ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2009 року Справа № 2а-2414/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача - Вдовіна Р.Т.,
представника відповідача - Гундяка Т.Д.,
представника співвідповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну
справу за позовом: головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
до відповідача: головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяка Т.Д. та співвідповідача відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області
про визнання дій щодо винесення постанови про арешт коштів від 25.08.2009 року незаконними, скасування постанови про арешт коштів та повернення коштів стягнутих з рахунків головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в сумі 859,28 грн., -
ВСТАНОВИВ :
04 вересня 2009 року головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося з адміністративним позовом до головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяка Т.Д. та співвідповідача відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій щодо винесення постанови про арешт коштів від 25.08.2009 року незаконними, скасування постанови про арешт коштів та повернення коштів стягнутих з рахунків головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в сумі 859,28 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяком Т.Д. неправомірно вчинено дії при винесенні постанови від 25.08.2009 року про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оскільки постанови від 26.03.2009 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 850 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 9,28 грн. не набрали законної сили.
Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи тим, що він вчиняв свої дії правомірно, керуючись при цьому Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» та розробленою на його виконання "Інструкцією про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник співвідповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, місце та дату був повідомлений належним чином. Своїм правом на подання заперечення на даний позов не скористався.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов не є підставним та не підлягає до задоволення, виходячи із наступних мотивів.
Судом встановлено, що 26.03.2009 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяком Т.Д. винесено постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 850 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 9,28 грн. при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-89, виданого Коломийським міськрайонним судом. 03.04.2009 року головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося з адміністративним позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо визнання неправомірними дії головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяка Т.Д. щодо винесення постанов від 26.03.2009 року та скасування даних постанов. Івано-Франківським окружним адміністративним судом 30.04.3009 року винесено постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, яку 26.05.2009 року було оскаржено до Львівського апеляційного окружного адміністративного суду. 25.08.2009 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяком Т.Д. винесено постанову про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Окрім того, дослідивши матеріали справи суд встановив, що 25.08.2009 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяком Т.Д. винесено постанову про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
У відповідності до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що законом не встановлено іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, при здійсненні такими особами, примусового виконання, по зведеному виконавчому провадженню, рішень, ухвал та постанов, винесених судами адміністративної, цивільної та господарської юрисдикції, ніж передбаченого частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» та розроблена на його виконання "Інструкція про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року.
Зокрема, відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, в якій зазначається, що с тягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Згідно підпункту1 пункту 1 статті 5 "Інструкції про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. З цією метою державний виконавець наділений правами та несе обов'язки визначені даною нормою закону.
Вимоги державного виконавця є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, зазначається статтею 6 Закону. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно зі статтями 87 та 88 Закону.
Статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при здійсненні примусового виконання рішень про стягнення коштів державний виконавець наділений повноваженнями накладати арешт на майно боржника, якщо той добровільно не сплачує кошти. В результаті, суд не бере до уваги доводи позивача про неправомірність дій головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяка Т.Д. оскільки ознаки неправомірності в його діях відсутні з причин дотримання ним чинного законодавства щодо виконавчого провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при здійсненні виконавчих проваджень, враховано вищевказані положення статтей Закону України «Про виконавче провадження» та "Інструкції про проведення виконавчих дій" № 74/5 від 15.12.1999 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача не достатньо конкретизованими, такими, що не є підставними, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня ухвалення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя І.В.Панікар
Постанова в повному обсязі складена та підписана 16.09.2009 року.