Справа № 2-1105/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2009 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого – судді Черновського Г.В.
при секретарі – Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 01 березня 2008 року о 0 годині 15 хвилин в м.Дніпропетровську відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів: «ГАЗ-33021», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який належить їй на праві власності та автомобілем «ВАЗ-11183», державний номер АЕ 0375, під керуванням водія ОСОБА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3
Особою винною у скоєнні ДТП визнаний ОСОБА_2, але адміністративну справу у відношенні нього за ст.124 КУпАП було закрито, у зв`язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності, згідно постанови Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16 липня 2008 року.
У результаті ДТП її автомобілю «ГАЗ-33021», державний номер НОМЕР_1 заподіяні технічні ушкодження. Відповідно до висновку автотоварознавчої дослідження заподіяний позивачці збиток складає 10192 грн. 46 коп. Таким чином, сума заподіяного їй у результаті ДТП матеріального збитку складає зазначену вище суму.
Крім того, у результаті ДТП їй заподіяна істотна моральна шкода, що виразилася: у переживаннях із приводу пошкодження її власності, прохання до винного про відшкодування збитку, необхідність звернень із приводу розгляду даного ДТП в органи міліції, до експертної установи та з даним позовом до суду. Заподіяну їй моральну шкоду вона оцінює в 5000 грн.
Таким чином, позивачка просила суд стягнути з відповідачів на її користь у рахунок відшкодування матеріального збитку - 10192 грн. 46 коп. і в рахунок відшкодування моральної шкоди – 5000 грн.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що він не визнає своєї вини в порушенні правил дорожнього руху та, як наслідок, здійсненні транспортної пригоди, в результаті якої він особисто отримав тілесні ушкодження, а транспортні засоби - технічні пошкодження.
01.03.2008р. близько 00.15 на перехресті вул.Чкалова та вул.Леніна в м.Дніпропетровську дійсно сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів ВАЗ-11183, д/н АЕ 0375 BT під його керуванням та ГАЗ -33021, д/н НОМЕР_1, який належить позивачці, під керуванням ОСОБА_5
Позивачка стверджує, що ДТП сталося з його вини, при цьому посилається як на докази встановлення цього факту: на матеріали дослідної перевірки, проведеної працівниками ДАІ, протокол про адміністративне правопорушення та постанову дізнавача про відмову в порушенні кримінальної справи.
Відповідно до діючого законодавства України та норм Конституції, наявність чи відсутність вини особи у вчиненні злочину чи правопорушення встановлюється виключно судом.
Твердження позивачки про притягнення його до адміністративної відповідальності формальні, оскільки ніякими доказами не підтверджені.
Постанова суду, якою б його було визнано винним у скоєнні зазначеного вище ДТП та в порушенні Правил дорожнього руху України, і притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП, судом не виносилася.
Дійсно, відносно нього було складено адміністративний протокол працівниками ДАІ за скоєння правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. З цього приводу повідомляє, що прокол складався на час, коли він перебував у лікарні в зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень після ДТП (діагноз: гостра закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку підтверджено в тій же постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, та випискою з історії хвороби). Зрозуміло, що з протоколом він належним чином не ознайомлений, та був позбавлений можливості заперечувати викладені в ньому факти.
В його проханні щодо надання копій документів, які складалися на місці пригоди (схеми ДТП, протоколу огляду місця події, пояснень водія та очевидців) було відмовлено, і це підтверджується листом начальника міського відділу ДАІ ОСОБА_6. До речі, формулювання обґрунтування відмови дослівно: «надання учасникам ДТП копій матеріалів дослідної перевірки діючим законодавством не передбачено».
Отже, він був позбавлений можливості заперечувати свою невинуватість перед працівниками ДАІ повністю, а це є порушенням його прав.
Судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, який розглядав адміністративний протокол відносно нього 09.04.2008 року, він виклав всі зазначені обставини та надав докази цьому. Суддя, перевіривши матеріали адміністративної справи, та врахувавши викладені його пояснення та заперечення вини, прийняв рішення про направлення справи на допрацювання.
До теперішнього часу, постанови суду, якою б його було визнано винним у скоєнні ДТП, яке мало місце 01.03.2008 року, не існує.
Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи свідчить лише про відсутність складу злочину в діях водіїв, що керували транспортними засобами - учасниками ДТП, але ніяк не може встановлювати саме його вину у вчинені правопорушення.
Твердження позивачки про відсутність вини водія ОСОБА_5 0.0. в порушенні Правил дорожнього руху України також не містять документального підтвердження.
Викладене, дає підстави вважати, що на час розгляду цивільної справи про відшкодування шкоди, винуватість, як і невинуватість, водіїв транспортних засобів у ДТП, що сталося, не встановлена.
Наявність висновку спеціаліста щодо матеріальних збитків, ще не дає підстави для прийняття рішення про стягнення таких збитків саме з нього чи з власника транспортного засобу «ВАЗ-11183» - ОСОБА_3
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то вони не містять правового обґрунтування, а також не підтверджені жодним доказом.
Так, не зрозуміло в чому саме полягає причинний зв'язок між стражданнями позивачки, порушенням її відпочинку та сну, і дорожньо-транспортною пригодою, учасником якої вона навіть не була.
В матеріалах позову відсутні будь-які докази, які б свідчили, що автомобіль НОМЕР_2 учасник ДТП використовувався позивачкою в її роботі і слугував джерелом заробітку.
Відсутній і розрахунок моральної шкоди, з чого ж саме виходила позивачка, визначаючи її в 5000 грн.
Вважає, що позивачка, заявляючи позов про відшкодування шкоди, повина довести не тільки наявність його вини у скоєнні ДТП, а й відсутність вини іншого водія ОСОБА_5 в порушенні ПДР, оскільки ст.1188 ЦК України передбачено, що розмір відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини всіх осіб, визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За таких обставин, просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальних та моральних збитків в загальній сумі 15372 грн. 46 коп. - відмовити.
Третя особа – ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав, не заперечував проти задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи в їх сукупності приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
01.03.2008 близько 0 годин 15 хвилин в місті Дніпропетровську по вул.Чкалова, з боку вул.Короленка в напрямку вул.Сєрова, слідував автомобіль ГАЗ-33021, державний номер НОМЕР_1, нежить ОСОБА_8, під керуванням водія ОСОБА_4, який на перехресті з вул.Леніна скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-11183, державний номер НОМЕР_3, належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_2, який слідував попереду праворуч у попутному з ним напрямку та виконував об'їзд перешкоди справа наліво за напрямком руху автомобіля ГАЗ-33021.
Згідно з зібраними матеріалами дослідчої перевірки встановлено, що дорожньо-транспорта пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.1.3, 1.4, 1.5, 10.1 ПДР України, який перед початком зміни напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним.
В діях водія ОСОБА_4 порушень вимог ПДР України не вбачається.
Постановою від 11 березня 2008 року у порушенні кримінальної справи, за фактом даної ДТП, за ст.286 ч.1 КК України відмовлено, на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Особою винною у скоєнні ДТП визнаний ОСОБА_2, але адміністративну справу у відношенні нього за ст.124 КУпАП було закрито, у зв`язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності, згідно постанови Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16 липня 2008 року.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «ГАЗ-33021», державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України діяльність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу, є джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З метою визначення розміру матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу марки «ГАЗ-33021», державний номер НОМЕР_1, було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження.
Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 16 березня 2008 року, матеріальний збиток завданий власникові транспортного засобу «ГАЗ-33021» в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, складає 10192 грн. 46 коп.
Таким чином, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки зазначену суму.
У відповідності зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Суд з огляду на ступінь, характер ваги моральних переживань позивачки, їхню тривалість дійшов висновку про те, що її позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, і вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 1000 грн., а у задоволенні решти позовних вимог позивачці слід відмовити.
Крім того, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по справі у розмірі 103 грн. /судовий збір у розмірі 103 грн. 50 коп. та 30 грн. витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи/.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.10, 60, 88, 158, 212-215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 10192 грн. 46 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 143 грн. 50 коп.
У задоволенні решти позову – відмовити
Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: