КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.09.2009                                                                                           № 16/405

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Пашкіної С.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Рибка В.В. - представник за довіреністю № 056/1-12 від 15.01.2009

 від відповідача -Авраменко Д.В. – представник за довіреністю № 136-ню від 19.01.2009

від третьої особи          не з’явилися

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.05.2009

 у справі № 16/405 (суддя  

 за позовом                               Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо"

 до                                                   Державного територіального галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

              

 третя особа відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістральбудпроект"

 про                                                   визнання права власності

 

ВСТАНОВИВ:

 24.11.2008 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою від 30.10.2008 № 056/1-174, в якій вимагає визнати право комунальної власності на частину під’їзної колії, яка знаходиться у його повному господарському віданні, за стрілочним переводом № 119 від знаку „Межа під’їзної колії” до граничного стовпчика стрілочного переводу № 121 довжиною 340 метрів, та заборонити ДТГО „Південно-західна залізниця” та його структурним підрозділам чинити перепони щодо реалізації ККВП „Міськпаливо” права власності на під’їзні колії від ст. Київ-Московський до складу № 2.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнати право комунальної власності на частину під’їзної колії, яка знаходиться у повному господарському віданні ККВП „Міськпаливо”, за стрілочним переводом № 119 від знаку „Межа під’їзної колії” до граничного стовпчика стрілочного переводу № 121 довжиною 378 метрів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2009 у справі № 16/405 у позові відмовлено повністю з тих підстав, що вимоги про визнання права комунальної власності на частину колії, яка знаходиться у повному господарському віданні ККВП „Міськпаливо”, є безпідставними та не обґрунтованими належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд це рішення скасувати повністю як таке, що ухвалене з порушенням чинного цивільного та господарського законодавства, та постановити нове рішення, яким визнати право комунальної власності на частину під’їзної колії, яка знаходиться у повному господарському віданні ККВП „Міськпаливо”, за стрілочним переводом № 119 від знаку „Межа під’їзної колії” до граничного стовпчика стрілочного переводу № 121 довжиною 378 метрів.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково визнав спірне майно як таке, що не набуло статусу комунального, оскільки до об’єктів права комунальної власності належить, серед іншого, і майно підприємств, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території, і що постановою КМ України № 311 від 05.11.91, на яку послався суд першої інстанції, затверджений не перелік конкретних підприємств, а загальні ознаки майна визначені за галузевими характеристиками, яке повністю було передане територіальним громадам, питання ж закріплення цього майна за окремими підприємствами вирішувалось органами місцевого самоврядування вже після здійснення розмежування.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки і не прийняв до уваги наявні в матеріалах справи документальні докази, які підтверджують, що спірне майно належить до власності територіальної громади міста Києва і позивач володіє цим майном на праві повного господарського відання.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що жодний документ, наданий позивачем, не є належним доказом, підтверджуючим право власності на спірну колію, а рішення господарського суду міста Києва винесене відповідно до норм діючого законодавства та є повним і обґрунтованим.

Ухвалою від 09.07.2009 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Кропивна Л.В. апеляційну скаргу Київського комунального виробничого підприємства „Міськпаливо” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 20.07.2009.

Ухвалою від 20.07.2009 розгляд справи відкладений до 07.09.2009.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 04.09.2009 року справу № 16/405 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н. Ф., Синиця О.Ф.

В судовому засіданні 07.09.2009 представник відповідача надав суду письмові Заперечення на Апеляційну скаргу по справі № 16/405 і вручив їх копію представнику позивача.

В судове засідання 07.09.2009 представник третьої особи не з’явився.

Представник відповідача наполягав на розгляді справи у присутності представника третьої особи, пояснюючи це тим, що від цієї особи необхідно отримати пояснення.

З огляду на обставини справи, враховуючи, що третю особу про час і місце засідань суду апеляційної інстанції повідомлено належним чином, а також те, що представник третьої особи брав участь при вирішенні спору у цій справі в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за апеляційної скаргою без участі представника третьої особи.

Під час розгляду апеляційної скарги представник позивача надавав пояснення по справі, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами визнати право комунальної власності на частину під’їзної колії, яка знаходиться в його повному господарському віданні, за стрілочним переводом № 119 від знаку „Межа під’їзної колії” до граничного стовпчика стрілочного переводу № 121 довжиною 378 метрів.

При цьому позивач послався на те, що на його балансі з 1946 року знаходяться під’їзні колії до складу № 2 при станції Київ-Московський, що примикають стрілочним переводом до станційної колії № 19, в тому числі спірні колії, що майно позивача, яке є комунальним підприємством, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві повного господарського відання, що відповідач в особі Київської дистанційної колії безпідставно претендує на спірну частину належної позивачу під’їзної колії, оскільки вона не може належати залізниці.

Суд першої інстанції, не визнавши належними представлені позивачем докази, повністю відмовив йому у задоволенні його позовних вимог, з чим колегія суддів погодитися не може, оскільки матеріали справи свідчать про те, що спірні під’їзні колії відносяться саме до комунальної власності адміністративно-територіальної громади міста Києва.

Так, рішенням виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих № 459/4 від 13.11.1945 р. „Про повернення тресту „Київ-Паливо” його склада при станції Київ-Московський” тресту „Київ-Паливо” повернуто склад при станції „Київ-Московський, відведено в користування та закріплено за Трестом „Київ-Паливо” земельну ділянку, що була під складом до Вітчизняної Війни.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи відповідними документальними доказами - копіями рішення Виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих № 459/4 від 13.11.1945 р. „Про повернення тресту „Київ-Паливо” його склада при станції Київ-Московський” (а.с.16, 17 т.1), Плану земельної ділянки в м. Києві по вул. Стратегічне шосе (а.с.18 т.1), Технического паспорта железнодорожного под’ездного пути к складу Киев-Топливо на ст. Киев-Московский від 30.09.46 р. (а.с.19, 20 т.1).

Згідно зазначених документів, в числі повернутого Тресту майна передано під’їзну колію, що примикає до Германівської залізничної гілки довжиною 1473 п.м.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21.05.73 р. (а.с.21 т.1) на базі Київського міського паливного тресту „Київпаливо” утворено управління по заготівлі і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємства і установам Управління „Київміськпаливо” (на госпрозрахунку) виконкому Київської міської Ради народних депутатів трудящих.

Згідно Технічного паспорту Главного управления по заготовкам и снабжению топливом населения, комунально-бытовых предприятий и учреждений (Укрглавтопливо) (а.с.22 т.1) загальна довжина залізничних під’їзних колій паливного складу Управління „Київміськпаливо” в період з лютого 1983 по до січня 1990 дорівнювала 1369 п.м.

Розпорядженням представника Президента України від 21.07.92 р. № 682 (а.с.23 т.1), що його видано після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 311 від 05.11.91 р. „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)”, на яку послався суд першої інстанції, Управління по заготівлі і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємства і установам „Київміськпаливо” реорганізоване у Київське державне комунальне виробниче підприємство по забезпеченню паливом населення, комунально-побутових підприємств „Міськпаливо”, назву якого на „Київське комунальне виробниче підприємство „Міськпаливо” у 1999 році змінено розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1711 (а.с.28 т.1).

Правонаступником зазначеного комунального підприємства є позивач, який, згідно ст. 1 його Статуту (а.с.5-9 т.1), є комунальним підприємством і майно якого згідно п. 5.1 Статуту належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплюється за позивачем на праві повного господарського відання.

Згідно ст. 37 Закону України “Про власність” від 7 лютого 1991 року № 697-XII, що діяв до серпня 2007 року, майно, що є державною власністю (в т.ч. комунальне згідно ст. 31 цього Закону – прим. суду), і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Згідно ст. 24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Згідно ст. 136 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Зазначене право Підприємства „Міськпаливо” щодо під’їзних колій, в тому числі спірної ділянки, підтверджується договорами, укладеними позивачем з відповідачем в особі його підрозділів, на эксплуатацию подъездного железнодорожного пути (а.с.24 т.1), про подачу та забирання вагонів (а.с. 36 т.1) та відповідними актами (а.с.25-27, 37-39 т. 1), де йдеться про позивача як власника під’їзних колій, Технічним паспортом залізничної під’їзної колії при станції Київ-Московський Південно-Західної залізниці, що експлуатується ККВП „Міськпаливо”, 06.12.2001 погоджений директором позивача та 10.12.2001 затверджений головним інженером Київської дирекції залізничних перевезень (а.с.29-33 т.1), Інструкцією про порядок обслуговування та організації руху на ділянці під’їзної колії ККВП „Міськпаливо” по станції Київ-Московський Південно-Західної залізниці (а.с.44-46 т.1).

При цьому, назва Технічний паспорт залізничної під’їзної колії при станції Київ-Московський Південно-Західної залізниці, що експлуатується ККВП „Міськпаливо” не відповідає змісту цього документу, оскільки в ньому йдеться про спірну ділянку під’їзної колії як таку, яка належить позивачеві, а тому ця обставин до уваги колегією суддів не приймається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні під’їзні колії мають комунальну форму власності і закріплені за позивачем як комунальним підприємством на праві повного господарського відання.

Жодного документального доказу на спростування зазначених обставин суду надано не було.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов помилкового висновку про відсутність у матеріалах справи належних доказів того, що частина під’їзної колії, яка знаходиться у повному господарському віданні ККВП „Міськпаливо”, за стрілочним переводом № 119 від знаку „Межа під’їзної колії” до граничного стовпчика стрілочного переводу № 121 довжиною 378 метрів, відноситься до комунальної форми власності і належить відповідачеві.

При цьому, визначення поняття „під’їзна колія”, наведене у ст. 64 Статуту залізниць України від 06.04.98 № 457, на яке послався суд першої інстанції, не може вважатися належним доказом на спростування досліджених судом і доведених належними доказами обставин.

Отже, позивач обґрунтовано з посиланням на наявні в матеріалах справи документальні докази відносить спірні під’їзні колії до комунальної власності територіальної громади міста Києва, але позов його задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, позивач не може вважатися належним позивачем в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, згідно якій підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, адже не надав суду доказів того, що наділений повноваженнями захищати в суді правовий статус майна, що належить комунальній громаді міста Києва, а по-друге, вимога у судовому порядку встановити той факт, що спірне майно належить до комунальної форми власності, не передбачена чинним законодавством як самостійний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, оскільки не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, а тому господарським судом розглядатись не може.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Київського комунального виробничого підприємства „Міськпаливо”, оскільки невірні висновки, що їх дійшов суд першої інстанції, не призвели до прийняття неправильного по суті рішення, що дає підстави залишити рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2009 у справі № 16/405 без змін, хоча і з інших правових підстав.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Київського комунального виробничого підприємства „Міськпаливо” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2009 у справі № 16/405 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 16/405.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 14.09.09 (відправлено)