суддя-доповідач  1 інстанції - Ушаков Т.С.

            суддя -  доповідач  - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2009  року                                                         справа № 2-а-195/09/1270                                                                                                      

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

   Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

   головуючого:                                                 Радіонової О.О .

   суддів :                                                             Горбенко К.П., Юрченко В.П.

   при секретарі судового

                          ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Свердловантрацит" (надалі - ДП «Свердловантрацит»)  звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську (ДПІ в м. Свердловську) про визнання не чинним в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 11.04.2008 року НОМЕР_1 на загальну суму 279,24 грн., з них: за основним платежем - 93,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 186,16 грн. та визнання не чинним частково податкового повідомлення-рішення від 11.04.2008 року НОМЕР_2в сумі 1724,85 грн., з них: за основним платежем - 574,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1149,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ДПІ в м. Свердловську за висновками акту № 329-23-32355669 від 31.03.2008 року «Про результати виїзної планової перевірки Державного підприємства «Свердловантрацит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007року» ( наділі - акт перевірки) прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.04.2008 року, згідно яких відокремленим підрозділам «Шахта «Центроспілка» та «Вузол зв'язку» ДП "Свердловантрацит" були нараховані штрафні санкції. ДП "Свердловантрацит" не погодилось з рішенням відповідача, оскільки вважає їх такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим позивач просить визнання не чинним податкового повідомлення рішення.

23 травня 2008 року ДП "Свердловантрацит" доповнило позовні вимоги (а.с.30-32) та просило визнати не чинною в повному обсязі першу податкову вимогу Форми «Ю-1» від 25.04.2008 року №1/49.

    Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 р.(а.с.106-108) позовні вимоги ДП «Свердловантрацит» задоволені, визнано не чинним податкове повідомлення-рішення від 11.04.2008 року НОМЕР_3 на суму 279,24грн.,  визнане частково не чинним податкове повідомлення-рішення від 11.04.2008 року НОМЕР_4 на суму 1724,85грн., визнана не чинною перша податкова вимога від 25.04.2008 року №1/49.

Відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.111-113) на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року, як таку що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП «Свердловантрацит» відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні апелянт підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме: п.3.4 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.9 (г) п.4.2, абз.2 пп.4.3.20 п.4.3 ст.4, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».  

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що постанову суду першої інстанції винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права та не має підстав для її скасування.  

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

ДПІ у м. Свердловську на підставі направлень від 09.02.2008 року № 000080 та від 06.03.2008 року № 000133 проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року.

За результатами перевірки  складено акт від 31.03.2008 року № 329-23-32355669 «Про результати виїзної планової перевірки ДП «Свердловантрацит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 р. по 30.09.07р.».

На підставі вищевказаного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.04.2008 року за НОМЕР_1 та ОСОБА_4, згідно яких відокремленим підрозділам «Шахта «Центроспілка» та «Вузол зв'язку» ДП "Свердловантрацит" були нараховані штрафні санкції.

Судом першої інстанції встановлено, що відносно ВП "Шахта "Центроспілка" ДП "Свердловантрацит" прийняте податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2на загальну суму 1767,27 грн., з них: за основним платежем - 589,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1178,18 грн. (отримане підприємством 16.04.2008р. за вх. № 350) за порушення п. 3.4 ст.3, пп. 4.2.1, пп. 4.2.9 (г) п. 4.2, абз. 2 пп. 4.3.20 п. 4.3 ст.4, пп. 8.1.1. пп. 8.1.4 п.8.1 ст.8, пп.9.12.1 п. 9.12 ст.9, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами і доповненнями, абз. 1, 2 п. 13 розділу IV «Інструкції про прибутковий податок з громадян» від 21.04.1993 року № 12 із змінами і доповненнями.

Відносно ВП «Вузол зв'язку» ДП "Свердловантрацит" прийняте податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 на загальну суму 279,24 грн., з них: за основним платежем - 93,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 186,16 грн. (отримане підприємством 14.04.2008р. за вх. № 115), за порушення пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, пп. 8.1.1, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» абз. 1, 2 п. 13 розділу IV Інструкції «Інструкції про прибутковий податок з громадян» № 12.

Судом першої інстанції також встановлено, що по ВП "Шахта "Центроспілка" ДП "Свердловантрацит" в акті перевірки зазначені порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Інструкції про прибутковий податок з громадян» в частині не оподаткування виплаченого доходу в сумі 2100,00 грн. за реалізований підприємству товар, а саме насосу високого тиску, через працівника ВП "Шахта "Центроспілка" ОСОБА_4, громадянина ОСОБА_5, статус якого як суб'єкта підприємницької діяльності не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим ДПІ у                      м. Свердловську було донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 313,79 грн.

Під час судового розгляду справи  у суді апеляційної інстанції представник відповідача надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій зазначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дій відносно ОСОБА_5 не знайдено.

Таким чином,  ствердження суду першої інстанції на те що, відповідно до положень п.1.6 ст.1, пп..4.3.25 п.4.3 ст.4, пп..9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності не відповідають дійсності.

Тому, колегія суддів вважає, що у цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки у даному випадку ВП «Шахта «Центра спілка» ДП «Свердловантрацит» виступає у якості податкового агенту у розумінні п.1.15 ст.1 та пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до акту перевірки стосовно ВП «Вузол зв'язку» ДП "Свердловантрацит" вказані порушення пп. 8.1.1, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.1   п. 9.12 ст. 9, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абз. 1, 2 п. 13 розділу ІV «Інструкції про прибутковий податок з громадян» в частині не оподаткування   виплаченого   доходу   в   сумі   716,00   грн.   за   продукцію,   реалізовану підприємству приватним підприємцем ОСОБА_6, згідно закупівельних актів від 04.10.2006 року, 11.10.2006 року, 03.11.2006 року, 10.11.2006 року, 22.11.2006 року. У цей період вказаним підприємцем, платником фіксованого податку, патент не був сплачений, у зв'язку з чим ДПІ у м. Свердловську було донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 93,08 грн.

Колегія суддів проаналізував норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» ( в частині, що діє) дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив, що перелічені нормативні документи не містять підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та вимог щодо обов'язкової наявності у податкового агента копій реєстраційних документів підприємців, які займаються продажем товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах їх підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Стосовно порушень абз.2 пп.4.3.20 п.4.3 ст.4, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», на які посилається апелянт, в частині не оподаткування доходу (податкового благу) громадян: ОСОБА_7 в сумі 740грн., ОСОБА_8 в сумі 740грн., у вигляді вартості навчання згідно до умов договорів про навчання, відповідно №1 від 17.01.2006р. та №78 від 10.09.2004 р., у відокремленому підрозділі «Центр підготовки кадрів» ДП «Свердловантрацит» (надалі - ВП «ЦПК» ДП «Свердловантрацит»), у випадках, коли зазначені наймані працівники припинили трудові відносини з працедавцем до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчено навчання, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» перепідготовка робітників - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку, а підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг, може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Згідно з пп.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи. Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

    Але, в матеріалах справи (а.с.12) наявна довідка з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України від 04.04.2006 року, в якій зазначено, що ВП «ЦПК» ДП «Свердловантрацит» являється відокремленим підрозділом ДП «Свердловантрацит», але, як до суду першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи до суду не надані докази того , що зазначений відокремлений підрозділ відповідає визначенню професійно-технічного навчального закладу, має відповідальний рівень акредитації та відноситься до закладів освіти. Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.     

    Стосовно визнання першої податкової вимоги недійсною судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки згідно пп. 6.2.1 та пп. 6.2.3 («а») п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», із змінами і доповненнями, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає   такому   платнику   податків   податкові   вимоги;   перша   податкова   вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання; перша податкова вимога містить повідомлені про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

    Судом першої інстанції було встановлено, що узгодження податкових зобов'язань відбулося станом на 25.04.2008 року та сама податкова вимога була прийнята також 25.04.2008року, що є прямим порушенням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з боку податкового органу (надалі - Закон 2181).  

    З зазначеними висновками колегія суддів не може погодитися, оскільки  з матеріалів справи не зрозуміло, коли саме відбулося узгодження податкових зобов'язань,  в податковій вимозі лише зазначено, що станом на 25.04.2008р. сума податкових  зобов'язань узгоджена, але дату узгодження не зазначено. Тому висновки суду про дату узгодження є передчасними.

    Разом з цим, колегія суддів зазначає, що оскільки платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, якими йому були донараховані зазначені у податковій вимозі податкові зобов'язання,  то відповідно до п.5.2.6 Закону 2181 вони не можуть вважатися узгодженими до остаточного вирішення справи судом.

    Відповідно до  пп.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону 2181 податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

У даному випадку колегія суддів скасовує донараховані суми податкових зобов'язань й тому, податкова вимога вважається відкликаною в силу Закону та не  потребує визнання її недійсною в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про порушення вимог Закону 2181 в частині складання, прийняття та надіслання відповідних податкових вимог податковим органом.

З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що порушення норм матеріального  права судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для  скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

    Апеляційну скаргу ДПІ в м. Свердловську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року  у справі № 2а-195/09/1270   задовольнити частково .

Постанову Луганського окружного адміністративного суду  від 22 травня 2009 року  у  адміністративній справі № 2а-195/09/1270 - скасувати.       

Прийняти нову постанову.

Позов Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.04. 2008 р. НОМЕР_3 на суму 279,24грн. та НОМЕР_4 на суму 1724,85грн. та визнання не чинною першої податкової вимоги від 25.04.2008р. №1/49, форми «Ю-1» задовольнити частково.

Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення від 11.04.2008 р. НОМЕР_3 на суму 279,24грн., у т.ч. 93,08 - податок з доходів фізичних осіб, 186,16грн. -  штрафні санкції.

Визнати не чинним частково податкове повідомлення-рішення від 11.04.2008 р. НОМЕР_4 в сумі 941,37грн., з них: за основним платежем - 313,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 627,58грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошені у судовому засіданні 24 вересня 2009 року.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана колегією суддів 24 вересня 2009р.

Головуючий:                                                                                          О.О. Радіонова                        

Судді                                                                                    К.П. Горбенко

                                                                                                                   В.П. Юрченко   

З оригіналом згідно:

Суддя                                           Радіонова О.О.