У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори, Першої київської обласної державної нотаріальної контори, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, треті особи: головне управління юстиції у Київській області, Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Київський обласний державний нотаріальний архів, про визнання недійсним дублікату договору дарування на Ѕ частини будинку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частини жилого будинку, зобов'язання скасувати його державну реєстрацію, зобов'язання скасувати реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нерухомого майна і визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 березня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що позивачем не доведено право померлого ОСОБА_6 на Ѕ частини спірного житлового будинку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 8 січня 1992 року та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на Ѕ частини будинку АДРЕСА_1

У грудні 2011 року ОСОБА_5 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області про визнання незаконним та скасування технічного висновку.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2012 року визнано незаконним та скасовано технічний висновок від 17 жовтня 1990 року та висновок комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області про перерозподіл частин у спільній власності на будинок АДРЕСА_1

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію свідоцтва про право особистої власності на 43/50 частин будинку АДРЕСА_1 записану в реєстрову книгу за № 282 на ім'я ОСОБА_7 від 8 січня 1992 року. Зобов'язано комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області зареєструвати дублікат, що має силу оригіналу договору дарування половини зазначеного будинку, посвідченого державним нотаріусом Київського обласного державного нотаріального архіву 1 березня 2005 року за реєстровим № 1092. Зобов'язано комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області в штампі самочинного будівництва технічного паспорту будинку АДРЕСА_1 (інвентарна справа № 839), зазначити приміщення: І 1-1, 1-7, 1-8, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13; ІІІ 3-1, 3-2, 3-3, 3-4; IV 3-5, 3-6, 2-6, 2-5.

На підставі зазначеної постанови від 30 березня 2012 року ОСОБА_5 зареєструвала дублікат договору дарування Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 посвідчений Боярською державною нотаріальною конторою Києво-Святошинського району Київської області 23 квітня 1960 року за реєстровим № 1092, та виданий їй Київським обласним державним нотаріальним архівом 1 березня 2005 року за реєстровим № 66, за відповідним запитом Першої Київської державної нотаріальної контори від 26 лютого 2005 року за реєстровим № 64, у зв'язку з втратою документа, в комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області в Державному реєстрі речового права власності від 20 червня 2012 року за № 282 в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним номером майна згідно із витягом з реєстру про державну реєстрацію прав № 10493969.

27 квітня 2013 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частини зазначеного житлового будинку за вищевказаною адресою, виданого Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-231, і зареєструвала дане свідоцтво у Першій Київській обласній державній нотаріальній конторі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нерухомого майна Ѕ частини даного житлового будинку за вищевказаною адресою за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 52138832224 від 27 квітня 2013 року, індексний номер № 3040084, номер запису про право власності № 827208 за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2032340 від 27 квітня 2013 року.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2012 року скасовано ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року.

Таким чином, вищезазначеними судовими рішеннями Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2012 року та від 17 липня 2013 року, що набрали законної сили, встановлено факт відсутності у спадкодавця ОСОБА_6 спірного нерухомого майна в спільній частковій власності за вищевказаною адресою і відповідно незаконність успадкування спірної частки в цьому нерухомому майні ОСОБА_5, тобто фактично за відсутністю даного спадкового майна, тому просили позов задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2013 року на Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Київської області Грисюк О.В., від 27 квітня 2013 року за реєстровим № 1-231 на ім'я ОСОБА_5

Зобов'язано комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області скасувати державну реєстрацію Ѕ частини жилого будинку АДРЕСА_1 зареєстрованого комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області в Державному реєстрі речового права власності від 20 червня 2012 року за № 282 в книзі 1, за реєстраційним номером майна згідно із витягом про державну реєстрацію прав № 10493969 на ім'я ОСОБА_6, зареєстрованого на підставі постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2012 року по справі № 2-а-6848/11.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішеннями Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2012 року та від 17 липня 2013 року, які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_5 не надала суду належних та допустимих доказів того, що на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 мав на праві приватної власності майно, яке позивачка просить визнати її власністю, як спадкоємець за заповітом. Тобто, посилання позивача, що спадкове майно складається із половини спірного будинку не відповідають матеріалам справи. Оскільки правова підстава, яка слугувала для видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 27 квітня 2013 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ГрисюкО.В., а саме: постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2012 року, скасована, як незаконна, а відтак, ОСОБА_5 не мала правових підстав для одержання спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Крім того, суди дійшли висновку про зобов'язання КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частину зазначеного жилого будинку на ім'я ОСОБА_6, оскільки позовні вимоги в цій частині є похідними від позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2013 року.

Колегія суддів вважає, що такі висновки є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.

Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, який 6 червня 2000 року склав заповіт на ім'я ОСОБА_5, яка у встановлений законом строк прийняла спадщину і звернулась до Першої Київської обласної державної нотаріальної контори для оформлення спадщини. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину спірного будинку постановою державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Сподіна В.Л. від 14 червня 2006 року відмовлено, оскільки не було надано правовстановлюючого документу на спадкове майно.

1 березня 2005 року державний нотаріус Київського обласного державного архіву на запит Першої Київської обласної державної нотаріальної контори від 26 лютого 2005 року № 64 видав ОСОБА_5 дублікат договору дарування половини будинку, що знаходиться у с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області, укладеного 23 квітня 1960 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 березня 2013 року, відмовлено в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1

Зазначеним судовим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що позивачем не доведено право померлого ОСОБА_6 на 1/2 частину спірного житлового будинку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2013 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 8 січня 1992 року та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1

У грудні 2011 року ОСОБА_5 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» про визнання незаконним та скасування технічного висновку.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2012 року визнано незаконним та скасовано технічний висновок від 17 жовтня 1990 року та висновок комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» про перерозподіл частин у спільній власності на будинок АДРЕСА_1

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію свідоцтва про право особистої власності на 43/50 частини, записану в реєстрову книгу за № 282 будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7 від 8 січня 1992 року. Зобов'язано комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» зареєструвати дублікат, що має силу оригіналу договору дарування половини будинку у с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області, посвідченого державним нотаріусом Київського обласного державного нотаріального архіву 1 березня 2005 року за реєстровим № 1092. Зобов'язано комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» в штампі самочинного будівництва технічного паспорту будинку АДРЕСА_1 зазначити приміщення: І 1-1, 1-7, 1-8, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13; ІІІ 3-1, 3-2, 3-3, 3-4; IV 3-5, 3-6, 2-6, 2-5.

Встановлено, що на підставі вищезазначених дублікату договору дарування, виданого 1 березня 2005 року державним нотаріусом Київського обласного державного нотаріального архіву Нельзіним М.С., та постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2012 року комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 7 червня 2012 року прийнято рішення про державну реєстрацію, а 20 червня 2012 року на ім'я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 зареєстровано право власності на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_5 27 квітня 2013 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Грисюк О.В., спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_1 належного померлому ОСОБА_6 на підставі договору дарування посвідченого 23 квітня 1960 року за реєстровим № 1092 Боярською державною нотаріальною конторою, дублікат якого видано 1 березня 2005 року державним нотаріусом Київського обласного державного нотаріального архіву Нельзіним М.С. за реєстровим № 66, який зареєстрований комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 20 лютого 2012 року за №282 в реєстрову книгу під № 1, реєстраційний номер майна згідно витягу з реєстру про державну реєстрацію прав № 10493969.

Також судами установлено, що згідно із витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 27 квітня 2013 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частини зазначеного житлового будинку за вищевказаною адресою, виданого Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-231, і зареєструвала право власності у Першій Київській обласній державній нотаріальній конторі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нерухомого майна 1/2 частини даного житлового будинку за вищевказаною адресою за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 52138832224 від 27 квітня 2013 року, індексний номер № 3040084, номер запису про право власності № 827208 за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2032340 від 27 квітня 2013 року.

Надалі постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2012 року, на підставі якої зареєстровано право власності за ОСОБА_6 на 1/2 частину спірного будинку та на підставі якої ОСОБА_5 зареєструвала дублікат договору дарування 1 березня 2005 року, скасована ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2013 року про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, рішеннями Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2012 року та від 17 липня 2013 року, що набрали законної сили, встановлено факт відсутності у спадкодавця ОСОБА_6 спірного нерухомого майна.

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями вказаних норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених ч. ч. 1-3, 5-6, ст. 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

За таких обставин, висновок суду про те, що спірний правовстановлюючий документ - свідоцтво про право на спадщину, не може залишатися в силі, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову, є правильним.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законні й обґрунтовані рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В.Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик