Справа № 2-1339/09  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 березня 2009 року                            Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді  Черновського Г.В.

       при секретарі - Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну фактично існуючого порядку користування квартирою та розділу особистих рахунків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що він є законним власником 1/2 частини двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності іншим громадянам.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Його сестра ОСОБА_3 є матір'ю відповідача ОСОБА_2, який до наступного часу не отримав спадщину.

З лютого 2004 року, коли відповідач самоуправно захопив велику кімнату в квартирі, вигнавши з неї його мати, між ними виник спір про порядок користування і володіння кімнатами. Угоди про спосіб виділення його частки із загального майна не досягнуто.

ОСОБА_2, не вступивши у спадщину, користується великою кімнатою площею 17,2 кв.м. квартири за адресою: АДРЕСА_1. З лютого 2004 року по теперішній час виникла велика заборгованість по сплаті комунальних послуг.

Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська ОСОБА_2 у квітні 2007 року, засуджено на 2,2 роки позбавлення волі за ч.2 ст.309 КК України. У червні-липні 2008 року ОСОБА_2 умовно-достроково звільнено. Він знову захопив велику кімнату у спірній квартирі.

Він, є власником 1/2 частини квартири, але вимушений користуватися малою кімнатою площею 12,1 кв.м. даної квартири. Він має право на ? частину спірної квартири і виходячи з цього пропонує надати йому у володіння і користування ізольовану кімнату житловою площею 17,2 кв.м., а відповідачеві після того, як він отримає спадщину, ізольовану кімнату житловою площею 12,1 кв.м. Кухню, коридор, ванну кімнату з вбиральнею залишити у їх загальному користуванні.

Житлові умови нікого із них при цьому погіршені не будуть, оскільки кожний отримає у володіння та користування ту частку квартири в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності.

За таких обставин, позивач просив суд надати йому у володіння і користування ізольовану кімнату житловою площею 17,2 кв.м., а відповідачеві ізольовану кімнату житловою площею 12,1 кв.м. в квартирі за адресою: АДРЕСА_1., а кухню, коридор, ванну кімнату і вбиральню залишити у їх загальному користуванні. Крім того, просив суд поділити особисті рахунки комунальних послуг щодо електропостачання, газопостачання, квартирної платні, тощо та стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що її довірителю за законом належить ? частина квартири за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_1К злочинним шляхом отримав від старої людини договір дарування частини квартири, за умов, що він візьме стару людину до себе на ж/м-Тополя-1АДРЕСА_2. Отримавши право власності на 1/2 нерухомого майна, він усіляко знущався над своєю хворою сестрою, його матір'ю ОСОБА_3, погрожуючи їй психічною лікарнею, та будинком для людей похилого віку, а також взагалі припинив здійснювати нагляд за своєю матір'ю, як було зазначено у їх домовленості.

Подав позов на його хвору матір ОСОБА_3 про виселення її з цієї квартири, після цього подав заяву на виселення його з квартири, у той час як розумів, що його мати ОСОБА_3 потребує сторонньої допомоги (його нагляду). У ході розгляду справи №2-194/07 він подавав клопотання про витребування у нього оригіналу документу на право власності на квартиру, але справу припинено у зв`язку зі смертю його матері 11.05.2005 року.

Після чого він подав заяву у Першу Дніпропетровську нотаріальну контору на отримання спадщини, але йому відмовили у зв'язку з відсутністю оригіналу документу, який находився у позивача, та він його не повертав на його прохання. Далі він подав позов про витребування документа (свідоцтва про право на власність) до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, ОСОБА_1К усіляко заважав отриманню цього документа (не з'являвся на засідання, відмовлявся писати і подавати заяву про втрату документа до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради). За час перегляду позовної заяви, ОСОБА_1 отримав дублікат свідоцтва про смерть його матері ОСОБА_3 і намагався злочинним шляхом продати їх спільну квартиру, тому йому довелося звернутися до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з проханням накласти арешт на квартиру за адресою: вул.Ляшко-Попеля, буд.12., кв.6.

На   підставі   рішення   Бабушкінського   районного   суду   м.Дніпропетровська від 18.06.2008 року справа №2-290/07 він отримав дублікат свідоцтва про право власності на АДРЕСА_3,  та  передав  його  до  нотаріальної контори  для оформлення спадщини за законом.

Після цього ОСОБА_1 подав позовну заяву про усунення від права на спадкування, згідно рішення від 21.06.2007 року справа №2-477/07, у задоволенні позова ОСОБА_1 повністю відмовлено. 07.11.2007 року апеляційний суд Дніпропетровської області по справі №22ц-7414\07 відхилив апеляційну скаргу ОСОБА_1 і рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21.06.2007 року залишив без змін. 22.12.2007 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, 26.01.2008 року отримав рішення про реєстрацію права власності, зареєстрований у належній йому 1/2 частини квартири з 23.05.2008 року.

З січня 2003 року він мешкає в кімнаті 17,2 кв.м., у зв'язку з тим, що його кімната належала його матері, а він оселився там з певних обставин (хвороба матері), щоб надавати їй догляд. Коли він оселився ОСОБА_1- ще не був власником 1/2 частини квартири.

Зараз у кімнаті 17,2 кв.м, в якій він мешкає майже закінчено ремонт, в усій квартирі поновлюється мережа опалювання, яку пошкодив ОСОБА_1 у його відсутність не знаючи, як зливається вода з мережі, виконуються роботи за його рахунок по відновленню постачання газа у квартиру, який було відключено ВАТ «Дніпрогаз» за борги ОСОБА_1

Таким чином, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, щодо надання у володіння і користування ізольовану кімнату житловою площею 17,2 кв.м. позивачу, а відповідачеві ізольовану кімнату житловою площею 12,1 кв.м., в квартирі за адресою: АДРЕСА_4. Залишити йому відповаідачу у володінні і користуванні ізольовану кімнату житловою площею 17,2 кв.м. в спірній квартирі.

     Вислухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає можливим у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлені наступні факти:

 ОСОБА_1, на праві приватної власності належить 1/2 частина двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1. Друга 1/2 частина квартири належала його сестрі і матері відповідача ОСОБА_3, яка мешкала разом з його матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зараз відповідачу ОСОБА_2 належить ? частина квартири за адресою: АДРЕСА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (ВКВ №556790 реєстр-5-3898/ 22.12.2007 року/ видане Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою).

З січня 2003 року відповідач мешкає в кімнаті 17,2 кв.м., у зв'язку з тим, що його кімната належала його матері, а він оселився там з певних обставин (хвороба матері), щоб надавати їй догляд. Коли він оселився ОСОБА_1 - ще не був власником 1/2 частини квартири.

Таким чином, суд вважає, що позивач не надав доказів, які б свідчили про необхідність зміни фактично існуючого порядку користування квартирою, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну фактично існуючого порядку користування квартирою та розділу особистих рахунків слід відмовити. Крім того між сторонами склався наступний порядок користування квартирою: позивач мешкає у кімнаті площею 12,1 кв.м., а відповідач мешкає у кімнаті площею 17,2 кв.м., кухня, коридор, ванна кімната з вбиральнею залишена у їх загальному користуванні, а тому не вбачає підстав для зміни порядку користування житловою площею.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України,        

                                      ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну фактично існуючого порядку користування квартирою та розділу особистих рахунків - відмовити.

 Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                Суддя: