АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22а-12428/11 Головуючий у 1-й інстанції Жмурко Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.

Суддів: Омельченко Л.М., Бондаревської С.М.

розглянула у письмовому провадженні в м. Полтаві адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області щодо невиконання з 01 січня 2009 року по 10 серпня 2010 року, приписів ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області нарахувати та сплатити доплату до пенсії ОСОБА_2 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 01 січня 2009 року по 10 серпня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.

З рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати дане рішення, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та неврегульованості на законодавчому рівні порядку проведення вказаних виплат. Прохав прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, і не заперечується сторонами, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України"Про соціальний захист дітей війни" та відповідно до ст. 6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача ОСОБА_3 права на отримання, а у відповідача обов'язку по здійсненню позивачу доплати до пенсії, на підставі ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни ".

Оскільки в 2009 році до часу прийняття рішення положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” мають законну силу та не були змінені чи призупинені, тому з 01 січня 2009 року позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

згідно ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки вище вказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.

За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачу належні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір, немає, тому, правомірним вважає колегія суддів і застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті.

Обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається .

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і рішення суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись нормами Закону України “Про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 02 грудня 2010 року, ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області - відхилити.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2010 року - залишити без

змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Триголов В.М.

ОСОБА_4

ОСОБА_5