КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.09.2009                                                                                           № 25/51

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Страхова компанія "ЕйЕмДжи Груп"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2009

 у справі № 25/51 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Страхова компанія "ЕйЕмДжи Груп"

 до                                                   ЗАТ "Європейська страхова компанія"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення заборгованості

 

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія « ЕЙЕМДЖИ ГРУП» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Європейська страхова компанія» (надалі - відповідач) заборгованості в сумі 24.231,12 грн., в тому числі частини страхового відшкодування за договором факультативного перестрахування у розмірі 23.544,16 грн., неустойки в сумі 686,96 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 р. у справі № 25/51 (далі – Рішення суду) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ВАТ «СК» ЕЙЕМДЖИ ГРУП».

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що місцевим судом були зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам та доказам, які знаходяться в матеріалах справи, а також взяті до уваги докази, які не є предметом доказування в даній справі.

Апелянт стверджує, що в судовому засіданні представником позивача було доведено факт вчасного повідомлення відповідача про настання страхових випадків. Посилання ж місцевого суду на те, що листи-повідомлення 1339/01 від 17.10.2008 р., № 1099/01 від 13.11.2007 р., № 6434/01 від 03.06.2008 р. не є доказам вчасного повідомлення не відповідають дійсності, оскільки відповідно до практики, яка склалась між страховими компаніями в галузі перестрахування, повідомлення про настання страхового випадку здійснюється факсимільним шляхом із зазначенням вхідного номеру та дати надходження повідомлення страховою компанією, яка його отримує, в даному випадку відповідачем. Аналогічне повідомлення направляється також поштою.

Відповідно до п. 3.1.5 Договору сторона повинна повідомити іншу протягом 3 днів з дня настання страхового випадку. В Договорі не зазначено, яким саме способом має здійснюватись таке повідомлення.

Скаржник відзначає, що місцевий суд, заперечуючи факт повідомлення про настання страхового випадку, не заперечує факту направлення відповідачу пакету документів на виплату частки страхового відшкодування, в супровідному листі до якого відсутні докази його направлення.

Апелянт також вказує на те, що відповідно до п. 3.4.2 Договору факультативного перестрахування відповідач мав відмовити ВАТ „СК" ЕЙЕМДЖИ ГРУП" у виплаті своєї частки страхового відшкодування в разі, якщо позивач не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, передбачені Договором.

Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку відмови в оплаті своєї частини страхового відшкодування за конкретним Договором перестрахування або зменшення її частини, перестраховик зобов'язаний письмово повідомити про це Перестрахувальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня надання переліку документів.

При цьому апелянт зазначає, що, починаючи з 14 серпня 2008 року, коли було направлено перший пакет документів про виплату частки страхового відшкодування, та по сьогоднішній день відповідач не відмовив ВАТ „СК "ЕЙЕМДЖИ ГРУП" у виплаті частки страхового відшкодування.

З урахуванням наведеного апелянт просить задовольнити його скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ЕЙЕМДЖИ ГРУП” і порушено апеляційне провадження у справі № 25/51.

Представник скаржника у судовому засіданні 15.09.2009 р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив Рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.09.2009 р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 11.08.2006 р. між Командитним товариством «Страхова інвестиційна корпорація «Стрінкор», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (надалі - Договір факультативного перестрахування), відповідно до п. 1.1 якого предметом вказаного договору визначені загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) Сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування. Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним Страховиком на визначених договором факультативного перестрахування, ковер-нотом ризику виконання усіх чи частини своїх обов'язків перед Страхувальником в іншого Страховика.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 12 Закону України «Про страхування» передбачено, що перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2 Договору факультативного перестрахування пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у вигляді конкретного договору перестрахування (ковер-ноту, сліпу, оферти), підписаного Перестрахувальником і завіреного печаткою, що направляється Перестраховику, який у разі погодження його умов, підписує його, та засвідчує печаткою.

Згідно зі п. 3.1.5 Договору факультативного перестрахування перестрахувальник зобов'язується повідомити перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання.

Між позивачем та ТОВ «Мерсес плюс» 19.07.2007 р. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1101/71/102/07 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до умов  цього договору застраховано транспортний засіб TOYOTA   AVENSIS,   державний   номерний   знак АА 9151СВ.

Між позивачем та відповідачем 26.07.2007 р. було укладено договір перестрахування -    Ковер-Нота № 97/343/07, відповідно до якого позивач передав у перестрахування частину (25.000,00 грн. - 19,80 %) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 1101/71/102/07 від 19.07.2007 р.

З автомобілем TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак АА 9151 СВ, що належить ТОВ «Мерсес плюс», 30.05.2008 р. відбулося ДТП, а саме наїзд на перешкоду.

Позивачем надано до матеріалів справи Повідомлення за вих. № 644/01 від 03.06.2008 р. про страховий випадок із застрахованим автомобілем TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак АА9151СВ. На вказаному повідомленні міститься відмітка про те, що вхідний номер відповідача 424 від 04.06.2008 р. без підпису чи зазначення прізвища посадової особи відповідача, яка прийняла вказане повідомлення.

Позивачем 14.08.2008 р. було надіслано відповідачу комплект документів з визначенням його конкретної частки  страхового  відшкодування по умовам Ковер-Ноти №97/343/07, яка становить 788,04 грн. Відповідач  не  заперечує  проти  отримання вказаного листа від позивача.

Між позивачем та Козловським С.Б. 25.10.2007 р. було укладено договір добровільного страхування наземного   транспорту   №   1101958/71/168/07 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору застраховано транспортний засіб SUBARU FORESTER, державний номерний знак СЕ 0579 АС.

Між позивачем та відповідачем  25.10.2007 р. було укладено договір перестрахування - Ковер-Нота № 97/556/07, відповідно до якого позивач передав у перестрахування частину (3.5000,00 грн. - 24,75%) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 1101958/71/168/07 від 25.10.2007 р.

З автомобілем SUBARU FORESTER, державний номерний знак СЕ 0579 АС, що належить Козловському С.Б., 10.11.2007 р. відбулося ДТП, а саме наїзд на перешкоду.

Позивачем надано до матеріалів справи Повідомлення вих. № 1099/01 від 13.11.2007 р. про страховий випадок із застрахованим автомобілем SUBARU FORESTER, державний номерний знак СЕ 0579 АС. На вказаному повідомленні міститься відмітка про те, що вхідний номер відповідача 543 від 13.11.2007 р. без підпису із зазначенням прізвища особи, яка прийняла вказане повідомлення - Шаломеєва І., однак доказів того, що вказана особа є працівником відповідача, позивачем не надано.

Позивачем 31.07.2008 р. було надіслано відповідачу комплект документів з визначенням його конкретної частки  страхового  відшкодування по умовам Ковер-Ноти
№97/556/07, яка становить 17.372,64 грн. Відповідач не заперечує проти отримання вказаного листа від позивача.

Між позивачем та Гончаровою А.К. 12.11.2007 р. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1401/71/034/07 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору застраховано транспортний засіб Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак ВС 7292 АІ.

Між позивачем та відповідачем 12.11.2007 р. було укладено договір перестрахування - Ковер-Нота № 97/585/07, відповідно до якого позивач передав у перестрахування частину (30.000,00 грн. - 11,68%) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 1401/71/034/07 від 12.11.2007 р.

З автомобілем Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак ВС 7292 АІ, що належить Гончаровій А.К., 27.03.2008 р. відбулося ДТП, а саме пошкодження невстановленим транспортним засобом.

Позивачем не надано до матеріалів справи повідомлення про страховий випадок із застрахованим автомобілем Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак ВС 7292 АІ. Згідно з матеріалами справи та поясненнями позивача, він дійсно і не направляв такого повідомлення.

Позивачем 14.08.2008 р. було надіслано відповідачу комплект документів з визначенням його конкретної частки страхового відшкодування по умовам Ковер-Ноти №97/585/07, яка становить 1.541,91 грн. Відповідач не заперечує проти отримання вказаного листа від позивача.

Між позивачем та Кошевим О.В. 03.04.2008 р. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1101008/71/225/08 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору застраховано транспортний засіб CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак СВ 0658 АК.

Між позивачем та відповідачем 04.04.2008 р. було укладено договір перестрахування - Ковер-Нота № 97/186/08, відповідно до якого позивач передав у перестрахування частину (33.465,00 грн. - 27,93%) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 1101008/71/225/08 від 03.04.2008 р.

З автомобілем CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак СВ 0658 АК, що належить Кошевому О.В., 15.10.2008 р. відбулося ДТП.

Позивачем надано до матеріалів справи Повідомлення за вих. № 1339/01 від 17.10.2008 р. про страховий випадок із застрахованим автомобілем CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак СВ 0658 АК. На вказаному повідомленні міститься відмітка про те, що вхідний номер відповідача 281 від 17.10.2008 р. без підпису чи зазначення прізвища посадової особи відповідача, яка прийняла вказане повідомлення.

Позивачем 15.12.2008 р. було надіслано відповідачу комплект документів з визначенням його конкретної частки страхового відшкодування по умовам Ковер-Ноти №97/186/0, яка становить 3.841,57 грн. Відповідач не заперечує проти отримання вказаного листа від позивача.

Виходячи із вищевикладеного, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що матеріали справи містять лише докази отримання відповідачем комплектів документів по кожному із страхових випадків із визначенням часток страхового відшкодування відповідача. Однак належних і допустимих доказів направлення позивачем у строк, встановлений п. 3.1.5 Договору факультативного перестрахування, повідомлень про настання страхових випадків із застрахованими транспортними засобами, відповідальність позивача за якими перестрахована згідно із умовами Ковер-ноти № 97/343/07 від 26.07.2007 р., № 97/556/07 від 25.10.2007 р., № 97/585/07 від 12.11.2007 р., № 97/186/08 від 04.04.2008 р., позивачем не надано.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки п. 3.1.5 Договору факультативного перестрахування покладає на позивача обов'язок повідомити відповідача про страховий випадок, для справи мають значення лише докази такого повідомлення відповідача. Листи - повідомлення, на які посилається позивач, № 1339/01 від 17.10.2008 р., № 1099/01 від 13.11.2007 р., № 644/01 від 03.06.2008 р. не містять доказів отримання їх відповідачем, оскільки не містять підпису відповідальної посадової  особи,  штампу  чи  печатки відповідача про  отримання, тощо,  і  є односторонніми, а тому не мають доказового значення для справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Позивачем   не   надано   доказів   направлення   (здавання   до   установи   зв'язку)  відповідачу повідомлень про страхові випадки, які сталися із перестрахованими згідно з умовами Ковер-нот № 97/343/07 від 26.07.2007 р., № 97/556/07 від 25.10.2007 р., № 97/585/07 від 12.11.2007 р., № 97/186/08 від 04.04.2008 р. транспортними засобами в триденний строк з моменту одержання інформації про їх настання.

Виходячи   із   наявних   в   матеріалах   справи   доказів,   позивачем   повідомлено відповідача про страхові випадки наступним чином:

- по страховому випадку 30.05.2008 р. з перестрахованим за Ковер-нотою № 97/343/07 від 26.07.2007 р. транспортним засобом TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак АА 9151 СВ позивачем направлено повідомлення відповідачу з комплектом документів 14.08.2008 р., тобто після більш ніж трьох місяців з дня настання страхового випадку;

- по страховому випадку 10.11.2007 р. з перестрахованим за Ковер-нотою № 97/556/07 від 25.10.2007 р. транспортним засобом SUBARU FORESTER, державний номерний знак СЕ 0579 АС позивачем направлено повідомлення відповідачу з комплектом документів 31.07.2008 р., тобто після більш ніж восьми місяців з дня настання страхового випадку;

- по страховому випадку 27.03.2008 р. з перестрахованим за Ковер-нотою № 97/585/07 від 12.11.2007 р. транспортним засобом Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак ВС 7292 АІ позивачем направлено повідомлення відповідачу з комплектом документів 14.08.2008 р., тобто після більш ніж п'яти місяців з дня настання страхового випадку;

- по страховому випадку 15.10.2008 з перестрахованим за Ковер-нотою № 97/186/08 від 04.04.2008 р. транспортним засобом CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак СВ 0658 АК позивачем направлено повідомлення відповідачу з комплектом документів 15.12.2008 р., тобто після двох місяців з дня настання страхового випадку.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору факультативного перестрахування відповідач має право відмовити позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування, якщо позивач   не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, передбачені положеннями договору і конкретного договору перестрахування.

Колегія суддів зважає на те, що Договором № 06/06-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 11.08.2006 р. сторонами не визначено порядок та спосіб повідомлення відповідача про настання страхових випадків по перестрахованих ризиках. Не визначено цього і будь-якими іншими письмовими документами. В даному випадку позивач посилається на те, що направляв відповідачеві повідомлення факсимільним зв’язком відповідно до звичаїв ділового обороту. Проте і в такому разі сторони повинні були б визначити чіткий порядок таких повідомлень, коло осіб, відповідальних за це, порядок і способи належного підтвердження направлення відповідних факсограм, належний порядок їх реєстрації як офіційних документів, а також порядок реєстрації відповідних дій (в т. ч. з отримання повідомлень). Проте позивачем нічого з наведеного зроблено не було. За таких обставин не може вважатися належним і допустимим доказом надана позивачем копія листа відповідача (без дати і реєстраційного номера) про отримання повідомлення позивача № 1099/01 від 13.11.2007 р., нібито направлена позивачеві 13.11.2007 р.

З урахуванням викладеного та зважаючи на порушення позивачем строків повідомлення відповідача про страхові випадки (п. 3.1.5 Договору факультативного перестрахування), колегія суддів вважає, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у виплаті його частки страхового відшкодування. При цьому, хоча відповідач і не зробив це письмово в порушення п. 7.3 Договору, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність такої письмової відмови не може бути підставою для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва  у справі № 25/51 від 19.05.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати під час розгляду справи судом першої інстанції правомірно покладено на відповідача.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ЕЙЕМДЖИ ГРУП” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/51 від 19.05.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 25/51 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді