Справа № 2-2551/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2009 року м. Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючої одноособово судді - Середи І.В.,
при секретарі – Чорній А.О.,
за участю:
представника позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до КП ЖКС «Північний», Одеської міської ради та Суворовської районної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням та зобов’язання відкрити особовий рахунок,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП «ЖКС «Північний»», Одеської міської ради та Суворовської райадміністрації Одеської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та зобов’язання відкрити особовий рахунок для сплати комунальних платежів, посилаючись на те, що у 1994 році йому як працівнику Одеського ливарного заводу «Центроліт» була надана для проживання кімната №210 у гуртожитку по вул.Курській, 163, але у зв’язку з передачею даної кімнати у комунальну власність на баланс відповідача КП «ЖКС «Північний»», останній відмовляється приймати комунальні платежі від позивача з тим, щоб у подальшому виселити його з даного приміщення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримала у повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання не з’явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином. Представник відповідача КП «ЖКС «Північний»» надав суду заяву в якій зазначив, що переоформлення особистих рахунків на житло належить до компетенції районної адміністрації, та просив слухати справу у їх відсутністі (а.с.39). Представники Суворовської райадміністрації та Одеської міської ради причини своєї неявки суду не повідомили, із заявою про відкладення слухання по справі не зверталися.
Оскільки у справі достатньо доказів про взаємовідносини сторін, то суд вважає за можливе ухвалити рішення у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
7 грудня 1990 року позивача було прийнято на роботу в Одеський ливарний завод «Центроліт» на посаду вантажника центрального складського приміщення (а.с.10).
У 1994 році він вселився та зареєструвався у кімнаті №210, житловою площею 16,3 кв.м., у гуртожитку по вул.Курська, 163, наданій йому для проживання заводом «Центроліт» (а.с.12).
24 лютого 1998 року наказом Фонду держмайна України Одеський ливарний завод «Центроліт» було реорганізовано у ВАТ «Одеський завод «Центроліт».
За проживання у кімнаті позивач сплачував комунальні платежі на підставі договору про взаємовідносини, укладеним між ЖКО «Одеський завод «Центроліт» та позивачем 1 лютого 2004 року (а.с.13, 14-16).
Відповідно до рішення Одеської міської ради від 22 серпня 2006 року усі житлові будинки, гуртожитки ВАТ «Одеський завод «Центроліт», в тому числі і по вул.Курській, 164, були передані до комунальної власності територіальної громади м.Одеси (а.с.17-20,21). Вказаний гуртожиток був прийнятий на баланс КП ДЕЗ «Марсельський» нині КП «ЖКС «Північний»».
Позивач працював на ВАТ «Одеський завод «Центроліт», який був реорганізований у ТОВ «Одеський ливарний завод» до 28 січня 2008 року і був звільнений за ч.1 ст.40 КЗпП України за скороченням чисельності штату (а.с.10-11), і до теперішнього часу продовжує проживати у наданій йому кімнаті у гуртожитку по вул.Курській, 163.
Тривалий час проживання позивача по вказаній адресі також підтверджується актом від 6.05.2009 року, складеними його сусідами ОСОБА_3, кімната №208 та ОСОБА_4, квартира №212, які були завірені належним чином.
Після передачі гуртожитку у комунальну власність і до даного часу у позивача відмовляються приймати плату за комунальні послуги.
Статтею 47 Конституції України гарантоване право кожного на житло.
Суворовська райадміністрація та Одеська міська рада не надавала своїх заперечень щодо користування позивачем кімнатою в гуртожитку, отже, з урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач як особа, яка пропрацювала на підприємстві більше ніж 10 років та як особа, яка була звільнена за скороченням чисельності працівників правомірно проживає в гуртожитку і набув такого права, тому його вимоги є обґрунтованими і за ним слід визнати право користування вказаною житловою кімнатою.
Згідно з частинами 1 та 3 ст.9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського жилого приміщення в будинках державного громадського житлового фонду, і ніхто не може бути обмежений в праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом
Для того, щоб позивач міг сплачувати комунальні платежі та послуги користування житлом, тобто дотримуватися виконання обов’язків та правил встановлених п.18,38,39 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208 слід відкрити на його ім’я особовий рахунок. Оскільки дане питання відноситься до повноваження Суворовської районної адміністрації відповідно до п.3.2.4 Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, то її слід зобов’язати відкрити особовий рахунок позивачу на кімнату №210, тому по вимогам до КП «ЖКС «Північний»» та Одеській міській раді слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право користування кімнатою № 210 житловою площею 16,3 кв.м. в гуртожитку по вул. Курській, 163 в м.Одесі.
Зобов’язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради відкрити особовий рахунок на ім’я ОСОБА_2 для сплати комунальних послуг за користування кімнатою №210 у гуртожитку по вул.Курській, 163 в м.Одесі.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту проголошення рішення, а для відповідачів – з дня отримання його копії, та апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: