Справа № 355/1141/16-ц Головуючий у І інстанції Єременко В. М.

Провадження № 22-ц/780/6559/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 22 20.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської областіна рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року по справі за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до Морозівської  сільської ради Баришівського району  Київської області, ОСОБА_2  про визнання незаконним та скасування рішення  сесії  Морозівської сільської ради  Баришівського району Київської області №54-04-07 від 28.01.2016 року «Про розгляд заяви ОСОБА_2», визнання недійсним та розірвання Тимчасового договору оренди земельної ділянки від 08.02.2016 року,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У вересні 2016 року заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що рішенням  сесії  Морозівської сільської ради  Баришівського району Київської області сільському голові надано дозвіл укласти тимчасовий договір оренди на земельну ділянку для закінчення будівництва ринкового комплексу в селі Морозівка по вул. Вокзальна, 3 терміном на 11 місяців із ОСОБА_2 Тимчасовим договором оренди земельної ділянки від 08.02.2016 року, ОСОБА_2 передано у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0.840 га, що знаходиться за вказаною адресою. Нормативно - грошова оцінка земельної ділянки відповідно до інформації управління Держгеокадастру у Баришівському районі складає 1 297 716 грн. 00 коп. Прокурор вважає, що надання земельної ділянки у користування без проведення аукціону не може бути застосовано у даній ситуації.

Просив визнати незаконним рішення сесії Морозівської сільської ради  Баришівського району Київської області №54-04-07 від 28.01.2016 року «Про розгляд заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на укладення тимчасового договору оренди на земельну ділянку для закінчення будівництва ринкового комплексу в селі Морозівка по вул. Вокзальна. 3, визнання недійсним та розірвання Тимчасового договору оренди земельної ділянки від 08.02.2016 року».

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог позивач не надав.

З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів з таких підстав.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, що пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Крім того сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно із ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 статті 203 Цього кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області № 54-04-07 від 28.01.2016 року сільському голові надано дозвіл укласти тимчасовий договір оренди на земельну ділянку для закінчення будівництва ринкового комплексу у с. Морозівка, по вул. Вокзальній, 3, терміном на 11 місяців, зі ОСОБА_2

Тимчасовим договором оренди земельної ділянки від 08.02.2016 року, укладеним між Морозівською сільською радою Баришівського району Київської області в особі сільського голови та ОСОБА_2, останньому передано у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,840 га, що знаходиться за адресою: с. Морозівка, вул. Вокзальна, 3. Строк дії договору 11 місяців. Нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки складає 1 297 716 грн.

Відповідно до п.3 Договору, за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендну плату, що складає 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 08.02.2016 на підставі вищевказаного тимчасового договору оренди, зазначену земельну ділянку передано ОСОБА_2

В обґрунтування позовної заяви прокурор вказує, що Морозівською сільською радою у порушення вимог ст. 123 ЗК України, земельну ділянку передано в оренду без розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 123 ЗК України, - надання земельних ділянок державної або комунальної  власності у користування здійснюється…..органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: - надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; - формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого…… органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання  такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності передаються особам, зазначеним у пункті «а» частини другої ст. 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 дозвіл на розроблення такої документації надавався, рішення на виділення земельної ділянки надавалося. Відповідні документи згідно ст. 50 Закону «Про землеустрій» ОСОБА_2, як головою ССТ ТГСБ «Чорнобиль» виготовлялись.

Будівля ринку «Слов’янський» в селі Морозівка відповідно до Акту  від 25.12.2002 року робочої комісії  про готовність закінченого будівництва об’єкту для пред’явлення державній приймальній комісії побудована, де ринок в дійсності працює, відраховуються прибутки в виді оренди за землю до Морозівської сільської ради.

З матеріалів справи  вбачається, що прокурор неодноразово звертався в різні судові інстанції з приводу правовідносин, які пов’язані з об’єктом нерухомості - ринку «Слов’янський» в селі Морозівка.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв’язку з прийняттям суб’єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, у справі, що розглядається, рішення сесії  Морозівської сільської ради  Баришівського району Київської області №54-04-07 від 28.01.2016 року «Про розгляд заяви ОСОБА_2», згідно з яким фізичній особі передано у оренду земельну ділянку, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

При цьому строк дії договору оренди – згідно п.2 договору закінчується – 07 січня 2017 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно вважав, що оскільки нерухоме майно що знаходиться за адресою: село Морозівка, вул. Привокзальна, 3 не перебуває у приватній власності ОСОБА_2, а є об’єктом будівництва ринку «Слов’янський», де сам  ОСОБА_2  виступає в особі голови ССТ «Чорнобиль» і відповідно дані спірні питання з наведених вище підстав  стосуються іншого судового розгляду.

Крім того, оскаржуване рішення сільської ради ухвалювалось для реалізації права ОСОБА_2 для чого, в п. п. 1 оскаржуваного договору оренди було зазначено, - для закінчення будівництва ринкового комплексу.

Таким чином, позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу у оренду земельної ділянки. тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних Законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке рішення органумісцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право користування земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, - при цьому строк дії договору оренди закінчується – 07 січня 2017 року.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта в апеляційній скарзі про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області- відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: