Cправа № 2-2641/09

  РІШЕННЯ

                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    17 червня 2009 року                           м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

    головуючої - судді Середи І.В.,

    при секретарі –Чорній А.О.,

за участю:

позивача- Мороз М.К.,

представника відповідача – ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» в формі ТОВ про стягнення заробітної плати, середнього заробітку, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та моральної шкоди,

                    В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» в формі ТОВ про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 7772,62 грн., компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 1943,14 грн., середній заробіток до остаточного розрахунку та моральну шкоду в розмірі 5000 грн..

Позивач в обґрунтування своїх вимог вказав на те, що підприємство своєчасно не виплатило йому заробітну плату, в теперішній час відмовляється йому сплатити вказану компенсацію, в зв’язку з несплатою заборгованості був порушений його звичайний уклад життя, накопичився борг за комунальні платежі, є єдиним в сім’ї працівником, оскільки дружина  вже пенсіонерка, ця обставина дуже вплинула на його психологічний стан, і йому була завдана шкода.

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

    Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та стягнень на підставі виконавчих документів, який було введено ухвалою Господарського суду Одеської області від 23 червня 2006 року та від 14 травня 2009 року.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 17 серпня 2001 року по 13 листопада 2008 року знаходився в трудових відносинах з Одеським виробничим хіміко-фармацевтичним підприємством «Біостимулятор» в формі ТОВ, що підтверджується записами  трудової книжки (а.с.5).

На момент звільнення відповідач не розрахувався з позивачем, в результаті чого виникла заборгованість за 2007 рік  за березень - 58,35 грн., квітень - 259,73 грн., травень - 614,94 грн., вересень -1136,04 грн., жовтень -894,15 грн., грудень – 543,41 грн., за 2008 рік за лютий – 1099,71 грн., березень – 1066,16 грн., травень -1227,70 грн. та липень -872,43 грн. (а.с.40).

Відповідно до ст.115 КЗпП України  заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановленні колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не більший шістнадцяти календарних днів.

    Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України обов’язок щодо доведеності заперечень проти пред’явленого позову лежить на відповідачеві.

Вказані вимоги законодавства відповідачем не виконувалися, в зв’язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем в розмірі   7772,62   гривень,  яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідачем було представлено розмір середньомісячного заробітку позивача, який складає  1531,62 грн. (а.с.34), з яким і погодився ОСОБА_2 та просив відповідно до нього робити розрахунок, тому суд згідно до ст.10 ЦПК України  та у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року  вважає,  що середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, який і підлягає стягненню з відповідача склав   14907,77  грн .  ((1531,62 грн./15 робочих днів = 102,1 грн. (середній заробіток за один день)  х 145 робочих днів (кількість  днів з 14 листопада  2008 р. і по 17 червня 2009 р.)).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів в зв’язку з порушенням строків їх виплати»  сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після  утримання  податків  і обов'язкових  платежів)  на індекс  інфляції  в  період  невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З урахуванням індексу інфляції, розмір якого складає в 2007 році за   квітень – 100,0%, травень 100,6%, червень -102,2 %,  липень - 101,4%, серпень - 100,6%, вересень - 102,2% жовтень - 102,9%, листопад - 102,2% грудень - 102,1%, в 2008 році за січень – 102,9%, лютий - 102,7%, березень - 103,8%, квітень -103,1%, травень – 101,3%, червень – 100,8%, липень – 99,5%, серпень 99,9%, вересень – 101,1%, жовтень – 101,7%, листопад -101,5%, грудень – 102,1%, в 2009 році за січень -102,9%, лютий -101,5%, березень-101,4%, квітень -100,9%, травень -100,5%, а також  розміру нарахованої заробітної плати, відповідно до представлених розрахункових листків за 2007 р. березень - 58,35 грн., квітень - 259,73 грн., травень - 614,94 грн., вересень -1136,04 грн., жовтень -894,15 грн., грудень – 543,41 грн., за 2008 рік за лютий – 1099,71 грн., березень – 1066,16 грн., травень -1227,70 грн. та липень -872,43 грн., то відповідно до розрахунку, де брався розмір нарахованої заробітної плати множився на індекс інфляції  з квітня 2007 року, для кожного розміру заборгованості з наступного місяця, по травень 2009 року,  розмір компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати  склав 1887,99 грн ., а не 1943,14 грн., як нарахував позивач.  

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення компенсації підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи ту обставину, що заробітна плата працівника є єдиним джерелом для влаштування свого життя та життя своєї родини, а відсутність грошових коштів на це, привело позивача до втрати нормальних життєвих зв’язків та додаткових зусиль з його боку для організації свого життя, тому довелося позичати кошти для проведення операції на серці, суд вважає, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України, виходячи з принципу розумності та справедливості позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000  гривень.      

Судом не приймаються до уваги обґрунтування заперечення представника відповідача, оскільки введений ухвалою господарського суду мораторій  щодо задоволення вимог кредиторів стосується не нарахування неустойки за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів. Стягнення  середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди не відносяться до неустойки, поняття якої зазначено в ст.549 ЦК України та яка застосовується до боржника в цивільних правовідносинах та не розповсюджується на трудові спори при звільненні працівника.  

Крім того, відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути  в доход держави судовий збір у розмірі 245,68 грн. (по вимогам майновим) та 8,50 грн.(по вимогам моральної шкоди) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30,00 грн. на користь територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області.        

Керуючись ст.ст.115,116,117 КЗпП України, ст.ст.10,11,60,88,212,213-215 ЦПК України,  суд    

                     В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» в формі ТОВ на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 7772,62 грн., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 10721,34 грн., компенсацію втрати частини доходів в зв’язку з невиплатою заробітної плати в розмірі  1940 грн. та моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

Стягнути з Виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» в формі ТОВ в доход держави судовий збір у розмірі 244,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30,00 грн. на користь територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Суддя: