Справа № 352/1161/15-ц

Провадження № 2/352/70/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої – судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Пилипів М.В.

представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «КРЕДОБАНК» про захист права споживачів і визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом ПАТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 08.06.2015 р. звернувся в суд з позовом до відповідача – ПАТ «КРЕДОБАНК» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 197F/2005 від 18.07.2005 р.

Відповідач за первісним позовом 02.11.2015 р. подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6039,32 доларів США, який ухвалою суду від 04.11.2015 р. об’єднаний в одне провадження з первісним позовом.

Після збільшення розміру позовних вимог 17.10.2016 р. позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 197F/2005 від 18.07.2005 р. у розмірі 7302,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.09.2016 р. (1 долар США = 25,901519 грн.) становить 189154,65 грн., з яких з яких 5585,61 доларів США, що еквівалентно 144675,78 грн., неповернутої суми кредиту, 1191,64 доларів США, що еквівалентно 30865,29 грн., прострочених відсотків, 525,59 доларів США, що еквівалентно 13613,58 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

Первісний позов ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що відповідно до п.1.1 оспорюваного кредитного договору банк надав йому як позичальнику кредит у розмірі 15000 доларів США на строк до 01.07.2020 р. зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12 % річних. ОСОБА_4 згідно п.п.2.2 договору наданий на придбання житла на вторинному ринку, а саме ? частини житлового будинку по вул. Миру, 25 в смт. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області. Тобто, кошти за кредитним договором були надані у споживчих цілях для придбання житла, тому оспорюваний договір є договором споживчого кредиту. Відповідно до вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено обов’язок кредитодавця перед укладенням договору про надання споживчого кредиту повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно ч.4 ст.11 вказаного Закону у кредитному договорі повинна зазначатися сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством. З п.3.2 розд.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 р., вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг; у графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. З оспорюваного кредитного договору вбачається, що у ньому відсутні відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, відсутні умови, визнані обов’язковими згідно п.п. 3.2, 3.4 розд.3 вказаних Правил, банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. Таким чином, у порушення вимог ч.2 ст.11 Закону банк не надав позивачу як споживачу фінансових послуг у галузі споживчого кредитування у письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладення кредитного договору; не надано було також графіку погашення кредиту. Його права як споживача підлягають захисту, що підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 р. Оскільки оспорюваний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», його умови є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов’язків на шкоду споживача, тому наявні підстави відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним.

Зустрічний позов ПАТ «КРЕДОБАНК» обґрунтовував тим, що 18.07.2005 р. між АТ «ОСОБА_4 (Україна)», правонаступником усіх прав та обов’язків якого є ПАТ “КРЕДОБАНК», та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 197F/2005, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15000 доларів США на строк до 01.07.2020 р. для придбання житла на вторинному ринку, а саме ? частини житлового будинку по вул. Миру, 25 в смт. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області. Вказаний кредит надано позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника у ІФФ АТ «ОСОБА_4 (Україна)». Відповідач згідно п.4.1 договору зобов’язався повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором; згідно п.п. 3.2, 3.4 договору відповідач зобов’язаний сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 12 % річних або 15 % річних, якщо він протягом 31 дня після отримання кредиту не представив банку документів про цільове використання кредитних коштів. Банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером від 21.07.2005 р. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за кредитним договором станом на 27.09.2016 р. його заборгованість становить 7302,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.09.2016 р. (1 долар США = 25,901519 грн.) складає 189154,65 грн., з яких з яких 5585,61 доларів США, що еквівалентно 144675,78 грн., неповернутої суми кредиту, 1191,64 доларів США, що еквівалентно 30865,29 грн., прострочених відсотків, та 525,59 доларів США, що еквівалентно 13613,58 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків. Пеня розрахована у межах річного строку відповідно до вимог п.5.1 договору у розмірі подвійної процентної ставки згідно п.3.2, але не менше 1 грн. за кожний день прострочення.

Позивач за первісним позовом та його представник у судовому засіданні первісний позов підтримали і просили його задовольнити; зустрічний позов про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором не визнали, посилаючись на недійсність вказаного договору; просили у зустрічному позові відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом цей позов підтримав і просив його задовольнити; первісний позов не визнав і пояснив, що необґрунтованими є посилання позивача на те, що банк перед укладенням спірного договору не надав йому як споживачу у письмовій формі інформацію про умови кредитування, як визначено ч.2 ст.11 Закону України ««Про захист прав споживачів», у зв’язку з чим його було введено в оману щодо істотних умов договору, що банком порушено вимоги п.п. 3.2, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 р. Ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у тій редакції, на яку посилається позивач, діє лише з 01.12.2005 р., на час укладення кредитного договору вказана стаття визначала гарантований рівень споживання та не містила жодних норм щодо споживчого кредитування, а Правила, на які посилається позивач, діють з травня 2007 р., на час укладення договору їх взагалі не було. Графік погашення кредиту не є додатком до кредитного договору, тому не видавався позивачеві, умови погашення кредиту у повному обсязі визначені у кредитному договорі, зокрема, п.4.7 встановлено черговість погашення заборгованості за договором. Просив у первісному позові відмовити за безпідставністю. Крім того, подав суду заяву про застосування позовної давності до первісної вимоги про визнання недійсним кредитного договору.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов до задоволення не підлягає, а зустрічний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 18.07.2005 р. між АТ «ОСОБА_4 (Україна)», правонаступником якого є ПАТ “КРЕДОБАНК», та позичальником ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 197F/2005, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15000 доларів США на строк до 01.07.2020 р. для придбання житла на вторинному ринку, а саме ? частини житлового будинку по вул. Миру, 25 в смт. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області; кредит надано позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника у ІФФ АТ «ОСОБА_4 (Україна)». Позичальник згідно п.4.1 договору зобов’язався повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором; згідно п.п. 3.2, 3.4 договору позичальник зобов’язався сплачувати банку щомісячно проценти за користування кредитом у розмірі 12 % річних. (а.с.48-49).

Банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором, надавши позичальнику ОСОБА_3 кредит у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером від 21.07.2005 р.(а.с.50).

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником зобов’язань за вказаним кредитним договором станом на 27.09.2016 р. його заборгованість за цим договором становить 6777,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.09.2016 р. (1 долар США = 25,901519 грн.) складає 175541,07 грн., з яких з яких 5585,61 доларів США, що еквівалентно 144675,78 грн., неповернутої суми кредиту, 1191,64 доларів США, що еквівалентно 30865,29 грн., прострочених відсотків, що підтверджується наданим банком розрахунком (а.с.160-164).

Крім вказаної суми основного боргу, банком заявлено до стягнення пеню у розмірі 13613,58 грн., що еквівалентно 525,59 доларів США, яка розрахована у межах річного строку відповідно до вимог п.5.1 кредитного договору у розмірі подвійної процентної ставки (24 %), але не менше 1 грн. за кожний день прострочення (а.с.165).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з вимогами ст.ст. 1050, 1054 ЦК України у разі невиконання позичальником своїх обов’язків за кредитним договором щодо забезпечення повернення кредиту кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати відсотків.

Суд вважає необґрунтованими твердження позивача за первісним позовом про те, що банк перед укладенням оспорюваного договору не надав йому як споживачеві у письмовій формі інформацію про умови кредитування, як визначено вимогами ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв’язку з чим оспорюваний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», його умови є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов’язків на погіршення становища споживача.

При цьому суд враховує, що станом на час укладення кредитного договору стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначала гарантований рівень споживання та не містила жодних норм щодо споживчого кредитування. Та редакція вказаної норми, на яку посилався позивач, діє з 13.01.2006 р. згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 р.

Так само безпідставними є посилання позивача за первісним позовом на порушення банком вимог п.п. 3.2, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 р., зареєстрованою у МЮУ 25.05.2007 р. № 541/13808, які почали діяти після їх затвердження та реєстрації через два роки після укладення оспорюваного договору, та посилання на Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 р. (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), яке не має зворотної дії в часі; як визначено ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності з вимогами ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про дійсність укладеного між сторонами кредитного договору та безпідставність первісного позову і обґрунтованість зустрічного позову.

На підставі наведеного, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, ст.ст. 5, 203, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Відмовити у первісному позові ОСОБА_3 до ПАТ «КРЕДОБАНК» про захист права споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Зустрічний позов ПАТ «КРЕДОБАНК» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», МФО 325365, код ЄДРПОУ 09807862, заборгованість за кредитним договором № 197F/2005 від 18 липня 2005 року у розмірі 6777 (шість тисяч сімсот сімдесят сім) доларів 25 центів США, що за курсом НБУ станом на 27.09.2016 р. становить 175541 (сто сімдесят п’ять тисяч п’ятсот сорок одну) грн. 07 коп., з яких 5585,61 доларів США, що еквівалентно 144675,78 грн., неповернутої суми кредиту, 1191,64 доларів США, що еквівалентно 30865,29 грн., прострочених відсотків, а також 13613 (тринадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 58 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», МФО 325365, код ЄДРПОУ 09807862, 1891 (одну тисячу вісімсот дев’яносто одну) грн. 55 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд.

Головуюча М.М.Хоминець