ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.09 Справа № 19/158/09
Суддя
За позовною заявою Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2А)
До відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, (69093, АДРЕСА_1)
про стягнення 8 451,77 грн.
Суддя Даценко Л.І.
Представники сторін:
від позивача: Вознюк А.Л., довіреність № 5154/27-19 від 11.09.2008 р.
від відповідача: не з’явився
Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Концерну “Міські теплові мережі” 8 451,77 грн. основного боргу за надані послуги за Договором № 857 від 01.10.02 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Ухвалою суду від 04.08.2009 р. порушено провадження у справі № 19/158/09, судове засідання призначено на 27.08.2009 р.
Ухвалою суду від 27.08.2009р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання уповноваженого представника відповідача. Судове засідання призначено на 15.09.2009р. о 15-00.
За клопотанням позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив.
Згідно з п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
У судовому засіданні 15.09.2009 р. розгляд справи закінчено, відповідно до ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представника позивача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.10.2002 року між Концерном ”Міські теплові мережі” та приватним підприємцем ОСОБА_2, був укладений договір № 857 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.2 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу з серпня 2008р. по травень 2009 р. теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі відповідача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором.
Відповідно до умов договору постачання теплової енергії здійснювалось на приміщення по вул. Трегубенка, 27.
Система опалення приміщення, яке займає відповідадач, є невід’ємною частиною системи палення вказаного будинку, який знаходиться на балансі КП “ВРЕЖО № 9”, що підтверджується актом обстеження системи теплопостачання від 15.07.2009р. за період з серпня 2008р. по травень 2009р., який був складений представниками Житлово –експлуатаційної дільниці № 42 та представниками філії концерну “МТМ” Ленінського району на предмет обстеження приміщення відповідача (копія акту обстеження додається до позовної заяви). Цим актом також зафіксовано, що саме в спірний період в цьому приміщенні знаходився ПП ОСОБА_2
Теплові навантаження були заявлені самим відповідачем. Згідно п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводився наступним чином:
- горяче водопостачання –відсутнє;
- опалення –розрахунковим способом.
Всі розрахунки нарахувань Відповідачу за теплову енергію були зроблені у відповідності з Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько –побутові потреби в Україні, затверджені Держжитлокомунгоспом України від 14.1.1993р. (КТМ 204 України 244-94).
На підставі п. 6.4. вищевказаного договору підставою для розрахунків відповідача з позивачем є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.
Відповідно до п. 6.6. відповідач зобов’язався до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.
Відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виконує свої зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії. Так, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 8 451,77 грн. Заборгованість за відпущену теплову енергію відповідно до зазначеного Договору виникла з серпня 2008р.. по травень 2009р., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії (копії в матеріалах справи).
Крім того, в матеріалах справи містяться рахунки позивача на суму 8 451,77 грн. за вказаний період часу. Відповідач свій обов’язок по Договору щодо сплати заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 8451,77 грн. не виконав.
Невиконанням своїх грошових зобов'язань Відповідач порушив вимоги законодавства й умови договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 857 від 01.10.2002 року.
Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник), зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.
Факт заборгованості відповідача в сумі 8 451,77 грн. підтверджується матеріалами справи.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст. 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України; ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (69093, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ЗРУ КБ Приватбанк, МФО 313399) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2А; п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 32121458) 8 451 грн. 77 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу. Видати наказ.
Суддя Л.І. Даценко
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України 16.09.2009р.