Рівненський міський суд Рівненської області
м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362) 26-59-17
Справа 2- 10460/10
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 року
Рівненський міський суд у складі :
головуючий суддя Мельник О.В.
при секретареві Яремі Е.В..
з участю представника позивача - ОСОБА_1.
представників відповідача - ОСОБА_2.ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про зобов'язання не чинити перешкод у розпорядженні майном, стягнення збитків та упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У позовній заяві вказується, що 08.05.2007 року між ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Мисько) Н.В. та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між цими ж сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого була земельна ділянка розташована між вул. Студентська та ОСОБА_5 у місті Рівному, площею 0,1069 га з цільовим призначенням «для житлової та громадської забудови», що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 270615. 17.11.2009 року позивачем було здійснено останній платіж за кредитним договором, у зв'язку з чим зобов'язання за вказаним договором перед банком були виконані повністю. Згідно умов договору іпотеки, іпотека припиняється у разі виконання зобов'язань по кредитному договору. Впродовж кількох місяців позивач неодноразово зверталась до банку з проханням надати письмове підтвердження про погашення кредиту повністю та просила повідомити нотаріуса з приводу зняття заборони на відчуження. Працівники філії банку завірили її в тому, що необхідно зачекати 30 днів для прийняття такого рішення в центральному відділенні. У зв'язку з цим позивач розпочала пошук покупця на вказану земельну ділянку. 20.03.2010 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі в рішенні попередній договір -1 ). За вказаним попереднім договором позивач взяла на себе зобов'язання перед покупцем щодо підготовки документів на земельну ділянку та було обумовлено дату підписання основного договору. Окрім того позивачем було отримано завдаток у розмірі 80000 гривень, який вона повинна повернути покупцю у подвійному розмірі в разі порушення умов попереднього договору. У період з 22.03.2010 року по 07.06.2010 року працівники відповідача відверто знущались з позивача та насміхались, змушуючи писати заяви то на керівника філії то на керівника Регіонального відділення, то на Центральне відділення банку, не даючи згоди на зняття земельної ділянки з іпотеки. Написавши 08.06.2010 року лист-вимогу на ім'я директора філії ВАТ КБ «Надра» Рівненського регіонального управління, відповіді на вказаний лист позивач не отримала. 22.06.2010 року між позивачем і ОСОБА_6 було повторно укладено попередній договір купівлі-продажу тієї ж земельної ділянки (далі в рішенні попередній договір-2). згідно якого термін зобов'язань позивача перед покупцем було продовжено до 29.06.2010 року, проте до вказаної дати заборона на вказану земельну ділянку знята не була. Внаслідок неправомірних дій банку позивач зазнала фінансових втрат, так як не змогла реалізувати своє законне право на продаж належної на праві власності земельної ділянки.
У судовому засіданні представник позивача з указаних підстав позовні вимоги підтримав та просив суд зобов'язати відповідача не чинити ОСОБА_4 перешкод у розпорядженні земельною ділянкою, розташованою між вул. Студентська та ОСОБА_5 у місті Рівному, площею 0.1069 га з цільовим призначенням «для житлової та громадської забудови», стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 80000 гривень збитків (реальні збитки) та 80000 гривень збитків у виді упущеної вигоди, а також у зв'язку із заподіянням моральних страждань, переживань через порушення права власності позивача, просив стягнути з банку у відшкодування моральної шкоди 40000 гривень.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов. Не заперечував факту погашення позивачем заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, тобто фактичне повне виконання основного зобов'язання, в забезпечення якого було укладено договір іпотеки земельної ділянки. Окрім того не заперечував фактичну відмову банку у знятті іпотеки через наявність у ОСОБА_4 в цьому ж банку невиконаного зобов'язання за іншим кредитним договором.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
08.05.2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір кредитної лінії. У забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії 08.05.2007 року між цими ж сторонами було укладено та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 577 ЦК України нотаріально посвідчено договір іпотеки, предметом якого була земельна ділянка розташована між вул. Студентська та ОСОБА_5 у місті Рівному, площею 0.1069 га з цільовим призначенням «для житлової та громадської забудови» , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД№ 270615 (кадастровий номер 5610100000010540215).
Судом беззаперечно встановлено, що 17.11.2009 року позивачем було здійснено останній платіж за кредитним договором, у зв'язку з чим зобов'язання позивача за вказаним договором перед банком були виконані повністю, що підтверджується також наданими позивачем квитанціями про повернення кредитних коштів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Стороною відповідача також не заперечуються факти неодноразових звернень позивача до банку у період з 22.03.2010 року по 07.06.2010 року з приводу надання підтвердження для нотаріуса про припинення основного зобов'язання за кредитним договором для зняття іпотеки.
20.03.2010 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено попередній договір-1. За вказаним попереднім договором позивач взяла на себе зобов'язання перед покупцем щодо підготовки документів на земельну ділянку та зобов'язалась укласти основний договір купівлі-продажу до 21.06.2010 року. Згідно з п. 4 попереднього договору-1, у разі не укладення основного договору до вказаної дати ОСОБА_4 повинна повернути ОСОБА_6 завдаток у розмірі 80000 гривень, а також сплатити штраф у розмірі 100% суми попередньої оплати в розмірі 80000 гривень.
Отже, суд вважає доведеним те. що уклавши попередній договір-1 ОСОБА_4 отримала в якості завдатку від ОСОБА_6 80000 гривень.
08.06.2010 року ОСОБА_4 звернулась до директора філії ВАТ КБ «Надра» Рівненського регіонального управління з листом - вимогою про надання згоди на зняття іпотеки, проте будь-яких дій щодо цього відповідачем вчинено не було, що останнім не оспорюється.
22.06.2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали та нотаріально посвідчили попередній договір-2, за яким сторонами було погоджено продовження терміну виконання зобов'язання по укладенню основного договору до 29.06.2010 року та фактично підтверджено передачу ОСОБА_6 для ОСОБА_8 завдатку в сумі 80000 гривень в рахунок суми, яку повинна сплатити ОСОБА_6 при оформленні основного договору.
Згідно з п.4 попереднього договору-2, при невиконанні стороною-1 умов цього договору. вона зобов'язана повернути протягом 10 днів отриману суму 80000 гривень, а також сплатити штраф у розмірі 80000 гривень.
З метою вчасного виконання зобов'язання по укладенню договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_4 25.06.2010 року було отримано витяг з державного реєстру земель, згідно якого, станом на вказану дату спеціальні обмеження на земельну ділянку були відсутні, а відомості про наявні боргові обмеження в Державному реєстрі земель відсутні.
Згідно ст. 74 Закону України «Про нотаріат» одержавши повідомлення установи банку, про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, нотаріус знімає заборону відчуження земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Отже, за встановлених судом обставин у нотаріуса не було можливості зняти заборону відчуження земельної ділянки, а банк в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» з 17.11.2009 року, тобто з моменту виконання позивачем основного зобов'язання за кредитним договором, не усунув порушення права власності ОСОБА_4 в частині розпорядження земельною ділянкою та продовжує порушувати таке право й станом на день винесення судом рішення.
Судом встановлено, що станом на 29.06.2010 року, тобто в термін, визначений в п. 1 попереднього договору-2 зобов'язання по укладенню основного договору ОСОБА_4 виконані не були. В силу положень ч. 1. ч. 3 ст. 635 ЦК України та іншого цивільного законодавства України, спонукання до виконання зобов'язання, що грунтується на попередньому договорі не передбачене.
Згідно з ч. 1 , п.1. п.2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є : 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як встановлено судом, у зв'язку із невиконанням до 29.06.2010 року зобов'язання відповідно до п. 1 попереднього договору-2 по укладенню основного договору, в силу положення, що міститься в п. 4 цього договору та ч. 1 ст. 571 ЦК України. ОСОБА_4 передала ОСОБА_6 80000 гривень, отриманих в якості завдатку та відповідно до ч. 1. ч. 2 ст. 549 ЦК України - 80000 гривень в якості штрафу, а загалом 160000 гривень, що підтверджується розпискою ОСОБА_6.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків підлягають задоволенню повністю.
Поряд з тим. позивачем у підтвердження заподіяння моральної шкоди, зокрема, перенесення моральних страждань, хвилювань через обмеження її права власності банком, у виконання обов'язку, передбаченого ч. З ст. 10 ЦПК України не було надано суду жодного доказу, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10,11, 60,81, 88, 212,214,215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов задоволити частково.
Зобов'язати відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» не чинити у будь- який спосіб перешкод у розпорядженні земельною ділянкою, розташованою між вул. Студентська та ОСОБА_5 у місті Рівному, площею 0,1069 га з цільовим призначенням «для житлової та громадської забудови» (кадастровий номер 5610100000010540215), ОСОБА_4, що належить їй на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 270615.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_4 80000 (вісімдесят тисяч) гривень збитків (реальні збитки) та 80000 (вісімдесят тисяч ) гривень збитків у виді упущеної вигоди.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до відкритого акціонери товариства Комерційний банк «Надра» про відшкодування моральної шкоди в сумі 40000 гривень - відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_4 120 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, а також на користь місцевого бюджету міста Рівного 1651 гривню витрат оплаті державного мита.
На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка повинна бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Головуючий