КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2009 № 2/146
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Тидень М.Ю. – представник, дов № 04/05 від 04.05.2009р.;
від відповідача -не з’явився, про час та місце повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2009
у справі № 2/146 (суддя
за позовом ТОВ "Сумитрансбудсервіс"
до Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 3% річних, інфляційних та пені за договором поставки № 15/03 від 15.03.2006
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитрансбудсервіс» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі відповідач) 869 349,87 грн. – пені, 983 901,18 грн. – інфляційних та 112 425,97 грн. - 3% річних за прострочення з боку відповідача зобов’язання за Договором поставки № 15/03 від 15.03.2006 року, укладеного між позивачем – «постачальником» та відповідачем – «замовником». Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України та статей 193, 265 Господарського кодексу України з огляду на те, що позивач на виконання умов згаданого договору з 15.03.2007р. по 21.10.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 20 406 699,15 грн., а останній постійно порушував строки оплати. Лише 03.03.2009 року ним було погашено всю суму основного боргу, і відповідно боржник зобов’язаний сплатити позивачу за час прострочення платежу 869 349,87 грн. – пені, 983 901,18 грн. – інфляційних та 112 425,97 грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 665 699,10 грн. пені, 983 901,18 грн. - інфляційну складову боргу та 83 212,40 грн. 3 % річних. Рішення мотивовано доведеністю з боку позивача факту належного виконання своїх зобов’язань щодо поставки дорожньо-будівельних і залізобетонних матеріалів та металопродукції на загальну суму 20 406 699,15 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей та актами приймання-здачі виконаних робіт (копії в матеріалах справи), а відповідач проводив оплату за поставлений товар з порушенням строків, визначених умовами Договору поставки № 15/03 від 15.03.2006 року. Суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 983 901,18 грн. – суму інфляційних нарахувань та 83 212,40 грн. та трьох процентів річних. З огляду на приписи пункту 6 статті 232 Господарського кодексу визнав України зменшив розмір пені до 665 699,10 грн.
Відповідач - ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 р. у цій справі просить його скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- апелянт зазначає про те, що судом І інстанції не було враховано факт повного розрахунку відповідача з позивачем та не було взято до уваги, що підприємство останнього має бюджетне джерело фінансування та знаходиться в тяжкому фінансовому становищі;
- окрім цього, відповідач наголошує на тому, що в порушення п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, залучений позивачем до матеріалів справи розрахунок неустойки є незаконним та безпідставно завищеним, оскільки проведений більш ніж за шість місяців.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2009 року було прийнято апеляційну скаргу ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до провадження та призначено розгляд справи на 03.09.2009р.
02.09.2009 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із перебуванням представника відповідача у відпустці. Згадане клопотання було задоволено Київським апеляційним господарським судом та згідно вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 15.09.2009р., про що винесено відповідну ухвалу від 03.09.2009р.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 14.09.2009р. "Про зміну складу колегії суддів", у зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 2/146 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуюча суддя, суддів Кондратової І.Д., Попікової О.В.
14.09.2009 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги, з метою надання останнім документів, які підтверджують наявність пом’якшуючих обставин та витребування від позивача доказів щодо нанесення останньому збитків від невиконання зобов’язань відповідачем та визначення їх розміру.
Колегія суддів відхилила згадане клопотання, як необґрунтоване, з огляду на те, що розгляд апеляційної скарги вже відкладався за клопотанням відповідача, який відповідно мав достатньо часу для подання всіх необхідних доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов. При цьому, враховуючи вимоги ч. 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція визнала, що викладені в клопотанні доводи не обґрунтовані неможливістю подання згаданих доказів до суду першої інстанції.
Присутній у судовому засіданні представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду І інстанції з мотивів, у ньому викладених.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 15 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитрансбудсервіс» – «постачальник» та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» – «замовник», укладений Договір № 15/03 поставки, згідно умов якого постачальник зобов’язується поставити у власність покупця дорожньо-будівельних і залізобетонних матеріалів та металопродукції (надалі – товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах Договору. Згідно п. 1.2 Договору асортимент товару, одиниця виміру, його кількість, ціна, строки і місце поставки товару та порядок розрахунків визначаються у Додаткових угодах до Договору, що є невід’ємною частиною Договору.
Так, сторонами було укладено наступні Додаткові угоди до Договору поставки від 15.03.2006р. № 15/03, а саме: № 1 від 20.03.2006р., № 2 від 20.03.2007 р., № 3 від 30.03.2007р., № 4 від 10.04.2007р. № 5 від 12.04.2007 р. № 6 від 02.04.2007р., № 7 від 23.04.2007р., № 8 від 26.04.2007р., № 9 від 01.08.2007р., № 9/1 від 24.09.2007р., № 9/2 від 10.10.2007р., № 10 від 15.10.2007р., № 11 від 15.10.2007р., № 12 від 20.10.2007р., № 13 від 26.11.2007р., № 14 від 24.12.2007р., № 14/1 від 08.01.2008р., № 14/2 від 03.03.2008р., № 15 від 19.03.2008р., № 16 від 08.04.2008р., № 17 від 26.05.2008р., № 18 від 01.07.2008р., № 19 від 01.08.2008р.
Умовами договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: оплата по договору здійснюється в безготівковому порядку платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 днів з моменту поставки партії товару (п. 3 Додаткових угодах до Договору).
Також судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов згаданого Договору позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитрансбудсервіс» у період з 15.03.2006р. по 21.10.2008р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 20 406 699,15 грн., а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується залученими до матерів справи довіреностями на отримання цінностей, копіями видаткових накладних та актами приймання-здачі виконаних робіт.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності. Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надані документи обґрунтовано прийняті судом до уваги у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача обов’язку за Договором від 15.03.2006р. № 15/03 та Додаткових угодах до нього щодо поставки відповідачеві товару загалом на суму 20 406 699,15 грн.
Відповідачем поставлений товар було оплачено наступними платежами від: 16.04.07 р., 19.04.07 р., 24.04.07 р., 25.04.07 р., 25.04.07 р., 28.04.07 р., 11.05.07 р., 29.05.07 р., 30.05.07 р., 05.06.07 р., 08.06.07р., 11.06.07 р., 18.06.07 р., 26.06.07 р, 04.07.07 р., 30.07.07 р., 19.03.08 р, 08.08.07 р., 17.08.07 р., 28.08.07 р., 03.09.07 р, 04.09.07 р., 18.09 07 р., 27.09.07 р., 02.10.07 р., 12.10.07 р., 17.10.07 р., 26.10.07 р., 01.11.07 р., 26.11.07 р., 30.11.07 р., 05.12.07 р., 26.12.07 р., 30.01.08 р., 06.02.08 р., 13.03.08 р., 25.03.08 р., 27.03.08 р., 28.03.08 р., 31.03.08 р., 07.04.08 р., 08.04.08 р., 12.05.08 р., 14.05,08 р., 16.05.08 р., 28.05.08 р., 30.05.08 р., 10.06.08 р., 01.07.08 р., 21.07.08 р., 29.07.08 р., 30.07.08 р., 11.08.08 р., 19.08.08 р., 01.09.08 р., 09.09.08 р., 30.11.08 р, 27.02.09 р. та від 03.04.09 р.
Однак, з матеріалів справи та залучених розрахунків вбачається, що відповідачем оплата проводилась з порушенням строків визначених Додатковими угодами до Договором, і лише 03.03.2009 року ним було погашено всю заборгованість за даним Договором. Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються з боку відповідача.
При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог статті 663 продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до Додаткових угод до договору, сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар розрахувався не вчасно.
Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, а також акти приймання-здачі виконаних робіт. Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.
Окрім цього, як вірно встановив місцевий господарський суд, у Додаткових угодах до договору чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк, тобто протягом десяти днів з моменту поставки партії товару.
При цьому, слід зауважити наступне: факт передачі товару відповідачеві не оспорюється і з боку останнього, так само як і факт прострочення з боку останнього оплати отриманого за Договором поставки № від 15.03.2006р. № 15/03 та додаткових угод до нього, товару на загальну суму 20 406 699,15 грн.
Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати поставленого товару, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційна інстанція визнає правомірними позовні вимоги ТОВ «Сумитрансбудсервіс» про стягнення з відповідача 983 901,18 грн. - інфляційних нарахувань, а також 112 425,97 грн. трьох процентів річних. При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування сум інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованим та правильним.
Стосовно заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 869 349,87 грн. пені, судом враховано наступне:
Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до вимог п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В свою чергу, у відповідності до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Приписами ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.
Пунктом 6.2 Договору поставки від 15.03.2006р. № 15/03 сторони погодили, що у разі прострочення оплати поставленого товару покупець зобов’язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
Висновок суду І інстанції про невідповідність поданого позивачем розрахунку суми пені в частині строків оплати, визнається апеляційною інстанцією помилковим. В свою чергу, перевіривши розрахунок пені та строк її нарахування (додаток № 35 до позовної заяви), апеляційний суд встановив, що позивач визначив розмір пені у відповідності до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та враховуючи вимоги ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України.
При цьому, як вбачається із залученого позивачем до матеріалів справи розрахунку пені за Договором поставки від 15.03.2006р. № 15/03, останнім пеня нараховувалась у період з 01.05.2008р. по 03.03.2009р. (по кожній поставці окремо враховувався період прострочення). Перевіривши розрахунок пені, апеляційна інстанція визнала, що розмір та строки нарахування пені є обґрунтованими та правильними, а тому, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 869 349,87 грн. визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, апеляційна інстанція враховуючи те, що відповідач є державним підприємством, вбачає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 30 відсотків з огляду на наступне:
Приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, у виняткових випадках, зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.
Згідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, зважаючи на викладене та враховуючи ті обставини, що зобов’язання боржника щодо оплати поставленого позивачем товару є виконаним, підприємство боржника має бюджетне джерело фінансування, апеляційна інстанція визнає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 30 відсотків, і відповідно стягнути з відповідача пеню у меншому розмірі, а саме: 608 544,90 грн. (70 % від заявленої суми пені).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення пені та суми 3 % річних.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2009р. у справі № 2/146 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: „Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитрансбудсервіс» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 19 код ЄДРПОУ 33813262) 983 901 (дев’ятсот вісімдесят три тисяч дев’ятсот одну) грн. 18 коп. – інфляційних втрат, 112 425 (сто дванадцять тисяч чотириста двадцять п’ять) грн. 97 коп. – 3 % річних, 608 544 (шістсот вісім тисяч п’ятсот сорок чотири) грн. 90 коп. – пені, 17048 (сімнадцять тисяч сорок вісім) грн. 72 коп. державного мита та 271,04 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитрансбудсервіс» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 19 код ЄДРПОУ 33813262) на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) 1131 (тисячу сто тридцять одну) грн. 01 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитрансбудсервіс» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 19 код ЄДРПОУ 33813262) з Державного бюджету України 5843 (п’ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 23 коп. зайво сплаченого державного мита.
5. Повернути Дочірньому підприємству «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) з Державного бюджету України 4225 (чотири тисячі двісті двадцять п’ять) грн. 64 коп. зайво сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
7. Справу № 2/146 скерувати до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.09.09 (відправлено)