КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.08.2009                                                                                           № 6/259

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача : Лихопьок Д.П., Дувалка О.І. (за довір.),

 від відповідача-1:  не з’явився,

 від відповідача-2: Кобець О.В. (за довір.),

 від третьої особи: не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.04.2009

 у справі № 6/259 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Сентей"

 до                                                   Підприємство "Ресурс" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

                                                  ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

 третя особа відповідача           Громадська організація "Народна кредитна спілка "Добробут"

 про                                                   визнання договору іпотеки частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

 В травні 2008 р. позивач звернувся до господарського суду із позовом (враховуючи подані доповнення до позову від 17.07.2008 р.), в якому просив визнати недійсним  договір іпотеки від 15.07.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., реєстр. № 1726, в частині передачі в іпотеку відповідачем-1 відповідачу-2 нежитлових приміщень загальною площею 149 кв. м. на першому поверсі житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208.

Позивач просив визнати недійсним вказаний договір з огляду на те, що відповідач-1 передав в іпотеку відповідачу-2 майнові права щодо набуття в майбутньому права власності на всі нежитлові  приміщення  першого та другого  поверхів  відповідного  житлового комплексу, в тому числі й на нежитлові приміщення, які згідно з умовами раніше укладеного інвестиційного договору належали позивачу.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.04.2009 р. у справі №6/259  позов задоволено.

          Відповідач-2, не погоджуючись із рішенням господарського суду, оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на помилковість висновків господарського суду щодо наявності підстав для визнання спірного договору іпотеки недійсним. Стверджує, що предметом іпотеки були не майнові права на не житлові приміщення, а об’єкти незавершеного будівництва, оскільки в іпотеку передавалося нерухоме майно, що будується та стане власністю іпотекодавця в майбутньому.

Позивач  проти заявлених доводів апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

Учасники спору були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Однак, відповідач-1 та третя особа наданими їм процесуальними правами щодо прийняття участі в судовому засіданні не скористався та 31.08.2009 р.  не з’явилися, повноважних представників своїх не направили, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомили. Судова колегія, заслухавши думку інших представників сторін, приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача-1, третьої особи, повідомлених належним чином.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги, наданого відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних  висновків та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу передачі відповідачем-1 в іпотеку відповідачу-2 майнових прав на 149 кв. м. нежитлових приміщень, майнові права на які належать позивачу.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що 18.01.2002 р. громадська організація «Народна кредитна спілка «Добробут» (замовник-генінвестор) та підприємство «Ресурс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (генпідрядник-інвестор) уклали генеральний довгостроковий інвестиційно-підрядний контракт № 1/Б/02 (1/01-Б-02) про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. Борщагівська, 208.

Сторонами було погоджено, що після здачі об'єкта в експлуатацію площа житлових та нежитлових приміщень розподіляється пропорційно фактичного внеску у будівництво об'єкту інвестування генпідрядника-інвестора та замовника-генінвестора за вирахування частки замовника та службових квартир. Частка замовника-генінвестора дорівнює 72% від загальної площі житлових приміщень (3.3, 3.4 Генерального контракту)

.

Пунктом 3.9 вказаного контракту сторони передбачили, що для реалізації будівництва за згодою замовника-генінвестора генпідрядник-інвестор має право залучати субінвесторів.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2003 р. між громадською організацією «Народна кредитна спілка «Добробут» (замовником-генінвестором), підприємством «Ресурс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (генпідрядником-інвестором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сентей» (інвестором) укладено довгостроковий інвестиційний договір № 28/Б/208 про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. Борщагівська, 208.

Згідно п. 3.3 Інвестиційного договору, після здачі об'єкта в експлуатацію площа житлових та нежитлових приміщень розподіляється пропорційно фактичного внеску у будівництво об'єкту інвестування генпідрядника-інвестора та інвестора за вирахування частки замовника-генінвестора та службових квартир.

Згідно з додатковою угодою № 1 до Інвестиційного договору, інвестору передаються нежитлові приміщення загальною площею 149 кв. м. Сторони погодили фактичне розташування нежитлових приміщень, що будуть передані інвестору у власність, як офіс та кафе, згідно з затвердженою проектною документацією. План розташування вказаних приміщень є невід'ємною частиною цього договору (додаткова угода № 2).

Крім того, 11.01.2005 р. громадська організацією «Народна кредитна спілка «Добробут» та підприємство «Ресурс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (генпідрядник-інвестор) уклали додаткову угоду № 10 до Генерального контракту про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208 (далі -Додаткова угода № 10).

Відповідно до пунктів 1, 2 Додаткової угоди № 10, керуючись вимогами пункту 3.8 Генерального контракту про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208, внесено зміни до пункту 3.7 контракту в частині фінансування та розподілу нежитлових приміщень, а саме: 100% загальної площі нежитлових приміщень об'єкту будівництва закріплено за генпідрядником-інвестором. Право власності на офісні (нежитлові) приміщення, що виділені рожевим кольором в додатках 1 та 2 до даної додаткової угоди, загальною площею 1281 кв. м., після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію належатиме відповідачу-1.

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2005 р. між підприємством «Ресурс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» та відкритим акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було укладено кредитний договір №151, відповідно до якого відповідач-2 надає відповідачу-1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

З метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору, 15.07.2005 р. між підприємством «Ресурс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було укладено іпотечний договір, відповідно до п. 1.1. якого відповідач-1, передає в іпотеку, а відповідач-2 приймає в іпотеку предмет іпотеки. Предметом іпотеки є всі нежитлові приміщення, що розміщені на першому та другому поверхах житлового будинку згідно з додатком № 1 та додатком № 2 до Генерального довгострокового інвестиційно-підрядного контракту № 1/Б/02 про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208, що укладений 18.01.2002 р., який будується за адресою (будівельною): м. Київ, вул. Борщагівська, 208, та які стануть власністю відповідача-1 згідно з Генеральним контрактом. Після завершення будівництва цих нежитлових приміщень, здачі їх в експлуатацію та отримання документів, що засвідчують виникнення права власності на вищезазначені нежитлові приміщення, ці нежитлові приміщення залишаються предметом іпотеки до моменту припинення зобов'язань за цим договором.

З положень п. 1.6. Іпотечного договору вбачається, що відповідач-1 документально підтверджує право на набуття ним у власність предмету іпотеки наданням Генерального контракту. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.5. Іпотечного договору відповідач-1 засвідчує, що йому не відомі права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що зареєстровані у встановленому законом порядку. Відповідач-2 гарантує, що немає жодного іншого обтяження щодо предмета іпотеки, яке б мало вищий пріоритет відносно права відповідача-1, що витікає з цього договору. Відповідач-1 гарантує, що предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими зобов'язаннями, не переданий третім особам у користування, в тому числі в найм, оренду, лізинг чи на підставі будь-якого іншого правочину, не проданий, не подарований, у спорі та під арештом не перебуває, не знаходиться у спільній власності, податковій заставі, та не є часткою, паєм. Відповідач-1 гарантує, що на підставах, передбачених чинним законодавством України, на момент нотаріального посвідчення цього договору, він має право відчужувати предмет іпотеки та на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.

Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек від 15.07.2005 р., підстава обтяження - договір іпотеки від 15.07.2005 р.; об'єкт обтяження - нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі та другому поверсі житлового будинку, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 208; іпотекодержатель - АТ ВАБанк; боржник за основним зобов'язанням - підприємство «Ресурс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»; розмір зобов'язання - 2000000 грн.; застава - немає.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути зокрема, нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 181 ЦК України).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Частиною 3 ст. 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Отже, лише після завершення будівництва нерухомого майна та прийняття його в експлуатацію у осіб може виникнути право власності на певне нерухоме майно. До цього моменту виникають та існують майнові права на нерухоме майно, що стане власністю в майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується із висновком господарського суду та вважає, що предметом іпотеки є майнові права на нежитлові приміщення.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 р. у справі № 4/443, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України, додаткову угоду № 10, згідно з якою 100% загальної площі нежитлових приміщень об'єкту будівництва було закріплено за відповідачем-1, визнано недійсною.

Під час розгляду спору Київським апеляційним господарським судом було встановлено, що позивачу (інвестору) належать майнові права на проінвестований ним об'єкт у розмірі 149 кв. м.

Як свідчать матеріали справи, позивач не уповноважував відповідача-1 на укладання Іпотечного договору з відповідачем-2, Іпотечний договір було укладено відповідачем-1 від власного імені, а не від імені позивача, при укладанні цього договору відповідач-1  не виконував також доручень позивача.  Також позивачем не надавалась згода на передачу відповідачем-1 його майнових прав на нежитлові приміщення в іпотеку.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії відповідача-1 щодо внесення як предмета іпотеки нежитлового приміщення у розмірі 149 кв. м. за відсутності у нього такого права, свідчать про невідповідність Іпотечного договору в цій частині вимогам чинного законодавства, і відповідно призводить до порушення законних прав позивача. За таких обставин доводи відповідача-2 визнаються необґрунтованими та до уваги не приймаються.

Згідно з п.п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на вищевикладене, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та визнав спірний договір іпотеки договір іпотеки від 15.07.2005 р., укладений між відповідачами, недійсним.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки апелянтом доводів позовної заяви та встановлених господарським судом під час розгляду справи обставин не спростовано, в обґрунтування власної позиції належних доказів суду не надано, подана апеляційна скарга визнається необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Оскаржуване у справі рішення Господарського суду м. Києва  від 09.04.2009 р. у справі №6/259  відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2009 р. у справі №6/259  залишити без змін.

3. Матеріали справи №6/259  повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді