у власність Відповідача або у власність будь-якої третьої особи у випадку продажу їй предмету застави за Договором застави Відповідачем від свого імені (пункт 6.5. Договору застави); застрахувати предмет застави за Договором застави на користь Відповідача (підпункт 4.4.11 пункту 4.4 Договору застави); у випадку втрати предмету застави за Договором застави передати в заставу інше майно або повністю сплатити всі неоплачені зобовязання за Кредитним договором (підпункт 4.4.7 пункту 4.4. Договору застави); відшкодувати Відповідачу витрати, повязані з внесенням до Державного реєстру запису про обтяження предмету застави (підпункт 4.4.6. пункту 4.4. Договору застави) та інші.

Крім цього статтею 587 ЦК України встановлено, що особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором: 1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором (частина 2). Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

Таким чином, саме позивач у даній справі - ПАТ «Термолайф» є зобов’язаною стороною за спірним договором застави від 13.09.2012 р.

Відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, місцем реєстрації останнього є адреса: 61010, м. Харків, Шосе Карачівське, буд. 44.

Предмет застави за оспорюваним Договором застави також знаходиться наданий час у власності (володінні, користуванні та розпорядженні) Заставодавця -ПАТ «Термолайф».

Отже, спір у даній справі підсудний Господарському суду Харківської області на підставі ч. 1 ст. 15 ГПК України - за місцезнаходженням сторони, зобовязаної за Договором застави, про недійсність якого заявлено позов.

Крім того, в пункті 20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», зокрема зазначено, що територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності.

Як свідчать матеріали справи, договір про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р. виконання яких забезпечено спірним договором застави від 13.09.2012 р., обслуговується Харківським відділенням №5 АТ «Сбербанк Росії». Вказане відділення є відокремленим підрозділом ПАТ «ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії», яке має статус відділення відповідно до п. 1.1. глави 1 розділу IV Положення «Про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 08.09.2011р. № 306, та здійснює банківську діяльність і знаходиться за адресоюм. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 167.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу. Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку. Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

Окрім того, пунктом 1.1. глави 1 розділу IV Положення «Про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 08.09.2011р. № 306 чітко визначене розмежування видів відокремлених підрозділів банків (філії/відділення та представництва) та критерії такого розмежування. Вказаною нормою встановлено, що банки згідно з вимогами Закону, цього Положення, статутів та внутрішньобанківських положень можуть створювати відокремлені підрозділи, які здійснюватимуть банківську діяльність від імені банку, - філії, відділення тощо (далі - філії/відділення) та відокремлені підрозділи, які не здійснюватимуть банківської діяльності (далі - представництва). Філії/відділення, представництва діють від імені банку на підставі затвердженого уповноваженим органом банку положення і мають керівника, який діє на підставі виданої банком довіреності.

Таким чином, будь-які доводи ПАТ «Сбербанк» з приводу того, що Харківське відділення № 5 АТ «Сбербанк Росії», нібито, не здійснює банківську діяльність та не діє від імені ПАТ «Сбербанк» не відповідають дійсності. Статус «відділення» відповідно до чинного законодавства передбачає як здійснення відділенням банківської діяльності, так і виконання представницьких функцій у відношеннях, що складаються між банком та юридичними і фізичними особами.

Згідно з Довідником банківських установ, розміщеним на офіційній Інтернет-сторінці Національного банку України в мережі Internet у Державному реєстрі банків містяться, окрім інших, відомості про відокремлений підрозділ ПАТ «Сбербанк» у м. Харків, що має статус «відділення», та відповідно здійснює банківську діяльність - Харківське відділення № 5 АТ «Сбербанк Росії» (дата реєстрації 22.10.2010; дата внесення в довідник 27.10.2010; внутрішньобанківський код 29926804226935200022; адреса: м. Харків проспект Гагаріна, 167). Згідно з вказаними відомостями, Харківське відділення № 5 АТ «Сбербанк Росії» включене в Систему електронних платежів (СЕП) та має відповідні реквізити (найменування, внутрішньобанківський код). Воно має статус «відділення», а не «представництва», а отже здійснює банківську діяльність та діє від імені ПАТ «Сбербанк».

Доводи ПАТ «Сбербанк» стосовно того, що, Харківське відділення № 5 АТ «Сбербанк Росії» не здійснює діяльність з обслуговування оспорюваного Договору застави від 13.09.2012 р. із ПАТ «Термолайф» та основних зобов’язань за ним, спростовуються листами, повідомленнями та вимогами, складеними та направленими саме від імені Харківського відділення №5 АТ «Сбербанк Росії», зокрема, листом №183/5/57-5 від 10.11.2015 р.., № 1203/07 від 27.03.2014 р.., № 177/5/57-5 від 02.11.2015 р..

Таким чином обслуговування, облік розрахунків та контроль стану виконання і забезпечення зобов’язань за Договорами про відкриття кредитних ліній № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., а відтак і за оспорюваним Договором застави від 13.09.2012 р., яким забезпечено виконання зобов’язань за зазначеними кредитними договорами, ведеться у місті Харкові безпосередньо Харківським відділенням № 5 АТ Сбербанк Росії, а тому позов по даній справі пред’явлено з дотриманням правил територіальної підсудності, визначеною ст. 15 ГПК України.

Крім того, матеріали справи містять Положення про Харківське відділення № 5 Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 банк Сбербанк Росії».

Пунктом 2.1. зазначеного положення визначено, що відділення, хоч і не є юридичною особою і діє в якості відокремленого підрозділу, проте операції, передбачені цим Положенням, відділення здійснює через кореспондентський рахунок банку.

Пунктом 2.5. вказаного Положення визначено, що для здійснення своїх завдань відділення (в особі відповідних працівників) має право, в тому числі:

- укладати від імені банку у порядку, передбаченому статутом банку, договори (угоди, контракти) з питань банківської діяльності та інші господарські договори, що передбачені чинним законодавством України;

- представляти інтереси Банку у взаємовідносинах з місцевими органами державної влади і управління, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами;

- здійснювати інші функції, необхідні для виконання своїх завдань, відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України, статуту банку, рішень загальних зборів акціонерів, спостережної ради та правління банку.

Розділом 5 зазначеного Положення визначено права та обов’язки керівника відділення.

Зокрема, керівник в межах своїх повноважень:

- підписує документи фінансового, розрахункового характеру, укладає угоди (договори, контракти) в межах встановлених банком лімітів та згідно повноважень, встановлених довіреністю (п. 5.4.9. Положення);

- в межах наданих повноважень, на підставі довіреності, представляє інтереси банку в місцевих органах державної влади і управління, правоохоронних органах, інших підприємствах, установах і організаціях, в судах (п. 5.4.11. Положення).

Також п. 6.3. Положення передбачено, що відділення веде постійний і своєчасний облік операцій та забезпечує контроль за їх виконанням, складає і забезпечує передачу банку засобами електронного звязку інформації з проведення операцій для відображення в щоденному балансі банку.

Крім того, згідно з довіреністю від 04.07.2016 р., виданої на керівника Харківського відділення № 5 АТ «Сбербанк Росії», остання має повноваження на представництво інтересів ПАТ «Сбербанк» в господарських судах з правом користуватися від імені Банку всіма правами Банку, як позивача, відповідача, третьої особи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов по даній справі подано позивачем з додержанням правил територіальної підсудності, в звязку чим, в задоволенні клопотання відповідача про передачу справі за підсудністю до господарського суду м. Києва слід відмовити.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Харківського апеляційного господарського суду, зокрема в постанові від 28.11.2016 р. по справі № 922/3019/16.

Позивач звернувся до господарського суду з клопотанням (вх.. № 41445 від 05.12.2016 р.) в якому просить суд зупинити провадження у справі до прийняття Вищим господарським судом України рішення (постанови) у справі № 922/863/16.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач зазначає, що 30.11.2015 р. загальними зборами акціонерів ПАТ “Термолайф” було прийнято рішення про виділ з ПАТ “Термолайф” юридичних осіб - ПАТ “Терморок” та ПАТ “Термоплита”; 15.02.2016 р. загальними зборами акціонерів ПАТ “Термолайф” було прийнято рішення про затвердження розподільчого балансу ПАТ “Термолайф” у зв’язку з виділом, відповідно до якого до ПАТ “Терморок” та ПРАТ “Термоплита” перейшла частина майна, прав і обов’язків ПАТ “Термолайф”. Позивач вказує, що відповідно до даних Єдиного державного реестру юридичних осіб, фізичних осіб- шдприємців та громадських формувань ПАТ “Терморок” та ПАТ “Термоплита” зареєстровані 28.04.2016р. та є правонаступниками ПАТ “Термолайф”.

Позивач зазначає, що ПАТ “Сбербанк” звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ “Термолайф” про визнання недійсним та скасування рішень загальних зборів акціонерів ПАТ “Термолайф” від 30.11.2015р. щодо виділу юридичних осіб та від 15.02.2016 р. щодо затвердження розподільчого балансу. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.06.2016р. по справі № 922/863/16 в задоволенні позову ПАТ “Сбербанк” відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р. у справі № 922/863/16 вказане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ “Сбербанк” без задоволення. На теперішній час справа № 922/863/16 знаходиться на розгляді у Вищому господарському суді України. Розгляд справи призначено на 14.12.2016р.

На думку позивача, під час розгляду справи № 922/2980/16 господарський суд не може самостійно встановити обставини, які встановлюються Вищим господарським судом України у справі № 922/863/16, зокрема обставини щодо дійсності або недійсності рішень загальних зборів акціонерів ПАТ “Термолайф” від 30.11.2015р. щодо виділу юридичних осіб та від 15.02.2016р. щодо затвердження розподільчого балансу, а відтак розглядаючи справу № 922/2980/16 господарський суд не може самостійно визначити і ту обставину, чи є розподільчий баланс ПАТ “Термолайф” дійсним для визначення правонаступника і заміни ним сторони у справі - ПАТ “Термолайф”

З посиланням на зазначені обставини позивач вважає, що провадження у справі № 922/2980/16 підлягає зупиненню до прийняття Вищим господарським судом України рішення (постанови) у справі № 922/863/16.

Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 79. ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони. прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

призначення господарським судом судової експертизи;

надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

заміни однієї з сторін її правонаступником.

Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

В пункті 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. № 18 передбачено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставши, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГТІК, є будь-який орган, що сходить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання позивача зазначає, що дана справа та справа № 922/863/16 не є пов’язаними, оскільки в межах даної справи суд має можливість встановити факти і обставини, які мають істотне значення для її вирішення по суті. Крім того, з урахуванням вимог ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/863/16 є таким, що набрало законної сили, а тому підлягає виконанню, та як наслідок, застосуванню викладених в ньому висновків.

До того ж, в разі наявності зазначених обставин правонаступництва, позивач та його правонаступники не позбавлені можливості ініціювати вирішення відповідного питання в межах даної справи в порядку, визначеному ст. 25 ГПК України.

В процесі розгляду справи, позивач надав суду письмові пояснення (вх.. № 31577 від 26.09.2016 р.) в яких уточнив власну правову позицію у спорі по даній справі.

Відповідач надав суду відзив на позовну (вх.. № 31769 від 27.09.2016 р.) в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту недійсності договору відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., на забезпечення виконання якого сторонами укладено спірний договір застави від 13.09.2012 р.

Крім того, відповідач надав суду додаткові пояснення (вх.. № 34618 від 20.10.2016 р.; вх.. № 35870 від 01.11.2016 р.) в яких уточнив власну правову позицію у спорі по даній справі.

На судове засідання 12.12.2016 р. прибули представники позивача та відповідача.

Представники позивача підтримують позицію, викладену в позовній заяві, просять її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

Третя особа на судове засідання не з’явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомила.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання третьої особи не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останньої, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 04.09.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Термолайф» (позивач), як позичальником та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_5 Сбербанку Росії», нове найменування - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (відповідач), як Банком укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/100 від 04.09.2012 р., за умовами п.1.1. якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США), що надалі іменується "Кредитна лінія", надає позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 5.1. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені у ст. 8 цього договору і виконувати інші умови цього договору.

За умовами п. 1.5. кредитного договору кредит надається на рефінансування заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-2560/07 від 25.06.2007 р., кредитним договором №15-93/19-24/11 від 04.03.2011 р., кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-3/11 від 02.02.2011 р., кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-2562/07 від 25.06.2007 р., укладеними між позичальником (ПАТ "Термолайф") та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Позичальник зобов'язаний використовувати кредит лише за цільовим призначенням, зазначеним в цьому пункті договору, а також в будь-якому випадку не може використовувати надані йому за цим договором кошти на цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами.

На виконання умов кредитного договору, ПАТ "Сбербанк" надало ПрАТ "Термолайф" кредит на загальну суму 30980000,00 доларів США, здійснивши перерахування грошових коштів платіжними дорученнями № 30926142 від 05.09.2012 р. на суму 716274,13 доларів США, №31130655 від 06.09.2012 р. на суму 2 149,02 доларів США та №31130371 від 06.09.2012 р. на суму 23 816 726,05 доларів США, відповідно до яких вказані суми були в повному обсязі перераховані на поточний рахунок ПАТ "Термолайф", відкритий у ПАТ "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії".

Зазначені обставини знайшли своє відображення в Постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2016 р. по справі № 922/6553/15, яка з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 04.09.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Термолайф» (позивач), як позичальником та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_5 Сбербанку Росії», нове найменування - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (відповідач), як Банком укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/100 від 04.09.2012 р., за умовами п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США), що надалі іменується "Кредитна лінія", надає позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 5.1. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені у ст. 8 цього договору і виконувати інші умови цього договору.

Згідно з п. 1.5. кредитного договору, кредит надається на поповнення обігових коштів позичальника.

Як зазначає відповідач, та не заперечує позивач, на виконання умов зазначеного договору ОСОБА_5 відкрив Позичальнику кредитну лінію та надав кредит у сумі 1000000 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за зазначеними кредитними договорами між Позивачем, як заставодавцем, та Відповідачем, як заставодержателем, 13.09.2012 було укладено Договір застави, посвідчений 13.09.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за номером 5134 (надалі - Договір застави).

Предметом застави за Договором застави є транспортні засоби в кількості 13 одиниць, загальною заставною вартістю 2347400,00 гривень, а саме:

- Mercedes-Benz Vito 115 CDI - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САК 080812. дата реєстрації 11.11.2011; інвент. номер 87/270707; номер шасі WDF63970313355485; рік випуску 2007: реєстраційний номер НОМЕР_1;

- Skoda Octavia Tour - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САК 113590, дата реєстрації 03.11.2011; інвент. номер 30/310108; номер шасі TMBDX41UI8BOI 1403; рік випуску 200": реєстраційний номер НОМЕР_2;

- Skoda Octavia Tour - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САК 113589, дата реєстрації 03.11.2011; інвент. номер 1489/0111; номер шасі TMBDX4 I U6AB006025; рік випуску 2009; реєстраційний номер НОМЕР_3;

- Автонавантажувач, модель Bobcat S 175 - свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного засобу № АХ 001060 від 16.08.2012; інвент. номер 1429/0111; ідентиф. № А8М420795, двигун № 08Е2066; рік випуску 2008; реєстраційний номер Т00843АХ;

- Автонавантажувач Toyota 62-8FD25 - свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного засобу № АХ001055 від 16.08.2012; інвент. номер 1431/0111; ідентиф. № 608FD18-13351, двигун №1DZ-0192037; рік випуску 2008; реєстраційний номер Т00838АХ;

- Амкадор 342В - свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного засобу № АХ001051 від 16.08.2012; інвент. номер 1436/0111; ідентиф. № Y3A342B06081311, двигун № Т00834АХ; рік випуску 2008; реєстраційний номер Т00834АХ;

- Амкадор 352 С - свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного засобу № АХ001052 від 16.08.2012; інвент. номер 1430/0111; ідентиф. № Y3A352 С01080151, двигун № Т00835АХ; рік випуску 2008; реєстраційний номер Т00835АХ;

- Автонавантажувач Toyota 62-8 FD 25 - свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного засобу № АХ001056 від 16.08.2012; інвент. номер 1432/0111; ідентиф. № 608FD18-11982, двигун № 1DZ-0177323; рік випуску 2007; реєстраційний номер Т00839АХ;

- Автонавантажувач Toyota 62-8 FD 15 - свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного засобу № АХ001053 від 16.08.2012; інвент. номер 1434/0111; ідентиф. № 608FD18-13343, двигун № 1DZ-0191948; рік випуску 2008; реєстраційний номер Т00836АХ;

- Автонавантажувач Toyota 62-8 FD 15 - свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного засобу № АХ001057 від 16.08.2012; інвент. номер 1433/0111; ідентиф. № 608FD18-11934, двигун № 1DZ-0176400; рік випуску 2007; реєстраційний номер Т00840АХ;

- Автонавантажувач Toyota 62-8 FD 25 - свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного засобу № АХ001058 від 16.08.2012; інвент. номер 1435/0111; ідентиф. № 608FD25-14662, двигун № 1DZ-01744690; рік випуску 2007; реєстраційний номер Т00841 АХ;

- Автонавантажувач Toyota - свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного засобу № АХ001059 від 16.08.2012; інвент. номер 1427/0111; ідентиф. № 608FD25-14949, двигун № 1DZ-0176519; рік випуску 2007; реєстраційний номер Т00842АХ;

- Автонавантажувач Toyota 62-8FD15 - свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного засобу № АХ001054 від 16.08.2012; інвент. номер 1428/0111; ідентиф. № 608FD25-12973, двигун № НОМЕР_4 DZ-0188753; рік випуску 2008; реєстраційний номер Т00837АХ.

Згідно з вимогами п. 6.1.-6.2. договору застави, за рахунок предмета застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені заставою згідно ст. 2 цього договору, у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет Застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання Заставодавцем будь-якого із зобов’язань, зазначених в ст. 2 цього договору, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і неналежним чином.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Коксотрейд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та Приватного акціонерного товариства "Термолайф", у якій заявив вимоги про визнання договорів про відкриття кредитних ліній та поруки недійсними, зокрема про визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., укладеного між сторонами у даній справі

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 року по справі №904/43/16 зазначений позов ТОВ «Коксотрейд» задоволено, та, зокрема, визнано недійсним Договір про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 року № 30-В/12/66/ЮО, укладені між сторонами у даній справі.

Проте, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 р. по справі № 904/43/16 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 року по справі №904/43/16 скасовано, та прийнято нове рішення яким відмовлено ТОВ «Коксотрейд» в задоволенні позову.

З посиланням на зазначені обставини зазначені в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 року по справі №904/43/16, та на вимоги ст. ст. 1, 3, 19 Закону України «Про заставу» позивач в межах даної справи просить суд визнати договір застави, посвідчений 13.09.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за номером 5134 (надалі - Договір застави).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Отже, чинним законодавством встановлено, що заставою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення договору застави.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В пункті 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В пункті п. 2.5. вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», зокрема зазначено, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Як вже було зазначено вище, підставою для визнання укладеного між сторонами Договору застави від 13.09.2012 р. недійсним, позивач вважає недійсність основного зобов'язання - Договору про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/100 від 04.09.2012 р., що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 р. у справі № 904/43/16.

Розглянувши відповідні доводи суд констатує, що зазначене судове рішення в передбаченому законом порядку не набрало законної сили, та після звернення позивача до суду з позовом по даній справі було скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 р. по справі № 904/43/16, а в задоволенні позову ТОВ «Коксотрейд» про визнання договору про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/100 від 04.09.2012 р. відмовлено.

Таким чином, договір про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/100 від 04.09.2012 р. є дійсним, та таким, що підлягає виконанню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача про недійсність основного зобов’язання, а саме, договору про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/100 від 04.09.2012 р. на виконання якого сторонами укладено спірний договір застави від 13.09.2012 р.

Так само є дійсним та підлягаючим виконанню є і інший договір про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/100 від 04.09.2012 р., на забезпечення виконання якого сторони уклали спірний договір застави від 13.09.2012 р.

Суд також зазначає, що позивач в межах даної справи не надав суду жодних доказів того, що спірний договір застави від 13.09.2012 р. сторонами укладено з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 203 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про визнання договору застави від 13.09.2012 р. недійсним.

Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9