КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа№ 910/12875/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Коротун О.М.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" та Публічного акціонерного товариства ,,Трест ,,Київміськбуд-3"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2016

у справі № 910/12875/16 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Трест Київпідземшляхбуд-2"

до Публічного акціонерного товариства ,,Трест ,,Київміськбуд-3"

про стягнення 1 210 922,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Трест ,,Київміськбуд-3" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 210 922,32 грн. за договором № 67 від 14.04.2011, з яких: 613 568,74 грн. - основний борг; 55 170,76 грн. - 3% річних; 542 182,82 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/12875/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 613 568,74 грн. - основного боргу, 15 986,41 грн. - 3% річних, 66 197,72 грн. - інфляційних втрат, 10 436,29 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/12875/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 39 184,35 грн. - 3% річних та 475 985,10 грн. - інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що він частково не погоджується з прийнятим рішенням у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, на думку позивача, визначення судом першої інстанції в рішенні строку нарахування інфляційних втрат та 3% річних до 27.05.2014 є обмеженням положень ст. 625 ЦК України та самостійною зміною періоду нарахувань. Як вказує позивач, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання перед позивачем починаючи з 27.05.2011, він, звертаючись з позовом до суду, правомірно та обґрунтовано нарахував в межах загального строку позовної давності 3% річних та інфляційні втрати за період з 15.07.2013 по 12.07.2016. На думку позивача, станом на 14.07.2016 строк позовної давності не сплинув.

Крім того, не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач також подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/12875/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначив, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, на думку відповідача, акти б/н приймання виконаних будівельних робіт ТФ Кб-2в за квітень 2011, не стосуються договору №67 від 14.04.2011, оскільки в них прямо вказано, що вони укладені в межах виконання іншого договору - договору №14 від 29.04.2010 року, і за цими актами субпідрядник ПАТ ,,Трест Київміськбуд-3" (відповідач) здав роботи ПАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" (позивач), а ПАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" (як генпідрядник) прийняв вказані роботи та здав їх замовнику TОB ,,Укрміськбуд-1". Відповідач зазначає, що судом в оскаржуваному рішенні безпідставно зазначено, що за умовами укладеного договору №14 від 29 квітня 2010 Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Укрміськбуд-1" зобов'язувалося оплатити виконані роботи відповідачу, оскільки вказані обставини не стосуються предмету спору та не досліджувалися судом.

Крім того, на думку відповідача, надана позивачем копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011 не має належності до договору №67 від 14.04.2011, що вбачається з її змісту.

Також в обґрунтування своїх доводів відповідач вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано наслідки спливу позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 зазначені апеляційні скарги прийнято до провадження, об'єднано їх розгляд в одне провадження та призначено їх розгляд на 14.11.2016.

В судовому засіданні 14.11.2016 оголошено перерву до 12.12.2016 на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 12.12.2016 представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечивши проти доводів апеляційної скарги відповідача, в свою чергу представник відповідача підтримав доводи свої апеляційної скарги, заперечивши проти доводів позивача.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційних скарг, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2011 між відповідачем (далі - Головний підрядник) та позивачем (далі - Субпідрядник) було укладено договір № 67, відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1, п. 2.2) Головний підрядник передає, а Субпідрядник приймає на себе виконання всього комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт по будівництву, електромонтажним і пусконалагоджувальним роботам ТП-25 до житлового будинку № 3 в складі ,,Комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву ,,Осокорки-Північні" в Дарницькому районі міста Києва" (далі - об'єкт), згідно робочої документації. Початок робіт квітень 2011 року, закінчення робіт серпень 2011 року. Під закінченням робіт розуміється передача Головному підряднику всіх необхідних актів і виконавчої документації, необхідної для складання акту приймальної комісії та актів передачі змонтованих систем експлуатуючій організації.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість робіт і матеріалів (договірна ціна), визначена відповідно до ,,Правил визначення вартості будівництва (ДБН-Д.1.1-1-2000)" та іншими діючими нормативними документами, і становить 619 766,00 грн. з ПДВ. Договірна ціна є твердою на весь період виконання робіт. В разі зміни обсягу робіт відповідно змінюється вартість робіт, що оформляється додатковою угодою сторін (п. 3.2).

В пунктах 4.1 та 4.2 договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються щомісячно за фактично виконані роботи згідно актів форми КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3. Головний підрядник гарантує оплату прийнятих робіт протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2В і довідки по формі КБ-3, після отримання коштів від замовника.

Субпідрядник відраховує Головному підряднику кошти за послуги генпідряду в розмірі 1% від вартості робіт по договору (п. 4.3).

Згідно з пунктами 5.1-5.2 договору, фактично виконані субпідрядником обсяги робіт оформлюються актами приймання по формі КБ-2в і довідкою по формі КБ-3, які представляються Субпідрядником до 28 числа кожного місяця. Головний підрядник підписує їх протягом трьох банківських днів з моменту представлення до приймання та скріплює печаткою. Якщо при прийманні виконаних робіт будуть виявлені суттєві недоробки, що виникли з вини субпідрядника, то Головний підрядник підписує акт приймання робіт тільки після усунення всіх недоробок та дефектів за рахунок Субпідрядника.

Відповідно до п. 10.2 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що він виконав роботи у квітні 2011 на суму 619 766,40 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт. Проте, як зазначає позивач, відповідач не розрахувався з ним за виконані роботи, хоча мав це зробити в травні 2011.

З огляду на наведені обставини, позивачем заявлено до стягнення 613 568,74 грн. основного боргу за договором, за вирахуванням 1%, передбаченого п. 4.3.

Крім того, позивач зазначає, що актами звірки взаєморозрахунків від 01.01.2012 та від 01.11.2014 відповідач зазначив про наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 613 568,74 грн., тому в даних правовідносинах строк позовної давності перервався підписанням сторонами зазначених актів.

За невиконання відповідачем зобов'язань по договору, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 55 170,76 грн. та інфляційні втрати в розмірі 542 182,82 грн. за період з 15.07.2013 по 12.07.2016.

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач зазначає, що відповідачем не надано доказів виконання та передачі робіт за договором, оскільки обов'язок з оплати за наданим договором № 67 виникає лише після підписання відповідного акту. Відповідач зазначає, що прийняття робіт та наявна заборгованість на підприємстві не значиться, та в зв'язку зі спливом часу та втратою документів, у нього відсутня можливість підтвердити обставини щодо виконання робіт.

Також, на думку відповідача, надані позивачем акти за квітень 2011 не мають жодного відношення до спірного договору, оскільки в них вказано, що вони укладені в межах виконання договору № 14 від 29.04.2010, який не має відношення до даної справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що представлені позивачем акти виконаних робіт № б/н по формі КБ-2в за квітень 2011 року та довідка про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 за квітень 2011 року є належним доказом виконання позивачем робіт для відповідача за договором, а отже, виконання позивачем своїх зобов'язань з виконання робіт на суму 619 766,00 грн. в межах договору здійснено належним чином, та, враховуючи п. 4.3 договору стягнув на користь позивача суму основного боргу в розмірі 613 568,74 грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що трьохрічний строк позовної давності у даному випадку перервався підписанням сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2012, та, крім того, підписання сторонами актів 01.01.12 та 01.11.14 звірки взаєморозрахунків вказує на визнання відповідачем своєї заборгованості в розмірі 613 568,74 грн. за договором № 67 від 14.04.11, що свідчить про переривання 01.01.12 та 01.11.14 перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення означеної заборгованості.

Суд першої інстанції також частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зазначаючи, що переривання строку позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу не свідчить про переривання такого строку за вимогами про стягнення 3% річних та збитків від інфляції.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Укладений сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який регулюється нормами глави 61 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

В пунктах 4.1 та 4.2 договору № 67 від 14.04.2011, який є підставою позову, сторони погодили, що розрахунки здійснюються щомісячно за фактично виконані роботи згідно актів форми КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3. Головний підрядник гарантує оплату прийнятих робіт протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2В і довідки по формі КБ-3, після отримання коштів від замовника.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі, позивачем надано суду довідку типової форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року, згідно якої всього вартість будівельних робіт по будові склала 619 766,40 грн.

Зазначена довідка містить інформацію про замовника - ТОВ ,,Укрміськбуд-1", генпідрядника - ВАТ ,,Трест Київміськбуд-3" та субпідрядника - ВАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2". Також в ній відсутні посилання на номер договору, та не зазначено дати її підписання. Зазначена довідка містить інформацію про найменування будинку та його адресу - Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву ,,Осокорки-Північні" в Дарницькому районі міста Києва. Житловий будинок на діл. 3. Довідка підписана структурними підрозділами сторін - зі сторони субпідрядника містить печатку ВАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" Спеціалізоване будівельно - монтажне управління № 1, зі сторони генпідрядника - ВАТ ,,Трест Київміськбуд-3" Будівельне управління № 7.

Крім того, позивачем, в підтвердження своїх позовних вимог, до матеріалів справи додано:

- Акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року типової форми КБ-2В на суму 5 360,40 грн., який містить інформацію про замовника - ТОВ ,,Укрміськбуд-1", генпідрядника - ВАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2", головного підрядника - ВАТ ,,Домобудівельний комбінат № 3", головного підрядника - ВАТ ,,Домобудівельний комбінат № 4", головного підрядника - ВАТ ,,Трест Київміськбуд-3" та посилання на договори, в межах яких складено даний акт: № 25/05-2010 від 25.05.2010, № 1/12-09 від 01.12.2009, № 14/12-09 від 29.04.2010.

Зазначений акт містить посилання на те, що найменуванням будівництва та його адресою є: Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву ,,Осокорки-Північні" в Дарницькому районі міста Києва. Трансформаторна підстанція поз. 25 за ГП між ж/б на діл 6, ж/б на діл 8 та ж/б на діл. 3. Найменування об'єкта - Пусконаладочні роботи.

Даний акт підписано ВАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2", як генпідрядником та ВАТ ,,Трест Київміськбуд-3", як головним підрядником, та замовником - (генпідрядником) - ТОВ ,,Укрміськбуд-1".

За вказаним актом роботи на суму 5 360,40 грн. здав Головний підрядник ВАТ ,,Трест Київміськбуд-3" ж/б № 3 у звіт квітня 2011 року та прийняв роботи замовник - (генпідрядник) - ТОВ ,,Укрміськбуд-1".

- Акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року типової форми КБ-2В, на суму 614 406,00 грн., який містить інформацію про замовника - ТОВ ,,Укрміськбуд-1", генпідрядника - ВАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2", головного підрядника - ВАТ ,,Домобудівельний комбінат № 3", головного підрядника - ВАТ ,,Домобудівельний комбінат № 4", головного підрядника - ВАТ ,,Трест Київміськбуд-3" та посилання на договори, в межах яких складено даний акт: № 25/05-2010 від 25.05.2010, № 1/12-09 від 01.12.2009, № 14/12-09 від 29.04.2010.

Зазначений акт містить посилання на те, що найменуванням будівництва та його адресою є: Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву ,,Осокорки-Північні" в Дарницькому районі міста Києва. Трансформаторна підстанція поз. 25 за ГП між ж/б на діл 6, ж/б на діл 8 та ж/б на діл. 3.

Зазначений акт не містить дати його складання, та підписаний він генпідрядником ВАТ ,.Трест Київпідземшляхбуд-2", головним підрядником ВАТ ,,Домобудівельний комбінат № 3", головним підрядником - ВАТ ,,Домобудівельний комбінат № 4", головним підрядником ВАТ ,,Трест Київміськбуд-3". Роботи по акту прийняті замовником - ТОВ ,,Укрміськбуд-1".

Суд першої інстанції встановив, що на об'єкті будівництва: житловий будинок №3 в складі ,,Комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів № 2,3,4 житлового масиву ,,Осокорки-Північні" в Дарницькому районі м. Києва, між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Укрміськбуд-1" було укладено трьохсторонній Договір №14 від 29 квітня 2010 та позивач за вказаним договором виступав Генпідрядником, а відповідач - Головним підрядником. За умовами укладеного трьохстороннього договору відповідач мав здійснити будівництво житлового будинку № 3 комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів 2,3,4 житлового масиву Осокорки-Північні в Дарницькому районі м. Києва. Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Укрміськбуд-1" в свою чергу зобов'язувалось оплати за вказані роботи відповідачу. У зв'язку з неможливістю відповідача виконати роботи на об'єкті в частині комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт по будівництву, електромонтажним і пусконалагоджувальним роботам ТП-25, між позивачем та відповідачем і було укладено Договір № 67 від 14 квітня 2011 року, за яким позивач виступив субпідрядником, який виконував роботи.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем акти виконаних робіт № б/н по формі КБ-2в за квітень 2011 року та довідка про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 за квітень 2011 року є належним доказом виконання позивачем робіт для відповідача за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з виконання робіт на суму 619 766,00 грн. в межах договору здійснено належним чином.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 36 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи і матеріали, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як роз'яснено в п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

У будівництві є дві примірні форми первинних документів з обліку - ,,Акт приймання виконаних будівельних робіт" (№ КБ-2в) та ,,Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (№ КБ-3), які затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554. По будовах (об'єктах), що здійснюються за рахунок бюджетних коштів і коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності взаєморозрахунки за виконані обсяги будівельних робіт здійснюються обов'язково на підставі форм № КБ-2в та № КБ-3.

Для підприємств, що виконують роботи за рахунок інших джерел фінансування, застосування примірних форм № КБ-2в і № КБ-3 є рекомендованим. У цих випадках може складатися інший документ, форма якого зазначається у договорі підряду, що забезпечує отримання інформації про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт, обчислення прибутку, з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів.

Умовами договору № 67 від 14.04.2011, зокрема, розділом 4 та розділом 5 сторони договору погодили як порядок платежів та розрахунків так і порядок приймання - здачі виконаних робіт. Обсяги робіт оформляються актами приймання по формі КБ-2в і довідкою по формі КБ-3, та саме ці документи є підставою для здійснення розрахунків за договором.

З наданої позивачем довідки за формою КБ-3 не вбачається, як дата її складання, так і на виконання якого договору вона була складена. Крім того, сторони у даній справі, які є за умовами договору № 67 головним підрядником та субпідрядником, за даною довідкою є генпідрядником та субпідрядником, що не узгоджується з умовами договору.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що надана позивачем довідка по формі КБ-3 не може бути належним та допустимим доказом виконання робіт за договором № 67 від 14.04.2011.

Щодо актів б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року типової форми КБ-2В, на суму 614 406,00 грн. та на суму 5 360,40 грн., то, як зазначалось вище, по-перше, жоден з актів не містить посилань на те, що він стосується виконання договору № 67 від 14.04.2011, навпаки, в них зазначено про виконання інших договорів: № 25/05-2010 від 25.05.2010, № 1/12-09 від 01.12.2009, № 14/12-09 від 29.04.2010, по-друге, так само як і в довідці вартості робіт, в даних актах позивач виступає генпідрядником, а не субпідрядником, як в договорі №67.

Отже, акти КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 за іншими договорами, на думку колегії суддів, не можуть бути належним доказом факту передачі робіт відповідачем позивачу за договором № 67 від 14.04.2011.

Положеннями ст. 838 ЦК України унормовано, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Диспозитивна норма, що міститься в ЦК, надає підряднику право залучити за власною ініціативою до виконання його обов'язків третю особу - субпідрядника.

Субпідрядний договір - різновид договору підряду і до нього застосовуються як загальні норми цивільного законодавства про договір, так і загальні положення про підряд, що містяться в гл. 61 ЦК.

Субпідрядний договір як вид підряду має особливості, і його умови повинні бути узгоджені з положеннями підрядного договору, для виконання якого залучається субпідрядник, насамперед стосовно підготовки фронту робіт субпідряднику і термінів виконання окремих робіт.

Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на положення договору №14 від 29 квітня 2010 та встановлення у даному рішенні обставин щодо його виконання, з зазначенням, що у зв'язку з неможливістю відповідача виконати роботи на об'єкті в частині комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт по будівництву, електромонтажним і пусконалагоджувальним роботам ТП-25, між позивачем та відповідачем і було укладено договір № 67 від 14 квітня 2011 року, за яким позивач виступив субпідрядником, який виконував роботи, не підповідає приписам процесуального закону.

Як роз'яснено у п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставою позову у даному спорі є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 67 від 14.04.2011, укладеного між позивачем та відповідачем для виконання комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт по будівництву, електромонтажним і пусконалагоджувальним роботам ТП-25 до житлового будинку № 3 в складі ,,Комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву ,,Осокорки-Північні" в Дарницькому районі міста Києва".

За таких обставин, посилання суду першої інстанції на акти форми КБ-2в, складені до іншого договору № 14 від 29.04.2010 є помилковим, оскільки цей договір не є підставою даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в суд першої інстанції подано заяву про застосування строку позовної давності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності перервався підписанням сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.12, який свідчить про визнання боргу відповідачем.

Колегія суддів критично оцінює такий акт звірки взаємних розрахунків, який підписано станом на 01.01.2012, з огляду на таке.

Як вбачається з названого акту, він складений структурним підрозділом ПАТ ,,Трест ,,Київміськбуд-3" та ПАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" та містить інформацію, що по договору № 67 від 14.04.2011 заборгованість ПАТ ,,КМБ-3" БУ-7 становить 613 568,74 грн. Даний акт зі сторони відповідача підписано головним бухгалтером ПАТ ,,Трест ,,Київміськбуд-3" БУ-7.

Водночас, в силу п. 10.4 договору № 67 від 14.04.2011 ВАТ ,,Трест ,,Київміськбуд-3" є юридичною особою, але право оформлення і підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки по формі КБ-3, податкових накладних та інших документів, які стосуються виконання БМР, доручає проводити БУ-7 ВАТ ,,Трест ,,Київміськбуд-3", що є його структурним підрозділом.

Однак, колегія суддів зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків є фінансовим документом, і не є документом, що стосується саме виконання БМР за договором, а тому у посадових осіб БУ-7 були відсутні повноваження на його підписання.

Крім того, такий акт не є первинним документом, який може підтвердити факт виконання робіт за договором № 67 від 14.04.2011.

Акт звіряння КМБ00000108 від 01.11.2014 взаємних розрахунків за період станом на 01.11.2014 між ПАТ ,,Трест ,,Київміськбуд-3" та ПАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" за договором № 67 від 14.04.2011, за яким заборгованість відповідача становить 613 568,74 грн., також не може бути належним доказом наявності заборгованості за договором № 67 від 14.04.2011, з підстав, наведених вище.

За наведених вище обставин, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 613 568,74 грн. є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 55 170,76 грн. - 3% річних; 542 182,82 грн. - інфляційні втрати.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо відсутності правових підстав для стягнення суми основного боргу, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, які є похідними, також задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, оскільки неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та невірно застосував норми процесуального права.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 постанови № 10 від 29.05.13 Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Як роз'яснено в п. 2.2 постанови № 10 від 29.05.13 Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.07. Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо недоведеності порушеного права позивача, відсутні підстави для застосування позовної давності.

Доводи апеляційної скарги позивача є необґрунтованими, а тому колегією суддів відхиляються.

За встановлених вище обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог у даній справі є помилковим, оскільки прийнятий за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невірного застосування норм процесуального права, у зв'язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими з підстав наведених вище, у зв'язку з цим його апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/12875/16 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Трест ,,Київміськбуд-3" на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/12875/16 - задовольнити.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/12875/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" (код 04012721) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Трест ,,Київміськбуд-3" (код 04012678) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 19 980,30 грн.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.М. Коротун

О.О. Хрипун