КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2009 № 21/78
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Карпенко Д.В., довіреність № б/н від 05.01.2009 року
від відповідача -не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Афіна Плюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2009
у справі № 21/78 (суддя
за позовом ТОВ "Віна Лівадії"
до Приватне підприємство "Афіна Плюс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості 18355,69 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2009 року у справі № 21/78 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” (далі по тексту – позивач) до Приватного підприємства „Афіна Плюс” (далі по тексту – відповідач) про стягнення 18 355,69 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 13 326,36 грн. основного боргу, 578,33 грн. пені, 3 997,91 грн. штрафу, 186,56 грн. інфляційних нарахувань, 183,56 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 17 від 05.06.2009 року (вх. № 02-4.2/3672 від 16.06.2009 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2009 року у справі № 21/78 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, а тому був позбавлений права на участь у справі, на захист у суді, подання доказів, які б заперечували позовні вимоги позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року у справі № 21/78 апеляційну скаргу Приватного підприємства „Афіна Плюс” було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.07.2009 року об 11 год. 20 хв.
В судовому засіданні 14.07.2009 року представник позивача просив суд відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився про причини неприбуття суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” та Приватним підприємством „Афіна Плюс” було укладено договір поставки № 0306/09, відповідно до якого позивач зобов'язався в порядку та в строки, встановлені Договором поставляти товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар, на умовах даного Договору.
В період дії зазначеного договору, а саме 21.01.2009 року, позивачем було передано відповідачу товар, загальною вартістю 13 326,36 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними:
- № 0001759 від 21.01.2009 року на суму 9 822,36 грн.,
- № 0001760 від 21.01.2009 року на суму 3 504,00 грн.
Згідно п. 2.3 Договору поставки № 0306/09 від 21.01.2009 року розрахунок за отриману продукцію здійснюється з умовою відстрочки платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки товару.
Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим, станом на 27.04.2009 року, утворилась заборгованість у розмірі 13326,36 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було пред'явлено претензію №77 від 03.03.2009 року, а також вимогу № 104 від 10.04.2009 року до відповідача з вимогою погасити борг.
Відповідей на зазначені претензію та вимогу позивачем не отримано, заборгованість відповідачем не погашена.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 578,33 грн. за період з 21.02.2009 року по 27.04.2009 року, нараховану у відповідності до п. 5.1 Договору, згідно з яким у випадку порушення строків по оплаті поставленого товару відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої партії товару за кожен день прострочки платежу.
Крім того, позивач просив стягнути 3 997,91 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 5.3 Договору, згідно з яким у випадку прострочки платежу відповідачем більш ніж на 30 днів відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 30% від вартості поставленого товару.
В контексті викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення суми боргу у розмірі 13 326,36 грн., пені у розмірі 578,33 грн. та штрафу у розмірі 3997,91 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 453,09 грн. за період з 21.02.2009 року по 27.04.2009 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
На підставі викладеного вище, а також з урахуванням Листа Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97р., суд першої інстанції вимогу позивача, щодо стягнення інфляційних нарахування у розмірі 453,09 грн., задовольнив частково за період з 01.03.2009 року по 01.04.2009 року включно в сумі 186,56 грн.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі частини 6 статті 265 названого кодексу до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки оплата поставленої продукції проводиться замовником протягом тридцяти календарних днів після дати поставки в сумі вартості кожної поставленої партії продукції у відповідності з рахунком-фактурою або товарно – трапнспортною накладною на дану продукцію (пункт 2.3 Договору).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства та положення договору поставки, колегія суддів вважає правильною позицію позивача у справі, який вважає наявним з боку відповідача порушення зобов’язання щодо здійснення оплати вартості поставленої продукції.
Докази належного виконання зобов’язань з оплати вартості поставленого товару в матеріалах справи відсутні. Відповідач факт поставки товару не заперечує, контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог та докази належного виконання власних зобов’язань суду не представив.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13 326,36 грн.
Здійснивши системний аналіз наявних в матеріалах справи розрахунків позовних вимог, з огляду на фактичні обставини справи, з урахуванням норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що встановлює обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив частково вимогу позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 183,56 грн. за період з 01.03.2009 року по 01.04.2009 року.
Крім того, господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені на суму 578,33 грн. та штрафу у розмірі 3 997,91 грн.
Згідно положень Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230); штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231).
Пунктом 5.1 укладеного сторонами Договору за прострочення порушення терміну оплати поставленої продукції постачальник має право нарахувати замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми поставленої продукції. А відповідно до п. 5.3 Договору у випадку прострочки платежу відповідачем більш ніж на 30 днів платежу відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 30% від вартості поставленого товару.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що місцевий господарський суд неправомірно розглянув справу без участі представника Приватного підприємства „Афіна Плюс”, не повідомленого належним чином про дату судового засідання спростовується матеріалами справи.
Так, безумовно підставою для скасування судового рішення є, зокрема, розгляд судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано усіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві адресою відповідача зазначено: Чернігівська область, Бахмацький район, смт. Дмитрівка, вул. Перемоги, 6/1. Більше того, таку ж адресу зазначено і самим апелянтом в апеляційній скарзі . З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 3473056 також вбачається, що станом на 12.05.2009 року місцезнаходженням ПП „Афіна Плюс” є Чернігівська область, Бахмацький район, смт. Дмитрівка, вул. Перемоги, 6/1.
Саме за цією адресою місцевим господарським судом було надіслано відповідачу ухвалу від 29.04.2009 року про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду на 07.05.2009 року, а також ухвали від 07.05.2009 року і 14.05.2009 року про відкладення розгляду справи, про що свідчать повідомлення про рекомендовані поштові відправлення та поштові конверти, в яких повернулись зазначені ухвали до суду із вказівкою працівника поштового зв’язку про незнаходження організації за зазначеною адресою.
При цьому, за загальними приписами господарського процесуального судочинства, судом ставиться в обов’язок повідомлення належним чином сторін у справі про час і місце розгляду справи, і не вимагається їх розшук у випадку ненадходження процесуальних документів на їх поштову адресу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку докази надані позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає частковому задоволенню.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2009 року у справі № 21/78 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Афіна Плюс” – без задоволення.
2. Матеріали справи № 21/78 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
17.07.09 (відправлено)