КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2009 № 21/10/2
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з’явився
від відповідача -не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.06.2009
у справі № 21/10/2 (суддя
за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_1
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення боргу у розмірі 1326,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення боргу у розмірі 1 326,00 грн. за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2009 року відмовлено у позові суб’єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 1 326, 00 грн.
Стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на користь Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз витрат за проведення судової експертизи у розмірі 676,08 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду Чернігівської області від 12.06.2009 року у справі № 21/10/2 і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача борг в сумі 1 326,00 грн., покласти на відповідача сплату витрат за проведення судової експертизи у розмірі 676,08 грн. та понесені витрати у загальній сумі 220 грн. та стягнути з відповідача державне мито в сумі 51, 00 грн. за розгляд цієї апеляційної скарги. Вважав, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини справи; висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що суд у своєму рішенні спочатку підтвердив факт передачі фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 товару на загальну суму 2 646,00 грн. по всім видатковим накладним (№ АД-0000153 від 21.06.2009 р., №Ф АД-153/1 від 21.06.2006 р., № АД-0000189 від 11.07.2006 р., № АД-0000190 від 11.07.2006 р.), а згодом, посилаючись на відповідний висновок експерта, вказав про неотримання відповідачем товару по накладним № АД-0000189 від 11.07.2006 р. та № АД-0000190 від 11.07.2006 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 року у складі колегії суддів Коротун О.М, Кропивна Л.В., Пашкіна С.А. вказану апеляційну було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.08.2009 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2009 року у складі колегії суддів Кропивна Л.В., Кондратової І.Д., Пашкіна С.А. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 17.08.2009 року у зв’язку з неявкою представника позивача та витребуванням додаткових доказів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2009 року у складі колегії суддів Кропивна Л.В., Пашкіна С.А., Синиця О.Ф. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 09.09.2009 року у зв’язку з неявкою представників сторін.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 09.09.2009 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 21/10/2 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Коротун О.М., суддів Кропивна Л.В, Поляк О.І.
У судове засідання 09.09.2009 року представники сторін не з’явилися.
Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав:
Господарський суд Чернігівської області підставою відмови у задоволенні позову суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_1 про стягнення 1 326,00 грн. боргу визначив недоведеність позивачем факта отримання товару відповідачем, оскільки останній заперечив отримання такого товару.
При цьому суд послався на висновок № 626-ц судово-почеркознавчої експертизи від 02.06.2009 р., де експертним шляхом встановлено виконання підписів від імені ОСОБА_2 у видаткових накладних №№ АД-0000189 та АД 0000190 від 11.07.2006 не ним, а іншою особою.
З таким висновком не погодився позивач, вказуючи на те, що ним були доставлені на адресу магазину “Стул &”, стільці ( відповідно до видаткових накладних №№ АД-0000189 та АД 0000190 від 11.07.2006 р.), товар доставлявся до магазину “Стул &”, товар приймався фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, він отримував накладні, йшов до магазину, ставив свою печатку, підпис і один примірник накладної повертав продавцю.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено господарським судом, Господарський кодекс України допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору (п. 1 ст. 181 ГК України).
Суд першої інстанції встановив, що суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1, як випливає з наданих ним видаткових накладних № АД-0000153 від 21.06.2006 року на суму 270,00 грн.; № АД-153/1 від 21.06.2006 року на суму 785,00 грн.;№ АД-0000189 від 11.07.2006 року на суму 1051,00 грн. та № АД-0000190 від 11.07.2006 року на суму 540,00 грн., передано фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 товар на загальну суму 2646,00 грн.
Оплатний характер взаємовідносин між сторонами не був ними заперечений.
Оскільки передання майна однією особою у власність іншій особі за плату складає зміст відносин з приводу купівлі-продажу, тому до предмету доказування входить з’ясування, поряд з іншим, моменту виконання обов’язку продавця передати товар.
Київським апеляційним господарським судом від позивача були витребувані документи, які вказували би на доставку покупцю - відповідачу 11.07.2006 р. вісімнадцяти стільців, одного трансформера, двох табуретів та двох барних стільців до магазину “Стул &”, виходячи з того, що в силу частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як випливає з поданих позивачем документів, перевезення товару здійснювалося до магазину «Стул &», за допомогою автомобіля НОМЕР_1 найнятого на замовлення позивача, що підтверджується поданим ним суду разовим договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10 липня 2006 року та двома подорожніми листами вантажного автомобіля від 11 липня 2006 р.
Відповідно до договору разового перевезення вантажів автомобільним транспортом, перевізник - ВАТ “Чернігівдезактиваціябуд”, зобов’язувався виконати для замовника, - фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, перевезення по маршруту: АДРЕСА_1 (адреса вантаження,) з кінцевим пунктом - АДРЕСА_2, магазин “Стул&” (адреса розвантаження).
Як вірно встановлено господарським судом м. Чернігова, відповідачем за поставлений товар були внесені кошти, а саме: 07.07.2006 року в розмірі 540,00 грн. (платіжне доручення № 34 від 07 липня 2006 року), 07.07.2006 року в розмірі 270,00 грн. (платіжне доручення № 35 від 07 липня 2006 року), 16.01.2007 року –265,00 грн. (прибутковий касовий ордер від 16.01.2007 року), 19.01.2007 року –245,00 грн. (прибутковий касовий ордер від 19.01.2007 року).
Відповідач не визнав факту отримання ним товару 11.07.2006 р., однак не зміг пояснити тієї обставини, що на видаткових накладних №№ АД-0000189 та АД 0000190 від 11.07.2006 р. у графі “отримав“ проставлено його власну печатку, хоча доказів її втрати відповідач суду першої інстанції не надав.
З матеріалів справи також випливає, що відповідач станом на 16.01.2007 року не мав заборгованості за переданий йому раніше позивачем товар на суму 810 грн., але 16.01.2007 р. та 19.01.2007 р. готівкою на загальну суму 510 грн. сплатив позивачу борг.
Будь-яких пояснень з приводу вчинення дій по оплаті позивачу боргу і підстав його виникнення відповідач суду не надав.
Проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про виникнення між сторонами правовідносин з купівлі-продажу вісімнадцяти стільців “Венський” , код товару 29933, одного трансформ ера код 1765, двох табуретів К-1 , код 28 797, та двох барних стільців, код 379, виходячи з такого.
За змістом частини 1 статті 655 та частини 1 статті 538 ЦК України договір купівлі-продажу є зустрічним зобов’язанням, що полягає у виконанні свого обов'язку однією із сторін (покупцем) при виконанні другою стороною (продавцем) свого обов'язку.
Обов’язок продавця передати майно (товар) у власність покупцю зумовлюється виконанням покупцем свого обов’язку прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідач не надав пояснень суду з приводу відбитків його власної печатки на видаткових накладних №№ АД-0000189 та АД 0000190 від 11.07.2006 р. і не надав доказів її втрати чи протиправного використання іншими особами.
Поряд із цим, відповідач (покупець) вчинив дії, спрямовані на виконання зобов’язань з погашення заборгованості боргу перед позивачем шляхом внесенням готівки у касу підприємця 16.01.2007 р. та 19.01.2007 р. на суму 510 грн.
Наведене свідчить, що покупцем (відповідачем) виконувалися зустрічні зобов’язання щодо оплати прийнятого ним товару постільки, цей товар був переданий (доставлений) йому продавцем 11.07.2006 р. на підставі видаткових накладних №№ АД-0000189 та АД 0000190 від 11.07.2006 р. та рахунків-фактур від 11.07.2006 р. за №№ 110706-161 та 110706-160.
Суд першої інстанції на це уваги не звернув, що призвело до хибних висновків про недоведеність позивачем позовних вимог.
Згідно з частиною 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.
Станом на день звернення з позовом до суду відповідач своїх зобов’язань не виконав і заборгував 1 326, 00 грн.
При таких обставинах справи, колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду і прийняття нового рішення, яким позов суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення боргу у заявлених обсягах задовольнити.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області 12.06.2009 року у справі № 21/10/2 задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Чернігівської області 12.06.2009 року у справі № 21/10/2 скасувати.
3.Позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (14031, АДРЕСА_3 р/р НОМЕР_4 в ЧФ АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України на користь Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (14021, АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_5 в АКБ «Полікомбанк» м. Чернігів, МФО 353100, код НОМЕР_3) борг у розмірі 1 326,00 грн., 676,08 грн. за проведення судової експертизи, а також судові витрати: 102 грн. державного мита за розгляд справи у суді першої інстанції, 51 грн. державного мита, що підлягає сплаті з апеляційної скарги та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.
4.Матеріали справи № 21/10/2 направити до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця
Головуючий суддя
Судді
14.09.09 (відправлено)