ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  23/51

15.09.09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа  №23/51                                                                                                     15.09.2009

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ"

До	Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелбуд"

Про	стягнення 5 355,41 грн.

Суддя  Кирилюк  Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача:

Кобзаренко Т.В. (пред. за довір. від 02.01.2009 року)

Від відповідача:

не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелбуд" 5 355,41 грн.,  у тому числі  4 579,69 грн. –основного боргу, 108,70 грн. – 3% річних, 667,02 грн. - інфляційних  втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не розрахувався за поставлений товар відповідно до договору поставки № 139/186 від  21.11.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2009 року порушено провадження у справі № 23/51 та призначено її до розгляду на 18.08.2009 року.

Перед початком розгляду справи по суті представника Позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також порядком оскарження протоколу судового засідання.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у судовому засіданні надав  витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва матеріали.

Судове засідання 18.08.2009 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладалося на 15.09.2009 року.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судові засідання своїх представників не направляв, про поважні причини зазначених обставин суд не повідомив та заявлені вимоги не заперечив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.09.2009 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, дослідивши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 139/186 від 21.11.2007 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставити товар у власність Відповідача, а Відповідач прийняти   його та  оплатити  вартість  товару  протягом 30 днів з дати його отримання. Право  власності  на товар переходить до Відповідача з моменту підписання  уповноваженими   представниками  сторін  накладної (п. 1.1 Договору).

Відповідно  до  п. 4.1. Договору  №139/186 від 21.11.2007 року ціна за товар вказується  в накладних.

На виконання умов Договору  №139/186 від 21.11.2007 року, Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 16 841,25 грн., що підтверджується наданими видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином, факт поставки Відповідачу товару на суму 16 841,25 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і не спростований.

Однак Відповідач, всупереч умовам Договору №139/186 від 21.11.2007 року, розрахувався за поставлений товар лише частково.

На виконання  п.  4. 4.  Договору  №139/186 від 21.11.2007 року  сторонами було  підписано  акт  звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2007 року, відповідно  до  якого заборгованість  Відповідача  становила 8 579,69 грн.  Відповідно до пояснень Позивача на сьогоднішній  день  заборгованість Відповідача  зменшилась та складає  4 579,69 грн.     

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду доказів оплати зазначеної  позивачем заборгованості або інших заперечень  щодо  заявлених  позовних  вимог.

Таким чином, факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем у сумі 4 579,69 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 4 579,69 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.          

Статтями  525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 1.1. Договору №139/186 від 21.11.2007 року), проте Відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар вчасно не розрахувався, тобто порушив строки виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних відповідає чинному законодавству України.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат в розмірі 667,02 грн. та 3% річних в розмірі 108,70 грн. є такими, що  підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелбуд" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 44/22, ідентифікаційний код 31055835) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ"  (04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 11/2, ідентифікаційний код 19479382) 4 579,69 грн. (чотири  тисячі п’ятсот сімдесят дев’ять грн. 69 коп.) основного боргу, 108,70 грн. (сто вісім грн. 70 коп.) 3% річних,  667,02 грн. (шістсот шістдесят сім грн. 02 коп.)  інфляційних втрат,  102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита та  118 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                   Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання 17.09.09 року