Справа № 409/1961/16-к

Провадження № 1-о/628/8/16р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 р. Куп’янський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Цендри Н.В.,

судді - Клімової С.В.,

присяжних: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участю секретаря – Кравцової В.М.,

прокурора - Кожем’яка І.В.,

захисника - ОСОБА_4.

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп’янськ, судовий розгляд заяви ОСОБА_5 про перегляд вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року за ново виявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про перегляд вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року відносно нього за ново виявленими обставинами, посилаючись на те, що в основу вироку яким його було засуджено до довічного позбавлення волі, покладені докази, а саме висновки судово-медичного експерта ОСОБА_6 № 92 від 05.12.2012р., 92/1 від 18.12.2012 р., № 93 від 05.12.2012, № 93/1 від 18.12.2012 р., протокол слідчого експерименту від 06.12.2012, показання головного свідка обвинувачення ОСОБА_7, які, на його думку, спростовуються висновками спеціаліста № 429/15 від 07.12.2015 р. стосовно гр. ОСОБА_8, та № 430/15 від 07.12.2015 р. стосовно гр.. ОСОБА_9, які зроблені на підставі копій процесуальних документів з кримінального провадження. Зазначені висновки спеціаліста ОСОБА_5 вважає нововиявленими обставинами, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, доводять його неправильність у зв’язку з чим він підлягає скасуванню.

10.11.2016 р. у судовому засіданні захисник надав доповнення до заяви ОСОБА_5 про перегляд вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року, в яких, окрім вищезазначеного, посилався також на штучне створення або підроблення доказів, а саме на підроблення підпису ОСОБА_5 практично у всіх процесуальних документах, які містяться в матеріалах кримінального провадження відносно останнього. Крім того посилався на те, що свідок ОСОБА_7 надала завідомо неправдиві свідчення у суді, що на його думку підтверджується заявами-зізнаннями ОСОБА_7 від 27.04.2014 р., 21.06.2014 р., 10.04.2014р. та 07.05.2014 р.. Також посилався на пояснення ОСОБА_5 від 19.01.2012р., в яких останній вказував, що не вчиняв злочину в якому його обвинувачують і які містяться в матеріалах кримінального провадження (т. 1 а.кр.пр. 131), пояснення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 1 а.кр.пр. 129-130), в яких останні зазначали, що ОСОБА_9 у вечері 15.10.2012 р. заходив до них у гості. Також посилався на інші обставини, які, на його думку, не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, і знаходяться в матеріалах кримінального провадження.

ОСОБА_5 та його захисник у судовому засіданні підтримали заяву та доповнення до заяви про перегляд вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року та просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви, посилаючись на те, що обставини на які посилається ОСОБА_5 та його захисник не є ново виявленими, оскільки були предметом розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд встановив наступне.

Вироком Білокуракинского районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року ОСОБА_5 визнаний винним за п. 1 ч.2 ст. 115 КК України та призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі та за ч. 1 ст. 122 КК України призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

10 грудня 2013 року ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України від 22 січня 2015 року вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 10 грудня 2013 року залишено без змін.

За змістом ст.459 КПК України, нововиявлені обставини мають відповідати двом вимогам:

1) не повинні бути відомі на час судового розгляду при винесенні судового рішення;

2) самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами повинні доводити неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Обов’язковою умовою розгляду справи за ново виявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться, як підстава для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування.

Згідно з ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються, зокрема: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Штучне створення доказів означає їх завідому неправильність, розраховану на введення суду в оману при прийнятті рішення.

Із змісту ст. 459 КПК України, якамістить вичерпний перелік підстав для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами випливає, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що вступив у законну силу, юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальному провадженні та спростовують через їх попередню невідомість та істотність висновки, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об'єктивній дійсності до постановлення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та постановлення вироку в зв'язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до вимог ч. 2 ст. 462 КПК України повинна, зокрема, містити посилання на обставини, що могли вплинути на таке рішення, але не були та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, й обґрунтування з посиланням на дані, які підтверджують наявність таких обставин.

Мотивуючи свої доводи про штучне створення доказів, та неправильність складення висновку, ОСОБА_5 та його захисник посилалися на висновки спеціаліста № 429/15 від 07.12.2015 р. стосовно гр.. ОСОБА_8, та № 430/15 від 07.12.2015 р. стосовно ОСОБА_9 складені на підставі наданих захисником спеціалісту копій процесуальних документів з кримінального провадження, а саме: судово-медичних експертиз, протоколів допиту свідка ОСОБА_7, протоколу проведення слідчого експерименту від 06.12.2012 р. та протоколу огляду місця події від 05.12.2012 р. .

Зазначені процесуальні документи з кримінального провадження, на підставі яких були складені вищевказані висновки спеціаліста, були досліджені судами, а отже, висновки № 429/15 від 07.12.2015 р. стосовно гр.. ОСОБА_8, та № 430/15 від 07.12.2015 р. стосовно ОСОБА_9 не є нововиявленими обставинами, що не були відомі суду при прийнятті рішення в розумінні ст. 459 КПК України. Таким чином надані висновки спеціаліста № 429/15 від 07.12.2015 р. стосовно ОСОБА_8, та № 430/15 від 07.12.2015 р. стосовно ОСОБА_9 є оцінкою раніше проведених експертиз їх висновків та інших доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, тому, визнавати їх як нововиялвеними обставинами, яка сама по собі або разом з іншими обставинами доводить неправильність вироку, у суду не має підстав.

Як вбачається з вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 25.03.2013 р., під час розгляду кримінального провадження у судовому засіданні були дослідженні всі письмові докази зібрані в ході досудового та судового розслідування, відповідно до вимог КПК України, безпосередньо допитані потерпілі, свідки і оцінивши всі докази у сукупності та надавши їм належну оцінку, визнавши їх належними та допустимими, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях. Даний вирок суду був залишений без змін , як Апеляційним судом Луганської області, так і Вищим спеціалізованим судом України. Натомість, як вбачається з висновків спеціаліста № 429/15 від 07.12.2015 р. стосовно ОСОБА_8, та № 430/15 від 07.12.2015 р. стосовно ОСОБА_9 на проведення експертиз стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були вибірково надані докази, а саме копії протоколів допиту свідка ОСОБА_7, копії протоколу проведення слідчого експерименту від 06.12.2012 р. за участю ОСОБА_5, копія протоколу огляду місця події від 05.12.2012 р., копії висновків судово-медичних експертиз. Крім того завідомо неправдивий висновок судового експерта, повинен бути встановлений вироком суду, а при неможливості його постановлення - матеріалами розслідування, але в розпорядження суду, як заявником, так і його захистом, зазначених матеріалів не надано.

Також відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. У зв’язку з чим суд першої інстанції в основу вироку поклав покази свідка ОСОБА_7, які вона давала безпосередньо у судовому засіданні, і виконуючи вищевказані вимоги КПК України не брав до уваги протоколи допиту свідка ОСОБА_7 Тому суд критично відноситься до висновків спеціаліста в частині посилання на протоколи допиту ОСОБА_7

Що стосується посилання захисника про те, що ОСОБА_7 у судовому засіданні давала завідомо неправдиві показання, які на його думку підтверджуються її заяви-зізнання на адресу прокуратури від 27.04.2014 р., 21.06.2014 р., 10.04.2014р. та 07.05.2014 р., то суд вважає їх безпідставними, оскільки поновленню кримінального провадження за такими нововиявленими обставинами, як завідомо неправдиві показання, повинно передувати притягнення до кримінальної відповідальності й засудження ОСОБА_7 у дачі свідомо неправдивих показань. Крім того згідно постанови про закриття кримінального провадження від 30.05.2014 р., вищевказані заяви ОСОБА_7 були перевірені. В ході перевірки ОСОБА_7, давала пояснення, що заяву вона писала, будучі в стані сильного душевного хвилювання, викликаного тим, що вона залишилася сама із дітьми, а також тим, що перебуває на восьмому місяці вагітності. Насправді дані нею покази в межах кримінального провадження є правдивими, що вбивство двох осіб скоїв її чоловік ОСОБА_5

Доводи захисника про те, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 можуть підтвердити те, що ОСОБА_5 не міг вчинити даного злочину, не можуть бути визнані судом підставою для перегляду вироку за нововиявленою обставиною, оскільки як обвинувачений, так і його захист не були позбавлені можливості заявити клопотання про допит зазначених свідків у судовому засіданні, у зв’язку з чим в ході перегляду вищим спеціалізованим судом України, був зроблений відповідний висновок з цього приводу.

Відносно доповнення до заяви ОСОБА_5 про перегляд вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року, в яких, захисник та ОСОБА_5 посилалися на штучне створення або підроблення доказів, то суд вважає, що твердження викладені в доповненнях фактично зводяться до переоцінки доказів, які вже досліджувалися районним судом при ухваленні вироку, апеляційним судом та Вищими спеціалізованим судом України при перегляді вироку, а тому обставини на які посилаються захисник та ОСОБА_5 не є ново виявленими обставинами.

Також, підстави на які посилається засуджений ОСОБА_5 в своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, були предметом розгляду Сватівського районного суду Луганської області, який ухвалою від 13.01.2016 р. заяву засудженого ОСОБА_5, представника ОСОБА_4 про перегляд за ново виявленими обставинами вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року залишили без задоволення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував: принцип остаточності судового рішення означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду й ухвалення нового рішення у справі. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення у справах «Рябих проти Росії», «Пономарьов проти України»).

За змістом статті 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р., судове рішення, що набрало законної сили, може бути переглянуте в межах кримінальної процедури відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів, які могли вплинути на результати розгляду справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_5 про перегляд вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року та доповнення до даної заяви не містять нововиявлених обставин, у зв’язку з чим залишає вказані заяви без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 459 - 467 КПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_5 про перегляд вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 березня 2013 року за ново виявленими обставинами – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області  через Куп’янський  міськрайонний суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення, а особа яка перебуває під вартою в той же строк з дня вручення копії даної ухвали.

Головуючий Н.В. Цендра

Суддя: С.В. Клімова

Присяжні: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3