Справа № 2-425/07 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 лютого 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої- судді Пуган Л. В., при секретарі - Сиверин Л.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Вознесенської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

встановив:

06,02.2007 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є власниками, у рівних частинах ( по 1/2 частині), житлового будинку АДРЕСА_1, звернулися до суду з позовом до Вознесенської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно: гараж Є-1 площею 22,4 кв.м., сарай 3-1 площею 4,2 квж, сарай Ж-1 площею 1,9 квж, сарай Д-1 площею 3,2 квж, вбиральню Г-1 площею 1,4 кв.м.

Позивачів обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що самовільно на земельній ділянці біля житлового будинку, яка була надана для його обслуговування та належить їм на праві приватної спільної часткової власності на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку, виданого 10.01.2007 року, були збудовані вище зазначені будівлі, загальною вартістю 5 847 грн.

Посилаючись на вимоги ч.5 cm. 376 ЦК України та на те, що при цьому були дотримані будівельно - архітектурні, санітарні, екологічні, протипожежні норми, про що позивачі мають відповідні довідки, зазначена земельна ділянка використовувалася за призначенням, не порушувалися права та законні інтереси держави та інших осіб, просили винести рішення про визнання за ними, в рівних частках за кожним, права власності на вище зазначене самочинно збудоване майно.

У попередньому судовому засіданні позивачка ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах позивача ОСОБА_1 за нотаріальною довіреністю, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача - Вознесенської міської ради у попереднє судове засідання не з'явився, у заяві на ім'я суду просив справу слухати у його відсутності, позовні вимоги  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнавав у повному обсязі.

Треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у попереднє судове засідання не з'явилися, у заявах на ім'я суду просили справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2. визнали.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив, що позивачам, кожному у рівних частинах ( по 1/2 частині), належить житловий будинок АДРЕСА_1:

1/2 частина вказаного житлового будинку, після смерті батька -ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Першою Вознесенської нотаріальної конторою 10.10.1991 року за НОМЕР_1;

1/2 частина вказаного житлового будинку, після смерті матері -ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, належить позивачці ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Першою Вознесенської нотаріальної конторою 10.06.1995 року за НОМЕР_2;

Для обслуговування зазначеного житлового будинку була надана земельна ділянка площею 0,0730 ее, що належить позивачам на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в Книзі записів

державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_3 від 10.01.2007 року та на якій самочинно були зведені будівлі.

Відповідно до вимог, передбачених ч.З cm. 375 ЦК України, будівництво проведено з дотриманням будівельно - архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних норм та Правил, що підтверджується відповідними довідками, з використанням земельної ділянки за призначенням, не порушуючи прав та законних інтересів держави і інших осіб, тому згідно ч.5 cm. 376 ЦК України, позивачі мають право на узаконення самочинного будівництва.

Оскільки, гараж Є-1 площею 22,4 кв.м., сарай 3-1 площею 4,2 кв.м., сарай Ж-1 площею 1,9 кв.м., сарай Д-1 площею 3,2 кв.м., вбиральня Г-1 площею 1,4 кв.м. є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле, відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4.10.1991 року з посл. змінами "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", тому, суд  визнає за позивачами право власності на самочинно збудоване майно, як єдиного цілого до будинку, що їм належить, а не на кожний об'єкт окремо.

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2. обґрунтовані та підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10,11,130,174,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме:

гараж Є-1 площею 22,4 кв.м.;

сарай 3-1 площею 4,2 квм.;

сарай Ж-1 площею 1,9 кв.м.;

сарай Д-1 площею 3,2 кв.м.;

вбиральню Г-1 площею 1,4 кв.м., що складають одне ціле з будинком АДРЕСА_1, який належить на праві приватної спільної часткової власності: 14 частина - ОСОБА_1 та 1/2  частина - ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.