Справа № 2-а-3950/2008
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2008 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі: головуючого Григорука О.Б.,
суддів: Кафарського В.В.
Матуляка Я.П.
при секретарі Микитин Л.Р.
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області Засідкович Уляни Марківни, дов.№11-5137/08 від 06.08.08року, дов.№977 від 08.09.08року
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Тереторіального управління ДСА в Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб ,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Тереторіального управління ДСА в Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб. Позовні вимоги мотивувала тим, що утримання з неї прибуткового податку з доходів фізичних осіб є незаконним.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідачів - Державної судової адміністрації України, територіального управління ДСА позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” втратив чинність згідно Указу Президента України від 25.12.2003 року “Про внесення зміни та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України”. Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” та іншими законами з питань оподаткування не передбачено норм, які б звільняли суддів від сплати податку з доходів фізичних осіб або передбачали компенсацію втрат від сплати прибуткового податку. Крім того п.1 розпорядження КМУ “Про деякі питання оплати праці суддів”, в якому передбачено порядок проведення компенсаційних виплат суддям у зв'язку з втратою частини заробітку, пов'язаною зі сплатою податку, регулював порядок оплати праці суддів лише у 2004 році. Кошти для виплати суддям компенсації сум податку з доходів фізичних осіб не були передбачені в державному бюджеті України на 2004 - 2006 роки та не включені у кошториси видатків відповідних бюджетних установ.
Представник відповідача - Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позовну заяву, з якого вбачається, що позов не визнає, так як вважає що заробітна плата суддів, доходи фізичних осіб підлягає оподаткуванню, тому стягнення прибуткового податку з позивача відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема спеціального Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який регулює спірні правовідносини. Також посилається на те, що Указ Президента України від 25.12.2003 року “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” втратив чинність з 01.01.2004 року та норми ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб” мають пріоритет перед нормами інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб.
Представник відповідача - Міністерства фінансів України в судове засідання не з?явився та просив розглянути справу у його відсутності, подавши до суду письмові заперечення. Міністерство фінансів України в запереченні на позовну заяву просить в позові відмовити. В обгрунтування заперечень зазначив, що головним розпорядником коштів, передбачених на оплату праці суддів судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України. Вважає, що позовні вимоги до Міністерства фінансів України є безпідставними, оскільки відповідач не перебуває з позивачами у трудових правовідносинах. Крім того, звертає увагу суду на те, що Указ Президента України № 584 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» втратив чинність, а Розпорядження КМУ від 20.01.04р. за № 22-р передбачало можливість компенсації за утриманий податок тільки на 2004 рік.
Вислухавши позивача, представника Державної судової адміністрації України, Територіального управління ДСА в Івано-Франківській області, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.
Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Судом встановлено, що позивач працює суддею Верховинського районного суду Івано-Франківської області. У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004 року Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який передбачає лише соціальні пільги по сплаті зазначеного податку, протягом 2004-2007 років з нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 27587 грн, що підтверджується довідками про розмір прибуткового податку за період з 2005 по 2007 роки.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації, а надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування.
В результаті стягнення податку з доходів фізичних осіб, сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати зазначеного податку у позивача стала нижчою ніж розмір зарплати, нарахованої йому у четвертому кварталі 2003 року.
Як встановлено в судовому засіданні, жодних компенсаційних виплат з приводу стягнення податків з доходів позивача не проведено.
Відповідно до п.п.22.2, 22.7 ст.22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ст.48, п.44 ст.80 Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік” та Розпорядження КМУ “Про деякі питання оплати праці суддів” від 20.01.2004 року головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям, пов'язані зі справлянням податку по Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Дана норма регулює порядок проведення компенсації суддям коштів, сплачених, як прибутковий податок, тому суд вважає, що дана норма є спеціальною, тому згідно правил конкуренції нормативно-правових актів підлягає до переважного застосування у правовідносинах щодо стягнення з суддів податкових платежів. Оскільки в 2005-2007 роках відповідні норми, які б регулювали порядок виплати суддям компенсацій, пов'язаних зі справлянням податку, відсутні, суд згідно ч.7 ст.9 КАСУ виходить із конституційних принципів та загальних засад права та за аналогією Закону застосовує дану норму і до спірних правовідносин, які виникли у 2005-2007 роках.
Крім цього суд також враховує, ст.ст. 1, 4 Указу Президента України за №584/95 від 10.07.2004 року “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” чинні і на сьогоднішній день, тому пояснення представника відповідача - ДСА України щодо втрати вищезгаданим Указом чинності, судом до уваги не приймаються.
Виплата грошової компенсації повинна здійснюватися за рахунок бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів судової влади, а податок з доходів фізичних осіб утриманий з заробітної плати суддів, не повинен перераховуватися на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету.
Джерелом виплати грошової компенсації суддям є нарахована сума податку з доходів фізичних осіб, утриманого з заробітної плати суддів, яка повинна залишитися в розпорядженні відповідної судової установи для здійснення рівноцінної та повної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, яка однак виплачена не була.
За таких обставин органи ДКУ зобов?язані забезпечити проведення відповідних видатків на користь позивача Державній судовій адміністрації України, після чого стягнути з останньої, відповідну суму компенсації позивачу сплаченого прибуткового податку в розмірі 27587 грн, який підтверджується довідками про суми утриманого податку з позивача протягом 2005-2007 років.
На підставі ст.124, 130 Конституції України, ст. 44 ЗУ “Про статус суддів”, ст.1 Указу Президента України за №584 від 10.071995 року “Про додаткові заходи соціального захисту суддів”, п.1 розпорядження КМУ “Про деякі питання оплати праці суддів” від 20.01.2004 року №22, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України в користь ОСОБА_1 в сумі 27587 грн.
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 - 27587 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя: О.Б. Григорук
судді: Я.П. Матуляк
В.В. Кафарський
Повний текст постанови складено 22.09.2008 року.