Справа № 357/7826/16-ц

2/357/3211/16

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Жарікова О. В. ,

при секретарі – Гавриш О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідного господарства імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України", ОСОБА_2 районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним державного акту,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним цивільним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з метою реалізації своїх законних прав на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач звернулася до Держгеокадастру у Київській області з відповідною заявою. У своїй заяві ОСОБА_1 просила про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, додавши необхідні документи. 26 травня 2016 року, листом П-17071/0-8012/6-16 Головним управлінням Держгеокадастру у Київської області їй була надана відповідь, в якій зазначалося, що бажана до відведення земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Дослідного господарства ім. 9 січня ІЦБ УААН, згідно державного акту на право постійного користування, серії ІІ-КВ 002628. Додатковим листом П-17071/0-8749/6-16 від 06.06.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області позивачу було надано доповнення до листа П-17071/0-8012/6-16, та повідомлено, що бажана до відведення земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Дослідного господарства ім. 9 січня ІЦБ УААН, згідно державного акту на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626, а також зазначалося, що бажана земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Чупирнянської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Позивачем було з’ясовано, що юридичної особи з назвою Дослідне господарство ім. 9 січня ІЦБ УААН в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань немає; що не виготовлявся та не затверджувався проект відведення земельної ділянки для акту на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626, технічна документація для державного акту на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626 не розроблялася, а також не виготовлявся та не затверджувався проект відведення земельної ділянки для акту на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626. Крім того, позивач зазначила, що у відповідача відсутні межові знаки щодо спірної земельної ділянки, оскільки вони йому не передавалися.

Позивач вказує, що Дослідне господарство ім. 9 січня Інституту цукрових буряків УААН у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відсутнє, а отже вказане підприємство припинило свою діяльність. В той же час, у реєстрі присутнє підприємство з схожою назвою – Державне підприємство «Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», яке і використовує земельну ділянку, площею 2485,4 га. на підставі державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ № 002626, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030502900022 від 28.01.2005 року. Позивач вказує, що за змістом ст. 92 та 141 Земельного кодексу України вбачається, що у разі припинення (злиття, приєднання, поділу, перетворення, ліквідації) діяльності державних підприємств чи комунальних підприємств, установ та організацій, їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва автоматично не переходить. На думку позивача, викладене свідчить, що ДП «ДГ імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» незаконно використовує земельну ділянку, площею 2485,4 га. на підставі державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ № 002626. Крім того, при складанні вказаного державного акту був відсутній проект відведення земельної ділянки, а також не розроблялася технічна документація. Враховуючи зазначені обставини, позивач просить суд визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ № 002626, що виданий Дослідному господарству ім. 9 Січня Інституту цукрових буряків УААН с. Озерна, вул. Липки, 6, ОСОБА_2 районною державною адміністрацією і зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030502900022 від 28.01.2005 року.

В судове засідання позивач не з’явилася, про місце, час та дату розгляду справи повідомлена належним чином. Представник позивача в судове засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлено належним чином, подав до суду, через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача Державного підприємства «Дослідного господарства імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», в судове засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлено належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлено належним чином, подав до суду, через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні. Крім того, представник відповідача подав через канцелярію суду письмово викладені заперечення проти позову. В запереченнях представник ОСОБА_2 РДА зазначив, що в ОСОБА_2 РДА відсутня технічна документація (її копія) зі складання державного акту на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030502900022, а також відсутній проект відведення земельної ділянки (його копія), право постійного користування якою посвідчується державним актом на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626. Крім того, в ОСОБА_2 РДА відсутня інформація про те, хто виступав розробником проекту відведення земельної ділянки, право постійного користування якою посвідчується державним актом на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626. ОСОБА_2 РДА проект відведення спірної земельної ділянки, право постійного користування якою посвідчується державним актом на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030502900022 не затверджувала та згоди на його розроблення не надавала. Крім того, жодних актів на зберігання довгострокових межових знаків, якими закріплені межі земельної ділянки, право постійного користування якою посвідчується державним актом на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626 не підписувалось. В той же час, представник ОСОБА_2 РДА зазначає, що відомості про підробку спірного державного акту відсутні, і тому передчасно вважати його недійсним, і тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання свого представника не направили, про місце, час та дату розгляду справи повідомлено належним чином, подали через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника.

Повно та всебічно з’ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 cт. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання матеріальної шкоди; інші юридичні акти. Цивільні права, згідно ст.13 ЦК України, здійснюються особою у межах, наданих їй договором, або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист власного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Київській області з заявою, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, додавши необхідні документи. 26 травня 2016 року листом за № П-17071/0-8012/6-16 Головним управлінням Держгеокадастру у Київської області їй була надана відповідь, в якій зазначалося, що бажана до відведення земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Дослідного господарства ім.9 січня ІЦБ УААН, згідно державного акту на право постійного користування, серії ІІ-КВ 002628, що підтверджується його копією.

Листом за № П-17071/0-8749/6-16 від 06.06.2016 року, додатково до листа за № П-17071/0-8012/6-16, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області позивачу було повідомлено, що бажана до відведення земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Дослідного господарства ім.9 січня ІЦБ УААН, згідно державного акту на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626, а також зазначалося, що бажана земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Вирішуючи по суті даний спір, суд вказує на таке.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 123 ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органом, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання відповідного висновку державної землевпорядної експертизи по об’єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

В відповіді ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області від 13.06.2016 року ОСОБА_1, зазначено про те, що в ОСОБА_2 РДА відсутні відомості щодо проекту відведення або технічної документації з складання державного Акту на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ № 002626.

В відповіді Управління Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі Київської області від 16.06.2016 року ОСОБА_1, зазначено про те, що в даному управлінні технічна документація на виготовлення державного акту на право постійного користування, серії П-КВ № 002626 та проект відведення земельної ділянки право постійного користування якої посвідчується державним актом, серії П-КВ № 002626 в управлінні відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача Державного підприємства «ДГ імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» наявна технічна документація по складанню державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою, що підтверджується її копією. Вказана технічна документація затверджена розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області за № 51 від 18.02.2003 року, що підтверджується її копією. Суд звертає увагу на те, що названа технічна документація розроблялась по складанню державного акту на право постійного користування землею саме Дослідному господарству ім. 9 Січня Інституту цукрових буряків УААН, а не ДП «ДГ імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України".

Крім того, відповідно до п.1.12. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзема № 43 від 04.05.1999 року, в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Позивач та представник позивача у позовній заяві та письмових поясненнях вказують на те, що у відповідача Державного підприємства «ДГ імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» межові знаки на спірній земельній ділянці відсутні і ніколи не передавались. Представник ОСОБА_2 РДА у письмових запереченнях вказаний факт визнає, та зазначає, що жодних актів на зберігання довгострокових межових знаків, якими закріплені межі земельної ділянки ОСОБА_2 РДА не підписувалось.

В той же час, в матеріалах справи міститься копія Акту про передачу на зберігання межових знаків у кількості 245 шт. власнику (землекористувачу) земельної ділянки – Дослідному господарству ім. 9 Січня ІЦБ УААН, без номеру та дати, однак, скріпленого підписами представника Київського відділення інституту землеустрою, представника землевласника, представника сільської ради та представника районного (міського) відділу земельних ресурсів та скріплено відповідними печатками. Копія даного акту була подана відповідачем ДП «ДГ імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», однак, вона належним чином не завірена. Більш того, з названого Акту не вбачається щодо якої саме земельної їх передано на зберігання Дослідному господарству ім.9 Січня ІЦБ УААН.

Враховуючи встановлені по справі обставини, з наведеними вимогами закону, слід дійти висновку, що фактично виготовлення технічної документації зі складання спірного державного акту на право постійного користування земельною ділянкою відбувалося за згодою ОСОБА_2 РДА на розроблення проекту відведення земельної ділянки та за рішенням ОСОБА_2 РДА про надання в постійне користування цієї земельної ділянки, тобто затвердженого проекту відведення земельної ділянки. Крім того, копією відповідного Акту фактично підтверджується перенесення в натурі на місцевості меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками, однак, як зазначено вище в рішенні суду, їх передано на зберігання Дослідному господарству ім.9 Січня. З даного акту не вбачається щодо якої земельної ділянки передавалися межові знаки.

Викладені обставини свідчать про те, що оскаржуваний державний акт на право постійного користування, серії ІІ-КВ № 002626 фактично виготовлено з дотримання встановленого, на той час, порядку, хоча вказана технічна документація містить недоліки.

Судом встановлено, що саме Дослідному господарству ім.9 Січня Інституту цукрових буряків УААН надано у постійне користування земельну ділянку, площею 2485,4 га.. Землю надано у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 18.02.2003 року № 51.

В той же час, суд звертає увагу на те, що підприємство Дослідне господарство ім. 9 Січня Інституту цукрових буряків УААН, якому було видано спірну земельну ділянку у постійне користування, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відсутнє. Іншими словами, дане підприємство припинило свою діяльність, і тому не може використовувати будь-яку земельну ділянку, в тому числі не може використовувати земельну ділянку, площею 2485,4 га, згідно державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ № 002626, як не може її використовувати і ДП «ДГ імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України».

Як вбачається з п.1.5 статуту Державного підприємства «ДГ імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», господарство є правонаступником в частині майна, майнових прав і зобов’язань Державного підприємства Дослідного господарства ім.9 Січня Інституту цукрових буряків УААН. В свою чергу спірна земельна ділянка передавалася у користування Дослідному господарству ім. 9 січня ІЦБ УААН, а не ДП Дослідного господарства ім.9 Січня Інституту цукрових буряків УААН.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В той же час, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є, в тому числі припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Із змісту ст. 92, пункту "в" статті 141 Земельного кодексу України вбачається, що у разі припинення (злиття, приєднання, поділу, перетворення, ліквідації) діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва автоматично не переходить.

Отже, висновок ДП «ДГ імені 9 Січня Інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», про те, що воно є правонаступником Державного підприємства Дослідного господарства ім.9 Січня Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук України має місце бути, однак, жодним чином не дає названому відповідачу права використовувати спірну земельну ділянку, згідно державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ 002626, оскільки право постійного користування земельною ділянкою в порядку правонаступництва не переходить. Спірна земельна ділянка взагалі передавалася в користування Дослідному господарству ім.9 січня ІЦБ УААН, а не ДП ДГ ім. 9 Січня Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук України.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи не встановлено, що ДП «ДГ імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» вчиняло будь-які дії, спрямовані на отримання на праві постійного користування спірної земельної ділянки, як і не здійснював державної реєстрації цих прав. За таких обставин, слід дійти висновку, що названий відповідач використовує спірну земельну ділянку без будь-яких правових підстав, оскільки рішення про передачу названої земельної ділянки йому в користування ніким не приймалося.

Відповідачі не змогли довести належними та допустимими доказами ту обставину, що оскаржуваний державний акт на право постійного користування землею надає право ДП «ДГ імені 9 січня Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» використовувати спірну земельну ділянку на основі оскаржуваного державного акту, і тому використання землі на його основі Державним підприємством «ДГ імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» є безпідставним, та таким, що порушує права громадян на отримання вказаних земельних ділянок в користування чи передачі їх останнім на праві приватної власності, в порядку передбаченому земельним законодавством України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, безпідставне використання Державним підприємством «ДГ імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на підставі державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ № 002626 від 28.01.2005 року, земельної ділянки, площею 2485,4 га чинить перешкоди позивачу ОСОБА_1 використати своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в порядку передбаченому законом.

Як передбачено законодавцем у ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пп.12, п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Київській області, головне управління Держгеокадастру у Київській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи. Відповідач ДП «ДГ імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» не довів правомірність використання спірної земельної ділянки, на підставі державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ № 002626, що виданий Дослідному господарству ім. 9 Січня Інституту цукрових буряків УААН с. Озерна, вул. Липки, 6, ОСОБА_2 районною державною адміністрацією і зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030502900022 від 28.01.2005 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.79, 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 551,20 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 116, 118, 121 ЗК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215,218, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ № 002626, що виданий Дослідному господарству ім.9 Січня Інституту цукрових буряків УААН с. Озерна, вул. Липки, 6, ОСОБА_2 районною державною адміністрацією і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030502900022 від 28.01.2005 року.

Стягнути солідарно з Державного підприємства «Дослідного господарства імені 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» та ОСОБА_2 районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 551,20 грн..

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_3